Рішення № 139166704, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/12457/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, яка полягає у непроведені (нездійсненні) перевірки довідки про заробітну плату для обчислення її пенсії у Приватному вищому навчальному закладі "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 року № 036;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області належним чином врахувати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, складену Приватним вищим навчальним закладом "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 року № 036 та відомості про її заробітну плату, які містяться у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії ПВНЗ "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 року №036, для обчислення (здійснення перерахунку) розміру її пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що при призначенні їй пенсії відповідач безпідставно не врахував її заробітну плату за період роботи з 01 квітня 1995 року по 30 червня 2000 року, підтверджену довідкою ПВНЗ "Нікопольський економічний університет" № 036 від 01.11.2017. Вказує, що акт перевірки цієї довідки від 12.01.2026 складено з порушеннями, оскільки містить анкетні дані іншої особи та необґрунтовані висновки про неможливість проведення перевірки. Незважаючи на її звернення про проведення повторної перевірки, відповідач листом від 19.03.2026 відмовив у її проведенні. На її думку, такі дії (бездіяльність) відповідача є протиправними, та призвели до неврахування належної заробітної плати при обчисленні пенсії та порушення її права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що довідка про заробітну плату позивача за період з квітня 1995 року по червень 2000 року підлягає обов`язковій перевірці шляхом звірки з первинними документами. Так, з метою проведення повторної перевірки Головне управління направило до Нікопольського економічного університету відповідний запит, однак навчальний заклад повідомив про неможливість забезпечення доступу до адміністративних приміщень та архівних документів у зв`язку з безпековою ситуацією, активними бойовими діями, дистанційним режимом роботи та відсутністю фізичного доступу до архіву. Посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку №22-1, відповідач зазначив, що заробітна плата за період до 01 липня 2000 року може бути врахована для обчислення пенсії лише за умови підтвердження довідки первинними документами. Оскільки провести таку перевірку наразі неможливо, підстав для врахування спірної довідки для обчислення пенсії позивачу не існує. Після стабілізації безпекової ситуації та відновлення доступу до архівних документів перевірку буде проведено. У зв`язку з наведеним, відповідач просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона не погодилася з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та просила суд задовольнити позов. Зазначила, що неможливість проведення перевірки довідки про заробітну плату не може бути підставою для неврахування зазначених у ній відомостей при обчисленні її пенсії, оскільки довідка видана уповноваженою установою та відповідає вимогам законодавства. Також вказала, що акт перевірки від 12.01.2026 складений з порушеннями, містить анкетні дані іншої особи, а відмова відповідача у проведенні повторної перевірки є протиправною та призвела до порушення її права на належне пенсійне забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При призначенні пенсії позивач скористалася правом на врахування для її обчислення заробітної плати за період до 01 липня 2000 року.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01 квітня 1995 року по 30 червня 2000 року позивач працювала на посаді інспектора у Приватному вищому навчальному закладі "Нікопольський економічний університет". На підтвердження розміру заробітної плати позивач подала довідку ПВНЗ "Нікопольський економічний університет" № 036 від 01.11.2017.

Як зазначає позивач, відповідно до розрахунку стажу трудової діяльності та розрахунку заробітної плати, врахованої для обчислення пенсії, при визначенні розміру пенсії за період з квітня 1995 року по червень 2000 року відповідачем були враховані значно менші суми заробітної плати, ніж зазначені у довідці від 01.11.2017 № 036, у зв`язку з чим відомості цієї довідки фактично не були враховані при обчисленні її пенсії. В особистому електронному кабінеті пенсійного фонду позивач виявила акт Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-1006-1/717 від 12.01.2026 про перевірку довідки про заробітну плату ПВНЗ "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 р. № 036.

Як вбачається з акта управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-1006-1/717 від 12.01.2026, складеного за результатами виїзду за місцезнаходженням Нікопольського економічного університету з метою перевірки довідки про заробітну плату № 036 від 01.11.2017, посадовою особою відповідача встановлено, що адміністративна будівля університету розташована на території, яка перебуває під постійними обстрілами, доступ до приміщень обмежений, територія закрита, ознак перебування працівників не виявлено, телефонний зв`язок із посадовими особами відсутній, а рекомендований лист, направлений за юридичною адресою, повернувся у зв`язку із закінченням строку зберігання. У зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження посадових осіб та первинних документів університету, у висновках акта зазначено, що проведення перевірки довідки про заробітну плату № 036 від 01.11.2017 є неможливим.

11.03.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити та провести повторну перевірку довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 01.11.2017 за №036 за період з 01.04.1995 по 30.06.2000.

Однак, листом від 19.03.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність можливості здійснення перевірки.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

Згідно із абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частиною 1 ст.44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За змістом частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV унормовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), (далі - Порядок №22-1).

Згідно із підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, крім іншого, за бажанням пенсіонера, ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Пункт 4.7 Порядку 22-1 передбачає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі №21-11а15, від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а, від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі №711/6882/17, від 21.05.2020 у справі №711/10373/17, від 22.09.2020 у справі №361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі №404/5731/16-а, від 09.11.2020 у справі №202/9474/15-а тощо.

За встановленими обставинами справи, позивач надала до пенсійного органу довідку про заробітну плату для обчислення пенсії Приватного вищого навчального закладу "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 року № 036.

Дослідивши вищезазначену довідку вбачається, що вона видана на підставі первинних документів (платіжних відомостей) за 1995 - 2000 роки. Зазначена довідка завірена печаткою підприємства, містять відомості про заробітну плату позивача за період з 1995 - 2000 роки, а також відомості про відрахування страхових внесків.

Отже, надана позивачем довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, а саме з 1995 року по 2000 рік, видана Приватним вищим навчальним закладом "Нікопольський економічний університет" відповідно до вимог підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1.

Щодо доводів відповідача про неможливість проведення перевірки достовірності наданих позивачем довідок про заробітну плату, суд зазначає наступне.

У постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".

Подібного висновку дійшов Верховний Суд також у постановах від 26.10.2022 у справі №808/1735/18, від 24.03.2020 у справі №280/1411/16-а.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, установами та організаціями, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через такі обставини, не може покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).

З матеріалів справи вбачається, що неможливість проведення перевірки довідки про заробітну плату позивача зумовлена відсутністю доступу до адміністративної будівлі та первинних документів Нікопольського економічного університету. Як зазначено в акті управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-1006-1/717 від 12.01.2026, адміністративна будівля університету розташована на території, яка перебуває під постійними артилерійськими обстрілами, доступ до приміщень обмежений, територія закрита, ознаки перебування працівників відсутні, а місцезнаходження посадових осіб та первинних документів, необхідних для проведення перевірки, встановити не вдалося.

У зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про неможливість проведення перевірки довідки про заробітну плату № 036 від 01.11.2017.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що подані позивачем довідки видані на підставі особових рахунків по нарахуванню заробітної плати, містять інформацію про загальний розмір заробітної плати за цей період та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяцях, а також відомості про підстави їх видачі, суд дійшов висновку, що зазначені довідки є підставою для перерахунку пенсії позивача.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для неврахування довідки про заробітну плату № 036 від 01.11.2017 при обчисленні пенсії позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що акт управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-1006-1/717 від 12.01.2026 не є належною підставою для неврахування довідки про заробітну плату позивача від 01.11.2017 № 036 при обчисленні пенсії, оскільки ним лише зафіксовано неможливість проведення перевірки, а не встановлено недостовірність відомостей, викладених у зазначеній довідці.

Таким чином, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведені (нездійсненні) перевірки довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивача у Приватному вищому навчальному закладі "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 року № 036.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача врахувати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, видану Приватним вищим навчальним закладом "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 № 036, та відомості про заробітну плату, що містяться в ній, при обчисленні пенсії позивача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС України, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію ордера, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання послуг правничої (правової) допомоги від 09.04.2026 року.

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (номер провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з чим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши всі наведені вище обставини, зокрема щодо суми заявлених витрат на правову допомогу та її співмірність зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, проаналізувавши норми чинного законодавства, врахувавши практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі лише 4 000 грн.

До того ж, розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Водночас у розрахунковій квитанції зазначено попередню оплату за представництво інтересів у судовому засіданні, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки жодного судового засідання у справі не проводилося.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення її прав, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 331,20 грн, а тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 1 331,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн, що разом складає 5 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у непроведені (нездійсненні) перевірки довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 у Приватному вищому навчальному закладі "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 року № 036.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, видану Приватним вищим навчальним закладом "Нікопольський економічний університет" від 01.11.2017 року № 036, та відомості про заробітну плату, що містяться в ній, при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 5 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма