Рішення № 139166877, 21.08.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/58/26

2/179/405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження та припинення стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства, в обґрунтування якого посилається на те, що в червні 2019 року в с.Станиця Луганська він познайомився з ОСОБА_4 та з вересня 2019 року вони почали спільно проживати, офіційно шлюб не укладали. Під час їх спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 . Відповідач запевнила позивача, що він є батьком дитини. Разом з відповідачкою вони подали спільну заяву, в якій позивач вказав себе батьком дитини.

24.11.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) було зроблено актовий запис №116 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , де позивача зазначено батьком дитини.

До початку повномасштабної війни вони втрьох проживали разом, позивач приймав активну участь у вихованні дитини. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну позивач став на захист Батьківщини. Влітку 2022 року ОСОБА_4 повідомила позивача, що він не є батьком ОСОБА_5 , і в неї почалося своє особисте життя. Незважаючи на це, позивач продовжував спілкуватись із позивачкою та з дитиною. Після народження дитини, оскільки вона була маленька, помітити, що відсутня схожість між позивачем та дитиною, було неможливо. На теперішній час, після розмов з відповідачем і після того, як дитина стала старше, після переглядів фото дитини, у позивача є підстави вважати, що він не є біологічним батьком дитини.

17.01.2023 між позивачем та ОСОБА_6 був укладений офіційний шлюб, про що Городнянський ВДРАЦС у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зробив актовий запис про шлюб №6 від 17.01.2023. 21.12.2023 позивача було переведено із ЗСУ до Державної прикордонної служби України.

07 січня 2026 року позивач отримав судовий наказ Острозького районного суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі №567/2278/25 щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 29.12.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

10.01.2026 позивач повідомив ОСОБА_4 про намір звернутись з заявою до суду для виключення його як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_5 і припинення стягнення з нього аліментів. Відповідач підтвердила, що він не є батьком дитини, і також зацікавлена в тому, щоб виключити позивача як батька дитини, з актового запису про народження.

На підставі наведених обставин, позивач просить суд:

1. Виключити відомості про нього, як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_5 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.11.2020 за №116.

2. Припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу Острозького районного суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі №567/2278/25.

У позовній заяві позивач також просив суд вирішити питання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою доведення відсутності кровного споріднення з дитиною.

17.02.2026 представником відповідача, адвокатом Годько І.О., поданий відзив на позовну заяву, в якому представник зазначила, що ОСОБА_4 познайомилась з ОСОБА_3 у липні 2020 року на пункті пропуску «Станиця Луганська», який на той час був відкритий та функціонував у штатному режимі. На той момент позивач по справі проходив службу в Державній прикордонній службі України, а саме на пункті пропуску «Станиця Луганська», а ОСОБА_4 перетинала кордон в бік України. Під час знайомства ОСОБА_4 знаходилась на п`ятому місяці вагітності. Між ними зав`язались стосунки та в жовтні 2020 року вони почали спільно проживати. Дитина ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . До липня 2020 року, та зокрема у червні 2019 року, ОСОБА_3 не міг познайомитися з ОСОБА_4 , оскільки в період з 15.06.2019 року по 05.08.2019 року, та в період з 21.11.2019 року по 15.02.2020 року остання перебувала за кордоном в Польщі по робочій візі, що підтверджується копією закордонного паспорта ОСОБА_4 № НОМЕР_1 . В період з лютого 2020 року по липень 2020 року відповідач перебувала за зареєстрованим місцем проживання. З моменту народження дитини до березня 2022 року вони з позивачем проживали разом однією сім`єю, позивач приймав активну участь у вихованні дитини. В березні 2022 року ОСОБА_4 з дитиною виїхали за кордон та по теперішній час проживають в Німеччині. З осені 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодних зв`язків не підтримують. Тобто, позивач по справі з моменту знайомства був обізнаний про вагітність відповідачки та сама ОСОБА_4 цього не приховувала. Таким чином, відповідач по справі не заперечує того факту, що позивач по справі не є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з відсутністю спору між сторонами щодо даного факту, вважає призначення судової молекулярно-генетичної експертизи недоцільним.

Просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в частині виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 116 від 24 листопада 2020 року та припинення стягнення аліментів на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

22.04.2026 представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на виконання до державної виконавчої служби не пред`являвся.

05.05.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача наголошує на тому, що позивач ОСОБА_3 не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_4 вагітна не від нього і те, що дитина, народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 не має з ним кровної спорідненості. Оскільки сторона відповідача пояснює, що в лютому 2020 року ОСОБА_4 повернулась в Україну і по липень 2020 року перебувала за зареєстрованим місцем проживання, доказів того, що ОСОБА_4 не зустрічалась і не проживала однією сім`єю з позивачем, сторона відповідача не надає. Навпаки, в заяві про видачу судового наказу на стягнення аліментів до Острозького районного суду Рівненської області від 26 грудня 2025 року відповідачка зазначає, що ОСОБА_4 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , починаючи з 2019 року та у них народилася спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, в заяві про видачу судового наказу сторона відповідача підтвердила, що ОСОБА_4 була знайома з позивачем ОСОБА_3 і проживала з ним однією сім`єю з 2019 року. Підтверджуючи зараз той факт, що дитина відповідачки не є біологічним сином позивача і погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ввела в оману Острозький районний суд Рівненської області з метою отримання судового наказу на стягнення аліментів. З відзиву сторони відповідача очевидно, що вони погоджуються з фактом того, що позивач ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та не заперечують проти виключення з актового запису відомостей, що позивач є батьком дитини. Тобто цей факт виявився беззаперечним для сторін і не потребує додаткового доказування. Натомість, очевидно сторона відповідача намагається в судовому порядку встановити факт ніби-то обізнаності ОСОБА_3 , що він не є біологічним батьком дитини відповідачки ще до народження ОСОБА_5 . Разом з тим, жодних доказів обізнаності позивача щодо не кровної спорідненості з неповнолітнім ОСОБА_5 на момент його народження сторона відповідача не надала.

Ухвалою від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 27.02.2026 позовну заяву залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Позивачем недоліки позовної заяви усунені у зв`язку з чим ухвалою від 17.03.2026 розгляд справи продовжено.

23.06.2026 представником позивача подано клопотання про залишення без розгляду клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи.

Протокольною ухвалою від 06.07.2026 клопотання позивача про призначення молекулярно-генетичної експертизи залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 06.07.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Сініцина С.І., підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача, адвокат Годько І.О. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, просить винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Вислухав пояснення представників сторін, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.ст.12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 листопада 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані: батько - ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_4 (а.с.115).

Відповідно до інформації, наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проведеною перевіркою в архіві відділу та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис №116 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 24.11.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Матір`ю дитини зазначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком зазначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Підстава запису відомостей про батька заява про державну реєстрацію народження №208/21.11-122 від 24.11.2020 відповідно до ст.126 Сімейного кодексу України (а.с.58).

На час народження дитини позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували.

17.01.2023 позивач ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , про що Городнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складений актовий запис №6 від 17.01.2023 та видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с.8).

З 21 грудня 2023 року позивач ОСОБА_3 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_5 від 17.10.2025 №08/6227 (а.с.12).

Відповідач з малолітнім сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.10.2023 проживає у Німеччині (а.с.117-119).

Відповідно до копії судового наказу від 30.12.2025, виданого Острозьким районним судом Рівненської області (справа №567/2278/25, провадження №2-н/567/213/25), з позивача ОСОБА_3 стягнуто на користь відповідачки ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 29.12.2025 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст.5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини; походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Статтею 133 СК України визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України (частина перша статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

За змістом зазначених норм права, походження дитини від певної особи визначається в момент державної реєстрації актового запису цивільного стану за фактом народження дитини від цієї особи в шлюбі або поза ним, що підтверджується документом закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, або рішенням суду про встановлення факту народження, свідоцтвом про шлюб, заявою матері та батька дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану про добровільне визнання батьківства, актовим записом про народження.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п`ята статті 136 СК України).

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Таким чином, предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.

Як зазначено вище, клопотання позивача про призначення судової молекулярно генетичної експертизи, яке викладене у позовній заяві, було залишено судом без розгляду за клопотанням представника позивача, оскільки учасники процесу не заперечували того факту, що позивач ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у відповідності до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України, ця обставина не підлягає доказуванню під час розгляду даного спору.

Однак, даний факт, а саме те, що позивач не є біологічним батьком дитини, сам по собі не є підставою для виключення його з актового запису про народження дитини, оскільки відповідно до ч.5 ст.136 СК України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Так, у пунктах 43,44 постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 940/919/22 зазначено «У частині п`ятій статті 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами РАЦС. Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається».

Аналогічний висновок і зроблено у постанові Верховного Суду 21 січня 2025 року у справі № 216/3526/16-ц, де зазначено наступне: «У частинах першій-другій статті 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п`ята статті 136 СК України). Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що під час прийняття рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається. Водночас законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо)».

Верховний Суд в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 172/125/19 наголосив, що оскільки у спорах про виключення з актових записів відомостей про батьківство зачіпаються права не лише сторін спору, а й дитини, то відповідно до частини першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Отже, під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Згідно статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18, від 27 жовтня 2020 року в справі № 172/125/19 та від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц.

Разом з тим, стороною відповідача не надано доказів, зокрема документів, на підставі яких робився оспорюваний актовий запис, з даними про те, що позивач знав про відсутність у нього біологічного споріднення з дитиною на момент вчинення актового запису про народження дитини. Клопотання про допит свідків або витребування доказів на підтвердження даного факту стороною відповідача також заявлено не було.

Посилаючись на те, що відповідачка познайомилась з позивачем у липні 2020 року, будучи на п`ятому місяці вагітності, представник відповідача належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини суду не представила.

Як вбачається з копії закордонного паспорту відповідачки (а.с.53-55), остання у період з 04.01.2019 по 07.04.2019, з 15.09.2019 по 20.08.2019, з 21.11.2019 по 15.02.2020 перебувала поза межами України, однак дані обставини самі по собі не підтверджують того факту, що відповідач почала стосунки з позивачем лише у липні 2020 року.

Крім того, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_4 про видачу судового наказу, поданої 25.12.2025 її представником до Острозького районного суду Рівненської області (а.с.110), при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу, відповідачка зазначила, що проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю з 2019 року та у них народилася спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач при реєстрації себе батьком дитини знав, що він не є його біологічним батьком чи за обставинами справи не міг не знати.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи доведено факт відсутності кровного споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не спростовано необізнаності позивача під час реєстрації дитини, що він не є його біологічним батьком, є підстави до задоволення позовних вимог та виключення відомостей про позивача, як батька дитини з актового запису про його народження.

При вирішенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому це можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа № 511/219/18).

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20 наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку у особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про припинення стягнення аліментів на утримання дитини, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів задовольнити.

Виключити відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24 листопада 2020 року за №116.

Припинити стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Острозького районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі №567/2278/25.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 42927136, адреса місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул.Римарська, 28.

Повний текст рішення складений 21.08.2026.

Суддя О.Ю.Кравченко