Рішення № 139169738, 14.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/37587/25

Провадження № 2/947/504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Кондратенко Ю.Д. розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2025 р. до Київського районного суду м. Одеси надійшов позов від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов вмотивовано тим, що 19.08.2022 року між АТ "Ощадбанк" в особі ТВБВ №10015/0583 філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_4 на підставі Заяви про приєднання № 62432016/190822 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкрито поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). 12.09.2023 року АТ "Ощадбанк" в особі ТВБВ № 10015/0572 філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_4 укладено Договір про споживчий кредит № 338856503002. Отже між сторонами виниклі правовідносини, в тому числі і ті, що виникають з кредитного договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. Станом на дату смерті ОСОБА_4 заборгованість перед банком за Кредитним договором відповідно до Заяви про приєднання № 62432016/190822 від 19.08.2022 року становить 5 421,36 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 5 014,16 грн; процентів за користування кредитом 395,20 грн; комісії - 10,00 грн. Станом на дату смерті ОСОБА_4 заборгованість перед банком за Договором про споживчий кредит № 338856503002 від 12.09.2023 року становить 59 544,59 грн, яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту 58 333,30 грн; прострочених процентів за користування кредитом 1 211,29 грн. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_4 перед банком становить 64 965,95 грн.

14.08.2024 року АТ "Ощадбанк" звернувся до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою кредитора щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , на підставі вимоги кредитора нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за № 698/2024. У подальшому позивачу стало відомо, що на дату смерті ОСОБА_4 за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які на думку позивача є спадкоємцями померлого.

08.11.2024 року АТ "Ощадбанк" направлені листи-претензії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо необхідності погашення заборгованості ОСОБА_4 . Але заборгованість у добровільному порядку погашена не була, в зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того позивач просить стягнути з відповідачів на його користь сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 гривень.

18.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бєлосевич Є.П., надійшли письмові пояснення, у яких відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що 22.04.2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис 307, а також відповідною відміткою зробленою у паспорті ОСОБА_4 на сторінці 10. Таким чином ОСОБА_1 як колишня дружина не відноситься до кола спадкоємців ОСОБА_4 , не має обов`язку відповідати за вимогами кредитора померлого та є неналежним відповідачем у справі.

18.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бєлосевич Є.П., надійшли письмові пояснення, у яких відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_4 ніякого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути отримано у спадщину не залишилося, а тому вона хоч і є рідною донькою померлого, але до нотаріальної контори щодо отримання спадщини не зверталася, будь-яку спадщину після смерті батька не отримувала, а тому, враховуючи відсутність у померлого спадкового майна, вимоги позивача щодо погашення кредитної заборгованості померлого перед банком є безпідставними.

Ухвалою суду від 19.11.2025 р. витребувані докази, а саме у Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса належним чином засвідчену копію спадкової справи №698/2024, заведеної після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 10.12.2026 р. витребувані докази, а саме: у КП «БТІ» ОМР (ЄДРПОУ 03350290) інформацію про наявність права власності на будь-яке нерухоме майно у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про наявність зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 18.03.2026 р. витребувані докази, а саме: у Департаменту надання адміністративних послуг ОМР (65022 м. Одеса вул.Косівська,2-Д) відомості про осіб які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 до 20.07.2024, зазначивши час реєстрації.

Ухвалою суду від 18.03.2026 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 1983 року народження.

02.04.2026 року через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Бєлосевич Є.П., надійшов відзив, у якому відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що вона є рідною донькою померлого, але після смерті батька не залишилося будь-якого майна яке може бути отримано у спадщину, а оскільки спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину, то у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

16.04.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яким підтримано вимоги позовної заяви з підстав, що містить її зміст. Крім того, позивачем зазначено, що у померлого ОСОБА_4 було право на отримання житлового приміщення для постійного проживання, а у зв`язку з його смертю це право перейшло до його спадкоємців, а тому у Кредитора виникло право на задоволення своїх вимог або за рахунок нерухомого майна, яке отримано чи буде отримано спадкоємцями, або за рахунок грошової компенсації на яку вони мають право. Зазначене право є майновим правом та є об`єктом спадщини.

27.04.2026 року через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Бєлосевич Є.П. недійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що право на отримання житлового приміщення для постійного проживання має військовослужбовець та члени його сім`ї. Вказане право безпосередньо пов`язано з особою, якій воно надається та є індивідуальним правом, що виникає у конкретної особи за наявності визначених законом підстав і не може бути відчужене чи передане іншим особам, у тому числі в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року прийнято до провадження заяву про зміну позовних вимог, подану представником позивача 01.05.2026 року.

21.05.2026 року через підсистему «Електронний суд», від представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Бєлосевич Є.П. надійшов відзив на уточнену позовну заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якого відповідачі заперечували проти задоволення позову в повному обсязі, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідачів заперечувала проти задоволення позову, просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За умовами ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 19.08.2022 року між АТ "Ощадбанк" в особі ТВБВ №10015/0583 філії - Одеського обласне управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_4 на підставі Заяви про приєднання № 62432016/190822 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкрито поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). 12.09.2023 року АТ "Ощадбанк" в особі ТВБВ № 10015/0572 філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_4 укладено Договір про споживчий кредит № 338856503002. Отже між сторонами виниклі правовідносини, в тому числі і ті, що виникають з кредитного договору.

Позивач, відповідно до умов кредитних договорів зобов`язання щодо надання кредитних коштів ОСОБА_4 виконав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), актовий запис № 5748.

Станом на дату смерті ОСОБА_4 заборгованість перед банком за Кредитним договором відповідно до Заяви про приєднання № 62432016/190822 від 19.08.2022 року становить 5 421,36 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 5 014,16 грн; процентів за користування кредитом 395,20 грн; комісії - 10,00 грн. Станом на дату смерті ОСОБА_4 заборгованість перед банком за Договором про споживчий кредит № 338856503002 від 12.09.2023 року становить 59544,59 грн, яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту 58 333,30 грн; прострочених процентів за користування кредитом 1 211,29 грн. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_4 перед банком становить 64965,95 грн.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника в зобов`язані.

14.08.2024 року АТ "Ощадбанк" звернувся до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою кредитора щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , на підставі вимоги кредитора нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за № 698/2024.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За життя померлий ОСОБА_4 не залишив заповідальне розпорядження, а тому спадкоємство після його сперті здійснюється за законом.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

08.11.2024 року АТ "Ощадбанк" були направлені листи-претензії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких банк вважає спадкоємцями ОСОБА_4 , щодо необхідності погашення кредитної заборгованості померлого у загальному розмірі 64965,95 грн. Але заборгованість у добровільному порядку погашена не була.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року у справі № 202/7691/17 зазначено, що «правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі №496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12».

Вирішуючи питання щодо встановлення кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а також обсяг спадкового майна та його вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки № 514/01-09 від 03.04.2026 р., виданої Департаментом надання адміністративних послуг ОМР у квартирі АДРЕСА_2 станом на 20.07.2024 року були зареєстровані одинадцять осіб, зокрема відповідачі по справі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З 1980 року відповідач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. 22.04.2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис 307, а також відповідною відміткою у паспорті ОСОБА_4 на сторінці 10.

Згідно з Цивільним кодексом України, у спадщину може вступити лише та особа, яка перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі на момент смерті, якщо пара розлучена, і чоловік помирає, то колишня дружина немає ніякого права на майно, яке він залишив у спадок.

Розірвання шлюбу є зміною сімейного стану, що скасовує цивільні права та обов`язки подружжя стосовно один до одного. Одним із таких прав є право на спадкування, оскільки відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Реєстрація місця проживання за одною адресою жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Таких доказів стронами суду не надано.

З огляду на наведене ОСОБА_1 , як колишня дружина, не відноситься до спадкоємців померлого ОСОБА_4 .

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитного боргу померлого колишнього чоловіка.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними доньками ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому відносяться до першої черги спадкування за законом.

Відповідно до положень частини першої статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Застосування статті 1282 Цивільного кодексу України неодноразово перебувало предметом перегляду Верховного Суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, викладено висновок, що «спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника. Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 зазначено, що «ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) вказано, що «задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)).

У своїй постанові №587/381/15-ц від 04 лютого 2021 року, з урахуванням положень ст. 1281, 1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №698/2024 заведеної 22.08.2024 року Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ніхто з відповідачів з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не зверталися, свідоцтва на право на спадщину не видавалися, інформація щодо наявності спадкового майна в спадковій справі відсутня.

Відповідно до Довідки з Опендатабот від 10.11.2025 року, відсуне зареєстроване майно, яке належало б на праві власності ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідно до відповіді № 2117347 від 11.12.2025 з Єдиного державного реєстру відсутня інформація щодо наявності у ОСОБА_4 транспортних засобів.

Відповідно до Довідки КП «БТІ» ОМР від 13.03.2026 № 65708/04-04, станом на 31.12.2012 року, за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на будь-яке нерухоме майно у м. Одесі, не зареєстровано, та раніше не було зареєстровано.

Щодо посилань позивача на права ОСОБА_4 на поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловим приміщенням для постійного проживання, суд вважає за необхідним зазначити, що вказане право має особистий характер і пов`язане виключно з конкретною особою, та припиняється з її смертю, а тому враховуючи приписи ст. 1219 ЦК України, то не входить до складу спадщини.

Відповідно до аб. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету.

ОСОБА_4 отримав право на поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання як військовослужбовець, дане право припинилося з його смертю.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали право на поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщенням як члени сім`ї військовослужбовця (що є окремою правовою підставою, передбаченою законодавством), це право виникло у них ще під час життя батька, у зв`язку з внесенням до облікової справи військовослужбовця та включення до складу черговиків ще у 1994 році, що підтверджується витягом з протоколу № 12 засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 17.12.2024 року.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів та враховуючі приписі статті 1282 ЦК України судом встановлено, що оскільки спадкова маса в даній справі відсутня, то й обов`язок задовольнити вимоги кредитора у відповідачів відсутній.

Сам факт реєстрації спадкоємців за одною адресою на дату смерті спадкодавця, за відсутність будь-якого майна яке може бути отримано у спадщину, не є самостійною підставою для задоволення доньками померлого вимог його кредитора.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Я. В. Бескровний