Рішення № 139163028, 20.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/93/26

Провадження № 2/357/2686/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

20 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Сомок О. А.,

при секретарі - Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом її здоров`я, її навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвито як складову виховання, не спілкується з дитиною в необхідному обсязі для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей. Дитина знаходиться на повному утриманні ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2022 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 вересня 2022 року ідо досягнення нею повноліття. Відповідач, починаючи з дати стягнення аліментів ухиляється від виконання свого обов`язку по утриманню дитини, кошти не сплачує, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 121058,50 грн станом на 01.11.2025.

Відповідач не виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання та належного утримання дитини, не проявляє щодо неї батьківської турботи, участі у житті доньки не приймає, не піклується та не цікавиться її життям та здоров`ям, зустрічей з дитиною уникає та з нею не спілкується, за місцем проживання, навчання чи додаткових занять дитину не відвідує, до себе доньку також не запрошує - тобто умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та ігнорує потреби малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 головуючим суддею визначено Сомок О.А.

08.01.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь №2220554, інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

08.01.2026 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 09.02.2026. Зобов`язано Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області надати суду висновок відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України.

09.02.2026 відповідач ОСОБА_2 подав заяву через канцелярію суду в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату для надання можливості ознайомитись з позовною заявою та звернутися за правничою допомогою.

17.03.2026 на виконання ухвали суду отримано висновок виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3 .

01.04.2026 ухвалою судді закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті та задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про виклик до суду та допит свідка.

Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області направила до суду клопотання у якому просили проводити розгляд справи без участі їх представника.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за відсутності її та позивача. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 .

Відповідач в судові засідання, призначені на 06.03.2026, 01.04.2026, 22.04.2026, 13.07.2026 не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Згідно з довідкою ф. 20 АТ «УКРПОШТА» судова кореспонденція не вручена адресату та повернута відправнику з відміткою «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 21.08.2014 батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 .

З наданої позивачем копії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2022 у справі №357/8167/22 вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

З копії виконавчого листа по справі №357/8166/22 від 22.11.2022 вбачається, що на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було стягнуто з відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , в розмірі ? частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з 12.09.2022 і до досягнення нею повноліття.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №261450 від 11.11.2025 вбачається, що ОСОБА_2 , починаючи з дати стягнення аліментів ухиляється від виконання свого обов`язку по утриманню дитини, кошти не сплачує та станом на 01.11.2025 має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 121058,50 грн.

Згідно висновку наданого виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області №171 від 10.03.2026 «Про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3 », ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків з виховання дочки, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним і відповідає інтересам дитини. З висновку вбачається, що питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Білоцерківської міської ради 11.02.2026 та 25.02.2026. Батько ОСОБА_2 був присутнім на першому засіданні комісії та визнав своє безвідповідальне ставлення до батьківських обов`язків. Просив надати час для налагодження відносин з дочкою. На перенесене засідання 25.02.2026 не з`явився. Комісія з`ясувала також думку дитини, яка повідомила про своє небажання спілкуватись з батьком та просила підтримати позов щодо позбавлення його батьківських прав.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст.3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, тоді коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі №466/9380/17.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

Частинами 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стороною позивача було надано до суду достатньо доказів того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини, покинув її без батьківської опіки, не приймає участі у її вихованні, не забезпечує належні умови проживання та харчування, не займається розвитком та лікуванням дитини, чим порушує встановлені в суспільстві правила співжиття, в тому числі відносно своєї дитини, і подання позову, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини.

Окрім того, суд враховує поведінку відповідача ОСОБА_2 під час судового провадження, а саме те, що йому було відомо про розгляд судом справи про позбавлення його батьківських прав, що вбачається з його заяви від 09.02.2026 року про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. За заявою відповідача підготовче засідання у справі було відкладене на іншу дату, яку повідомлено ОСОБА_2 під розписку та надано йому можливість ознайомитись з матеріалами справи. Проте в подальшому відповідач на судові засідання у справі не з`являвся, з матеріалами справи не ознайомився, заяв із викладенням своєї позиції щодо позову суду не подав і взагалі, жодним чином не цікавився перебігом судового розгляду. Зазначене, на думку суду, свідчить про байдуже ставлення ОСОБА_2 до питання позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, під час розгляду даної справи знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які свідчать про ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст.ст.133, 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 164, 166, 169, 180, 181, 182 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, ЄДРПОУ 35615529, місцезнаходження: вулиця Павла Скоропадського, будинок 8, місто Біла Церква, Київська область, 09107.

Повне рішення суду складене 20.08.2026.

Суддя О. А. Сомок