Рішення № 139170002, 24.08.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2929/26

пр.№ 2/464/2407/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі судді Шашуріної Г.О., секретар судового засідання Федак Б.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 464/2929/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 своїм батьком. Внести відповідні зміни до актового запису про його народження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2026 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 07 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем подано в підготовчому засіданні заяву про визнання позову.

Третя особа ОСОБА_3 подала суду письмове пояснення, в яких проти задоволення позову заперечила.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав. Відповідач в судовому засіданні позов визнав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи і їхня неявка не є перешкодою судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, по-даним відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

По справі встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 11 квітня 2026 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його матір`ю є ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.3 ст.128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису № 1373 про народження державна реєстрація народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Заявляючи про те, що відповідач являється його батьком, позивач надав суду висновок молекулярно-генетичного дослідження від 16 квітня 2026 року, проведеного ТзОВ «НМГЦ «ЛеоГЕН», згідно з якого зразки букального епітелію ОСОБА_2 та зразка букального епітелію ОСОБА_1 свідчать, що ОСОБА_2 не виключено може бути біологічним батьком ОСОБА_1 . Ймовірність цієї події складає 99,99248%.

У статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

За приписами частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини перша, друга, четверта статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказом у справах про визнання батьківства відповідно до статті 76 ЦПК України є будь-які фактичні дані, що підтверджують походження дитини від певної особи, зокрема: висновок судово-генетичної експертизи (ДНК-тест), листування, спільні фото/відео, свідчення свідків, документи про спільне проживання чи утримання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Суд наголошує, що жодних клопотань про призначення судом судової медико-генетичної експертизи із застосуванням методу аналізу ДНК з метою встановлення біологічного походження дитини учасники справи не заявляли.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок молекулярно-генетичного дослідження від 16 квітня 2026 року, проведеного ТзОВ «НМГЦ «ЛеоГЕН», наданий позивачем, не відповідає вимогам частини п`ятої статті 106 ЦПК України.

Оскільки експертиза замовлялася позивачем не для подання до суду, а експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та здійснив дослідження біологічного матеріалу, належність якого учасникам справи достовірно не встановлена, даний висновок є недопустимим доказом та не береться до уваги при вирішенні справи.

Інших належних та допустимих доказів для підтвердження батьківства ОСОБА_2 , окрім визнання позову відповідачем, позивач по справі не надав та відповідних обставин суду не довів.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного ви-ховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Вказані висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21.

При цьому в якості доказів батьківства можуть розглядатися різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).

Висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (див. постанову Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Позивач доказів спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність обставин, характерних для сімейних відносин ОСОБА_2 з своєю матір`ю, суду не надав і таких обставин не довів. По справі не встановлено доказів також і надання відповідачем допомоги в утриманні дитини, спілкуванні з ним, проявів батьківської турботи тощо.

Реєстрація місця позивача разом з відповідачем за місяць до подачі позову і акт ОСББ «Сихівчани-2» такими доказами бути не можуть , оскільки отримані лише 09 квітня 2026 року.

Суд наголошує, що визначення батьківства це довгий і свідомий шлях виховання дитини, що поєднує турботу, велику відповідальність та правовий зв`язок між батьками та дитиною. Воно охоплює біологічні, емоційні та соціальні сторони життя.

Визнання батьківства в даному ж випадку застосовується не заради захисту якнайкращих інтересів дитини - повнолітнього 22-річного сина, а з ймовірною вигодою особистих привілеїв або використовується як отримання відстрочки від мобілізації, виїзду за кордон з дитиною, яка має інвалідність, що не заперечує сам відповідач.

Таким чином, визнання відповідачем позову є передчасним, оскільки на даний час не можливо встановити визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та що таке визнання не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відтак у прийнятті визнання позову відповідачем слід відмовити.

За відсутності доказів, які підтверджують факт батьківства суд доходить обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення з відповідача понесених судових витрат, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ,

третя особа ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ,

третя особа Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 35968907, м. Львів, просп. Червоної Калини, 109.

Повне рішення суду складено 24 серпня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.6 ст.258, ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА