Рішення № 139163306, 21.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1039/26

Номер провадження 2/213/1094/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 654,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 липня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики №9884996, відповідно до якого відповідачу надано позику у розмірі 6 500,00 грн строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,6 % в день. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує. 01 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 016-010421, згідно з умовами якого до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшли права вимоги, зокрема до відповідача за договором позики №9884996.

05 грудня 2025 року між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача на загальну суму 20 654,40 грн.

Просить стягнути з відповідача заборгованість у вищезазначеному розмірі, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.

Відповідач подав відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначає, що у паспорті позики зазначено фіксовану процентну ставку 0,48% на день. Натомість у договорі позики № 9884996 зазначено, що базова ставка становить 1,6% на день, а 0,48% є лише «акційною». При цьому розрахунки в тій самій таблиці цього документа виконані за ставкою 0,48%. Таким чином, позивач застосовує різні ставки в різних документах без жодного пояснення. Крім того, посилається на те, що строк дії договору позики 30 днів. Після закінчення цього строку нарахування договірних відсотків та пені є незаконним. 26 жовтня 2020 року нараховано проценти в сумі 4 274,40 грн, що становить понад 65% від суми тіла позики. Суму було нараховано за один день. Жодні пояснювальні документи щодо такого нарахування у справи відсутні. Загальна сума нарахованих відсотків за випискою становить 15 808,00 грн. Усі внесені ним платежі були спрямовані виключно на погашення відсотків, а залишок заборгованості за відсотками в розмірі 14 154,40 грн значно перевищує суму фактично отриманої позики. Такі умови мають не компенсаційний, а каральний характер. Вважає, що передбачений умовами договору розмір процентів ним сплачено, а надміру сплачена сума має бути зарахована в рахунок сплати тіла позики. Оскільки ним сплачено 1 653,60 грн, а передбачена в паспорті позики сума процентів становить 936,00 грн, то 717,60 грн (1 653,60 936,00) повинні бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту. Таким чином, залишок тіла позики має становити 5 782,40 грн (6 500,00 717,60). З огляду на викладені суперечливості просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно з якою вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що в п. 2 договору позики зазначено, що сума позики у 6 500,00 грн надається строком на 30 днів під процентну ставку (базову) в день 1,6 % (фіксована). Додатково в зазначеному пункті наведений орієнтовний/попередній графік погашення заборгованості, згідно з яким протягом 30 днів застосовується знижена процентна ставка в день 0,48%. За ідеальних умов в порядку дії програми лояльності нарахування відсотків протягом строку позики в 30 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою 0,48%. Відповідач не надав доказів оплати всієї суми заборгованості в строк визначений, договором позики. Посилається на те, що згідно з п. 4.2. договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі. Зазначає, що правила в редакції на момент підписання відповідачем договору позики містяться в матеріалах справи. Відповідно до Правил, якщо під час дії особливих умов виконання договору позики, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності, позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за договором позики, такі особливі умови виконання договору позики втрачають силу, а нараховані згідно з умовами договору позики проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в договорі позики, та оплаті позичальником у повному обсязі на загальних умовах за весь період дії договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов програми лояльності. Через неналежне виконання відповідачем умов договору позики, нараховані проценти перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1,6%, замість 0,48%. Також зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог, зокрема контррозрахунок, а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їхньої оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що зміст будь-яких правил чи умов на електронних ресурсах (вебсайтах) може бути змінений у будь-який момент без повідомлення користувачів. Крім того, позивач з невідомих причин не зміг пояснити нарахування суми 4 274,40 грн у графі «відсотки», що значно перевищує ставку 1,6 % на день. Також не погоджується із твердженням позивача, що ним не надано контррозрахунок, оскільки такий розрахунок наведено у відзиві.

У додаткових поясненнях від відповідач зазначає, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» не надало на вимогу суду належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджували б обставини, на які воно посилається, зокрема узгодженого розрахунку заборгованості, обґрунтування зміни процентних ставок (0,48% - 1,6% - 2,7% на день), а також доказів правомірності нарахувань після закінчення 30-денного строку дії договору. Надані позивачем документи містять внутрішні суперечності: різні процентні ставки застосовуються в різних документах без жодного пояснення, нарахування здійснювалися після закінчення строку дії договору, а окремі платежі відповідача були зараховані в рахунок відсотків, що продовжували нараховуватися в порушення умов договору.

У подальших поясненнях посилається на те, що статус кредитного зобов`язання у внутрішніх реєстрах компаній ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» не відповідають документам від первинного кредитора ТОВ «1 БАНК». Оскільки частина нарахувань відсотків позначалася як «прострочене користування» у первинного кредитора, далі «строкове користування». Переведення зобов`язання зі статусу «прострочене» у статус «строкове» фактично є викривленням розрахункової бази. Будь-який розрахунок, що базується на даних реєстру зі зміненим статусом, не може вважатися належним доказом у розумінні ст. 7678 ЦПК України. Крім того, зазначає, що оплата за договором факторингу здійснена через 14 місяців після підписання договору, що свідчить про те, що реальна вартість «боргу» на момент передачі суттєво відрізнялась від заявленої до стягнення суми, що ставить під сумнів обґрунтованість розміру позовних вимог. Також вважає, що позивачем не надано допустимих доказів отримання відповідачем суми позики.

У заяві про часткове визнання позову відповідач зазначає, що позовні вимоги визнає в сумі 5 782,40 грн з мотивів, викладених у відзиві. В іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Сторони у судове засідання не з`явилися, просять розглянути справу за їхньої відсутності.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

10 березня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

18 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

31 липня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики №9884996, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики становить 6 500,00 грн, строк 30 днів, дата повернення позики 30 серпня 2020 року, базова процентна ставка 1,6 % в день, акційні проценти 0,48 % в день, проценти на прострочену позику 2,7 % в день. Вартість позики за весь строк, на який її видано. 936,00 грн.

Відповідно до п. 3 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Згідно з п. 4.2. договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Пунктом 6 договору передбачено, що договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Договір підписано позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатору.

Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами.

Відповідно до п. 2.19. ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, У ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», що є невід`ємною частиною договору, проценти на позику (базова процентна ставка) плата за договором позики, що розраховується від суми позики (або неповернутої її частини), яку позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю у день повернення позики, або на будь-яку дату протягом часу користування позикою, за відповідний фактичний період.

Проценти акційні плата за договором позики в межах програми лояльності, що розраховується від суми позики (або неповернутої її частини), яку позичальник має право сплатити позикодавцю у день повернення позики або на будь-яку дату протягом часу користування позикою, за відповідний фактичний період за акційною, зниженою ставкою (яка доступна за договором позики, укладеним конкретним позичальником з товариством вперше, або для позичальника, який є добросовісним та постійним клієнтом товариства, або в межах акцій, що проводяться товариством тощо), що означає укладення договору на особливих умовах, які є чинними при умові належного дотримання та виконання позичальником умов договору (п.2.20. Правил).

Згідно з п. 2.26 Правил строк позики період, на який позикодавець надає позику відповідно до умов договору позики, який за умовами договору не може перевищувати 30 днів.

Позичальник зобов`язаний сплатити товариству проценти від суми Позики, розмір яких визначено в договорі позики. Нарахування процентів здійснюється на фактичний залишок суми позики щоденно, включно з датами отримання та повернення позики (п. 6.3 Правил).

Пунктом 6.4 Правил визначено, що за винятком випадку, передбаченого п. 6.8. цих Правил, проценти по договору позики на суму позики/залишок позики нараховуються за весь час до повного виконання позичальником зобов`язань з повернення позики, у тому числі у випадку виникнення простроченої позики, проте не більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів наявності заборгованості поспіль.

Товариство використовує фіксовану процентну ставку. Узгоджена договором позики процентна ставка складається з процентів на позику, процентів акційних і процентів на прострочену позику. Проценти акційні застосовуються в межах програми лояльності, у передбачених договором та Правилами випадках та виключно за умови належного дотримання та виконання позичальником умов договору (п. 6.5 Правил).

Відповідно до п. 6.9 Правил день виникнення простроченої позики/заборгованості починається з наступного дня після спливу строку позики, у випадку неповернення до цього дня позики/неповного повернення позики/несплати процентів.

Згідно з п. 8.4 Правил, якщо під час дії особливих умов виконання договору, встановлених для позичальника в paмкаx програми лояльності (у т.ч. право сплати процентів акційних), позичальник порушить взятi на себе договірні зобов`язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно з умовами договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об`ємі за весь період дії договору згідно з умовами договору i незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності.

Пунктом 8.6. Правил визначено, що пільговий період погашення заборгованості, передбачений цими Правилами, є частиною програми лояльності та покликаний сприяти повному виконанню позичальником своїх зобов`язань згідно з договором на прийнятних для стopiн yмoваx у випадку прострочення позичальником виконання його зобов`язань (неповернення позики повністю чи частково та/чи несплати процентів повністю чи частково у встановлені договором позики строки). Пільговий період погашення заборгованості набуває чинності автоматично, за умови повної оплати позичальником в будь-який момент протягом строку позики (у тому числі протягом пільгового періоду), нарахованих процентів за відповідний фактичний період користування позикою.

Термін дії пільгового періоду погашення заборгованості відраховується з наступного дня з моменту останньої повної оплати нарахованих процентів за користування позикою (на будь-яку дату протягом строку позики або після його закінчення) та триває протягом строку, аналогічного строку позики. При цьому допускається продовження пільгового періоду погашення заборгованості за умови оплати нарахованих процентів на будь-яку дату протягом пільгового періоду погашення заборгованості на умовах, передбачених цим пунктом, та з можливим врахуванням звернень позичальника вiднocнo тривалості надання пільгового періоду (п. 8.7 Правил).

Позикодавцем виконано умови договору з надання грошових коштів, що підтверджується інформацією, витребуваною за клопотанням позивача у АТ «ОЩАДБАНК».

Відповідач умови договору з повернення позики та сплати процентів належним чином не виконав.

Згідно з розрахунком ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість становить 20 654,40 грн: заборгованість за тілом позики 6 500,00 грн, заборгованість за відсотками 14 154,40 грн. Проценти нараховані за період з 31 липня 2020 року по 20 січня 2021 року. розмір нарахованих процентів становить 15 808,00 грн. Відповідачем 25 серпня 2020 року здійснено платіж у сумі 780,00 грн, 22 вересня 2020 року 873,60 грн. Зазначені платежі зараховані в рахунок погашення процентів.

01 квітня 2021 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 016-010421, згідно з умовами якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 30/04/21 від 30 квітня 2021 року до договору факторингу № 016-010421 до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №9884996. Розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 20 654,40 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 6 500,00 грн, заборгованості за відсотками 14 154,40 грн.

05 грудня 2025 року між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 05/12/25 до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №9884996. Розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 20 654,40 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 6 500,00 грн, заборгованості за відсотками 14 154,40 грн.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами договору позики визначені істотні умови, в тому числі: сума позики та строк користування нею, розмір відсотків та порядок їх нарахування, реальна річна процентна ставка відповідно до розміру застосованих відсотків.

Також встановлено, що договір позики між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачем електронним підписом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 зазначеного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідачем отримання у позику коштів та наявність заборгованості не спростовується.

Відповідачем порушувалися умови договору, кошти на повернення позики не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На підставі договорів факторингу від 01 квітня 2021 року та 05 грудня 2025 року позивач набув права вимоги до відповідача за договором №9884996 від 31 липня 2020 року.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем договору позики та порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитора, який частково розкриває інформацію про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Відповідачем, з посиланням на сплив строку позики, позовні вимоги визнаються частково.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нарахування процентів поза межами узгодженого сторонами договору позики строку користування позикою за процентами, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що позику надано на 30 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 30 серпня 2020 року.

При цьому умовами договору не передбачено пролонгації/автоматичної пролонгації строку користування позикою.

Представник позивача у відповіді на відзив посилається на п. 4.2 договору, який, зокрема, містить інформацію про пролонгацію строку користування позикою, процедура та наслідки якої висвітлені у Правилах. При цьому зазначає, що позивачем надано Правила в редакції, чинній на момент укладення договору.

Натомість долучена до позову копія Правил не містить умов про пролонгацію. Пунктом 6.4 Правил передбачена можливість нарахування процентів протягом 90 днів у разі виникнення простроченої позики. Пунктом 6.9 Правил передбачено, що прострочена заборгованість виникає з наступного дня після спливу строку позики. Таким чином, пунктом 6.4 Правил передбачено право позикодавця нараховувати проценти на прострочену заборгованість протягом 90 днів після спливу строку позики. Проте такі проценти є процентами на прострочену заборгованість, тобто за неправомірне користування позикою. Наявність в Правилах вищезазначених умов не свідчить про можливість продовження (пролонгації) строку позики, а визначає строк нарахування процентів за неправомірне користування позикою.

Крім того, пунктом 2.26 Правил чітко визначено, що строк позики період, на який позикодавець надає позику відповідно до умов договору позики, який за умовами договору не може перевищувати 30 днів.

Посилання у позові на пункти Правил та договору суд також не бере до уваги, оскільки редакції Правил та договору на момент укладення договору позики, долучені до позову, не містять таких умов.

Умови п. 6 договору, згідно з якими договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором, суд вважає неправомірними з огляду на те, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення позики позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за надану позику, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Тобто зазначення у договорі умови, згідно з якою проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення позики, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у разі прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку позики (чи після вимоги про дострокове погашення позики), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Викладене узгоджується з висновками, викладеними у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Тому суд вважає, що нарахування процентів за користування позикою після закінчення строку позики є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умова договору щодо обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування позикою поза межами строку, на який надається позика, не відповідає нормам законодавства, а тому є нікчемною.

Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.

Згідно з наданим розрахунком первісного кредитора проценти нараховані за період з 31 липня 2020 року по 20 січня 2021 року, що є неправомірним та не відповідає умовам договору.

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, зокрема розрахунок заборгованості, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Тому судом самостійно розраховано розмір процентів за користування кредитом протягом передбаченого умовами договору строку користування позикою (30 днів): 6 500,00 х 0,48% х 30 = 936,00 грн. Саме такий розмір процентів передбачено і п. 2 договору.

При цьому для розрахунку процентів судом взято процентну ставку у розмірі 0,48 % в день.

Проаналізувавши умови укладеного відповідачем з первісним кредитором договору позики, зокрема і викладені у Правилах, суд вважає, що застосуванню підлягає акційна процентна ставка.

Крім того, заявлена до стягнення сума заборгованості за процентами становить 14 154,40 грн. При визначенні розміру заборгованості кредитором враховано платежі відповідача.

Згідно з розрахунком первісного кредитора нарахована сума процентів становить 15 808,00 грн. 26 жовтня 2020 року кредитором здійснено перерахунок процентів у зв`язку із не виконанням умов для застосування акційної процентної ставки. Проценти перераховані за ставкою 1,6 %. Математичним методом підстановки суду не вдалося встановити, з якої саме дати та за яку саме кількість днів здійснено перерахунок. Розрахунок заборгованості таку інформацію також не розкриває. При зіставленні із різноманітною кількістю днів, за які проценти могли бути перераховані за ставкою 1,6 %, нарахована сума 4 274,40 грн не збігається.

Водночас, здійснивши арифметичні підрахунки щодо загальної суми нарахованих процентів, судом встановлено, що проценти нараховані таким чином: (31,20 х 30) + (104,00 х 143) = 15 808,00 грн. Таким чином, протягом узгодженого строку позики в 30 днів, навіть після перерахунку процентів за ставкою 1,6 %, первісним кредитором проценти нараховані за ставкою 0,48 %.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За період з 31 липня 2020 року по 29 серпня 2020 року проценти нараховано в сумі 936,00 грн. Оскільки первісний кредитор за зазначений період нарахував саме таку суму, цю ж суму відступив іншому кредитору, який у свою чергу відступив її позивачу, суд не може вийти за межі заявлених за цей період вимог.

Також судом враховано, що відповідачем у рахунок погашення процентів сплачено 1 653,60 грн. З огляду на те, що сума процентів за період строку дії позики становить 936,00 грн, відповідачем повністю погашено заборгованість з процентів та здійснено переплату процентів за правомірне користування позикою в сумі 717,60 грн (1 653,60 936,00). Ця сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом позики.

Таким чином, заборгованість за тілом позики становить 5 782,40 грн.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 5 782,40 грн.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 745,47 грн (28,00%).

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 4 500,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог 1 260,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (28 %).

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики №9884996 від 31 липня 2020 року в розмірі 5 782 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір у розмірі 745,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 260,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: вул. Садова, буд.31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область, код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення 21 серпня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова