Ухвала суду № 139168005, 23.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.08.2026

Справа № 334/8316/26

Провадження № 1-кс/334/2188/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжя клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 в порядку ст.206 КПК України

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя області надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 , в порядку ст.206 КПК України про негайне звільнення особи, яка незаконно утримується під вартою.

Обґрунтовуючи подане клопотання захисник зазначив, 21 серпня 2026 року ЗРУП ГУНП в Запорізькій області зареєстровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , згідно повідомленню про наркозлочин його виявлено о 12 год. 30 хв. та потрібне СОГ (ЄО -26282).

Огляд місця події відбувся 21 серпня 2026 року у період часу з 14 год. 23 хв. до 18 год. 23 хв. за участю ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_3 . Під час огляду, крім іншого вилучено мобільний телефон ОСОБА_7 та пересування останнього не дозволялось, що засвідчено відеозаписом огляду місця події.

Під час огляду місця події, захисник під відеозапис спитав ОСОБА_7 про час фактичного затримання, на що він відповів 11 год. 21 серпня 2026 року, працівники поліції з цим не сперечались.

Отже, час фактичного затримання зі слів ОСОБА_7 11 год., з матеріалів реєстрації ЄО - 12 год. 30 хв. та з протоколу огляду місця події з 14 год. 39 хв.

21 серпня 2026 року о 20 год. 00 хв. слідчим складено протокол затримання ОСОБА_7 та зазначено невірний час фактичного затримання, а саме 18.31 год. про внесення недостовірних відомостей про час фактичного затримання є зауваження адвоката та затриманого.

21 серпня 2026 року (15 год. 01 хв.) за фактом вчинення кримінального правопорушення ЗРУП ГУНП в Запорізькій області внесені відомості до ЄРДР за ч.3 ст.307 КК України.

Станом на 14 год. 39 хв. (остання підтверджена дата затримання) повідомлення про підозру ОСОБА_7 не було.

Слідчий повідомила ОСОБА_7 про підозру о 17 год. 32 хв. за ч.3 ст.307 КК України.

В свою, чергу ч.3 стаття 278 КПК України передбачає, що у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

На цей час ОСОБА_7 перебуває в ІТТ. Всупереч вимогам КПК України його не звільнили та незаконно утримують.

Такі дії є незаконним позбавленням волі (ст.146 КК України).

Просить постановити ухвалу, якою зобов`язати слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Єлизавету Пачіну негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 своє клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, наполягав на його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі в зв`язку з його необґрунтованістю.

Слідча в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання у повному обсязі.

Заслухавши думку учасників, дослідивши в судовому засіданні матеріали клопотання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає відмовити у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Положеннями ст.ст.3,8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання. Відповідно до ст.13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.4 ст.208, п.6 ч.3 ст.42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.

Положеннями ст.208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до ст.211 КПК України затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Так, ч.5 ст.209 КПК передбачає, зокрема те, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст.104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст.209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Відповідно до ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Разом з тим, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно якої положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Крім цього необхідно зазначити, що фактичне затримання (ст.209 КПК України) виникає тоді, коли особу силою або через підкорення наказу змушують залишатися поруч із поліцією чи у приміщенні. Якщо ж поліцейські лише тимчасово обмежують пересування під час огляду (ч.6 ст.237 КПК) чи перевірки, це є превентивним заходом, а не затриманням, тому відсутність протоколу затримання в цей момент не є порушенням.

Обмеження пересування, це короткочасна заборона залишати місце проведення слідчої дії (наприклад, огляду) або перевірка документів, поверхнева перевірка.

Момент фактичного затримання, це час, коли людина позбавлена волі пересуватися на власний розсуд під фізичним чи психологічним тиском уповноваженої особи.

Також слід зазначити, що огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована в певній процесуальній формі.

Стороною захисту не було наведено переконливих та достатніх доказів на обґрунтування незаконності затримання підозрюваного ОСОБА_4 і те що в протоколі затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 21 серпня 2026 року не вірно зазначено фактичний час затримання підозрюваного ОСОБА_4 за таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Натомість, вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями ст.309 КПК України. Ухвала постановлена в порядку розгляду питання, передбаченого ст.206 КПК України у зазначеному переліку відсутня, тобто її оскарження в апеляційному порядку не передбачено.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі №766/22242/17, відповідно до якої, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст.206 КПК, у переліку, передбаченому ст.309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

З урахуванням наведеного, дана ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст.206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 , в порядку ст.206 КПК України про негайне звільнення особи, яка незаконно утримується під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1