Рішення № 139163407, 21.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/2597/26

Провадження 2/206/2088/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого судді Гаркуші В.В.,

секретаря судового засідання Дуб В.С.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 25116-06/2023 від 19.06.2023 року у сумі 63 625,00 грн. та судові витрати.

І. Стислий виклад позицій сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 19.06.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023, за яким остання отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн., строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Умови договору відповідач не виконував належним чином, кредит не погасив, таким чином утворилась заборгованість у сумі 63 625,00 грн. На підставі договору факторингу № 12122023 від 12.12.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» відступило позивачу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором № 25116-06/2023 від 19.06.2023.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві висловив клопотання розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 4 на звороті).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. 27.05.2026 представник відповідача адвокат Савко Віталій Вікторович подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в повному обсязі. Свої заперечення мотивував тим, що Описані у позовній заяві обставини справи, які стосуються укладання Договір про надання фінансового кредиту №25116-06/2023 від 19.06.2023 року, який начебто був укладений в електронній формі з відповідачкою, ОСОБА_1 , - останній стали відомі тільки під час ознайомлення з матеріалами цієї судової справи. Дійсно, відповідачка, раніше протягом певного часу користувався послугами кредитування, проте завжди у чітко визначені терміни повертала грошові кошти у повній мірі, натомість жодних взаємовідносин з зазначеними у позові кредиторами відповідачка не пригадує. За твердженнями відповідача заявки-анкети на отримання фінансового кредиту, інформаційне повідомлення про передачу даних третім особам, паспорт споживчого кредиту, договір про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023 від 19.06.2023 року, графік платежів, що є Додатком до Договору, у графі підпис містять невідому комбінацію «W0436». Відповідач припускає, що такі документи нібито містять електронний підпис одноразовим ідентифікатором, хоча при цьому у жодному документі не зазначено з якого пристрою чи номеру телефону було введено комбінацію. Відсутні відомості про шляхи направлення одноразових ідентифікаторів, час направлення та введення. Відповідач звертає увагу, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. У матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення з Правилами та Договором про підписання, а наявність комбінації нібито одноразового ідентифікатора на попередньо автоматично сформованих документах про таке ознайомлення, таке ознайомлення не підтверджує, як і не підтверджує зв`язок такого ідентифікатора з відповідною особою. За твердженнями Відповідача, Позивачем не було долучено до матеріалів справи жодної пропозиції, яка, нібито, була надіслана відповідачу, тобто фактично у відповідача немає змоги перевірити чи були дотримані передбачені ЗУ «Про електронну комерцію» вимоги, яким має відповідати така пропозиція. З іншого боку, в матеріалах справи, так само не міститься відповіді з боку відповідача, в жодній із форм зазначених вище, на будь-яку пропозицію. Відповідачем не надсилалось позивачу ані електронних повідомлень, не заповнювалось заяв чи формулярів щодо прийняття будь-яких пропозицій та не було вчинено інших дій, які би давали змогу дійти висновку, що ним було прийнято якусь пропозицію від позивача. Доказів, які б могли підтвердити зворотнє матеріали справи не містять. Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Тобто, надаючи відповідь у формі надсилання електронного повідомлення суб`єктом такої дії має бути саме зацікавлений у таких відносинах учасник, чітко встановлена особа. Тому, навіть, за наявності електронного повідомлення слід буде доводити, що повідомлення надсилалося саме певною людиною. В даному випадку, на думку Відповідача, позивачем не було надано до суду жодного доказу про те, що відповідачем вчинялись будь-які дії для підписання договорів за допомогою ЕПОІ, зокрема доказів надсилання електронних повідомлень. Відповідач наголошує, що не є зрозумілим, на яких саме умовах, коли та як був начебто укладений Договір між позивачем та відповідачем з матеріалів справи. Відповідач наголошує, що навіть за наявності повідомлень/дзвінків підтвердити, що відповідний номер телефону використовується конкретною людиною неможливо, адже фактично в результаті певних життєвих обставин доступ до контактного номеру телефону може вільно переходити до третіх осіб, як зі згоди його першочергового володільця, так і без. Тобто на думку представника Відповідача існують проблеми з ідентифікацією особи, що взяла кредит. Відповідач впевнений, що Позивачем не було долучено ані жодних паперових, ані електронних копій з оригіналів ідентифікаційних документів відповідача, та жодних інших доказів, що підтверджували б, що ідентифікацію ОСОБА_1 як клієнта було здійснено належним чином. За твердженнями Відповідача хоча підписання такого типу документу й може відбуватись в електронній формі, здійснено дану процедуру може бути лише шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у розумінні та у відповідності до положень, визначених у нормативно-правових актах, та у тому числі у Законі України Про електронний цифровий підпис. Однак, у долученому позивачем документі, у графі Підпис споживача/ "Електронний підпис" наявна лише та сама незрозуміла комбінація чисел W0436, походження якої нічим не підтверджується, з чого, на думку Відповідача, можна дійти висновку, що вона взагалі є вигаданою позивачем. А отже Відповідач переконаний, що ніяким чином не підтверджується факт, по-перше, ознайомлення, а тим більше, згоди відповідача на умови, що їй нібито були запропоновані позивачем щодо укладення вищеописаного Договору, а тим більше отримання нею будь-яких коштів від позивача.

За твердженнями Відповідача, навіть довівши факт укладання договору, позивач не має змоги довести факт перерахування грошей відповідачу, оскільки з матеріалів справи не вбачається жодного документа який би це підтверджував. Адже, такими доказами відповідно до матеріального закону та сталої судової практики можуть бути платіжна квитанція, платіжне доручення, меморіальний касовий ордер, розписка тощо, яких Позивачем не надано. Щодо наданих Позивачем розрахунків заборгованостей, то такі документи, на думку Відповідача, також не можуть бути доказами, адже не є первинним документом, який підтверджує отримання грошових коштів, користування ними, а є лише внутрішнім документом створеним кредитодавцями, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Крім того один з наданих розрахунків не має належного підпису, а є лише доданий протокол про підпис ОСОБА_2 невідомого документа за довіреністю, яку не долучено до матеріалів, тож повноваження такої особи на формування розрахунку заборгованості у первісного кредитодавця не підтверджені. Позивачем надано лист про успішне перерахування коштів, з якого, на думку Відповідача, незрозуміло хто є позичальником, кому та ким перераховано кошти, на які реквізити та з яких реквізитів, на підставі чого ця установа перераховує кошти (платіжне доручення позивача певній установі), за яким договором та на яких умовах, який договір з клієнтом мається на увазі та взагалі жодного підтвердження надсилання і зарахування коштів належними документами.

З огляду на вищенаведене, за твердженнями представника Відповідача, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені враховуючи, що у сторін відсутні договірні зобов`язання. А довести їх існування, у тому числі, наявність у відповідача заборгованостей за Договором, у позивача відсутня можливість через долучення матеріалів, які не можуть бути належними та істотними доказами по даній справі. (а.с. 18-30).

Позивач відповіді на відзив не надав.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

28.04.2026 позовна заява разом з матеріалами надійшла до Самарського районного суду міста Дніпра.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28.04.2026 головуючим у справі визначено суддю Гаркушу В.В. (а.с. 11).

Ухвалою судді Гаркуші В.В. від 13.05.2026 відкрито провадження у справі (а.с. 14-15).

14.07.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист, що містить інформацію, яка є доказом по справі (а. с. 40-44)

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.06.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

Згідно з умовами кредитного договору кредит надається строком на 360 днів: з 19.06.2023 року по 12.06.2024 року. Процентна ставка за договором становить 2,50 % на день. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Договір підписано електронним підписом позичальника W0436 (підсистема «Електронний суд»).

З матеріалів справи вбачається, що у заявці-анкеті клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит» відповідачем зазначено номер картки отримувача 4149-62xx-xxxx-0161, а також інші ідентифікаційні дані позичальника. Договір про надання фінансового кредиту також передбачає надання кредиту в безготівковій формі на рахунок клієнта, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки № 4149-62xx-xxxx-0161.

ТОВ «Аванс Кредит» взяті на себе зобов`язання виконало та надало ОСОБА_1 у користування кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн, що підтверджується довідкою, виданою 30.06.2025 сервісом онлайн-платежів IPAY № 3466\_250630125345 (підсистема «Електронний суд»).

Крім того, факт перерахування кредитних коштів саме на банківську картку відповідача НОМЕР_1 xx-xxxx-0161 підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 16.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260626/98370-БТ, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у банку емітовано картку № НОМЕР_3 , рахунок IBAN НОМЕР_4 . Також АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що по рахунку/картці № НОМЕР_3 було зараховано кошти у сумі 7 000,00 грн у період з 19.06.2023 року по 12.06.2024 року, зокрема 19.06.2023 року (а.с. 40-44).

Таким чином, надані позивачем докази у сукупності з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» підтверджують як укладення 19.06.2023 року, так і фактичне отримання нею кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором заборгованість ОСОБА_1 складає 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 600,00 грн заборгованість за процентами, всього 31 600,00 грн (підсистема «Електронний суд»).

На підставі договору факторингу № 12122023 від 12.12.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором (підсистема «Електронний суд»).

Згідно з витягом з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором фінансового кредиту № 25116-06/2023 від 19.06.2023 року в межах заборгованості, визначеної у реєстрі боржників, а саме: 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 600,00 грн заборгованість за процентами, всього 31 600,00 грн (підсистема «Електронний суд»).

Позивач продовжив нараховувати відповідачці проценти за користування кредитом до 12.06.2024. За розрахунком Позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість у сумі 63 625,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 000,00 грн та процентів у сумі 56 625,00 грн, за період з 19.06.2023 року по 12.06.2024 року (підсистема «Електронний суд»).

Таким чином Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту у сумі 63 625,00 грн та судовий збір у сумі 2 662,40 грн, а також витрати на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн.

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному цим Законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису у порядку, визначеному законом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором, згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що передбачено ст. 599 ЦК України.

Судом встановлено, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 19.06.2023 року було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023, який підписано електронним підписом позичальника.

Надані позивачем докази, зокрема кредитний договір, заявка-анкета, довідка сервісу онлайн-платежів IPAY, а також відповідь АТ КБ «ПриватБанк», у сукупності підтверджують факт укладення відповідачем кредитного договору та фактичне отримання нею кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

Суд критично ставиться до заперечень відповідачки, викладених у відзиві, щодо того, що вона не підписувала кредитний договір, не проходила ідентифікацію та не ознайомлювалась з його умовами. Заявка-анкета містить персональні та контактні дані ОСОБА_1 і реквізити платіжної картки 4149-62xx-xxxx-0161; цей самий номер картки зазначений у кредитному договорі, підписаному електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0436. Довідка сервісу онлайн-платежів IPAY підтверджує переказ 7 000,00 грн на картку з відповідною маскою, а відповідь АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує належність цієї картки саме ОСОБА_1 та зарахування на неї 19.06.2023 року кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн. Зазначені докази є взаємоузгодженими та у своїй сукупності підтверджують як укладення кредитного договору, так і фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів. Самі по собі припущення про можливість використання номера телефону чи інших засобів ідентифікації третьою особою, за відсутності доказів на підтвердження таких обставин, наведеного висновку не спростовують.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, повернення кредитних коштів або сплати процентів суду не надала. Водночас заявлений позивачем розмір процентів суд оцінює з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору факторингу № 12122023 від 12.12.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023 від 19.06.2023 року.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у межах переданого права вимоги.

Разом із тим, суд не погоджується із заявленим позивачем розміром процентів у повному обсязі.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, запроваджено законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 відсотка; протягом наступних 120 днів 1,5 відсотка.

Таким чином, з 24.12.2023 по 21.04.2024 включно максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 відсотка, а з 22.04.2024 по 19.08.2024 включно 1,5 відсотка.

Суд виходить з того, що встановлені Законом № 3498-IX імперативні обмеження максимальної денної процентної ставки підлягають застосуванню до нарахувань, здійснених після набрання відповідними положеннями чинності, у тому числі в межах строку дії договору про споживчий кредит, укладеного до набрання чинності цим Законом. Таке застосування не змінює умов договору на минулий період, а визначає допустимий законом розмір плати, що може бути нарахована кредитодавцем у відповідний період.

Суд враховує, що принцип свободи договору не є абсолютним. Відповідно до загальних засад цивільного законодавства цивільні права та обов`язки мають здійснюватися добросовісно, розумно та справедливо, а умови договору не можуть створювати очевидний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг зазначено, що держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вказано, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що відсутність окремого позову про визнання недійсним кредитного договору не є перешкодою для врахування судом інтересів відповідача з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, зокрема у випадку посилання на несправедливість умов нарахування процентів за кредитним договором.

Як убачається з розрахунку заборгованості первісного кредитора та витягу з Реєстру боржників, станом на 12.12.2023 заборгованість за процентами становила 24 600,00 грн. Саме в такому розмірі право вимоги щодо процентів було передано позивачу за договором факторингу.

Після набуття права вимоги позивач продовжив нарахування процентів до закінчення погодженого сторонами строку кредитування 12.06.2024. За період з 13.12.2023 по 21.04.2024 включно, що становить 131 день, договірна ставка 2,5 відсотка на день не перевищувала встановленого законом максимального розміру. Тому проценти за цей період становлять 22 925,00 грн (7 000,00 грн ? 2,5 % ? 131 день).

За період з 22.04.2024 по 12.06.2024 включно, що становить 52 дні, максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 відсотка. Відтак проценти за цей період підлягають визначенню у сумі 5 460,00 грн (7 000,00 грн ? 1,5 % ? 52 дні), а не за передбаченою договором ставкою 2,5 відсотка на день.

Загальний розмір процентів, що підлягають стягненню, становить 52 985,00 грн, з яких 24 600,00 грн проценти, нараховані до 12.12.2023 включно, 22 925,00 грн проценти за період з 13.12.2023 по 21.04.2024 включно та 5 460,00 грн проценти за період з 22.04.2024 по 12.06.2024 включно.

Отже, нарахування позивачем процентів у сумі 56 625,00 грн є обґрунтованим лише в частині 52 985,00 грн. У стягненні 3 640,00 грн процентів, нарахованих понад встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки, слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023 від 19.06.2023 року у загальному розмірі 59 985,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 000,00 грн та процентів за користування кредитом у сумі 52 985,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.

У матеріалах справи містяться докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 10.04.2026 року щодо боржника ОСОБА_1 ; акт № 209 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 10.04.2026 року на загальну суму 8 000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Водночас відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності можливе за клопотанням іншої сторони.

У цій справі відповідачем та її представником окремого клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не заявлено, а тому підстав для зменшення заявленого та документально підтвердженого розміру таких витрат у порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України суд не вбачає.

Таким чином, суд виходить із підтвердженого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 59 985,00 грн із заявлених 63 625,00 грн, що становить 94,28 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 7 542,32 грн (8 000,00 грн ? 59 985,00 грн / 63 625,00 грн).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позову на 94,28 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 510,08 грн (2 662,40 грн ? 59 985,00 грн / 63 625,00 грн).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 3, 205, 512, 514, 526, 599, 626-628, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023 від 19.06.2023 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, рахунок НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 25116-06/2023 від 19.06.2023 року у розмірі 59 985 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 000 грн 00 коп. та процентів за користування кредитом у сумі 52 985 грн 00 коп.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у сумі 3 640 грн 00 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, рахунок НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», судовий збір у сумі 2 510 грн 08 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 542 грн 32 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Гаркуша