Ухвала суду № 139169678, 24.08.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/493/26

Номер провадження: 2-п/511/19/26

"24" серпня 2026 р. Суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С. І. , розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за результатами розгляду по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

09.07.2026 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла вищевказана заява, згідно якої ОСОБА_1 просить: поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Роздільнянського районного суду Одеської області по справі № 511/493/26; скасувати заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області по справі № 511/493/25.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа 09.07.2026 року була розподілена в провадження судді Гринчак С.І.

Відповідно до ч. 6 ст. 285 ЦПК України, до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання фізичною особою заяви про перегляд заочного рішення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До заяви про перегляд заочного рішення документу про сплату судового збору заявником не додано.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.07.2026 року вищезазначена позовна заява залишена без руху на надано строк на усунення недоліків.

Позивачу в строк десять днів з дня отримання ухвали було запропоновано усунути недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження, які зазначені в мотивувальній частині ухвали про залишення заяви без руху. Позивач попереджений, що у разі не усунення недоліків у повному обсязі, його заява буде повернена.

21.07.2026 року від заявника надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до положень ст. 22 «Про захист прав споживачів».

Водночас, суд не встановив наявності у заявника пільг щодо сплати судового збору згідно зі ст. ст. 3, 5 ЗУ «Про судовий збір», як споживача послуг.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, заявник, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст вимог заяви та обставини, якими він обґрунтовує вказані вимоги відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушене (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

У пункті 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до цих правовідносин можливе лише у тому разі, якщо предметом і підставою позову (у цьому випадку заяви) є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись.

Отже, при посиланні на норми Закону України «Про захист прав споживачів» повинно мати місце порушення прав споживача на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.

Суд вважає, що доводи заявника не дають підстав для звільнення від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки споживачі звільняються від сплати судового збору лише у разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, що відповідає змісту ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», які передбачають пільги для сплати судового збору при поданні до суду заяви, не пов`язані з предметом поданої ОСОБА_1 заяви до суду.

Отже, дана заява не пов`язана із порушенням права споживача, а відтак при поданні заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зообов`язана сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відмова у звільнення від сплати судового збору не порушує положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає апелянту у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У встановлений процесуальним законом строк вимоги ухвали суду від 09.07.2026 року, заявником не виконані.

У відповідності до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 187, 353, 354, ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за результатами розгляду по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вважати неподаною та повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С. І. Гринчак