Вирок № 13916121, 24.02.2011, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 1-92/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Ковель 17 лютого 2011 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лесика В.О.

при секретарі Федорук Г.Б.

з участю прокурора Приступи С.А.

підсудного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина Республіки Білорусь, уродженця с.Водяне Брюховицького району Львівської області, проживаючого в АДРЕСА_1, не працюючого, пенсіонера, одруженого, освіта середня, не судимого,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ,ч.3 ст.358 КК України,-

встановив:

підсудний ОСОБА_1 10 грудня 2010 року в м.Києві поблизу станції метро, на привокзальній площі знайшов пенсійне посвідчення учасника війни серії НОМЕР_1, яке є безтерміновим і дійсним на всій території України, видане Управлінням соціального захисту населення виконкому Ковельської міської ради на імя ОСОБА_3, що не містило фотокартки особи.

11 грудня 2010 року ОСОБА_1 в м.Ковелі за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 підробив зазначене посвідчення шляхом вклеювання своєї фотокартки з метою його використання для безоплатних проїздів на транспорті приміського сполучення.

18 грудня 2010 року ОСОБА_1 під час проїзду в приміському дизель-потязі № 6314 сполученням Ковель-Заболоття скориставшись даним підробленим посвідченням отримав від провідника ОСОБА_4 пільговий квиток на проїзд, а через незначний проміжок часу предявив підроблене посвідчення контролеру-ревізору.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів визнав повністю і по суті предявленого обвинувачення показав, що дійсно у звязку із важким матеріальним положенням та відсутністю постійного заробітку, враховуючи необхідність часто відвідувати своїх рідних у Республіці Білорусь, вирішив підробити пенсійне посвідчення, яке б давало право на безоплатний проїзд в залізничному транспортні приміського сполучення. Саме з цією метою він у грудні 2010 року вклеїв у знайдене в м.Києві пенсійне посвідчення учасника війни на імя ОСОБА_3 свою фотокарточку. 18 грудня 2010 року слідуючи з м.Ковель в смт.Заболоття предявив вказане посвідчення провіднику вагона, остання на підставі посвідчення видала пільговий квиток, пізніше посвідчення для перевірки було предявлено контролер-ревізору.

В скоєному щиро розкаявся та просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини самим підсудним його винність у вчиненні інкримінованих злочинів повністю доведена дослідженими по справі доказами і зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка підтвердила обставини підробки посвідчення та пояснила, що проживає з ОСОБА_1 з 2007 року, через важке матеріальне становище останній вирішив підробити посвідчення і мати можливість пільгового проїзду в транспорті.

-довідкою про видачу посвідчення за № НОМЕР_1 учаснику війни ОСОБА_3 (а.с.9)

-свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 у 2003 році (а.с.69)

-висновком експертизи №2 від 04.01.2011 року підтверджено факт підробки вилученого у підсудного ОСОБА_1 посвідчення шляхом переклейки фотокартки (а.с.38-46)

-протоколом огляду підробленого посвідчення та пільгового проїзного квитку (а.с.48).

Аналізуючи досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту скоєння підсудним злочинів передбачених ч.1 ст.358 та ч.3 ст.358 КК України, тобто підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і надає право безкоштовного проїзду в залізничному транспорті приміського сполучення, з метою особистого використання, а також використання завідомо підробленого документа.

Призначаючи покарання, суд враховує ступень тяжкості вчинених злочинів, особу винного та всі обставини справи.

Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.

До помякшуючих покарання обставин суд відносить - скоєння злочину вперше,

визнання своєї вини та щире каяття в скоєному.

Враховуючи відсутність у підсудного постійного заробітку, його вік, сімейних стан, ставлення до скоєного, позитивну характеристику по місцю проживання, стан здоровя, суд приходить до висновку про необхідність призначити підсудному покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.81 КПК України, а судові витрати по справі стягнути з підсудного.

На підставі ст. 323,324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.3 ст.358 КК України, призначивши покарання:

-за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 510 (пятсот десять) грн.

- за ч.3 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 510 (пятсот десять) грн.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 550 ( пятсот пятдесят) грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити засудженому попередню у виді підписки про невиїзд.

Речові докази : підроблене пенсійне посвідчення та пільговий квиток на проїзд залишити при справі.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави в особі НДЕКЦ з обслуговування ЛУ на Львівській залізниці при УМВС України на залізничному транспорті ( ГУДКУ у Львівській області код ЄДРПОУ 25576416 МФО 825014 р\р 31253272210394) судові витрати за проведення криміналістичної експертизи в сумі 215 ( двісті пятнадцять) грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.О.ЛЕСИК