Рішення № 139168656, 21.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:760/12751/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на корись ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» завдані збитки в розмірі 10 063,49 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Вишневе на вулиці Європейська допустив зіткнення з транспортними засобами. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР141198796. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови суду відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи, на підставі яких було складено страхові акти та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 20 126,98 грн. Представник позивача зазначає, що відповідно до пункту «Особливі умови використання забезпечено ТЗ» поліс ЕР141198796 встановлено, що транспортний засіб «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не використовується, як таксі. Згідно відповіді сервісу «Уклон» відповідач керував забезпеченим транспортним засобом для виконання замовлень. Таким чином, відповідач порушив умови ст.13.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія у зв`язку з порушенням умов страхування. 13 липня 2021 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ЮК «Інс.Лоу Груп» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитки завданих страхувальникам первісного кредитора по договорам страхування. Представник позивача вважає, що в розумінні статей 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року цивільну справу за цим позовом передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверти з направленими на адресу відповідача документами - копією ухвали суду про відкриття провадження та додатками повернулись до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

11 жовтня 2023 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

23 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Ясинецького О.А. направив до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що на підтвердження відступлення права вимоги, яке відбулось між ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» та ПрАТ «СК ВУСО» не надано суду: належним чином засвідчену копію квитанції про сплату вартості права вимоги; належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі документів. Доказів про виконання вимог, передбачених ст. 1082 ЦК України, фактором або клієнтом суду надано не було, а тому у фактора не виникає права вимоги до боржника про сплату боргу. Кпім того, матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб марки «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався в якості таксі. Постановою від 22.02.2021 не встановлено обставин використання цього транспортного засобу в якості таксі. Відсутні докази, що транспортний засіб мав наліпку «Uklon». Відсутні докази, що транспортний засіб обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування того, що ОСОБА_1 використовував автомобіль марки «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сфері таксі під час ДТП, яка сталася 10.02.2021, жодних доказів, які б встановлювали протиправну поведінку відповідача, його безпосередню вину при використанні автомобіля марки «Фіат», державний реєстраційний номерНОМЕР_1 в якості таксі, не встановлено обставин, що підтверджували б причинний зв`язок, а доводи позивача ґрунтуються на припущеннях.

27 жовтня 2023 року ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» направило до суду відповідь на відзив, в якій зазначається, що 13.07.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ЮК «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих страхувальникам Первісного кредитора по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до Договору, право вимоги виникає з моменту оплати договору - докази чого було надано разом з позовною заявою у додатку №11 позову та власне договір. Договором не передбачено підписання акту приймання-передачі документації. Право вимоги до відповідача підтверджує наданий суду додаток до договору про відступлення права вимоги. Для перевірки інформації, що даний транспортний засіб використовується, як таксі, ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено запит до ТОВ «УКЛОН» на що було отримано відповідь: «Також повідомляємо, що ТОВ «УКЛОН» перебуває в договірних відносинах з водієм автомобілів Fiat Тіро реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є партнером ТОВ «УКЛОН» з 20.11.2018. У запитуваний вами період з 09.02.2021 по 10.02.2021, вказаним партнером, було виконано два замовлення на перевезення, здійснені за допомогою онлайн сервісу Uklon.» З відповіді вбачається, що транспортний засіб виконував замовлення у онлайн сервісі Уклон для перевезення пасажирів, тобто використовувався як таксі.

30 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Ясинецького О.А. подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідь ТОВ «УКЛОН» вих. № 921 від 31 березня 2021 року необхідно залишити без розгляду, оскільки позивачем порушено строки подання доказів. Позивач не надав зазначений доказ разом із позовною заявою та не заявив клопотання про поновлення строку для подачі доказу. Позивач документально не підтвердив спосіб отримання цього доказу. Позивач не навів обґрунтування поважності причин пропуску відповідних строків та не вказав жодної обставини, яка б перешкоджала позивачу повідомити суд про надання додаткового часу для подання відповідного доказу. ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» разом із позовною заявою подало як письмовий доказ відповідь ТОВ «УКЛОН» вих. № 921 від 31 березня 2021 року, тому, на думку відповідача, відсутні підстави для не прийняття зазначеного доказу.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Ясинецького О.А. звернувся із клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просить: поновити відповідачу строк на подання доказів; долучити до матеріалів справи копії документів: відповідь на адвокатський запит вих. № 751 від 30.10.2023; підтвердження підписання документу електронним підписом; підтвердження відправлення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з додатками позивачу. Посилається на те, що відповідь на адвокатський запит вих. № 751 від 30.10.2023 отримана лише 30.10.2023.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ясинецького О.А. про витребування доказів.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд установив, що 10.02.2021, приблизно о 00 годин 30 хвилини, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Fiat Тіро, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Європейська в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, не був уважним на слизькій ділянці дороги, не обрав безпечної швидкості руху, не вжив заходів під час виникнення перешкоди для руху аж до повної зупинки транспортного, допустив зіткнення з транспортним засобом Hyundai, д/н НОМЕР_2 , в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.3. б), п.12.1., п.133. ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказані обставини встановлені постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2021 у справі № 369/2109/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (а.с.10). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Fiat Тіро, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №141198796 у ПрАТ СК «ВУСО». Строк дії договору з 00:00 14.02.2020 р. по 13.02.2021 р. включно. У пункті «Особливі умови використання забезпечено ТЗ» поліс №141198796 встановлено, що транспортний засіб «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не використовується, як таксі (а.с.11).

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 25408 від 18.03.2021, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Hyundai 120 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на 04.03.2021 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, 22 075,85 грн (а.с.12-24).

Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся ОСОБА_2 та надав необхідні документи, на підставі яких було складено страхові акти. Згідно з платіжним дорученням № 11250 від 26 березня 2021 року ПрАТ СК «ВУСО» здійснено виплату на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 20 126,98 грн (а.с.6-9, 26, 27).

Згідно з листом сервісу «Уклон» № 921 від 31 березня 2021 року ТОВ «УКЛОН» перебуває в договірних відносинах з водієм автомобілів Fiat Тіро реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є партнером ТОВ «УКЛОН» з 20.11.2018. У запитуваний період - з 09.02.2021 по 10.02.2021, вказаним партнером, було виконано два замовлення на перевезення, здійснені за допомогою онлайн сервісу Uklon (а.с.25).

Згідно з відповіддю на адвокатський запит адвоката, 23.10.2023 ОСОБА_3 повідомив, що його товариш ОСОБА_1 10.02.2021 не використовував транспортний засіб «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в якості таксі (а.с.84).

Листом № 751 від 30.10.2023 на адвокатський запит ТОВ «УКЛОН» повідомило, що відповідно до наявної в ТОВ «УКЛОН УКРАЇНА» інформації, авто державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстроване в Онлайн-сервісі з 11.01.2023 використовується партнером ОСОБА_4 . Водночас, у 2022 році відбулося перенесення даних партнерів у іншу систему обліку, з огляду на що перевірити інформацію щодо використання зазначеного авто в Онлайн-сервісі у 2021 році не є можливим, така інформація в розпорядженні ТОВ «УКЛОН УКРАЇНА» відсутня (а.с.93).

13.07.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ЮК «Інс.Лоу Груп» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитки завданих страхувальникам первісного кредитора по договорам страхування. Відповідно до пункту 3.1.3. право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі визначеному договором на рахунок Первісного кредитора. Згідно з п. 4.1. ціна договору складає 104 463,22 грн (а.с.28-30).

У п.6 додатку 1 до Договору № 13/07/2021-АП про відступлення права вимоги зазначений договір страхування № 141198796: страхувальник ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_1 , сума страхового відшкодування 20 126,98 грн, сума боргу 10 063,49 грн (а.с.31).

Згідно з платіжним дорученням № 270 від 14 липня 2021 року ТОВ «ЮК «Інс.Лоу Груп» сплатило на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 104 463,22 грн. Призначення платежу - оплата ціни відступлення зг. Договору №13/07/2021-АП про відступлення права вимог від 13 липня 2021 року. Проведено банком 14.07.2021 (а.с.32).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені у статті 1187 ЦК України. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність морально шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику (п.2 ч.1 ст. 989 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору страхування).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч.1 ст. 10 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних відносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1. ст. 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV).

За змістом п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб (п. 7.1. ст. 7 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV).

Розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Пропозиції МТСБУ щодо розміру базового страхового платежу та значень коригуючих коефіцієнтів підтверджуються актуарними розрахунками з урахуванням рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менше року, та статистичних даних. Якщо Уповноважений орган протягом 60 календарних днів з дня внесення МТСБУ пропозиції не затвердив розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування, діють попередні коригуючі коефіцієнти, порядок їх застосування та розмір базового страхового платежу (п. 7.2. ст. 7 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV).

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затверджені коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинні на момент виникнення спірних відносин). Розпорядження зареєстроване в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 року за № 689/17984.

Згідно з п. 1, 4 розділу III. Коригуючих коефіцієнтів та їхніх розмірів залежно від сфери використання транспортного засобу: для легкових автомобілів (крім таксі), які використовуються фізичною особою встановлено коригуючий коефіцієнт - 1; для легкових автомобілів або автобусів з кількістю місць для сидіння до 20, які використовуються фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі встановлено коригуючі коефіцієнти - 1,1-1,4.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/1; постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп»просить суд стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 10 063,49 грн. Позивач посилається на те, що у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №141198796 у ПрАТ СК «ВУСО» зазначено, що забезпечений транспортний засіб марки Fiat Тіро, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ,як таксі не використовується. У процесі з`ясування обставин ДТП встановлено, що всупереч умовам договору транспортний засіб Fiat Тіро, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ,використовувався як таксі.

Суд встановив, що 10.02.2021 сталася ДТП за участю транспортного засобу Fiat Тіро, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . ДТП сталася із вини ОСОБА_1 , що встановлено постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2021 року у справі № 369/2109/21. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Fiat Тіро, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №141198796 у ПрАТ СК «ВУСО». ПрАТ СК «ВУСО» виплатило на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 20 126,98 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Fiat Тіро, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №141198796 у ПрАТ СК «ВУСО». Строк дії договору з 00:00 14.02.2020 р. по 13.02.2021 р. включно. За умовами договору страхування №141198796, укладеного між ПрАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_1 , «Особливі умови використання забезпечено ТЗ» - транспортний засіб «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не використовується, як таксі.

Також судом установлено, що ОСОБА_1 під час дії договору страхування №141198796 використовував транспортний засіб «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , як таксі. Зазначений факт підтверджений листом сервісу «Уклон» № 921 від 31 березня 2021 року, відповідно до якого: «ТОВ «Уклон» перебуває в договірних відносинах з водієм автомобілів Fiat Тіро реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є партнером ТОВ «Уклон» з 20.11.2018. У запитуваний вами період з 09.02.2021 по 10.02.2021, вказаним партнером, було виконано два замовлення на перевезення, здійснені за допомогою онлайн сервісу Uklon».

Суд враховує, що за змістом п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для транспортних засобів, які використовується фізичними особами як таксі, застосовується більший коригуючий коефіцієнт (1,1-1,4), ніж для транспортних засобів, які не використовуються як таксі (1).

Таким чином відповідач ОСОБА_1 використовував транспортний засіб «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою надання платних послуг перевезення пасажирів (таксі), тобто у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування. Зазначене свідчить про порушення відповідачем умов договору страхування №141198796, укладеного з ПрАТ СК «ВУСО», оскільки цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована без умови використання такого транспортного засобу як таксі. Отже, страховик (ПрАТ СК «ВУСО») здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування. Тому у ПрАТ СК «ВУСО» виникло право подати до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, позов про відшкодування завданих збитків на підставі п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

ПрАТ СК «ВУСО» передало належне йому право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 10 063,49 грн на користь ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» за договором відступлення права вимоги від 13.07.2021. Тобто відбулася заміна кредитора згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

У зв`язку з порушенням умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач має компенсувати 50 % виплаченого страхового відшкодування. Тому наявні правові підстави для стягнення ОСОБА_1 на користь страховика ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» відшкодування 50 % завданої шкоди у розмірі 10 063,49 грн(20 126,98 грн * 50%).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на підтвердження відступлення права вимоги не надано суду належним чином засвідчену копію квитанції про сплату вартості права вимоги та належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі документів.

Так, згідно з наявними у справі доказами, відповідно до пункту 3.1.3. договору відступлення права вимоги від 13.07.2021, укладеного між ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» та ПрАТ «СК ВУСО», право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі визначеному договором на рахунок Первісного кредитора. Згідно з п. 4.1. ціна договору складає 104 463,22 грн (а.с.28-30). У п.6 додатку 1 до Договору № 13/07/2021-АП про відступлення права вимоги зазначений договір страхування № 141198796: страхувальник ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_1 , сума страхового відшкодування 20 126,98 грн, сума боргу 10063,49 грн (а.с.31). Згідно з платіжним дорученням № 270 від 14 липня 2021 року ТОВ «ЮК «Інс.Лоу Груп» сплатило на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 104 463,22 грн. Призначення платежу - оплата ціни відступлення зг. Договору №13/07/2021-АП про відступлення права вимог від 13 липня 2021 року. Проведено банком 14.07.2021 (а.с.32). Вказані докази подані ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» разом із позовною заявою. Договором не передбачено підписання акту приймання-передачі документації. Право вимоги до відповідача підтверджує надані суду договір про відступлення права вимоги, додаток до договору про відступлення права вимоги та документ про сплату ціни за договором про відступлення права вимоги.

Помилковим є посилання відповідача на положення ст. 1082 ЦК України, оскільки укладений між ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» та ПрАТ «СК ВУСО» договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу.

Твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб марки «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався як таксі, спростовуються листом сервісу «Уклон» № 921 від 31 березня 2021 року, відповідно до якого «ТОВ «Уклон» перебуває в договірних відносинах з водієм автомобілів Fiat Тіро, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є партнером ТОВ «Уклон» з 20.11.2018. У запитуваний період - з 09.02.2021 по 10.02.2021, вказаним партнером, було виконано два замовлення на перевезення, здійснені за допомогою онлайн сервісу Uklon». Отже, транспортний засіб виконував замовлення у онлайн сервісі уклон для перевезення пасажирів, тобто використовувався як таксі.

Відсутність на транспортному засобі наліпки «Uklon», ліхтаря оранжевого кольору, сигнального ліхтарем із зеленим та червоним світлом не спростовує факт використання ОСОБА_1 під час дії договору страхування №141198796 транспортного засосу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зметою надання платних послуг перевезення пасажирів (таксі).

Посилання відповідача на лист № 751 від 30.10.2023 ТОВ «Уклон України» суд відхиляє. У зазначеному листі вказано, що авто, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстроване в Онлайн-сервісі з 11.01.2023 використовується партнером ОСОБА_4 . Крім того ТОВ «Уклон України» повідомило, що у 2022 році відбулося перенесення даних партнерів у іншу систему обліку, з огляду на що перевірити інформацію щодо використання зазначеного авто в Онлайн-сервісі у 2021 році не є можливим, така інформація в розпорядженні ТОВ «Уклон Україна» відсутня (а.с.93).

Суд критично оцінює відповідь ОСОБА_3 на адвокатський запит, який повідомив, що «його товариш ОСОБА_1 10.02.2021 не використовував транспортний засіб «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в якості таксі», з огляду на його товариські відносини з позивачем. (а.с.84).

Таким чином відповідач не спростував належними та допустимими доказами, інформацію, викладену у листі сервісу «Уклон» № 921 від 31 березня 2021 року, відповідно до якої: «ТОВ «УКЛОН» перебуває в договірних відносинах з водієм автомобілів Fiat Тіро реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є партнером ТОВ «УКЛОН» з 20.11.2018. У запитуваний період з 09.02.2021 по 10.02.2021, вказаним партнером, було виконано два замовлення на перевезення, здійснені за допомогою онлайн сервісу Uklon» (а.с.25).

З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн(а.с.5), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1, 5, 10 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», статтями 1, 7, 22, 38-1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 509, 512, 526, 979, 980, 989, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» (ЄДРПОУ 42341708, місцезнаходження: м. Київ, просп. Берестейський, буд. 1, оф.34) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп»завдані збитки у розмірі 10 063,49 грн тасудовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: