Ухвала суду № 139168582, 20.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28183/25

Провадження № 1-кп/752/1544/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000001086 від 03 листопада 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Глобине Полтавської області, має вищу освіту, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2025 року за ч. 5 ст. 426-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді позбавлення волі призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням щомісячно в дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

установив:

На розгляд Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений, котрому роз`яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з відповідної підстави, звернувся з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.

Потерпілий заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого про закриття провадження у справі. Натомість подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, мотивуючи невідповідністю обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а саме в обвинувальному акті неправильно зазнчено анкетні дані обвинуваченого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не відповідає дійсності, не зазначено обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також не зазначено адреси проживання свідків.

Прокурор вважала, що клопотання обвинуваченого про закриття провадження у справі підлягає задоволенню, при цьому заперечила проти задоволення клопотання потерпілого про повернення обвинувального акта прокурору.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання потерпілого та про задоволення клопотання обвинуваченого, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 284 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст. 288 КПК України розгляд клопотання здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією статтею. Суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до обвинувального акта прокурор вважає встановленими наступні фактичні обставини.

ОСОБА_3 призначений наказом ГУ МВС України в м. Києві від 22.03.2013 № 1833 о/с на посаду оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл» Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України в м. Києві, зі спеціальним званням «капітан міліції».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993, ОСОБА_3 , будучи працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996, ч. 1 ст. З, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 покладено обов`язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та являючись представником влади, діючи за попередньою змовою групою осіб зі старшою слідчою СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 , а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.

За ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь- яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Відповідно до статей 1-5, 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, забезпечує особисту безпеку громадян, захищає їх права і свободи, законні інтереси, охороняє і забезпечує громадський порядок, запобігає правопорушенням та припиняє їх, діє на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, неупередженості, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Згідно із ст. 12 вказаного Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

Положеннями ст. 13 Закону «Про міліцію» передбачено, що працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, лише для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов`язків.

Крім того, відповідно до статті 14 Закону працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої виключно для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю, припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Перевищення повноважень щодо застосовування сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 20 вказаного вище Закону працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов`язків, не передбачених чинним законодавством. Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.

Відповідно до Положення про підрозділи швидкого реагування спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС від 25.11.2010 № 584/ДСК (із змінами від 12.09.2012 №791/ДСК) підрозділами швидкого реагування у Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю (далі ГУБОЗ) є управління швидкого реагування «Сокіл».

Згідно до п. 4 зазначених Положень основними завданнями підрозділів швидкого реагування є боротьба з організованою злочинністю, корупцією та тероризмом.

П. 5 передбачено, що підрозділи швидкого реагування відповідно до покладених на них завдань:

- надають силову підтримку в затриманні підозрюваних у вчинені злочину, обвинувачених, які переховуються від органів досудового розслідування, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання;

- розробляють, готують та проводять спеціальні операції із захоплення злочинців, припинення правопорушень, що вчиняються учасниками організованих злочинних угрупувань, звільнення заручників;

- надають силову підтримку у здійсненні оперативно-розшукових заходів спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ;

- беруть участь у вилучені зброї, бойових припасів, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, грошових знаків, дорогоцінних металів, каміння та інших предметів, а також документів, які мають значення для кримінального провадження, яке здійснюється органами внутрішніх справ, відповідно до чинного законодавства;

- забезпечують безпеку осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні та припиненні злочинів, а також особового складу підрозділів ГУБОЗ (УБОЗ) та членів їх сімей відповідно до Законів України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів;

- виконують інші функції, що випливають з покладених на підрозділу швидкого реагування завдань, визначених у п. 4 цього Положення.

Відповідно до п. 8 Положення, до проведення спеціальних операцій та інших заходів працівники управління швидкого реагування «Сокіл» ГУБОЗ залучаються виключно за рішенням Міністра внутрішніх справ або начальника ГУБОЗ чи його першого заступника, працівники відділів швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ - за рішенням начальників ГУМВС, УМВС або їх перших заступників - начальників УБОЗ.

Згідно п. 11 Положення, особовий склад підрозділів швидкого реагування при виконанні покладених на нього завдань має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках і в порядку, установлених Законом України «Про міліцію».

Незважаючи на вимоги Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про міліцію» та інших нормативно-правових актів, достовірно знаючи про обсяг наданих йому владних повноважень, ОСОБА_3 умисно вийшов за їх межі, використавши владу та надані законом повноваження для вчинення кримінальних правопорушень.

Починаючи з 22.11.2013 у м. Києві на майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.

Бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження в інтересах особистого збагачення та усунути перешкоди з боку активістів Євромайдану, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, фізичному затриманні, притягненні значної кількості осіб до кримінальної відповідальності за участь у масових акціях та обранні підозрюваним найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З метою безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів, а також органи судової влади.

Так, 01.12.2013 проходила акція громадського протесту на вул. Банковій біля будівлі Адміністрації Президента України, під час якої громадяни виражали своє волевиявлення щодо незгоди із рішенням вищого керівництва держави про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та реалізовували конституційне право на участь в мирних акціях громадського протесту. При цьому будь-яких правопорушень не вчиняли, у сутичках між мітингувальниками та працівниками правоохоронних органів не приймали. Натомість відстоювали позицію щодо захисту учасниками акцій громадського протесту своїх прав та інтересів виключно у законний спосіб.

Співробітниками правоохоронних органів із числа спецпідрозділу міліції «Беркут» вказану акцію протесту було розігнано із застосуванням фізичного насильства до її учасників, 12 з яких затримано як осіб, нібито причетних до організації та участі в масових заворушеннях на вул. Банковій в м. Києві, зокрема учасника акції протесту ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_7 слідчими СУ ГУ МВС України в м. Києві за погодженням з прокурорами відділу прокуратури м. Києва притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 294 КК України, а 06.12.2013 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Інтереси підозрюваного ОСОБА_7 представляв захисник - адвокат ОСОБА_5 , який приймав участь у розгляді 06.12.2013 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та після оголошення слідчим суддею ОСОБА_8 відповідної ухвали того ж дня приблизно о 19 год. 30 хв., емоційно висловлюючи незгоду з таким рішенням, вдався до фізичних дій щодо судді, а саме в залі судових засідань схопив його за комірець мантії, висловлюючи при цьому нецензурні лексичні вирази.

Отримавши інформацію про вказану подію, прокурор міста Києва ОСОБА_9 (досудове розслідування стосовно ОСОБА_9 проводиться у виділеному окремому кримінальному провадженні), з метою залякування учасників акцій протесту, а також нейтралізації їх активних адвокатів - захисників, розроблено план злочинних дій, який полягав у наступному:

1) затриманні ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 377 КК України в тому числі із застосуванням фізичного насильства;

2) здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_5 ;

3) застосуванні до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для реалізації зазначеного плану злочинних дій прокурором м. Києва ОСОБА_9 залучено, зокрема: т. в. о. начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10 (досудове розслідування стосовно ОСОБА_10 проводиться у виділеному окремому кримінальному провадженні), який з моменту реєстрації кримінального провадження за фактом протиправних дій ОСОБА_5 і до його затримання у приміщенні УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Антоновича, 114), здійснював контроль за діями підлеглих їм працівників з числа посадових осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України та УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, а також координував з керівництвом прокуратури м. Києва свої дії, спрямовані на організацію затримання ОСОБА_5 ; начальника УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 , який після встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 і прибуття останнього у приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Антоновича, 114), організував та забезпечив здійснення фізичного затримання із застосуванням насильства та заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_5 через залучення підлеглих йому співробітників міліції, а також сприяння у здійсненні процесуального затримання слідчою СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 ; першого заступника начальника управління - начальника СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_12 , якому передано за підслідністю кримінальне провадження та який забезпечив через залучення слідчих ОСОБА_6 та ОСОБА_13 завідомо незаконне затримання ОСОБА_5 , проведення за його місцем проживання обшуку, вручення повідомлення про підозру та ініціювання взяття під варту підозрюваного.

Відтак, на виконання зазначеного плану злочинних дій, 06.12.2013 о 22.21 годині слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено відомості до СРДР та зареєстровано кримінальне провадження № 12013110100018056 за фактом замаху на заподіяння тілесних ушкоджень судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 377 КК України.

У невстановлений досудовим розслідуванням час 07.12.2013 прокурором м. Києва ОСОБА_9 підписано повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 377 КК України - закінченого замаху на умисне заподіяння судді побоїв чи тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя, яке всупереч вимог ч. 1 ст. 278 КПК України не було вручено в день його складення, ні особисто ОСОБА_9 , ні у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

У подальшому, 09.12.2013 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 год. 36 хв. прокурор м. Києва ОСОБА_9 виніс постанову про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013110100018056 від 06.12.2013 іншому органу досудового розслідування, а саме СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

На виконання вказаної постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, 09.12.2013 о 11.36 годині заступником прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_14 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 12013110100018056 за СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

В свою чергу перший заступник начальника РУ - начальник СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_12 , діючи в межах реалізації описаного вище плану злочинних дій, розробленого керівництвом прокуратури м. Києва, 09.12.2013 о 12.49 годині у кримінальному провадженні № 12013110100018056 визначив групу слідчих та старшу групи слідчих - старшу слідчу СВ Дніпровського РУ ОСОБА_6 , якій доручив здійснення досудового розслідування у ньому, довівши до її відома вказівку: з залученням оперативних співробітників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві затримати ОСОБА_5 , вручити йому підписане прокурором міста повідомлення про підозру та ініціювати застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У той же час невстановленими особами з числа керівництва ГУ МВС України в м. Києві у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 год 00 хв 09.12.2013 доведено до відома начальника УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 завідомо незаконну усну вказівку: із застосуванням фізичної сили затримати та того ж дня помістити ОСОБА_5 до ITT ГУ МВС України в м. Києві.

З цією метою, адвоката ОСОБА_5 під уявним приводом, для вручення повістки щодо участі у слідчих діях з підзахисним ОСОБА_7 , слідчим запрошено засобами мобільного зв`язку 09.12.2013 до приміщення УБОЗ ГУ МВС України у м. Києві, куди він прибув добровільно за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114.

У свою чергу начальник УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 надав усну вказівку начальнику відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України ОСОБА_15 залучити підлеглих йому оперативних співробітників до затримання адвоката ОСОБА_5 під приводом нібито виконання доручення старшої слідчої СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 про встановлення місцезнаходження і забезпечення явки ОСОБА_5 , отриманого співробітником УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві нарочно, які погодились на її виконання, вступивши з ним таким чином у злочинну змову.

Безпосереднє виконання затримання адвоката ОСОБА_5 начальник відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України ОСОБА_15 доручив невстановленим досудовим розслідуванням особам з числа оперативних співробітників ВШР «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, а також ОСОБА_3 . Останній усвідомлюючи відсутність підстав для затримання особи як підозрюваного, відповідно до ст. 208 КПК України, 09.12.2013 приблизно о 15 год 00 хв, перебуваючи на першому поверсі холу приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами з числа співробітників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, перевищуючи владу, всупереч вимогам ст. ст. 2, 3, 19, 29, 39 Конституції України від 28.06.1996, ст. ст. 10, 12-14, 20 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990, реалізуючи описаний вище план злочинних дій, застосував фізичне насильство, болісні і такі що принижують особисту гідність дії, а саме спільно з іншими співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві завдав в сукупності тілесні ушкодження - удари руками і ногами, прийоми рукопашного бою по тулубу, голові, рукам та ногам адвоката ОСОБА_5 , чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді: 8 синців у лобній ділянці зліва, в потиличній ділянці по середній лінії нижче зовнішнього потиличного горба, в проекції лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії, в проекції реберної дуги по пахвовим лініям, на правій боковій стінці живота, по заднє-внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині; 3 садна по передній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки у верхній третині; 2 піднігтьові крововиливи 4-го пальця правої кисті та 5-го пальця лівої кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Після цього, ОСОБА_3 , надягнувши на ОСОБА_5 наручники, без наявності підстав для застосування спеціальних засобів, передбачених ст. 14 Закону України «Про міліцію», проти волі помістив потерпілого до службового автомобіля «Фольксваген Транспортер» д.н.з. НОМЕР_2 , який розміщувався на задньому дворі УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві та утримував спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа працівників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві близько 3 годин.

У свою чергу старша слідча СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 , прибувши того ж дня до приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, у невстановлений досудовим розслідуванням час, приблизно о 16 год. ЗО хв., усвідомлюючи відсутність підстав для затримання, оскільки ОСОБА_5 фізично затримано не під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, і не безпосередньо після вчинення ним злочину, перебуваючи за вказаною адресою на задньому дворі, склала завідомо неправдивий протокол затримання ОСОБА_5 як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 277 КК України, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 затриманий як особа, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а також що нібито очевидці, у тому числі потерпілі, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

На підставі незаконно складеного протоколу про затримання 09.12.2013 ОСОБА_5 проти його волі утримувався на території УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Антоновича, 114) у період часу приблизно з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв, після чого приблизно о 23 год 10 хв того ж дня оперативним співробітником ВШР «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України ОСОБА_3 спільно з іншими невстановленими оперативними співробітниками доставлений до ITT ТУ МВС України в м. Києві.

21.01.2021 Європейським судом з прав людини ухвалено рішення у справі «Кадура та Смалій проти України», яке набуло статусу остаточного 21.04.2021 і в якому Суд констатував порушення статей 3 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з затриманням та особистим обшуком ОСОБА_5 09.12.2013 та присудив сплатити ОСОБА_5 13 200 Євро в якості моральної шкоди.

На підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України від 01.07.2021 № 175 кошти у розмірі 13 200 Євро (еквівалент станом 01.07.2021 відповідно до курсу Національного банку України становить 426 971, 16 грн) перераховано на рахунок заявника ОСОБА_5 .

Зазначеними протиправними діями ОСОБА_3 , який з перевищенням влади застосував насильство та спеціальні засоби (наручники) до адвоката ОСОБА_5 , а в подальшому протиправно утримував його у транспортному засобі до прибуття слідчої, були порушені закріплені Конституцією України права потерпілого на свободу та особисту недоторканість, що являється тяжкими наслідками, а також заподіяна майнова шкода державі в особі Міністерства юстиції України, пов`язана з виплатою ОСОБА_5 01.07.2021 моральної шкоди за рішенням Європейського суду з прав людини у розмірі 426 971, 16 грн., що перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та являє собою тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України (у редакції Закону від 07.04.2011) - перевищення влади, тобто умисного вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень та супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, що спричинили тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, ОСОБА_3 , діючи за наведених вище обставин за попередньою змовою групою осіб, здійснив завідомо незаконне затримання особи з інших особистих інтересів, за наступних обставин.

Так, 01.12.2013 проходила акція громадського протесту на вул. Банковій біля будівлі Адміністрації Президента України, під час якої громадяни виражали своє волевиявлення щодо незгоди із рішенням вищого керівництва держави про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та реалізовували конституційне право на участь в мирних акціях громадського протесту. При цьому будь-яких правопорушень не вчиняли, у сутичках між мітингувальниками та працівниками правоохоронних органів не приймали. Натомість відстоювали позицію щодо захисту учасниками акцій громадського протесту своїх прав та інтересів виключно у законний спосіб.

Співробітниками правоохоронних органів із числа спецпідрозділу «Беркут» вказану акцію протесту розігнано із застосуванням фізичного насильства до її учасників, 12 з яких затримано як осіб, нібито причетних до організації та участі в масових заворушеннях на вул. Банковій в м. Києві, зокрема учасника акції протесту ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_7 слідчими СУ ГУ МВС України в м. Києві за погодженням з прокурорами відділу прокуратури м. Києва притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 294 КК України, а 06.12.2013 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Інтереси підозрюваного ОСОБА_7 представляв захисник - адвокат ОСОБА_5 , який приймав участь у розгляді судом 06.12.2013 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та після оголошення слідчим суддею ОСОБА_8 відповідної ухвали того ж дня приблизно о 19 год. 30 хв., емоційно висловлюючи незгоду з таким рішенням, вдався до фізичних дій до судді, а саме схопив його за комірець мантії, висловлюючи при цьому нецензурні висловлювання.

Отримавши інформацію про вказану подію, прокурор міста Києва ОСОБА_9 (досудове розслідування стосовно ОСОБА_9 проводиться у виділеному окремому кримінальному провадженні), з метою залякування учасників акцій протесту, а також нейтралізації їх активних адвокатів - захисників, розроблено план злочинних дій, який включав затримання ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 377 КК України в тому числі із застосуванням фізичного насильства.

Відтак, на виконання зазначеного плану злочинних дій, 06.12.2013 о 22.21 годині слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження № 12013110100018056 за фактом замаху на заподіяння тілесних ушкоджень судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 377 КК України.

З метою залякування учасників акцій протесту, а також нейтралізації їх активних адвокатів - захисників, прокурором міста Києва ОСОБА_9 (досудове розслідування стосовно ОСОБА_9 проводиться у виділеному окремому кримінальному провадженні), розроблено план злочинних дій, який полягав у наступному:

1) затриманні ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 377 КК України в тому числі із застосуванням фізичного насильства;

2) здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_5 ;

3) застосуванні до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У невстановлений досудовим розслідуванням час 07.12.2013 прокурором м. Києва ОСОБА_9 підписано повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 377 КК України - закінченого замаху на умисне заподіяння судді побоїв чи тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя, яке всупереч вимог ч. 1 ст. 278 КПК України не було вручено в день його складення, ні особисто ОСОБА_9 , ні у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

У подальшому, 09.12.2013 у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 11 год. 36 хв. прокурор м. Києва ОСОБА_9 виніс постанову про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013110100018056 від 06.12.2013 іншому органу досудового розслідування, а саме СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

На виконання вказаної постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, 09.12.2013 о 11.36 годині заступником прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_14 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 12013110100018056 за СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві

В свою чергу перший заступник начальника РУ - начальник СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_12 , діючи в межах реалізації описаного вище плану злочинних дій, 09.12.2013 о 12.49 годині у кримінальному провадженні № 12013110100018056 визначив групу слідчих та старшу групи слідчих - старшу слідчу СВ Дніпровського РУ ОСОБА_6 , якій доручив здійснення досудового розслідування у ньому, довівши до її відома вказівку: з залученням оперативних співробітників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві затримати ОСОБА_5 , вручити йому підписане прокурором міста повідомлення про підозру та ініціювати застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З цією метою, адвоката ОСОБА_5 під уявним приводом, для вручення повістки щодо участі у слідчих діях з підзахисним ОСОБА_7 , слідчим запрошено засобами мобільного зв`язку 09.12.2013 до приміщення УБОЗ ГУ МВС України у м. Києві (за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114).

У той же час т. в. о. начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10 (досудове розслідування стосовно ОСОБА_10 проводиться у виділеному окремому кримінальному провадженні), діючи у змові та координуючи свої дії з прокурором м. Києва ОСОБА_9 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 год 00 хв 09.12.2013 довів до відома начальника УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 завідомо незаконну усну вказівку: із застосуванням фізичної сили затримати та того ж дня помістити ОСОБА_5 до ITT ГУ МВС України в м. Києві.

У свою чергу начальник УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 надав усну вказівку начальнику відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України ОСОБА_15 залучити підлеглих йому оперативних співробітників до затримання адвоката ОСОБА_5 , які погодились на її виконання, вступивши з ним таким чином у злочинну змову.

Безпосереднє виконання затримання ОСОБА_15 доручив оперативним співробітникам ВШР «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України ОСОБА_3 та іншим невстановленим на даний час досудовим розслідуванням особам.

Останній усвідомлюючи відсутність підстав для затримання особи як підозрюваного відповідно до ст. 208 КПК України, 09.12.2013 приблизно о 15 год 00 хв, перебуваючи на першому поверсі холу приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами з числа співробітників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, перевищуючи владу, всупереч вимогам ст. ст. 2, З, 19, 29, 39 Конституції України від 28.06.1996, ст. ст. 10,12-14,20 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990, реалізуючи описаний вище план злочинних дій, застосував фізичне насильство, болісні і такі що принижують особисту гідність дії, а саме спільно з іншими співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві завдав в сукупності тілесні ушкодження та затримав адвоката ОСОБА_5 .

Після цього, ОСОБА_3 , надягнувши на ОСОБА_5 наручники, без наявності підстав для застосування спеціальних засобів, передбачених ст. 14 Закону України «Про міліцію», проти волі помістив потерпілого до службового автомобіля «Фольксваген Транспортер» д.н.з. НОМЕР_2 , який розміщувався на задньому дворі УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві та утримував спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа працівників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві близько 3 годин.

У свою чергу старша слідча СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 , прибувши того ж дня до приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, у невстановлений досудовим розслідуванням час, приблизно о 16 год. 30 хв., усвідомлюючи відсутність підстав для затримання, оскільки ОСОБА_5 фізично затримано не під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, і не безпосередньо після вчинення ним злочину, перебуваючи за вказаною адресою на задньому дворі, склала завідомо неправдивий протокол затримання ОСОБА_5 як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 277 КК України, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 затриманий як особа, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а також що нібито очевидці, у тому числі потерпілі, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

На підставі незаконно складеного протоколу про затримання 09.12.2013 ОСОБА_5 проти його волі утримувався на території УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Антоновича, 114) у період часу приблизно з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв, після чого приблизно о 23 год 10 хв того ж дня оперативним співробітником ВШР «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України ОСОБА_3 спільно з іншими невстановленими оперативними співробітниками доставлений до ІТТ ГУ МВС України в м. Києві.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371 КК України - завідомо незаконне затримання, вчинене за попередньою змовою групою осіб в інших особистих інтересах.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, кримінальні правопорушення, вчинення яких ставиться в провину обвинуваченому мали місце у грудні 2013 року.

Відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення є тяжкими злочинами.

Із зазначеного в обвинувальному акті дня їх вчинення минуло більше десяти років.

Даних про те, що перебіг давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності зупинявся чи переривався внаслідок ухилення обвинуваченого від досудового розслідування, суду або внаслідок нового злочину, у вчиненні якого його визнано винуватим, в розпорядження суду не надано.

В судовому засіданні ОСОБА_3 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно ст. 2 КПК України одним і з завдань кримінального провадження є щоб жодна особа не може бути піддана необґрунтованому процесуальному примусу і до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 49 КК України, 284, 286, 288 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності відповідних підстав, є не правом, а обов`язком суду, при цьому клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підлягає негайному розгляду.

Незгода потерпілого з закриттям провадження та посилання на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, в даному випадку, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого та продовження кримінального провадження поза межами строків давності.

Даних про те, що в обвинувальному акті прокурором неправильно зазначено день вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, з клопотання потерпілого не вбачається.

За таких обставин, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю.

При цьому у задоволені клопотання потерпілого про повернення обвинувального акта прокурору слід відмовити.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів підлягають віднесенню на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 124, 284, 286, 288, 291, 314, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання потерпілого про повернення обвинувального акта прокурору.

Клопотання обвинуваченого задовольнити.

На підставі ст. 49 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1