Ухвала суду № 139160701, 21.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у проведенні судового засідання з повідомленням (викликом) сторін

21 серпня 2026 року Справа № 520/22413/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби про розгляд справи № 520/22413/26 в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін,

В С ТА Н О В И В:

В провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський бронетанковий завод» (юридична адреса: 61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 222, код ЄДРПОУ 08099848) до Північно-східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України (юридична адреса: 61022, м. Харків, площа Свободи, Держпром, 4 під., 10 пов., код ЄДРПОУ 40478572) про визнання протиправною, скасування вимоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник Північно-Східного офісу Держаудитслужби області надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, зазначивши що дана справа не відноситься до категорії справ незначної складності, відповідно до ст. 257 КАС України, та має вагоме значення для суспільства під час воєнного стану та Офісу як сторони по справі.

Розглянувши вищевказану заяву, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Нормою ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд самостійно визначив форму здійснення адміністративного судочинства, а саме в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Отже, дане питання вже вирішено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача колегія суддів зазначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч. 6 ст. 12 КАС), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 257 КАС)

Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні ч. 6 ст. 12 КАС, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 257 КАС).

Суд звертає увагу на те, що скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої п. 2 ч. 2 ст. 353 КАС, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами

Частиною 1 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 1 статті 260 КАС України передбачено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні ч. 6 ст. 12 КАС. Проте, віднесення її до цієї «категорії» не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд мав відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.

Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає відповідач, немає.

З огляду на викладене, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України).

Таких саме висновків також дійшов Верховний Суд, в постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/11895/20

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що всі обставини, які можуть перешкоджати розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін були з`ясовані судом саме під час розгляду питання про відкриття провадження.

Суд наголошує, що для повного та всебічного встановлення обставин справи характер спірних правовідносин та предмет доказування в даній справі не вимагають розгляду справи у порядку загального позовного провадження, зворотного відповідачем не наведено, клопотання останнього про розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження є необґрунтованим.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що виходячи із змісту статті 159 КАС України, учасники справи викладають письмово свої пояснення у заявах по суті справи, якими для відповідача є відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Сторони у справі поінформовані про основні процесуальні дії та забезпечені процесуальними документами суду, а докази відправлення кореспонденції до суду надані відповідною стороною і зберігаються у матеріалах справи (саме така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України»).

Аналогічна правова позиція викладене в ухвалі Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі № 820/5121/18.

Крім того, суд зазначає, що позивач у своєму позові просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу № 202006-14/3104-2026 від 01.07.2026 щодо усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський бронетанковий завод» за період з 01.01.2022 року по 31.12.2025 року.

Вказана вимога є актом індивідуальної дії, який породжує обов`язки правового характеру для приведення діяльності у відповідність до закону. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Таким чином можна дійти до висновку, що вимога про визнання протиправною та скасування індивідуального акту Держаудитслужби (письмової вимоги про усунення виявлених порушень) за своєю правовою природою є вимогою немайнового характеру, оскільки вона спрямована на коригування роботи підконтрольної установи й не підлягає безпосередній вартісній оцінці в позові.

Суд також зазначає, що численна судова практика Верховного Суду (постанови від 15.01.2026 року у справі № 260/1293/24, від 22 грудня 2022 року у справі № 826/13003/17, від 06 липня 2023 року у справі № 1740/2398/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 та у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 лютого 2020 року у справі № 808/4044/17, від 28 лютого 2020 року у справі № 2040/6542/18, від 18 березня 2020 року у справі № 826/14169/17, від 18 березня 2020 року у справі № П/811/140/17, від 31 березня 2020 року у справі № 817/650/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 820/3534/16, від 02 липня 2020 року у справі № 826/1508/17) також підтверджує питання визначення оскарження вимоги Держаудитслужби, як немайнової вимоги.

Суд звертає увагу відповідача, що у відповідності до норм КАС України будь-яке клопотання, що подається до суду, повинне бути обґрунтованим.

Відповідач не обґрунтував, які є перешкоди для об`єктивного встановлення усіх обставин у даній справі та яким чином розгляд справи у порядку загального позовного провадження цьому сприятиме.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року. Так, у пункті 41, зокрема, зазначено, що у справі порушувалося суто правове і технічне питання, а не питання факту або оцінки доказів. Суд неодноразово постановляв, що такі спори краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань.

Окрім того, суд інформує відповідача про проведення бойових дій на території Харківської області, ракетні та артилерійські обстріли міста Харкова, періодичне знеструмлення будівлі суду у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України, що ставить під загрозу життя та здоров`я учасників процесу у разі їх виклику до суду.

Така інформація є загальновідомою.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов до висновку про відсутність на даний час підстав та необхідності для розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись, ст.ст. 12, 248, 263, 260 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби про розгляд справи № 520/22413/26 в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Тарасенко І.М.