Рішення № 139165276, 21.08.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1486/26

Номер провадження 2/570/1633/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представниці відповідача адвоката Ужви К.Р.(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між сторонами був укладений кредитний договір. Позичальнику були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідач не виконує покладені на нього зобов`язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача наявну заборгованість; стягнути судові витрати.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13.04.2026 р. справа була прийнята до провадження судді Красовського О., та призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

01.06.2026 був поданий відзив. Представниця відповідача не заперечує, що між позивачем та відповідачем укладено договір №536344-КС-003 про надання кредиту від 27.06.2025 року. Зазначає, що вимога кредитора про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 16 500 грн. є неправомірною, у зв`язку із чим не підлягає стягненню. Вказує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, просить суд зменшити відсотки, а саме, не більше ніж 50% від суми кредиту. Також у відзиві зазначає, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам законодавства, тому стягнення комісії у розмірі 6 600 грн. за надання кредиту є неправомірним. На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, разом з відзивом, представниця подала акт здачі-прийняття наданих послуг від 20.05.2026 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.05.2026 р. на суму 8000 грн та договір про надання правничої допомоги. Просить позов задоволити частково та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

02.06.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому просить позовні вимоги задовольнити. Відмовити у задоволенні вимоги відповідача про стягнення з позивача судових витрат у повному обсязі або зменшити розмір судових витрат до максимально розумного та співмірного у даній справі.

Представник позивача не з`явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви просить справу розглядати без його участі.

Відповідач не з`явився в судове засідання.

Представниця відповідача брала учать в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Зазначила, що позов не визнає в частині стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 16 500 грн. Вказала, що комісія за надання кредиту у розмірі 4780 грн. є нікчемною. Також зазначила, що нарахування відсотків за кредитним договором є несправедливим та неспівмірними сумі заборгованості, просить стягнути 50% від нарахованих відсотків, та витрати на професійну правничу допомогу.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

27.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено договір №536344-КС-003 про надання кредиту (далі- Договір) на суму 33 000 грн. на підставі та умовах, визначених договором.

Згідно п.2.3. договору строк, на який надається кредит: 24 тижні; п 2.4. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1% фіксована; п.2.5. Комісія за видачу кредиту (надалі - комісія): 6 600 грн.

Кредитний договір укладено у електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором UA-6970.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, відповідно до узгоджених умов Позичальник кредит отримав, що підтверджується копією платіжної інструкції 146d22c6-5375-11f0-b90e-000c29d57ed2_1.

Відповідачем на виконання умов договору здійснено часткову оплату заборгованості на загальну суму 12 833,12 грн.

Загальна заборгованість відповідача, за розрахунками позивача за договором №536344-КС-003 від 27.06.2025 року, становить 82 075, 60 грн, з яких: 22 903 ,60 грн. - тіло кредиту; 37 892 грн. - відсотки; 4780 грн - комісія; 16 500 грн. - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ст. ЦК України.

Норми права щодо укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку, підписаний стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами. Якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Цей Закон визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Щодо волевиявлення сторін при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

«Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами».

Про це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.03.2020 р., справа № 387/554/18.

Норми права щодо виконання договору.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору. Таким чином, між кредитором та відповідачем укладений Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Норми права щодо нарахування відсотків.

Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Норми права щодо нарахування в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно з ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив про тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Норми права щодо нарахування комісії.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), Закон № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту».

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно п. 10 ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Щодо клопотання позивача про витребування доказів.

Судом встановлено, що представниця відповідача не заперечує факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Отже, зазначена обставина між сторонами не є спірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За таких підстав суд не вбачає необхідності у витребуванні доказів, оскільки вони стосуються обставини, які відповідачем не заперечується.

Висновки суду.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором.

Щодо вимоги представниці відповідача про зменшення відсотків, оскільки вони перевищують тіло кредиту, варто зазначити, що в кредитному договорі містяться конкретні умови використання кредитних коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідач ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.

Суд зазначає, що зменшення відсотків за кредитним договором не передбачено чинним законодавством України, якщо такі проценти нараховані відповідно до умов договору та вимог закону. Підстав для не стягнення розміру відсотків судом не встановлено.

Сторони погодили, що відповідно до договору № 536344-КС-003 про надання кредиту від 27 червня 2025 року відповідач зобов`язується сплачувати комісію за надання кредиту. Зазначений договір підписаний відповідачем, а відтак останній був ознайомлений з його умовами та погодився з визначеними сторонами правами й обов`язками, у тому числі щодо сплати комісії.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позикодавцем нараховано відсотки відповідно до ст. 625 УК України у розмірі 16 500 грн., які в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Доказів повернення відповідачем за вказаним договором суми позики у повному розмірі матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд також не вбачає підстав для не стягнення з відповідача на користь позивача комісії з підстав, що зазначені в мотивувальній частині рішення.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги представниці відповідача про стягнення на користь відповідача 8000 грн витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу згідно договору правничої допомоги від 11.05.2026 та акту здачі-прийняття наданих послуг від 20.05.2026, то суд враховує положення частини 9 статті 141 ЦПК України, відповідно до яких у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник унаслідок неналежного невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що зумовило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права. За таких обставин суд дійшов висновку, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є наслідком неналежного виконання ним зобов`язання, що призвело до виникнення спору, а тому покладення таких витрат на позивача є необґрунтованим.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на суму 65 575, 60 грн, що складає 79,9% від заявленого позову, то судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.) підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог: судовий збір 2127 грн. 26 коп. (2662,4х0,799).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за договором №536344-КС-003 від 27.06.2025 року про надання кредиту, що становить 65 575,60 грн, та судові витрати у розмірі 2127 грн 26 коп. (сплата судового збору), а всього 67 702 (шістдесят сім тисяч сімсот дві) грн 86 коп.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Суддя Красовський О.О.