Вирок № 139161285, 21.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/30926/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 62021100010000730 від 21.08.2021 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, українця, громадянина України, з вищою освітою, що зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, одруженого, учасника бойових дій, інваліда ІІ групи, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 , 21.08.2021 близько о 02 год. 33 хв., перебуваючи поруч будівлі ТОВ «НТЦ ЕНЕРГОЗВ`ЯЗОК», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 10 зустрівся з ОСОБА_6 .

Під час спілкування між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебували поруч будівлі на якій наявні вивіски «Молоко» та «CLEVER CoFFe» по вул. Волгоградська у місті Києві, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почався словесний конфлікт, який переріс у бійку. В цей час, під час зазначеного конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до них підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Після того, як ОСОБА_5 лівою рукою відштовхнув від себе ОСОБА_6 , у нього на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник умисел, направлений на протиправне заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , близько о 02 год. 39 хв., перебуваючи на тротуарі поруч будівлі по вул. Волгоградській, 7 у місті Києві, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи у правій руці складний ніж з маркуванням на лезі Spuderco НОМЕР_1 маючи умисел на заподіяння тілесного ушкодження іншій людині наніс зазначеним ножем один удар в область передньої черевної стінки ОСОБА_7 , спричинивши проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодження пасма великого чепця, печінки, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся та суду повідомив, що дійсно під впливом емоцій вдарив потерпілого ножем, в чому щиро розкаюється.

Показання обвинуваченого ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, враховуючи те, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає докази, надані прокурором у даному кримінальному провадженні, належними і допустимими, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, доведеною.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 умисно спричинив тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_7 , яке було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто у вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

При призначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, згідно з якими покарання має забезпечувати кару за вчинене кримінальне правопорушення, виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання повинно бути справедливим, індивідуалізованим, необхідним і достатнім для досягнення визначеної законом мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винного та інші обставини кримінального провадження, вправі звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо дійде переконання в можливості його виправлення без реального відбування покарання.

Оцінюючи дані про особу ОСОБА_5 , суд надає особливого значення тому, що він проходив військову службу, безпосередньо брав участь в захисті України та має статус учасника бойових дій. Під час виконання обов`язків військової служби ОСОБА_5 отримав поранення, наслідком якого стало встановлення йому II групи інвалідності. За місцем проходження військової служби ОСОБА_5 характеризується позитивно.

Захист Батьківщини не звільняє особу від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, водночас суд не може залишити поза належною оцінкою те, що в найтяжчий для держави час ОСОБА_5 став на її захист, виконував військовий обов`язок, ризикував власним життям і здоров`ям та зазнав наслідків, які залишилися з ним назавжди. Ці обставини вагомо характеризують його особу, життєві цінності та здатність діяти відповідально в інтересах суспільства й держави.

Суд також враховує поведінку ОСОБА_5 після вчинення кримінального правопорушення, його усвідомлення протиправності вчиненого, висловлений жаль з приводу власних дій та фактичне становлення на шлях виправлення.

Істотне значення під час визначення міри покарання суд надає позиції потерпілого ОСОБА_7 , викладеній в поданій до суду заяві. Думка потерпілого є важливою складовою індивідуалізації покарання, оскільки саме потерпілий безпосередньо зазнав наслідків кримінального правопорушення та має право висловити власне ставлення до виду кримінально-правового впливу, який належить застосувати до винної особи.

Потерпілий ОСОБА_7 у своїй письмовій заяві зазначив, що ОСОБА_5 в повному обсязі відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням, у зв`язку із чим потерпілий не має до обвинуваченого жодних претензій і не має наміру заявляти цивільний позов. Щодо міри покарання потерпілий висловив переконання, що ОСОБА_5 здатний виправитися без ізоляції від суспільства, та просив призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Вказана позиція потерпілого узгоджується з іншими встановленими судом обставинами та підтверджує, що ОСОБА_5 вжив дієвих заходів для усунення наслідків кримінального правопорушення, відновлення порушених прав потерпілого та примирення з ним. Повне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого та його прохання не ізолювати ОСОБА_5 від суспільства свідчать про позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого та істотно зменшують потребу в застосуванні до нього реального позбавлення волі.

Сукупність наведених обставин переконує суд, що вчинене кримінальне правопорушення не відображає сталої антисоціальної спрямованості особи ОСОБА_5 , а ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення може бути належним чином мінімізований без реальної ізоляції від суспільства.

На переконання суду, реальне відбування ОСОБА_5 призначеного покарання за наведених обставин становило б надмірний захід кримінально-правового впливу та не було б необхідним для досягнення мети покарання. Виправлення ОСОБА_5 можливе за здійснення контролю за його поведінкою та виконання покладених судом обов`язків.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наведені дані про особу ОСОБА_5 , його бойовий шлях, отримане під час військової служби поранення, встановлення II групи інвалідності, позитивну службову характеристику, ставлення до вчиненого, поведінку після кримінального правопорушення, повне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відсутність претензій з боку потерпілого та позицію потерпілого щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з мінімальним терміном випробування.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до трьох років. Визначаючи ОСОБА_5 мінімально можливий іспитовий строк тривалістю один рік, суд враховує, що його позитивна посткримінальна поведінка, сумлінне проходження військової служби, участь в бойових діях, наслідки отриманого поранення, усвідомлення неправомірності власного вчинку, повне відшкодування завданої шкоди та примирення з потерпілим вже свідчать про започаткований і стійкий процес виправлення.

Іспитовий строк тривалістю один рік разом із покладенням на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, буде достатнім для перевірки стійкості його позитивної поведінки, забезпечення належного контролю та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Встановлення тривалішого іспитового строку суд не вважає необхідним, оскільки воно не відповідало б засадам індивідуалізації, справедливості, співмірності та достатності кримінально-правового впливу.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні суд стягує з обвинуваченого. Доля речових доказів підлягає визначенню на підставі ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся.

Таким чином, виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 100, 122, 124, 349, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України та на підставі ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку день за день, починаючи з 23.08.2021 по 04.10.2021 включно.

Речові докази: змиви речовини бурого кольору, що зовні схожа на кров з асфальтованої ділянки № 1; змиви речовини бурого кольору, що зовні схожа на кров з асфальтованої ділянки № 2; марлевий бинт з слідами речовини бурого кольору, що зовні схожа на кров; предмет чорного кольору зовні схожий на складний ніж з маркуванням на лезі Spuderco НОМЕР_2 на якому наявні сліди речовини бурого кольору, що зовні схожа на кров, - знищити

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в сумі 18071,42 грн.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1