Ухвала суду № 139169727, 24.08.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/748/26

Провадження № 6/517/66/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ із ОСОБА_1

установив:

Представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за заявою ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ із ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що 08 липня 2026 року Захарівським районним судом Одеської області видано судовий наказ у справі № 517/748/26 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ за період з травня 2024 року по травень 2025 рік (включно). Заборгованість стягнута за адресою газифікованого об`єкта: АДРЕСА_1 .

17 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до товариства з заявою та повідомила, що з 23 травня 2024 року вона не являється власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що надала копію договору купівлі-продажу № 1557 від 23 травня 2024 року. Як убачається із вказаного вище договору, новим власником газифікованого об`єкта, є ОСОБА_2 .

Отже, товариство дізналося про нового власника житлового будинку, вже після звернення до суду із заявою про видачу судового наказу до споживача ОСОБА_1 , оскільки новий власник житлового будинку не звернувся до товариства для переоформлення особового рахунку на своє ім`я.

З огляду на те, що заборгованість за спожитий природний газ виникла під час перебування об`єкта газифікації, у володінні нового власника, представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», просить суд визнати судовий наказ від 08 липня 2026 року у справі № 517/748/26 таким, що не підлягає виконанню.

Представник заявника в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду. Водночас в заяві просить суд розгляд заяви здійснити без участі представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (а.с. 20).

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомила (а.с. 36).

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із частиною 3 статті 432 ЦПК України, неявка стягувача та боржника не є перешкодою розгляду заяви, а також враховуючи закінчення строків розгляду, передбачених частиною 3 статті 432 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі вказаних осіб на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно частин 1, 3 статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

За положеннями статті 160 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», судовий наказ є особливою формою судового рішення та одночасно виконавчим документом.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц.

Відповідно до частини 1 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Як установлено в судом та підтверджується матеріалами справи, 08 липня 2026 року Захарівським районним судом Одеської області у справі № 517/748/26, видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», заборгованість за спожитий природний газ в сумі 3483 гривні 04 копійки, а також 332 гривні 80 копійок сплаченого судового збору (а.с.16). Заборгованість стягнута за адресою газифікованого об`єкта: АДРЕСА_1 .

23 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу, предметом якого є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25-26).

Зі змісту поданої заяви представника заявника - стягувача ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» вбачається, що товариство дізналося про нового власника житлового будинку, вже після звернення до суду із заявою про видачу судового наказу до споживача ОСОБА_1 , оскільки новий власник житлового будинку не звернувся до товариства для переоформлення особового рахунку на своє ім`я.

Згідно з даними обставинами вбачається, що заборгованість за спожитий природний газ за виникла під час перебування об`єкта газифікації за адресою: АДРЕСА_1 , у володінні нового власника ОСОБА_2 .

Отже, судом установлено, що підставою для визнання виконавчого документа (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню, є відсутність обов`язку у боржника ОСОБА_1 зі сплати відповідних платежів за спожитий природний газ щодо об`єкта газифікації за адресою: АДРЕСА_1 , за виданим виконавчим документом, оскільки така заборгованість виникла після відчуження даного нерухомого майна до іншої особи.

Водночас як встановлено з даних Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відтак, оскільки судовий наказ, виданий Захарівським районним судом Одеської області 08 липня 2026 року у справі № 517/748/26, щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ щодо об`єкта газифікації після відчуження нерухомого майна іншій особі, боржниця ОСОБА_1 не була власником та споживачем природного газу у відповідний період, а тому обов`язок зі сплати заборгованості у неї відсутній, що дає підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

При розгляді та прийняті процесуального рішення по даній заяві на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (повністю або частково). Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням всіх обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що є всі законні підстави для визнання судового наказу, виданого Захарівським районним судом Одеської області 08 липня 2026 року у справі № 517/748/26, таким, що не підлягає виконанню, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 258-261, 237 354, 431 432 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Захарівського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року у справі № 517/748/26 про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, р/рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, адреса місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, заборгованість за спожитий природний газ в сумі 3483 (три тисячі чотириста вісімдесят три) гривні 04 копійки, а також 332 (триста тридцять дві) гривні 80 копійок сплаченого судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали суду складено 24 серпня 2026 року.

Суддя