Рішення № 139160360, 13.12.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 756/7516/20-ц

пр. 2-1319/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Штронди А.М.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів за договором депозиту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ «КБ «Приватбанк»), у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача за Договором № SAMDNWFD0070051181200 Вклад «Стандарт» від 03.01.2014 року суму вкладу 16 754,56 доларів США та нараховані проценти за період часу з 03.01.2014 року по 01.03.2020 року у розмірі 9 300,00 доларів США, що разом становить 26 054,56 доларів США в еквіваленті до гривні по курсу НБУ станом на день укладення судового рішення по справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 03.01.2014 року у м. Сімферополь між ним та ПАТ «КБ «Приватбанк» було укладено Договір № SAMDNWFD0070051181200 Вклад «Стандарт», на виконання умов якого, позивачем було внесено депозитний вклад у розмірі 16 754,56 доларів США, процентна ставка на суму вкладу 9% річних (далі - Договір № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року). 24.04.2020 року позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із письмовою заявою, у якій просив розірвати Договір № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року, розблокувати рахунки та повернути в повному обсязі суму вкладу з нарахованими відсотками. АТ КБ «Приватбанк» листом від 28.04.2020 року № 20.1.0.0.0/7-200424/7112 на поставленні позивачем питання та прохання відповіді не надів, а лише повідомив про постанову Національно банку України № 260 від 06.05.2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя». Позивач вважає, що відповідач відмовився виконувати умови Договору № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року, які зобов`язують його повернути вклад та сплатити нараховані проценти, чим порушив його права, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.07.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договором депозиту передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 року, справу було розподілено та 04.09.2020 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договором депозиту та призначено підготовче засідання у справі на 22.04.2021 року.

25.03.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Боднара М.О. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було передано головуючому судді 26.03.2021 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2021 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Боднара М.О., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договором депозиту в режимі відеоконференції відмовлено.

21.04.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Боднара М.О. надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 22.04.2021 року без участі позивача та його представника.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 09.09.2021 року.

12.05.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Бригинець А.А. надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон».

Окрім цього, 12.05.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Бригинець А.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки ПАТ «КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі, з огляду на те, що внаслідок укладення 17.11.2014 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» договору про переведення боргу за зобов`язаннями банку щодо виплати коштів за договором, який є предметом спору у даній справі, ПАТ «КБ «Приватбанк» не несе жодних зобов`язань, а ТОВ ФК «Фінілон» є новим боржником.

10.08.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Боднара М.О. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, у якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити.

09.09.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Бригинець А.А. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 09.09.2021 року, без фіксування технічними засобами, у якій остання просила розглядати справу без її участі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021 року клопотання представника відповідача - адвоката Бригинець А.А., про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договором депозиту задоволено; залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон».

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021 року, у зв`язку із залученням третьої особи, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 20.12.2021 року.

14.12.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Боднара М.О. надійшли письмові пояснення, у яких останній вказав, що належним відповідачем у даній справі є АТ «КБ «Приватбанк», а не ТОВ ФК «Фінілон».

20.12.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Бригинець А.А. надійшла заява, у якій остання не заперечувала щодо відкладення розгляду справи, у зв`язку із неявкою позивача та його представника.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 12.05.2022 року.

12.05.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Кобзар Ю.Б. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи № 199/3152/20.

Окрім цього, 12.05.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Кобзар Ю.Б., надійшла заява про проведення підготовчого засідання без фіксації технічними засобами, в якій остання клопотання про зупинення провадження у справі підтримала, просила задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2022 року клопотання представника відповідача - адвоката Кобзар Ю.Б., про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів за договором депозиту задоволено; провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у цивільній справі № 199/3152/20.

29.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Боднара М.О., надійшла заява про поновлення провадження у справі, оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 року завершено розгляд справи № 199/3152/20, яка була передана головуючому судді 03.07.2023 року

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2023 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів за договором депозиту, підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2023 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів за договором депозиту закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 13.12.2023 року.

17.10.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Боднара М.О. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, яка була передана головуючому судді 19.10.2023 року.

В судове засідання 13.12.2023 року з`явився представник відповідача. Представник позивача та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача у заяві від 17.10.2023 року просив розглядати справу у його відсутність.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд дійшов висновку про розгляду справи за відсутності представника позивача та представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2023 року щодо задоволення позову заперечував та просив в позові відмовити із викладених у відзиві підстав.

Вислухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 03.01.2014 року у м. Сімферополь між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» на суму 16 754,56 доларів США, вклад оформлено на строк 6 місяців 366 дні до 03.07.2014 року включно з процентною ставкою 9% річних (далі - Договір № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року) (а.с. 6-7).

На виконання умов Договору № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року ОСОБА_1 вніс на рахунок АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 16 754,56 доларів США, що підтверджується копією квитанції № 2 від 03.01.2014 року (а.с. 8).

Пунктом 7 Договору № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року визначено, якщо після закінчення 6 місяців ОСОБА_1 не заявив Банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на 6 місяців.

Згідно п. 10 Договору № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року у ОСОБА_1 і у Банка є право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору.

17.11.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу за депозитними договорами, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 18.11.2014 року та електронного додатку № 1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування), на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною даного договору, ПАТ КБ «Приватбанк» переводить, а ТОВ «ФК «Фінілон» приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ «ФК «Фінілон», виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ «Приватбанк», що здійснюють діяльність на території Автономної Республіки Крим (а.с. 63-66).

27.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «Приватбанк» із заявою, яка посвідчена Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлькіною М.О. та зареєстрована в реєстрі за № 189, у якій просив розірвати Договір № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року, розблокувати рахунки та повернути в повному обсязі суму вкладу з нарахованими відсотками (а.с. 9).

АТ КБ «Приватбанк» листом від 28.04.2020 року № 20.1.0.0.0/7-200424/7112 повідомив позивача про те, що Банк був вимушений припинити свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, відповідно до вимог постанови Національно банку України № 260 від 06.05.2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правова природа договору банківського вкладу розкрита законодавцем у ч. 1 ст. 1058 ЦК України.

Як визначено у ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Отже, в силу ст. ст. 1058, 1061 ЦК України та умов укладеного сторонами договору банківського вкладу відповідач, крім суми вкладу, зобов`язаний виплатити позивачу нараховані на нього проценти.

За правилами ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

За визначенням, яке наведене у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як встановлено у ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

З наведеною нормою кореспондується п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 (надалі - Положення № 516), яким передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Згідно п. 2.4 Положення № 516, за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Статтею 1064 ЦК України встановлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

За приписами п. 1.4. Положення № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно п. 3.3. Положення № 516, за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину та нараховані проценти на першу вимогу вкладника. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу (депозиту) та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги вкладника про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов`язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі вкладнику письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім`я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком. Банк зобов`язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу. Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Пунктом 3.4. Положення № 516 встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який установлюється в договорі банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов`язаний виплатити їх в розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклад (депозит) на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклад (депозит) на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладу (депозиту), унесеного до повідомлення вкладника про зменшення процентів, через один місяць з часу надсилання відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Отже, позивачем доведено факт укладення договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070051181200 Вклад «Стандарт» від 03.01.2014 року, який містить всі істотні умови та внесення коштів на рахунок Банку, а тому між сторонами виникли договірні відносини, за якими Банк зобов`язався повернути кошти і сплатити відсотки, проте цих зобов`язань не виконав.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі № 6-247цс14 зроблено висновок про те, що повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на всій розсуд. Разом з тим, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку боржника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

15.04.2014 року був прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до ст. 3 якого, територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, враховуючи Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Декларацію Верховної Ради України від 20.03.2014 року № 1139-VII «Про боротьбу за звільнення України», Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» та з урахуванням неможливості здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «;Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансування тероризму», Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі, інших банків, Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (далі - Постанова НБУ № 260).

Згідно п. 5 Постанови НБУ № 260, банки, у тому числі, ПАТ КБ «Приватбанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Отже, після окупації АРК та міста Севастополя відокремлені підрозділи ПАТ КБ «Приватбанк» на території АРК та міста Севастополя не мали правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність.

Натомість, закриття відокремлених підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» на території АРК та міста Севастополя не є правовою підставою для невиконання відповідачем зобов`язань за Договором № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року, оскільки вказаний договір був укладений ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Приватбанк», а не з відокремленими підрозділами останнього. Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення сум банківського вкладу та сплати процентів є порушенням умов укладеного зі позивачем договору та вимог чинного законодавства України.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження повернення позивачу суми вкладу та виплати нарахованих відсотків за Договором № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року не надав.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі № 6-247цс14 зроблено висновок про те, що повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на всій розсуд. Разом з тим, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку боржника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Оскільки відповідачем не спростовано докази позивача про укладення ним з відповідачем договорів банківського вкладу, внесення коштів на рахунки по вкладу, та не виконання відповідачем зобов`язань за цим договором щодо повернення даних коштів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів, внесених позивачем за договором банківського вкладу в доларах США є законними та обґрунтованими.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» за Договором № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року суми вкладу у розмірі 16 754,56 доларів США, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд відмовляє позивачеві у стягненні грошових коштів з відповідача за договором банківського вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, оскільки, відповідно до Договору № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року, валютою договору є саме долар США. Крім того, у відповідача існує зобов`язання в доларах США, а не в гривнях, сума якого повинна вираховуватися у відповідному еквіваленті, виходячи з офіційного курсу гривні до іноземної валюти.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування банківським вкладом у розмірі 9 300,00 доларів США за період часу з 03.01.2014 року по 01.03.2020 року, слід зазначити наступне.

Так, ОСОБА_1 реалізував своє право на розірвання Договору № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року, направивши на адресу банку нотаріально посвідчену заяву про розірвання договору та повернення коштів від 27.03.2020 року, яка була отримана АТ КБ «Приватбанк» 24.04.2020 року, відтак, договір вважається розірваним через 2 банківських дні з моменту отримання банком заяви, тобто з 26.03.2020 року.

Відповідно до Договору № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року сторони погодили процентну ставку на дату вкладу 9% річних.

З огляду на зазначене, обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами, є позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача відсотків за користування банківським вкладом за період часу з 03.01.2014 року по 01.03.2020 року у розмірі 9 300,00 доларів США.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17.11.2014 року між ним та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» укладено договір, за яким Товариство стало боржником, у тому числі, і за договором, укладеним із ОСОБА_1 , який є предметом спору, з огляду на наступне.

Як зазначено у договорі від 17.11.2014 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» з ТОВ «ФК «Фінілон», про переведення боргу, з додатковою угодою до нього від 18.11.2014 року, на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною цього договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» переводить, а ТОВ «ФК «Фінілон» приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ «ФК «Фінілон», виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ «ПриватБанк», що здійснюють діяльність на території АР Крим.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 27.04.2021 року, АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує виконання банком в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК «Фінілон» грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору. Сума коштів, зазначена у витягу з електронного додатку, включає, зокрема, нараховані проценти по вкладу на дату переведення боргу (т. І, а. с. 216).

Як визначено у скріншоті оголошення на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності банка на цій території в розділі 1.1.7 «Додаткові положення» Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами клієнта з банком. У разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених п. 1.1.7.59 цих Умов та правил, подальша взаємодія по договору клієнта з банком буде здійснюватися з ТОВ «ФК «Фінілон», що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. У разі незгоди клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення клієнт направляє банку в строк до 15.02.2015 року. Ненадання клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк підтверджує здійснення банком переводу боргу за договором клієнта на ТОВ «ФК «Фінілон» зі згоди клієнта (т. 1 а. с. 157).

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як слідує зі змісту ст. ст. 520, 521 ЦК України, при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2023 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому, саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за вказаними вище договорами банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі. Посилання представника відповідача на витяг з електронного додатку та довідки про перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» належних ОСОБА_2 грошових коштів не звільняють відповідача від обов`язку з повернення отриманих ним від позивачу грошових коштів, оскільки для кредитора не має жодного правового значення отримання чи неотримання від попереднього боржника новим боржником грошових коштів як виконання зобов`язань за договором переведення боргу, укладеним без його згоди, та вказані домовленості стосуються виключно сторін, визначених у самому договорі, якою не є і не може вважатися позивач.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 20.01.2021 у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20.10.2021 у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17.11.2021 у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» відповідачем не надано, а тому, саме АТ КБ «Приватбанк» є боржником за вказаним вище договором банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», то судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову, стягується з відповідача в дохід держави.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то в дохід держави за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 253,09 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 6, 11, 15, 16, 263, 256, 257, 267, 509, 520, 526, 533, 625, 626, 627, 629, 1058, 1060, 1061, 1064, 1066, 1070 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», п. п. 1.2, 2.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів за договором депозиту - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за Договором № SAMDNWFD0070051181200 від 03.01.2014 року суму вкладу у розмірі 16 754 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) долари США 56 центів та відсотки за користування банківським вкладом за період часу з 03.01.2014 року по 01.03.2020 року у розмірі 9 300 (дев`ять тисяч триста) доларів США.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 6 253 (шість тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 09 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 38920700.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Григоренко