Вирок № 139163136, 21.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 227/204/23

(1-кп/199/256/26)

ВИРОК

іменем України

21.08.2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022052100001174 від 07.09.2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятина Вінницької області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призивом по мобілізації на особливий період на посаді оператора безпілотних літальних апаратів першого екіпажу безпілотного літального апарата першого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,

в с т а н о в и в:

14.07.2022 приблизно о 09.15 годин, тобто під час дії в Україні воєнного стану, в ході шикування особового складу військової частини НОМЕР_2 у місці тимчасової дислокації зазначеної військової частини у АДРЕСА_2 заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_6 , тимчасово виконуючи обов`язки начальника штабу військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з його відсутністю, усно довів до особового складу військової частини НОМЕР_2 для виконання бойове розпорядження (наказ) командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 №54ДСК від 13.07.2022 обладнати позиції та зайняти оборону в районі АДРЕСА_3 до 20.00 год. 14.07.2022. Дане бойове розпорядження, в тому числі, доведено і до ОСОБА_5 , який перебував на посаді стрільця-помічника гранатометного відділення роти сил вогневої підтримки РПГ-7 військової частини НОМЕР_2 та знаходився в строю під час шикування. При цьому, видане бойове розпорядження (наказ) було чітким та зрозумілим, не суперечило чинному законодавству, доведене до ОСОБА_5 прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, не було пов`язане з порушенням його конституційних прав та свобод. Окрім того, виданий наказ не був явно злочинного змісту, у зв`язку із чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню ОСОБА_5 .

Однак, солдат ОСОБА_5 у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14.07.2022 приблизно о 09.18 год., тобто в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягаючи на встановлений порядок підлеглості, порушуючи військову дисципліну, після оголошення заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_6 бойового розпорядження (наказу) командира № НОМЕР_3 ДСК від 13.07.2022 відкрито заявив, що не буде виконувати даний наказ, чим вчинив непокору.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

При цьому, у кримінальному провадженні 20.08.2026 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Зі змісту угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення і кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених обставин висунутого обвинувачення. Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому з урахуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (двох) років, яке на підставі ст. 58 КК України замінити на 2 (два) роки службових обмежень для військовослужбовців із відрахуванням 20% із суми грошового забезпечення в дохід держави. При цьому, сторони підтвердили, що розуміють і усвідомлюють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбаченіст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, в тому числі і умисного, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просила вказану угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України за викладених обставин висунутого обвинувачення, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання, з видом та мірою якого він згоден.

Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона була укладена обвинуваченим добровільно та відповідає його інтересам.

Суд заслухав учасників кримінального провадження та переконався, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, який в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб. Взяті обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням двох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття та відсутність досвіду участі в бойових діях до призову під час мобілізації, відсутності обставин, які обтяжують покарання, позитивної характеристики за місцем проходження військової служби, суд вбачає наявність фактичних підстав для призначення ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання з урахуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, яке на підставі ст. 58 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, слід замінити на 2 (два) роки службових обмежень для військовослужбовців із відрахуванням 20% із суми грошового забезпечення в дохід держави.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому покарання, яке узгоджене сторонами.

При цьому, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.12.2023 року відносно ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком, який ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.02.2023 року був продовжений до 06.04.2023 року.

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі підтвердження отримання застави від 20.02.2023 року № №394/23 ОСОБА_5 був звільнений з-під варти 21.02.2023 року.

Таким чином, відповідно до ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 13.12.2023 року до 21.02.2023 року з розрахунку, що три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідають одному дню попереднього ув`язнення.

Згідно з ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373-374, 475, ч.15 ст.615 КПК України, -

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.08.2026 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити узгоджене покарання з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_5 призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки замінити на 2 (два) роки службових обмежень для військовослужбовців із відрахуванням 20% із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Відповідно дост.72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 13.12.2023 року до 21.02.2023 року з розрахунку, що три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідають одному дню попереднього ув`язнення.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю суму застави в розмірі 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок (підтвердження про отримання №394/23 від 20.02.2023 року).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1