Рішення № 139171130, 17.08.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/593/26

Провадження № 2/355/804/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Слєпухи Олени Сергіївни до Баришівської селищної ради, про визнання права власності на майно.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась представник позивачки ОСОБА_1 адвоката Слєпухи О.С. з позовною заявою, у якій (з врахуванням поданої 31 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» у порядку ч. 3 ст. 49 ЦПК України заяви про зміну підстав позову) просить визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 54 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,51 га, на якій розташований житловий будинок, що обслуговує його та господарські будівлі і споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . На день смерті у її власності перебував житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з витягом зі спадкового реєстру № 83711916 від 23 грудня 2025 спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва після смерті ОСОБА_2 відсутні. Село Власівка знаходиться у Броварському районі Київської області.

Земельною ділянкою із житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка ОСОБА_1 вільно та відкрито користується з 1996 року, обробляє земельну ділянку біля будинку, садить город. Будинок 1944 року будівництва, без підключених комунікацій, електрика та газ не підключені (газ іде лише по вулиці, але в будинок не заведений), водночас для належного користування вказаним майном, позивачка, як власниця, має підключити комунікації.

Відповідно до Виписки з погосподарської книги № 06 на 2019-2023 року Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Сезенківського старостинського округу Броварського району Киїської області село Сезенків номер погосподарського обліку №02-0508-3 станом на 21 липня 2025 житловий будинок АДРЕСА_1 , рік побудови 1944, загальна площа 54 кв.м., житлова 40 кв.м, кількість житлових кімнат 3, та земельна ділянка, площею 0,51 га належали ОСОБА_2 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №468366962 від 16.03.2026 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки № 468575557 та № 468575773 від 17.03.2026) право власності на земельну ділянку розміром 0,51 га, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , не зареєстроване.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб № 81 від 01 жовтня 2025 року вбачається, що в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи відсутні. Під час обстеження встановлено, що за вказаною адресою проживала ОСОБА_2 , яка померла у 1996 році.

Як стверджує позивач, ні житловий будинок, ні земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не були приватизовані попереднім фактичним користувачем - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Виписки з Погосподарської книги № 06 на 2019-2023 роки виконавчого комітету Баришівської селищної ради Сезенківського старостинського округу Броварського району Київської області від 21.07.2025 № 61-10/16-23 (номер погосподарського обліку 02-0508-3):- житловий будинок рік побудови 1944, загальна площа 54 кв. м, матеріал стін- дерево, покрівля - шифер, без підключених комунікацій (відсутні водопровід, каналізація, опалення, газ, електрика), 3 кімнати;- єдина земельна ділянка загальною площею 0,51 га, на якій розташований житловий будинок та яка обслуговує його та господарські будівлі і споруди;- головою домогосподарства значиться ОСОБА_2 . Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 468575557 та № 468575773 від 17.03.2026 право власності на земельну ділянку площею 0,51 га, на якій розташований житловий будинок, не зареєстроване. Отже, земельна ділянка не вибувала з комунальної власності і не є приватизованою.

Позивачка наголошує на тому, що вона набуває право на оформлення земельної ділянки у власність на підставі принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості, закріпленого у ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту смерті ОСОБА_2 у 1996 році позивачка фактично вступила у володіння не окремими об`єктами нерухомості, а всім домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Інструкції зі статистики кількості та складу населення, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 №56, домоволодіння - це житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на одній земельній ділянці. Виписка з погосподарської книги підтверджує існування саме одного об`єкта погосподарського обліку - домоволодіння, до складу якого входять житловий будинок 1944 року побудови та земельна ділянка площею 0,51 га, обліковані за одним номером господарства та однією особою як головою домогосподарства. Хоча погосподарський облік не є державною реєстрацією речових прав і сам по собі не породжує права власності, він підтверджує фактичне існування об`єкта обліку та його склад. Таким чином, предметом фактичного володіння позивачки протягом майже тридцяти років було не лише приміщення житлового будинку, а весь комплекс нерухомого майна, який історично та функціонально існує як єдине домоволодіння.

Саме щодо цього домоволодіння позивачка здійснювала всі характерні для власника дії: підтримувала будинок у належному технічному стані, доглядала господарські споруди, обробляла земельну ділянку, використовувала її для обслуговування будинку та ведення господарства, не допускаючи занедбання майна.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Слєпуха О.С. до підготовчого судового засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання.

14 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача подала заяву, у якій просила розглянути цивільну справу № 355/593/26 за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю без участі позивача та представника позивача - адвоката Слєпухи Олени Сергіївни. Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до судового засідання не з`явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю. Вказав у поданому клопотанні, що Баришівська селищна рада Броварського району Київської області не заперечує проти позову та визнання права власності на майно. Відзиву з запереченнями надано не було.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України слід, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:

Як слід з копії паспорта позивачки, вона є громадянкою України.(а.с. 6)

За копією картки платника податків позивачка ОСОБА_1 має реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 . (а.с. 7)

Згідно з копією виписки з Погосподарської книги № 06 на 2019-2023 роки виконавчого комітету Баришівської селищної ради Сезенківського старостинського округу Броварського району Київської області село Сезенків номер погосподарського обліку № 02-0508-3 станом на 21 липня 2025 року головою домогосподарства - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта погосподарського обліку 02-0508-3 вказана ОСОБА_2 . Рік побудови: 1944. Загальна площа: 54 кв. м., житлова 40 кв.м., кількість житлових кімнат 3. Земля в особистому користуванні об`єкта на 1 січня - для об`єкта з кодом 3. Площа земельних ділянок всього 0,51 га. З них за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства 0,26 га; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай) 0 га. (а.с. 8)

Відповідно до копії акту № 81 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб від 01 жовтня 2025 року, складеного старостою Сезенківського старостинського округу виконавчого комітету Баришівської селищної ради Богдан С.І., провідним спеціалістом відділу звернень громадян УСЗН ОСОБА_3 , сусідів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , проведенням обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що житлове приміщення складається з трьох кімнат, загальною площею 54 м. кв., житловою площею 40 м.кв. Житловий будинок без зручностей. В житловому приміщенні (будинку) згідно з реєстраційною карткою або будинковою книгою зареєстровані особи відсутні. Встановлений факт фактичного місця проживання таких осіб: встановлено, що за вказаною адресою проживала ОСОБА_2 , яка померла в 1996 році, до своєї тітки постійно приїздила її онука ОСОБА_1 , яка допомагала по господарству, продуктами харчування та ліками. Після смерті ОСОБА_2 обробляла земельну ділянку, доглядала за будинком та підтримувала все в належному стані, цей факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 9)

З копії Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83711916 від 23 грудня 2025 року слід, що за параметрами пошуку: « ОСОБА_2 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня. (а.с. 10)

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 468366962 від 16 березня 2026 року відомості про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек відсутні. (а.с. 11)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки № 468575557 та № 468575773 від 17 березня 2026 року) право власності на земельну ділянку бн, місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. (а.с. 12-13)

З копії афідевіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , від 23 грудня 2025 року, справжність підпису ОСОБА_4 у якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., слід, що останній повідомив такі факти: «Громадянка ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , постійно протягом тривалого часу (з 1990-х років до цього часу) доглядала господарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме обробляла земельну ділянку щороку на весні та восени. Підтримувала житловий будинок у технічно справному стані шляхом невеликих поточних ремонтів. Ці факти мені відомі, оскільки я проживаю протягом тривалого часу в АДРЕСА_3 (дев`яносто), тобто в сусідньому господарстві поруч із господарством будинку 84. Раніше в будинку АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_2 , з якою у нас були добрі сусідські стосунки, а також ми допомагали один одному у веденні господарства та підтримували особисто. До ОСОБА_2 регулярно приїздила ОСОБА_1 , яка нам відома як онука ОСОБА_2 . Із ОСОБА_1 ми також в дружніх стосунках, оскільки повідомляємо їй всі новини, які відбуваються в селі задля підтримання зв`язків». (а.с. 14)

В афідевіті від 23 грудня 2025 року свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив такі факти: «Громадянка ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , постійно протягом тривалого часу (з 1990-х років до цього часу) доглядала господарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме обробляла земельну ділянку щороку на весні та восени. Підтримувала житловий будинок у технічно справному стані шляхом невеликих поточних ремонтів. Ці факти мені відомі, оскільки я проживаю протягом тривалого часу в АДРЕСА_5 , тобто в сусідньому господарстві поруч із господарством будинку АДРЕСА_1 . Раніше в будинку АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_2 , з якою у нас були добрі сусідські стосунки, а також ми допомагали один одному у веденні господарства та підтримували особисто. До ОСОБА_2 регулярно приїздила ОСОБА_1 , яка нам відома як онука ОСОБА_2 . Із ОСОБА_1 ми також в дружніх стосунках, оскільки повідомляємо їй всі новини, які відбуваються в селі задля підтримання зв`язків». (а.с. 15)

Як слід з довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 01 червня 2026 року, оціночна вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 2601366,46 гривень; оціночна вартість земельної ділянки становить 3206,82 гривень. (а.с. 23-24)

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України слід, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України слід, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст. 76 ЦПК України « Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»

Отже, надані до суду стороною позивача докази суд оцінює як належними та допустимими.

Як слід з ч. 1 ст. 316 ЦК України « Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.»

За ч. 1 ст. 328 ЦК України «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.»

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. (ч. 4 ст. 344 ЦК України)

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як встановлено п. 8. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.(ч. 1-2 ст. 120 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18.

Отже, як було встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 , починаючи з 1996 року і до цього часу відкрито, безперервно володіє нерухомим майном, а саме житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,51 га, на якій він розташований, підтримує будинок з господарськими будівлями та спорудами в належному стані, обробляє землю, веде господарство.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 344 ЦК України набула право власності на означене нерухоме майно.

Відтак, позовні вимоги законні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З квитанцій по сплаті судового збору слід, що сторона позивача сплатила судовий збір загальною сумою 13045,76 гривень, однак вона не заявляла своїх вимог про стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору під час подання позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,89,141, 229, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 316, 328, 344, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слєпухи Олени Сергіївни до Баришівської селищної ради, про визнання права власності на майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 54 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,51 га, на якій розташований житловий будинок, що обслуговує його та господарські будівлі і споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду, шляхом подачі скарги через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов