Рішення № 139169957, 30.06.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1042/26

Провадження № 2/444/1270/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 , тел.: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 , тел.: НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_5 , тел. НОМЕР_6 ) до Великомостівської міської ради Шептицького району Львівської області (80300, Львівська обл., Шептицький р-н, м.Великі Мости, вул.Т.Шевченка, 6, код ЄДРПОУ 04056316, тел. 032 576-41-86. mostyrada@i.ua), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України Західне міжрегіональне управління Жовківська державна нотаріальна контора (80300, Львівська обл., м.Жовква, вул. Воїнів УПА, 1, тел. (03252) 22-434 ) про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

12 травня 2026 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

Позивачі звернулися до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 залишилося наступне спадкове майно 1\5 частина житлового будинок АДРЕСА_2 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 30.09.1988р.. довідкою від 02.08.2024р.№ 95. довідкою від 22.10.2024р. № 5623. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її донька ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про право за законом від 20.12.2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 залишилося наступне спадкове майно 2\5 частина житлового будинок АДРЕСА_2 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 30.09.1988р.. довідкою від 02.08.2024р.№ 95, довідкою від 22.10.2024р. № 5623 (в тому числі 1\5 частина згаданого вище будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ). Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її донька ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про право за законом від 20.12.2012 року. Свідоцтвом про народження НОМЕР_7 стверджується, що ОСОБА_6 було донькою померлої ОСОБА_4 . ОСОБА_6 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » у зв`язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_8 . Свідоцтвом про народження НОМЕР_9 стверджується, що ОСОБА_8 являється донькою померлої ОСОБА_5 . ОСОБА_8 змінила своє прізвище на » ОСОБА_9 » у зв`язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_10 . ОСОБА_4 була власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 30.09.1988р. на праві колгоспного двору. Згідно довідки від 02.08.2024р. № 95 станом на 30.06.1990р. в господарському дворі АДРЕСА_2 членами двору були: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. ОСОБА_12 змінила своє прізвище на « ОСОБА_13 » у зв`язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_11 . ОСОБА_14 змінила своє прізвище на « ОСОБА_15 » у зв`язку одруженням, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_12 . Всі вище перелічені особи є співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах, тобто по 1 \5 частині. ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак нотаріус в письмовій формі їй відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки її мати такого права належним чином не оформила та не зареєструвала. На дату подання позову ОСОБА_1 має право на 3\5 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 : визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , в тому числі і на 2/5 частини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину житлового будину з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

Відповідач не подав відзив на позов, надіслав заяву про відсутність заперечень проти позовних вимог і розгляд справи у його відсутності.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належно повідомлений, однак представником третьої особи надіслано заяву про відсутність заперечень проти позовних вимог і розгляд справи у його відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази. Дослідивши у судовому засіданні та оцінивши докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_13 .

Свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 30.09.1988 р., довідкою від 02.08.2024 р. № 95, довідкою від 22.10.2024 р. № 5623 стверджується, що після смерті ОСОБА_4 залишилося наступне спадкове майно: 1\5 частина житлового будинок АДРЕСА_2 .

Свідоцтвом про право за законом від 20.12.2012 року стверджується, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її донька ОСОБА_5 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_14 стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

Свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 30.09.1988 р., довідкою від 02.08.2024 р. № 95, довідкою від 22.10.2024 р. № 5623 (в тому числі 1\5 частина згаданого вище будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ) стверджується, що після смерті ОСОБА_5 залишилося наступне спадкове майно: 2\5 частина житлового будинок АДРЕСА_2 .

Свідоцтвом про право за законом від 20.12.2012 року стверджується, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її донька ОСОБА_1 .

Свідоцтвом про народження НОМЕР_7 стверджується, що ОСОБА_6 була донькою померлої ОСОБА_4 .

Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_8 стверджується, що ОСОБА_6 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » у зв`язку з одруженням.

Свідоцтвом про народження НОМЕР_9 стверджується, що ОСОБА_8 є донькою померлої ОСОБА_5 .

Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_10 стверджується, що ОСОБА_8 змінила своє прізвище на » ОСОБА_9 » у зв`язку з одруженням.

Встановлено, що ОСОБА_4 була власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 30.09.1988р. на праві колгоспного двору.

Згідноз довідкою від 02.08.2024р. № 95 станом на 30.06.1990р. в господарському дворі АДРЕСА_2 членами двору були: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 .

Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

ОСОБА_12 змінила своє прізвище на « ОСОБА_13 » у зв`язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_11 .

ОСОБА_14 змінила своє прізвище на « ОСОБА_15 » у зв`язку одруженням, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_12 .

Таким чином всі вище перелічені особи є співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах тобто по 1 \5 частині. |

Відповідно п.6 до постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Розмір частки члени двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом, за таким умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак нотаріус в письмовій формі їй відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки її мати такого права належним чином не оформила та не зареєструвала.

Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.З ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності насувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Досудове врегулювання спору не проводилося.

Таким чином, на дату подання позову ОСОБА_1 має право на 3\5 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що оригінали документів долучених до матеріалів справи знаходяться частково в Позивача, частково у Львівському нотаріальному архіві у спадковій справі після смерті ОСОБА_5 .

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права власності в порядку спадкування.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності всі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи немає.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 141,200,247,258-259,264-265,354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1268, 1271 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , в тому числі і на 2/5 частини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину житлового будину з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 30.06.2026 року.

Суддя: Мікула В. Є.