Ухвала суду № 139168003, 23.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.08.2026

Справа № 334/8316/26

Провадження № 1-кс/334/2187/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

слідчої - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12026082050001568 від 21 серпня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має середньо спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2026 року слідча СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітан поліції ОСОБА_4 , звернулась до суду із клопотанням погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12026082050001568 від 21 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

В провадженні СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження під №12026082050001568 від 21 серпня 2026 року, за ознакою кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 серпня 2026 року приблизно о 12 годині, ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог ст.ст.25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини i прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, та будучи обізнаним про місце її схованки, прийшов до ділянки місцевості розташованої в районі будинку №102-А по вул.Медична в м. Запоріжжя, де підібрав схований «майстер-клад» у вигляді пакунку із зіп-пакетами з розфасованою кристалічною речовиною, тим самим незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яку став незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.

Відразу після цього, до вищевказаного місця під`їхало раніше замовлене ОСОБА_5 таксі «Uklon», а саме: автомобіль «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 . У цей же час, ОСОБА_5 , продовжуючи незаконно зберігати при собі раніше придбану ним особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, сів у вищевказаний автомобіль у якості пасажира на заднє сидіння та продовжуючи свої злочинні дії направлені на зберігання особливо небезпечної психотропної речовини сховав у центральному підлокітнику, розташованому між задніми пасажирськими сидіннями, раніше придбаний ним пакунок із зіп-пакетами з розфасованою кристалічною речовиною, після чого автомобіль «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 на тому ж місці був зупинений працівниками УБН ГУНП в Запорізькій області.

У подальшому, 21 серпня 2026 року у період часу з 14:39 до 18:23 в ході проведення огляду автомобіля «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 розташованого в районі будинку №102-А по вул. Медична в м. Запоріжжя, виявлено та вилучено пакунок з 51 зіп-пакетами з розфасованою в них кристалічною речовиною, із яких 3 зіп-пакети були направлені на експертне дослідження та відповідно до висновку експерта №СЕ-19/108-26/16011-НЗПРАП від 22.08.2026 у 3 зіп-пакетах містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено PVP, загальною масою в перерахунку на суху основу складає 21,8171 грами, що відповідно до таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України 01.08.2000 №188, є особливо великим розміром, яку ОСОБА_5 незаконне придбав та зберігав з метою збуту.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч.3 ст.307 КК України, а саме як: у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у особливо великих розмірах.

21 серпня 2026 року о 20:00 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст.208 КПК України за ч.2 ст.307 КК України (фактичний час затримання 18:31).

22 серпня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю міста Запоріжжя, маючому середню освіту, офіційно не працевлаштованому, не одруженому, зареєстрованому та мешкаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч.3 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини у особливо великих розмірах з метою збуту.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 22 серпня 2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22 серпня 2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22 серпня 2026 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 22 серпня 2026 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 22 серпня 2026 року, протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України від 21 серпня 2026 року, протоколом огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Медична, буд. №102-А автомобіль «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 від 21 серпня 2026 року, протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 від 21 серпня 2026 року, протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_7 від 21 серпня 2026 року, протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 22 серпня 2026 року, висновком експерта Запорізького НДЕКЦ №СЕ-19/108-26/16011-НЗПРАП від 22 серпня 2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отримані на етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, тобто на цей час наявні достатні приводи та підстави для обґрунтованої підозри останнього у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Зазначене цілком узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження сторона обвинувачення не просить суд вирішити питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Вказане також знайшло своє відображення у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», який вказав, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:

ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та реальну можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний може вживати заходів, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходу, не одружений, що свідчить про відсутність обставин, які б об`єктивно стримували його від зміни місця проживання, переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі шляхом виїзду до інших регіонів України, на тимчасово окуповані території або за межі держави у разі наявності такої можливості. З огляду на викладене сторона обвинувачення вважає ризик переховування підозрюваного реальним та обґрунтованим.

ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час досудове розслідування триває, не встановлено усіх обставин кримінального правопорушення, а також усіх осіб, причетних до його вчинення. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме реальну можливість приховати, знищити або спотворити предмети, документи, електронні носії інформації, мобільні телефони, листування у месенджерах, відомості щодо джерел придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, каналів їх збуту, а також інформацію щодо отримання грошових коштів від незаконної діяльності, що може істотно ускладнити встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та збирання доказів у кримінальному провадженні. Крім того, володіючи інформацією про місце знаходження предметів, документів та інших доказів, що мають значення для кримінального провадження, підозрюваний може вжити заходів щодо їх приховування, знищення або спотворення, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванню. Таким чином, існує обґрунтований ризик знищення або приховування доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження.

ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі особи, які брали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, зокрема поняті, а також інші особи, які допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може шляхом особистого спілкування, телефонних переговорів, листування за допомогою електронних засобів зв`язку, умовлянь, погроз чи в інший незаконний спосіб впливати на свідків або інших учасників кримінального провадження з метою зміни їх показань, відмови від надання правдивих показань або ухилення від участі у процесуальних діях. Зазначене свідчить про реальність ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.

ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується характером інкримінованого кримінального правопорушення, способом його вчинення та відсутністю у ОСОБА_5 офіційного місця роботи і законного джерела доходу. Є достатні підстави вважати, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний може продовжити протиправну діяльність, пов`язану з незаконним обігом психотропних речовин, або вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання незаконного прибутку чи приховування слідів уже вчиненого злочину. Фактичне припинення протиправної діяльності ОСОБА_5 стало можливим лише внаслідок втручання правоохоронних органів, що також свідчить про існування зазначеного ризику.

Відповідно до ст.178 КПК України під час досудового розслідування встановлено, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми та вагомими для підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України. Підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що свідчить про тяжкість можливих правових наслідків у разі визнання його винуватим. Вік та стан здоров`я ОСОБА_5 дозволяють застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Сторона обвинувачення вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не усуне встановлених ризиків. Застосування особистого зобов`язання, домашнього арешту чи особистої поруки не позбавить ОСОБА_5 можливості підтримувати зв`язок з особами, причетними до незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, впливати на свідків за допомогою засобів мобільного зв`язку та мережі Інтернет, приховувати або знищувати докази, а також продовжувати протиправну діяльність.

Крім того, застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є неможливим, оскільки станом на момент повідомлення ОСОБА_5 про підозру та звернення до слідчого судді із даним клопотанням до органу досудового розслідування не надходило жодної заяви від осіб, які відповідно до вимог КПК України заслуговують на особливу довіру та виявили бажання поручитися за підозрюваного.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження та іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування.

Пунктом 5 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків та для виконання завдань кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання. Просив обрати запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою. Вважає, що підозрюваний може намагатися ухилитися від слідства та суду, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є більш доцільним, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного.

В судовому засіданні слідча підтримала клопотання з підстав викладених в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що провину свою не визнає, заперечив, щодо задоволення клопотання. Просив обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , просив обрати ОСОБА_5 запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі..

Заслухавши думку прокурора, слідчої, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;

при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;

при ризику вчинення ним подальших правопорушень;

при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, не можна не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчий суддя вважає що є наявність існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КК України переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України з урахуванням встановлених ризиків, відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід, окрім тримання під вартою зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров`я, тяжкість покарання.

Вказане свідчить, що запобігання встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового слідства.

Слідчим суддею при визначенні суми альтернативного запобіжного заходу застави підозрюваному враховуються, обставини кримінального правопорушення, його майновий та сімейний стан, ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що застава - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 гривень, в повній мірі забезпечить належне виконання покладених на підозрюваного обов`язків та його належну поведінку.

Слідчий суддя вважає, що обрання саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 з урахуванням його тривалості, відповідає особі підозрюваного, характеру та тяжкості діяння, мотивів, та обставинам вчинення злочину, що інкримінується підозрюваному, а також покаранню, що може бути призначене підозрюваному в разі визнання його винуватим.

Враховуючи зазначене, вважаю, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено неможливість застосування до підозрюваного у даному кримінальному правопорушенні більш м`якого запобіжного заходу, існує необхідність у застуванні до нього запобіжного заходу тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 176-179, 180, 182, 194, 196, 370, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчої СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12026082050001568 від 21 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном шістдесят днів у слідчому ізоляторі УДПтСУ м. Запоріжжя.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 266240 гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: №UA928201720355289002015001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 , провадження по справі №1-кс/334/2187/26, ЄУН 334/8316/26. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця навчання.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали слідчого судді доручити співробітникам Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

Строк тримання ОСОБА_5 під вартою рахувати з 21 серпня 2026 року з 18 години 31 хвилин.

Термін дії ухвали закінчується 18 жовтня 2026 року о 18 годині 31 хвилин.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1