Рішення № 139165248, 07.08.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/901/26

Провадження №2/283/1011/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» в якому просить:

- стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату за період з серпня 2025 року по лютий 2026 року в розмірі 200931 гривня 24 копійки;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення рішення.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона з 10.04.2019 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» і була звільнена з роботи 09.02.2026 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На час звільнення відповідач заборгував їй заробітну плату за період з серпня 2025 року по лютий 2026 року в розмірі 200931 гривня 24 копійки.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому вказав (а.с. 37-38), що на час розгляду справи від виплатив позивачу частину заробітної плати в розмірі 19633 гривні 12 копійок, а тому заборгованість по заробітній платі становить 181298 гривень 12 копійок.

Також представник відповідача зазначив, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла у зв?язку із знищенням виробничих приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» внаслідок ракетних ударів російської федерації.

У зв?язку з цим просить відмовити в задоволенні позову.

Явка сторін по справі:

Позивач та його представник в судове засідання не з?явились. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача (а.с. 48).

Представник відповідача також не з?явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 49).

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 та наказу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» № 7/К/ТР від 09.02.2026 року позивач з 10.04.2019 року по 29.01.2025 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на посаді заступника головного бухгалтера, а з 30.01.2025 року по 09.02.2026 року на посаді головного бухгалтера. 09.02.2026 року позивач звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 11-14).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» № 18 від 27.02.2026 року позивачу за серпень 2025 року лютий 2026 року не виплачена заробітна плата в розмірі 200931 гривня 24 копійки (а.с. 15).

Також з платіжних відомостей Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» № 30 від 09.03.2026 року, № 36 від 15.05.2026 року, № 43 від 16.06.2026 року, № 32 від 19.03.2026 року та № 34 від 23.03.2026 року вбачається, що після звільнення відповідач частково виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі в розмірі 19633 гривні 12 копійок (а.с. 42-46).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по не виплаченій заробітній платі становить 181298 гривень 12 копійок (200931 гривня 24 копійки 19633 гривні 12 копійок).

Мотиви та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 28.10.2025 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.

Судом встановлено, що розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» по не виплаченій позивачу заробітній платі становить 181298 гривень 12 копійок. На підставі наданих суду доказів суд не має змоги визначити розмір нарахованої позивачу заробітної плати з якої будуть утримані податки і інші обов`язкові платежі, а тому стягує не виплачену заробітну плату, розмір якої визначає вже з урахування утриманих податків та інших обов`язкових платежів.

За таких обставин суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість з не виплаченої заробітної плати в розмірі 181298 гривень 12 копійок.

У стягненні решти заробітної плати в розмірі 19633 гривні 12 копійок суд відмовляє.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа чи організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Якщо між сторонами виник спір про розмір належних звільненому працівникові сум, відшкодування, передбачене частиною першою цієї статті, виплачується у разі вирішення спору на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування визначає суд.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач у день звільнення не провів із позивачем повного розрахунку, а на день ухвалення рішення заборгованість із заробітної плати повністю не погашена, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування до відповідача відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України.

Доводи відповідача про те, що затримка виплати заробітної плати була зумовлена знищенням виробничих потужностей підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації, не спростовують факту порушення вимог статей 47 та 116 КЗпП України і не звільняють роботодавця від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» середньоденна заробітна плата позивача становить 1471 гривню 52 копійки.

Середній заробіток за час затримки розрахунку, відповідно до ст. 117 КЗпП України, стягується не більше як за 6 місяців. Позивач звільнена 09.02.2026 року. Шестимісячний строк закінчується 09.08.2026 року. Отже позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день винесення рішення 07.08.2026 року.

За період з 09.02.2026 року (день звільнення) по 07.08.2026 року (день винесення рішення) минуло 128 робочих днів, оскільки Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зупинив дію статей КЗпП України, що регулюють святкові та неробочі дні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 188354 гривні 56 копійок (1471 гривня 52 копійки х 128 днів).

Разом із тим суд враховує, що наведені відповідачем обставини можуть бути оцінені при визначенні розміру відшкодування, оскільки відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, зазначено, що після внесення змін до статті 117 КЗпП України Законом України № 2352-ІХ обмеження періоду нарахування середнього заробітку шістьма місяцями визначає лише максимальну межу відповідальності роботодавця, однак не виключає застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності. При цьому суд вправі зменшити розмір відшкодування незалежно від ступеня задоволення вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд враховує, що відповідач частково погасив заборгованість по заробітній платі. Внаслідок ракетних ударів російської федерації Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» зазнало збитків в розмірі 14422130 гривень (а.с. 41).

З урахуванням наведеного, характеру порушеного права, тривалості затримки розрахунку, розміру фактично непогашеної заборгованості, здійснення відповідачем часткових добровільних виплат, а також необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами працівника та роботодавця, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума середнього заробітку є надмірною.

На переконання суду, стягнення на користь позивача 30000 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є співмірним відшкодуванням наслідків допущеного відповідачем порушення, відповідає компенсаційній природі відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, та узгоджується з принципами розумності, справедливості й пропорційності.

Дана сума обрахована без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що узгоджується із роз`ясненнями, які надані судам у п. 6 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Зокрема в ньому вказано, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині судового рішення.

У стягненні решти середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 158354 гривні 56 копійок суд відмовляє.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд враховує що позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У зв?язку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 212 гривень 99 копійок.

Також суд стягує з відповідача на користь держави, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судовий збір за позовні вимоги про стягнення заробітної плати в розмірі 1808 гривень 38 копійок.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 430 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату в розмірі 181298 гривень 12 копійок, яка визначена за вирахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.

Рішення суду щодо стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 30000 гривень, з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 212 гривень 99 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на користь держави судовий збір в розмірі 1808 гривень 38 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39748644, місцезнаходження: Україна, Житомирська область, Коростенський район, Малинська територіальна громада, село Українка, вулиця Лугова, будинок 2А).

Суддя: А. О. Тимошенко