Ухвала суду № 139166875, 18.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9838/26

Провадження № 1-кп/204/1028/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024000000000324, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_3 . В обґрунтування свого клопотання зазначив, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останньому на підставі достатніх вагомих доказів повідомлено про підозру у скоєнні умисного нетяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п`яти років. При визначенні імовірності переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України необхідно враховувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Сама по собі така обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від органу досудового розслідування та суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Додатково цей ризик посилюється особистістю обвинуваченого: ОСОБА_3 тривалий час обіймав керівні посади у правоохоронних органах. Він володіє глибокими професійними знаннями про форми і методи оперативнорозшукової діяльності, систему кримінального розшуку та способи конспірації. Це дає йому об`єктивну можливість організувати тривале та ефективне переховування від слідства, використовуючи наявні матеріальні ресурси та зв`язки. Також, ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: на теперішній час є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 , ознайомившись з матеріалами доданими до клопотання отримав інформацію про місце проживання свідка ОСОБА_6 , з яким він безпосередньо знайомий, а тому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, з метою схилити його надати вигідні для себе показання або відмовитися від наданих раніше показань. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від учасників кримінального провадження, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, айв подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Враховуючи колишній керівний статус ОСОБА_3 у правоохоронних органах, свідки (які можуть бути його колишніми підлеглими або колегами) перебувають у стані психологічної уразливості та можуть зазнати прихованого адміністративного чи особистого тиску. Окрім цього, ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: наявність цього ризику свідчить те, що ОСОБА_3 має тісні, сталі неформальні зв`язки у правоохоронних органах та інших органах державної влади, оскільки тривалий час працював там на керівних посадах. Перебуваючи на волі та маючи безперешкодний доступ до засобів зв`язку, підозрюваний може використовувати свій вплив на діючих службових осіб для отримання службової інформації з обмеженим доступом щодо ходу розслідування, координувати свої дії з іншими можливими учасниками злочину, які ще не встановлені, а також вживати заходів щодо приховування, підробки або знищення документів та речових доказів, які ще не вилучені слідством. Уважав, що обвинувальний акт є підсудним Чечелівському районному суду міста Дніпра, а тому вважав за доцільним призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу частково, оскільки із самого клопотання прокурора можливо дійти до обґрунтованого висновку, що запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту буде необхідним та достатнім для виконання ОСОБА_3 покладених на нього судом обов`язків. Жодних підстав задля продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не має. Крім цього, заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та заявив клопотання про направлення обвинувального акту до Дніпровського апеляційного суду задля вирішення питання щодо територіальної підсудності обвинувального акту. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що у матеріалах зазначено, що наприкінці січня 2024 року зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_7 відбулася на автозаправній станції «ОККО» за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 84. Саме під час цієї зустрічі, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_3 висловив пропозицію надати неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Водночас подальші зустрічі, під час яких сторона обвинувачення описує продовження відповідних домовленостей та конкретизацію їх змісту, відбувалися 22 березня 2024 року, 01 квітня 2024 року, 11 червня 2024 року та 17 червня 2024 року за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, біля адміністративної будівлі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Ще одна зустріч 19 червня 2024 року відбулася за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 84. Крім того, узагальнене формулювання повідомленої підозри визначає місцем дій ОСОБА_3 «територію м. Дніпра» без однозначного встановлення, яка саме з описаних дій утворює момент вчинення (закінчення) інкримінованого кримінального правопорушення та яка конкретна адреса є визначальною для територіальної підсудності. Отже, наявна об?єктивна невизначеність щодо територіальної підсудності, усунення якої належить до компетенції Дніпровського апеляційного суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Щодо необхідності зміни стосовно нього запобіжного заходу пояснив, що його дружина на даний час хворіє на рак молочних залоз, а тому йому необхідно супроводжувати дружину до лікарні та додому. Наразі дружину до лікарні супроводжує їх спільний син, однак син працює, та відповідно із вересня місяця буде навчатись, а тому не буде мати змоги здійснювати супровід матері до лікарні та назад додому.

Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Так, надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого останньому, в разі визнання його винуватим, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Крім цього, береться до уваги й той факт, що ОСОБА_3 тривалий час обіймав керівні посади у правоохоронних органах. Він володіє глибокими професійними знаннями про форми і методи оперативно-розшукової діяльності, систему кримінального розшуку та способи конспірації. А тому, можливо дійти до обґрунтованого висновку, що останній має об`єктивну можливість організувати тривале та ефективне переховування від суду, використовуючи наявні матеріальні ресурси та зв`язки.

Вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.

Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.

Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.

Таким чином, з урахуванням можливого розуміння обвинуваченим наслідків можливого визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання, ОСОБА_3 може вдатися до дій в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, що у свою чергу унеможливить належне здійснення кримінального провадження.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню ще не розпочато, а тому свідки залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 має тісні, сталі неформальні зв`язки у правоохоронних органах та інших органах державної влади, оскільки тривалий час працював там на керівних посадах. Перебуваючи на волі та маючи безперешкодний доступ до засобів зв`язку, обвинувачений може використовувати свій вплив на діючих службових осіб для отримання службової інформації з обмеженим доступом щодо ходу розслідування, координувати свої дії з іншими можливими учасниками злочину, які ще не встановлені, а також вживати заходів щодо приховування, підробки або знищення документів та речових доказів, які ще не вилучені слідством, а тому на даний час вказаний ризик не втратив своєї актуальності.

Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста № 170423011 від 15 червня 2026 року наданого КНТ «ДОКОР» ДОР» вбачається, що у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено наявність діагнозу інвазивна карцинома лівої молочної залози та призначено лікування у вигляді поліхіміотерапію.

Крім цього, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 6/25/2992/В від 31 липня 2025 року, ОСОБА_8 було встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, підставою встановлення діагнозу С50.0 злоякісне новоутворення соска та ареоли грудної залози. Ускладнення основного діагнозу: 189.0 лімфо набряк, не класифікований у інших рубриках.

Також, слід взяти до уваги той факт, що із часу обрання ОСОБА_3 слідчим суддею Центрального районного суду міста Дніпра запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, жодних повідомлень про факти порушення, покладених на ОСОБА_3 слідчим суддею обов`язків зафіксовано не було.

Відтак, суд уважає достатнім та таким, який у повній мірі може забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язків, запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, із забороною залишати житло у період часу із 21 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, а тому клопотання сторони захисту підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності, тому питання щодо дотримання правил підсудності підлягає першочерговому з`ясуванню.

Всі інші питання під час підготовчого судового засідання, в тому числі, і про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, мають вирішуватися належним судом.

Під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України. Одним із рішень, яке суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні є рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Положеннями ст. 32 КПК України вказано, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити не можливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд до іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Так, відповідно до обвинувального акту: наприкінці січня 2024 року, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 з метою реалізації своїх злочинних намірів приїхали на автозаправну станцію «ОККО», яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 84, з метою проведення зустрічі з ОСОБА_6 , яка відбувалася за зазначеною адресою в салоні автомобілю марки «SUBARU OUTBACK», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що він зможе посприяти у підготовці документів, які позитивно характеризують засудженого ОСОБА_9 , необхідних під час розгляду в суді клопотання про заміну засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким, та подальшого його переведення із звичайного жилого приміщення виправної колонії до дільниці соціальної реабілітації. Втім, для того, щоб остаточно вирішити це питання ОСОБА_3 необхідно узгодити його з відповідними службовими особами Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» та Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Тому під час вказаної зустрічі ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_6 та висловив пропозицію надати йому неправомірну вигоду, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - начальником Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)», яке полягало у підготовці документів, які позитивно характеризують засудженого ОСОБА_9 , необхідних під час розгляду в суді клопотання про заміну засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким. При цьому точний розмір неправомірної вигоди ОСОБА_10 ОСОБА_6 не назвав, посилаючись на необхідність узгодження суми грошових коштів з відповідними службовими особами Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» та Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, після чого вказані особи узгодилися повернутися до цієї розмови.

У подальшому, під час особистої зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка відбулась 22 березня 224 року приблизно о 10:39 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, біля адміністративної будівлі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що у ОСОБА_9 17 квітня 2024 року з`являється можливість переведення із звичайного жилого приміщення виправної колонії до дільниці соціальної реабілітації, а також попросив деякий час для більш детального з`ясування вказаного питання. Далі, під час особистої зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка відбулась 01 квітня 2024 року приблизно о 11:18 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, біля адміністративної будівлі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що він провів розмову із засудженим ОСОБА_9 , який, з його слів, виявив бажання перевестися із звичайного жилого приміщення виправної колонії до дільниці соціальної реабілітації - так званого «поселення». Також ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що планує обговорити вказане питання з начальником державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)», зокрема з приводу підготовки позитивних документів стосовно засудженого ОСОБА_9 , необхідних для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, а також для переведення його із звичайного жилого приміщення виправної колонії до дільниці соціальної реабілітації.

Надалі, під час особистої зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка відбулась 11 червня 2024 року приблизно о 09:29 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, біля адміністративної будівлі Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про відсутність можливості через наявні обставини, обумовлені відповідними вказівками керівництва, сприяти засудженому ОСОБА_9 у підготовці документів на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, оскільки у такому випадку останній має бути призваний на військову службу. При цьому ОСОБА_3 порекомендував ОСОБА_6 почекати, доки не припиниться призов засуджених через мобілізацію та не з`явиться можливість вирішити питання про заміну засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким та переведення до дільниці соціальної реабілітації виправної установи, без призову на військову службу.

Під час подальшої особистої зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка відбулась 17 червня 2024 року приблизно о 09:46 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, біля адміністративної будівлі Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про те, що вже можна готувати необхідні документи для заміни засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким, а також повідомив, що стосовно засудженого ОСОБА_9 буде підготовлена позитивна характеристика, необхідна для вирішення вказаного питання.

Під час подальшої особистої зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка відбулась 19 червня 2024 року приблизно о 10:35 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча 84, на паркувальному майданчику заправки «ОККО», в автомобілі марки «SUBARU OUTBACK», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній запитав у ОСОБА_6 , чи задоволені родичі засудженого ОСОБА_9 ходом вирішення питання щодо нього та чи наявні в нього грошові кошти, які вони мають надати за вирішення питання щодо засудженого ОСОБА_9 . На вказане ОСОБА_6 відповів, що родичі засудженого ОСОБА_9 грошові кошти для передачі ОСОБА_3 йому поки що не надавали.

Окрім того, під час вказаної зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що йому зателефонує людина, яка представиться як « ОСОБА_11 від ОСОБА_12 », якій він має передати грошові кошти за сприяння у підготовці документів, які позитивно характеризують засудженого ОСОБА_9 , необхідних під час розгляду в суді клопотання про заміну засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким, та подальшого його переведення із звичайного жилого приміщення виправної колонії до дільниці соціальної реабілітації, таким чином висловив пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди для себе та третьої особи.

Надалі 20 червня 2024 року о 10:35 год. ОСОБА_3 , під час телефонної розмови із ОСОБА_6 з використання месенджера «WhatsApp» підтвердив останньому необхідність надання грошових коштів у сумі 1200 доларів США особі на ім`я ОСОБА_11 за сприяння у підготовці документів, які позитивно характеризують засудженого ОСОБА_9 , необхідних під час розгляду в суді клопотання про заміну засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким, та подальшого його переведення із звичайного жилого приміщення виправної колонії до дільниці соціальної реабілітації.

За вказаних обставин ОСОБА_3 у період з січня 2024 року по 20 червня 2024 року, займаючи посаду начальника сектору внутрішніх розслідувань та безпеки персоналу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, перебуваючи у території м. Дніпра, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного особистого збагачення та збагачення третіх осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій і їх правові наслідки, неодноразово висловив пропозицію ОСОБА_6 здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - начальника Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» за надання для себе та третьої особи неправомірної вигоди у розмірі 1200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 20 червня 2024 року складає 48645,72 гривень, яке полягало у підготовці документів, які позитивно характеризують засудженого ОСОБА_9 , необхідних під час розгляду в суді клопотання про заміну засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким, та подальшого його переведення із звичайного жилого приміщення виправної колонії до дільниці соціальної реабілітації.

Таким чином, органом досудового розслідування не було встановлено, де саме перебував ОСОБА_3 20 червня 2024 року об 10:35 год. під час висловлювання пропозиції ОСОБА_6 щодо здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - начальника Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» за надання для себе та третьої особи неправомірної вигоди у розмірі 1200 доларів США, що у свою чергу й було зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Як вбачається із обвинувального акту, обвинувальний акт було складено старшим слідчим в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_13 та затверджено старшим групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Дніпропетровської обласної прокурора тури ОСОБА_14 29 червня 2026 року у приміщенні третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, який розташований за адресою м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, який відноситься до Центрального району міста Дніпра.

Тим самим, органом досудового розслідування, яким було закінчено досудове розслідування було допущено невірне визначення територіальної підслідності даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Враховуючи вказане, з метою дотримання вимог ст. 32 КПК України, суд вважає за доцільним направити вказаний обвинувальний акт до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання щодо направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення дотримання загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України та не порушення вимог кримінального процесуального закону, суд вважає за необхідне направити обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42024000000000324, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28 лютого 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34, 315 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити частково.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 16 жовтня 2026 року включно, заборонивши залишати житло у період часу із 21 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, крім випадків звернення за медичною допомогою, виходу до спеціального сховища у разі оголошення сигналу «Повітряна тривога», а також у невідкладних випадках, пов`язаних із ризиком для життя.

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: не залишати житло у визначений час без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків, визначених цією ухвалою; прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 42024000000000324 та суду на кожний виклик; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42024000000000324, крім участі у процесуальних діях в порядку, передбаченому КПК України; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024000000000324, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного апеляційного суду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1