Єдиний державний реєстр судових рішень
ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
Миколаївської області
Справа №477/941/26
Провадження №1-кс/477/683/26
УХВАЛА
про скасування арешту майна
20 серпня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна, щодо якого вирішено питання про арешт адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2026 року адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року із клопотанням про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року.
Клопотання мотивовано тим, що 27 квітня 2026 року під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено речі, належні останньому, на які ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року накладено арешт, у подальшому застосуванні якого на даний час відпала потреба.
ОСОБА_5 , як володілець вилученого майна в судове засідання по розгляду клопотання не з`явився.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю підтримав подане клопотання, посилаючись на те, що з вилученим майном проведено необхідні слідчі дії та на вилученому під час обшуку мобільному телефоні ОСОБА_5 не виявлено відомостей, що могли бути використані у кримінальному провадженні.
Крім того вказував, що у зв`язку з відсутністю процесуального статусу у ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадження, на даний час відпала необхідність у арешті коштів, що були вилучені за місцем його проживання.
Прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 , посилаючись на те, що вилучене майно є речовим доказом та потребує збереження.
Заслухавши доводи представника власника вилученого майна, думку прокурора, дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною третьою статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (частина десята статті 170 КПК України).
Згідно з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, в разі надання особами про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у частині другій статті 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року за правовою кваліфікацією, кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб.
Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 , будучи суб`єктом господарювання, вчинив дії, які виразилися у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з цією метою, збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України.
З метою відшукання майна, речей і документів, які мають вагоме значення для досудового розслідування та може бути речовим доказом у кримінальному провадженні 27 квітня 2026 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2026 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 під час якого було виявлено та вилучено речі і документи згідно переліку, зокрема мобільний телефон, марки «Iphone 17 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , із сім-карткою НОМЕР_4 та грошові кошти: 9 купюр номіналом 500 гривень, 8 купюр номіналом 200 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень.
Ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року накладено арешт на майно, що було вилучено під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 26 травня 2026 року метою такого арешту було збереження речових доказів, що мають істотне значення для кримінального провадження.
При цьому, арешт вилученого майна обумовлений необхідністю встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується з метою вирішення питань, які мають суттєве значення для досудового розслідування та належать до предмету доказування у даному кримінальному провадженні.
За змістом клопотання ОСОБА_4 вбачається, що останній у своєму клопотанні, як на підставу для скасування арешту посилається на те, що вилучений мобільний телефон оглянуто органом досудового розслідування та не виявлено на ньому інформації, що має значення для досудового розслідування. А оскільки ОСОБА_5 не має жодного статусу у цьому кримінальному провадженні, вважає також, що на даний час відпала необхідність у подальшому арешті коштів, вилучених за місцем його проживання.
Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_4 з приводу відсутності підстав для подальшого утримання вилученої у ОСОБА_5 під час обшуку мобільної техніки, слідчий суддя враховує, що з часу вилучення майна, що є предметом розгляду у даному клопотанні, пройшов тривалий час, та з вилученим майном, мали бути виконані усі необхідні дії, проведено його огляд та встановлено наявність або відсутність будьяких даних на цьому електронному засобі, які б мали значення для кримінального провадження.
У свою чергу, як встановлено слідчим суддею, з часу вилучення та накладення арешту на майно, органом досудового розслідування всупереч положенням статті 28, 131 КПК України не здійснено того спектру слідчих дій, направленого на виконання завдань, передбачених статтею 2 КПК України, який підтверджував би обґрунтованість накладеного арешту в контексті наведення нових обставин та підтвердження раніше встановлених, які вказували б про належність вилучених під час обшуку речей до засобів чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та усували б усі сумніви у їх правомірному використанні ОСОБА_5 .
При цьому, прокурор у судовому засіданні заперечуючи проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 , не навів обґрунтування такого заперечення та відповідно не долучив жодного доказу в підтвердження своїх заперечень (протокол огляду, відеозапис, тощо).
За змістом клопотання про скасування арешту майна та пояснень учасників судового провадження, що надані ними під час розгляду клопотання, вбачається, що органом досудового розслідування проведено огляду вилученого у ОСОБА_5 мобільного телефону та наявне у телефоні листування не містить суттєвих фактів, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення.
За викладеного, слідчим суддею встановлено ту обставину, що вилучене у ОСОБА_5 майно (мобільний телефон) не містить на собі ні слідів вчинення кримінального правопорушення, ані відомостей, які могли б бути використанні при досудовому розслідуванні та які б мали значення для кримінального провадження.
Зі змісту ухвали слідчого судді про арешт майна від 26 травня 2026 року вбачається, що підставами накладення арешту на мобільний телефон марки «Iphone 17 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , із сім-карткою НОМЕР_4 була можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні та забезпечення збереження речових доказів, що свідчило про відповідність його критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Натомість, як встановлено слідчим суддею проведеним оглядом не виявлено обмеження доступу до мобільної техніки, а на телефоні не виявлено інформації, яка б мала значення для кримінального провадження, а будь-які перешкоди до доступу інформації та її копіювання відсутні.
Слід зауважити, що мобільний телефон марки «Iphone 17 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , із сім-карткою НОМЕР_4 , належний ОСОБА_5 , як технічний пристрій не має сам по собі доказового значення у даному кримінальному провадженні, а є лише матеріальним носієм інформації, на якому могли бути збережені відомості, які мають значення для кримінального провадження.
У випадку копіювання електронних документів, які є самостійними джерелами доказів, на інший матеріальний носій за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.
За положенням статті 131 та статті 170 КПК України вбачається, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження. Тому після проведення з вилученими речами всіх необхідних процесуальних дій (оглядів, експертних досліджень) і належної процесуальної фіксації виявленої доказової інформації, такі речі як найшвидше мають бути повернуті власнику, що відповідає приписам статті 100 КПК України.
Оскільки слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про наявність на вилученій у ОСОБА_5 мобільній техніці логічного захисту, інформації, що має значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, що обумовлювало б його подальше його утримання стороною обвинувачення, то відсутні підстави для подальшого утриманні стороною обвинувачення відповідних електронних пристроїв.
Враховуючи, що завдання кримінального провадження, для виконання якого це майно підлягало арешту досягнуто, шляхом проведення відповідних оглядів та копіювання інформації наявної на вилученій техніці, подальша потреба в арешті майна відпала, внаслідок чого слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування арешту з відповідного майна.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_4 з приводу скасування арешту з грошових коштів, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , то слід зазначити, шо за встановлених слідчим суддею обставин вбачається, що на даний час триває досудове розслідування та встановлюються особи, що причетні до вчинення дій, пов`язаних із незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою, збутом та транспортуванням з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб.
Обшук за місцем проживання ОСОБА_5 був здійснено у зв`язку з ймовірною причетністю його до вчинення кримінального правопорушення, а вилучені під час обшуку кошти, могли бути отримані ним від здійснення протиправної діяльності, тобто такими, що набуті в результаті кримінального правопорушення, що за визначенням частини першої статті 98 КПК України наділяє їх ознаками речового доказу.
За наслідками досудового розслідування можуть бути повідомлені про підозру у вчиненні протиправних дій інші особи, що вказує на необхідність арешту вилученого майна.
За вказаного доводи заявника щодо відсутності у вилученого майна ознак речового доказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання та на даному етапі досудового розслідування існує потреба у збереженні цього майна.
З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту на кошти, вилучені під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_5 , оскільки він накладений обґрунтовано з метою забезпечення збереження речових доказів.
Доказів, що в органу досудового розслідування відпала потреба у накладеному арешті, слідчому судді не надано.
З огляду на вказане, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна в частині, що стосується мобільного телефону ОСОБА_5 , з огляду на відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння цим майном
Керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року у справі №477/941/22 (провадження 1-кс/477/386/26) у кримінальному провадженні №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року на майно, що було вилучене 27 квітня 2026 року під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-мобільний телефон, марки «Iphone 17 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , із сім-карткою НОМЕР_4 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Роз`яснити слідчому, прокурору, що в силу вимог частини третьої статті 169 КПК України встановлено обов`язок слідчого, прокурора після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7
Судове рішення № 139161504, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області) було прийнято 20.08.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 477/941/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: