Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 752/28326/25
Провадження №: 2/752/1836/26
РІШЕННЯ
Іменем України
24.08.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
У жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (далі - ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») звернулось до Голосіївського районного міста Києва суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 99513 від 28 серпня 2019 року в розмірі 23 911,50 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 28 серпня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено Договір позики № 99513, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, а відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користування кредитом, в порядку та строки, визначені договором.
Відповідач в установлений договором строк свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 23 911,50 грн, із яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою, 18 911,50 грн - заборгованість за процентами та комісією.
Ухвалою від 01 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз`яснив сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановив процесуальні строки.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.
03 лютого 2026 року відповідачем подано відзив з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до якого ОСОБА_1 просить у задоволенні позову ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» відмовити, посилаючись на нарахування позивачем процентів поза межами строку дії укладеного між сторонами договору. Крім того, зазначає, що документи, надані позивачем при зверненні до суду, не підтвержують факту укладення кредитного договору в частині реального його виконання, а саме перерахування коштів відповідачу; надані документи не є первинними банківськими документами бухгалтерського обілку.
09 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої просить позов задовольнити в повному обсязі, та зазначає, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, порядок нарахування процентів та комісій у випадку неповернення кредитних коштів передбаченого умовами кредитного договору; посилання відповідача на відсутність первинних документів на підтвердження перерахування грошових коштів є безпідставними.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Кижва від 10 червня 2026 року клопотання представника позивача - Рудзея Юрія Володимировича про витребування доказів - задоволено. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ:14360570, Юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна, Адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) наступну інформацію: 1. чи було емітовано на ім`я : ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну карту НОМЕР_2 ; 2. надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з : 27.08.2019 по : 29.08.2019 р. з відображенням часу зарахування коштів; 3. надати інформацію про номер телефону на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_2 в період з 27.08.2019 по : 29.08.2019 р.
20 липня 2026 року до суду надійшов лист від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вх. № НОМЕР_3 на виконання ухвали від 10 червня 2026 року. У листі зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 03-07-2026 р.: фінансовий номер телефону НОМЕР_6 . Додано також виписку по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 27-08-2019 - 29-08-2019 р.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 серпня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (зі сторони позичальника підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 8s463vv8) укладено Договір позики № 99513, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн (п.1.1.1., розділ 1 Договору).
Пунктом 1.1.2 цього Договору за користування позикою передбачена плата у виді: процентів в розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики (п. 1.1.2.1.) та комісії в розмірі 1,3 % в день від початкового розміру позики (п. 1.1.2.2.).
Відповідно до п. п. 1.1.3., 1.1.4. вказаного Договору нарахування процентів та комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Згідно п. 1.1.5. Договору строк повернення позики (термін платежу) 26 вересня 2019 року.
Пунктом 2.1. передбачено, що строк дії Договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за Договором.
Відповідно до п. 4.3. Договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п. п. 1.1.5. Договору включно.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що порушенням умов цього Договору є його не виконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Підвищену комісійну винагороду передбачено п.5.3. Договору, згідно з яким у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.
29 вересня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду, відповідно до ямов якої сторони погодили, що строк повернення позики (термін платежу) - 12 жовтня 2019 року; графік платежів від 28 серпня 2019 скасовано.
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» № 99513 від 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 перераховано на банківську картку НОМЕР_2 грошові кошти 5 000,00 грн, транзакція № 1144775647.
Судом установлено, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає послуги з переказу коштів на підставі договору № 04/08-17 ПК, укладеного 04 серпня 2017 року між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі».
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що позивач визначив заборгованість за договором позики № 99513 у сумі 23 911,50 грн, з яких 5 000,00 грн - тіло позики, 66,50 грн - проценти та 18 845,00 грн - комісія. Детальний розрахунок також містить окремі нарахування пені за пунктом 5.4 Договору.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами першою, третьою-шостою, восьмою, десятою, дванадцятою, тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було підписано кредитний договір № 99513 від 28 серпня 2019 року особистим електронним підписом.
Таким чином з договору та його додатків убачається, що між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та відповідачем у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають чинному законодавству.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21), що враховується судом на підставі частини четвертої статті 263 України.
Отже, відповідач уклав із ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини першої статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За кредитним договором позивач передав відповідачу грошові кошти, про що свідчать матеріали справи, отже вказаний правочин, у розумінні статті 1054 ЦК України, було укладено.
За правилами, встановленими статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Ураховуючи той факт, що відповідач дотепер неналежно виконує свої обов`язки з повернення кредиту, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням її зобов`язань у розумінні приведеної норми.
Частиною першою статті 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред`являються.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти як плату за правомірне користування позикою припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування. Після цього права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України та погодженими сторонами допустимими заходами відповідальності.
Такий висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Первісно пунктом 1.1.5 Договору строк повернення позики було встановлено до 26 вересня 2019 року. Додатковою угодою № 1 від 29 вересня 2019 року сторони змінили цей строк та визначили остаточний термін платежу - 12 жовтня 2019 року, а також скасували попередній графік платежів і затвердили новий.
Новим графіком платежів передбачено, що станом на 12 жовтня 2019 року позичальник мав сплатити 5 000,00 грн тіла позики, 6,50 грн процентів та 845,00 грн комісійної винагороди, разом 5 851,50 грн. Із розрахунку позивача також убачається, що 29 вересня 2019 року попередні нарахування за первісним графіком були скасовані, після чого залишок заборгованості визначено в сумі 5 000,00 грн та розпочато нарахування за новим графіком.
За період із 29 вересня 2019 року до 11 жовтня 2019 року включно проценти становлять 6,50 грн (5 000,00 грн ? 0,01 % ? 13 днів), а комісія - 845,00 грн (5 000,00 грн ? 1,3 % ? 13 днів). Ці суми відповідають новому графіку платежів та є належними до стягнення.
Умова пункту 2.1 Договору про його дію до повного виконання зобов`язань не продовжує строк правомірного користування позикою після 12 жовтня 2019 року. Вона означає, що після настання терміну платежу зберігаються обовязок повернути сформовану заборгованість і право кредитора вимагати її сплати, але не створює нового періоду кредитування.
Тому нарахування після 12 жовтня 2019 року процентів у розмірі 0,01 % на день як плати за користування позикою та комісії, у тому числі підвищеної комісії в розмірі 3 % на день, є необґрунтованим. Із заявлених 66,50 грн процентів належними є 6,50 грн, а із заявлених 18 845,00 грн комісії - 845,00 грн. У стягненні 60,00 грн процентів та 18 000,00 грн комісії належить відмовити.
Разом із тим пунктом 5.4 Договору встановлено, що в разі прострочення терміну платежу позичальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості. Правомірно сформована станом на кінець 12 жовтня 2019 року заборгованість становила 5 851,50 грн та включала тіло позики, проценти й комісію за новим графіком.
Оскільки 12 жовтня 2019 року був останнім днем належного виконання, прострочення почалося 13 жовтня 2019 року. За період із 13 жовтня 2019 року до 08 лютого 2020 року включно пеня підлягає обчисленню із сукупної суми 5 851,50 грн з урахуванням зміни облікової ставки НБУ: 16,5 % до 24 жовтня 2019 року, 15,5 % із 25 жовтня 2019 року, 13,5 % із 13 грудня 2019 року та 11 % із 31 січня 2020 року.
Розмір пені становить: 63,48 грн за період із 13 до 24 жовтня 2019 року; 243,52 грн - із 25 жовтня до 12 грудня 2019 року; 82,24 грн - із 13 до 31 грудня 2019 року; 129,50 грн - із 01 до 30 січня 2020 року; 31,66 грн - із 31 січня до 08 лютого 2020 року. Загальний розмір пені становить 550,40 грн.
Отже, стягненню підлягають 5 000,00 грн тіла позики, 6,50 грн процентів, 845,00 грн комісії та 550,40 грн пені, а всього 6 401,90 грн. У решті заявлених вимог належить відмовити.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії, також зазначений договір недійсними не визнано.
З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед ТОВ «ФК «Гелексі».
Суд не може взяти до уваги посилання ОСОБА_1 на відсутність доказів укладення кредитного договору, оскільки зазначаючи нарахування позивачем відсотків поза межами строку договору, останній фактично підтвердив його укладення.
Суд також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодився із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважав умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені частково - у межах тіла позики, процентів і комісії, визначених новим графіком платежів, та пені, розрахованої відповідно до пункту 5.4 Договору.
Незгода відповідача з розрахунком заборгованості сама по собі не звільняє його від обов`язку повернути отримані кошти. Водночас саме позивач відповідно до статті 81 ЦПК України повинен довести розмір кожної заявленої до стягнення складової заборгованості, а суд перевіряє такий розрахунок на відповідність договору і закону.
За таких обставин позов ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню в сумі 6 401,90 грн.
Окрім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду з цим позовом ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» понесло документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 2 423,00 грн.
Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14 грудня 2021року у справі № 9901/454/21, від 31 січня 2022 року у справі № 316/356/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 300/1617/21, від 14 лютого 2022 року у справі № 560/4216/21, від 15 лютого 2022 року у справі № 560/8629/21.
Згідно з частиною першою, другою та третьою ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини четвертої ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду: Договір про надання правничої допомоги 09 липня 2025 року укладений між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзей Ю.В.; Акт прийому-передачі наданих послуг від 01 вересня 2025 року на загальну суму 5 000,00 грн.
В акті прийому-передачі наданих послуг від 01 вересня 2025 року зазначено, що на складання позовної заяви, адвокат витратив 2 години, вартість склала 3 000,00 грн; на формування додатків до позовної заяви (письмових доказів) адвокат витратив 1 годлину, вартість склала 1 000 грн., на правовий аналіх обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) адвокат витратив 1 годину, вартсість склала 1 000 грн; загалом 5 000,00 грн.
Суд вважає підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 5 000,00 грн неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт і визначає їх розумний розмір у сумі 3 000,00 грн. Оскільки позов задоволено на 26,7733 % від заявленої суми (6 401,90 грн із 23 911,50 грн), ці витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог.
Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 803,20 грн (3 000,00 грн ? 26,7733 %).
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Судовий збір також розподіляється пропорційно до задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача в сумі 648,72 грн (2 423,00 грн ? 26,7733 %).
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1046, 1048-1050 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 99513 від 28 серпня 2019 року в сумі 6 401,90 грн (шість тисяч чотириста одна гривня 90 копійок), з яких: 5 000,00 грн - тіло позики, 6,50 грн - проценти, 845,00 грн - комісія, 550,40 грн - пеня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» 648,72 грн (шістсот сорок вісім гривень 72 копійки) судового збору та 803,20 грн (вісімсот три гривні 20 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1, м. Київ, 01054.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.А. Кирильчук
Судове рішення № 139168556, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 24.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 752/28326/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: