Рішення № 139160077, 21.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2481/24

провадження №: 2/398/95/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кривоноса А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Олександрійської районної ради Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про встановлення факту належності правовстановлювального документу, визнання незаконним та скасування рішення №150 від 12.04.2000 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Кошеленко А.В., звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій після зміни предмету позову просить: визнати незаконним та скасувати рішення Олександрійської районної ради від 12.04.2000 року за №150 в частині припинення права володіння земельною ділянкою, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з поданою заявою: ОСОБА_3 на площі 5.0 орних земель приватної власності на території Пролетарської сільської ради; встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акта на право приватної власності на землю, площею 5,0 га, що розташована на території Пролетарської сільської ради, серії КР №00020, виданий на ім`я ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно загинув її син ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно та майнові права. Позивач являється єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину у встановленому порядку після смерті сина. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії КР №00034 від 18.07.1994 року ОСОБА_3 являвся користувачем земельної ділянки площею 10,0 га, що розташована на території Попельнастівської (колишньої Пролетарської) сільської ради, призначення якої для ведення селянського (фермерського) господарства, та відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії КР №00020 від 18.07.1994 року, являється власником земельної ділянки площею 5,0 га, що розташована на території Попельнастівської (колишньої Пролетарської) сільської ради, призначення якої для ведення селянського (фермерського) господарства. В зв`язку з невірним перекладом його прізвища з російської на українську мову допущено розбіжності в написанні прізвища померлого ОСОБА_3 . Доказом належності Державних актів її сину є те, що тривалий час вони обробляли вказані земельні ділянки. На її чоловіка та сина були відкриті фермерські господарства, по-господарськи книги з їх місця проживання вказують на два написання родового прізвища, а саме ОСОБА_4 до отримання паспортів громадян України і ОСОБА_4 після отримання паспортів громадянина України. Рішенням дванадцятої сесії Олександрійської районної ради двадцять третього скликання Кіровоградської області від 12.04.2000 року за №150 припинено право володіння та користування земельними ділянками, які були надані для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з поданими заявами: ОСОБА_3 на площі 5,0 га орних земель приватної власності та 10 га орних земель постійного користування на території Пролетарської сільської ради. На час прийняття такого рішення ОСОБА_3 вже помер і не міг написати та подати заяви. Позивач довела у суді факт прийняття нею спадщини лише у 2021 році. З відповіді на запит до державного архіву Кіровоградської області встановлено, що у документах архівного фонду «Олександрійська районна рада» в рішенні сесії районної ради від 31.01.2001 року №235 відсутні заяви про припинення права володіння та користування земельними ділянками. Зважаючи на те, що позивач ніколи не писала та не підписувала жодних заяв про припинення права володіння та користування земельними ділянками, а також те, що в рішенні сесії районної ради від 12.04.2000 року №150 відсутні будь-які заяви вказане рішення є незаконним та порушує права позивача як спадкоємця власника та землекористувача.

Ухвалою суду від 15.05.2024 року провадження по зазначеній справі відкрито та справу призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

29.07.2024 року через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що рішенням 16-ої сесії Олександрійської районної ради Кіровоградської області 23 скликання від 12.04.2000 року за №150 було вирішено припинити право володіння та користування земельними ділянками, які були надані для ведення селянського фермерського господарства, згідно з поданою заявою, ОСОБА_3 на площу 5,0 га орних земель приватної власності та 10,0 га орних земель постійного користування Пролетарської сільської ради. Вилучені земельні ділянки в селянського (фермерського) господарства повернути до земель запасу Пролетарської сільської ради на площу 15,0 га орних земель. Тобто, державні акти на землю: серії КР №00034, виданого 18.07.1994 року та серії КР №00020, виданого 18.07.1994 року, що містить інформацію про передачу на підставі рішення Олександрійської районної ради Кіровоградської області 23 скликання від 12.04.2000 року за №150, у постійне користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 10,0 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Пролетарської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства та у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 5,0 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Пролетарської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, втратили свою чинність з 12.04.2000 року. Дана інформація щодо припинення права володіння та користування зазначеними земельними ділянками була добре відома позивачу і в даний час зазначені рішення оскаржуються в суді. Крім того, належних доказів того, що позивач є спадкоємцем після смерті особи на ім`я якого було видано державні акти, останньою не надано. Посилання позивача на те, що розбіжності в написанні прізвища пов`язані з невірним перекладом з російської на українську мову нічим не підтверджено, натомість наявні в матеріалах справи документи які містять прізвище ОСОБА_4 , як на українській так і російській мові. Також, в даному провадженні ставиться питання про встановлення факту, що вищезазначений державний акт, який виданий на ім`я ОСОБА_3 в 1994 році, дійсно належить ОСОБА_3 , з дати отримання яких пройшло більше 30 років, тобто за межами позовної давності. Зазначає, що при отриманні рішення сесії Олександрійської районної ради та виписаних на підставі нього державних актів ОСОБА_3 нічого не заважало за життя звернутись, при наявності підстав, щодо внесення виправлень у вказані документи. З огляду на викладене, вважає що дана заява не підлягає задоволенню через відсутність предмету спору, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 24.06.2025 року клопотання представника адвоката Кошеленко А.В. про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 398/3713/25 за позовом ОСОБА_2 до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року провадження у даній цивільній справі поновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року до прийнято заяву позивача ОСОБА_2 про зміну предмету позову та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

15.06.2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому зазначено, що при системному аналізі процесуального законодавства, з огляду на підстави та аргументи позову, вважають, що Головне управління не є належним відповідачем за позовною вимогою про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу та має бути залученим до страви як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку статті 53 ЦПК України, оскільки така позовна вимога має бути пред`являється до заінтересованої особи, але в даному випадку справа розглядається в порядку загального позовного провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Виходячи з вищевикладеного просить відмовити в задоволені позову до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву просила її задовольнити. Додатково пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводиться позивачці ОСОБА_2 рідним сином. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно та майнові права в тому числі на дві земельні ділянки, одна з яких була в його користуванні, а інша у власності. Рішенням суду встановлено факт прийняття позивачкою спадщини після смерті сина. Враховуючи те, що ОСОБА_2 вважається такою, що спадщину прийняла належним чином, наявні всі підстави для того, щоб спадщину у нотаріуса оформити за законом і отримати свідоцтво про право на спадщину. Однак через помилки в документах, зокрема у обох правовстановлюючих документах на земельні ділянки, оформити спадщину в нотаріуса вона фактично не може, оскільки довести нотаріусу, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_5 дійсно належить нині померлому ОСОБА_6 . У зв`язку з цим, ОСОБА_2 звернулася до суду і просить встановити факт належності правовстановлюючих документів виданих на ім`я « ОСОБА_3 », а саме те, що вони належать « ОСОБА_3 ». Доказом належності державних актів, нині померлому ОСОБА_3 є те, що на його ім`я відкривалося фермерське господарство, ці земельні ділянки син ОСОБА_2 обробляв, а також до матеріалів справи додані витяги з господарської книги за різні роки з місця проживання ОСОБА_3 де дійсно прізвище зазначалося, як « ОСОБА_4 і ОСОБА_4 ». Така помилка, яка могла утворитися від перекладу прізвища з російської на українську мови. Всі документи, які підтверджують родинні відносини у позивачки є і прізвище співпадає, але оскільки державні акти видавалися в період коли ще діяли паспорти зразка радянського союзу, під час видачі державних актів на ці земельні ділянки, було невірно перекладено і зазначено букву «о», що не відповідає свідоцтву про смерть спадкодавця. Зазначила, що факт смерті ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про смерть, факт родинних відносин між позивачем та померлим сином підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 . Рішенням дванадцятої сесії Олександрійської районної ради двадцять третього скликання Кіровоградської області від 12.04.2000 року за №150 припинено право володіння та користування земельними ділянками, які були надані для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з поданими заявами: ОСОБА_3 на площі 5,0 га орних земель приватної власності та 10 га орних земель постійного користування на території Пролетарської сільської ради, однак на час прийняття такого рішення ОСОБА_3 вже помер і не міг писати заяви. Сама позивач, як спадкоємець ніколи не писала заяв про припинення права володіння та користування земельними ділянками, які належали ОСОБА_3 . Просить задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_8 , заперечував проти позову, пояснивши, що їх заперечення докладно викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, щодо предмету позову, що рішенням 12 сесії Олександрійської районної ради Кіровоградської області від 12.04.2000 року №150, було вирішено припинити право володіння, користування земельними ділянками, які були виділені для ведення селянського фермерського господарства згідно з поданою заявою ОСОБА_3 і вилучити земельні ділянки з користування. Таким чином дані державні акти за № КР00034 і № КР00020 видані в 1994 році втратили свою чинність 12.04.2000 року. Крім того представник відповідача наполягав на застосуванні строку позовної давності. Дані державні акти були видані із 1999 року та ОСОБА_3 було відомо, що там прізвище не відповідає його паспортним даним, але жодного позову до суду не було подано. З часу, коли його мати вступила в спадщину за рішенням суду, також пройшов значний термін, але знову звернення до суду не було. Тому вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності і просив, щоб це було враховано судом. З урахуванням викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, про дату та час був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Заслухавши пояснення учасників справа, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 та ч.1 ст.14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 , який мешкав в с. Пролетарське, на підставі рішення 15 сесії Олександрійської районної Ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 11.03.1994 року №207, було надано у постійне користування земельна ділянка площею 10,0 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Пролетарської сільської ради та яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом серії КР №00034 від 18.07.1994 року (а.с.24-25, ).

ОСОБА_9 , який мешкав в с. Пролетарське, на підставі рішення 15 сесії Олександрійської районної Ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 11.03.1994 року №207, було надано у приватну власність земельна ділянка площею 5,0 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Пролетарської сільської ради та яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом серії КР №00020 від 18.07.1994 року (а.с 26-27, 136-137).

Рішенням 12-ої сесії Олександрійської районної ради Кіровоградської області 23 скликання від 12.04.2000 року за №150 було вирішено припинити право володіння та користування земельними ділянками, які були надані для ведення селянського фермерського господарства, згідно з поданою заявою, ОСОБА_9 на площу 5,0 га орних земель приватної власності та 10,0 га орних земель постійного користування Пролетарської сільської ради. Вилучені земельні ділянки в селянського (фермерського) господарства повернути до земель запасу Пролетарської сільської ради на площу 15,0 га орних земель (а.с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.04.1999 року (а.с. 24, 141).

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Королівка Олександрійського району Кіровоградської області. Його батьками зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 139).

В погосподарській книзі членами сім`ї ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 140).

Згідно диплому Харківської радянсько-партійної школи серії НОМЕР_2 від 29.07.1972 року, ОСОБА_16 (на російській мові ОСОБА_13 ) в 1969 році вступив до школи та в 1972 році закінчив повний курс за спеціальністю агронома-організатора (а.с. 139 на звороті).

На підставі розпорядження Олександрійської районної ради народних депутатів Кіровоградської області від 27.07.1994 року за №1 «Про реєстрацію селянських (фермерських) господарств», було зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_17 юридичну адресу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 «Юність» - АДРЕСА_1 (а.с. 137 на звороті).

Відповідно до супровідного листа від 05.12.1995 року за №1707, ДПІ по Олександрійському району зобов`язало Голову Пролетарської сільської ради забезпечити явку керівників фермерських господарств, серед яких ОСОБА_18 фг «Юність» (а.с. 138).

З відповіді Державного архіву Кіровоградської області №121/202/01-40 від 17.04.2024 року вбачається, що у документах архівного фонду «Олександрійської районної ради» в рішенні сесії районної ради від 12 квітня 2000 року №150 «Про припинення права володіння та користування земельними ділянками» заяви ОСОБА_2 щодо припинення права володіння та користування земельними ділянками, які були надані ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, відсутні (а.с. 7).

Щодо встановлення факту належності ОСОБА_19 державного акта на право приватної власності на землю площею 5,0 га, яка розташована на території Пролетарської сільської ради, серії КР №00020, виданий на ім`я ОСОБА_20 , суд приходить до таких висновків.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1217 та ст. 1218 ЦК України).

Також, згідно п. 12 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити не чітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

В ході судового розгляду та на підставі досліджених судом доказів встановлено, що державні акти на право приватної власності на землю серії КР №00020 на право постійного користування землею серії КР №00034, видані на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.08.2021 року (справа №398/981/21) встановлено факт того, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є останнє його місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 своєчасно прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

З аналізу приписів глави 6 ЦПК України, якою врегульовано питання встановлення фактів, що мають юридичне значення, вбачається, що судами не встановлюється тотожність особи; не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах. У цих справах, суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , та в документах наданих до суду маються розбіжності в написанні прізвища спадкодавця та особи якій надані земельні ділянки, відповідно до вищезазначених державних актів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

В матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують факт належності ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю площею 5,0 га, яка розташована на території Пролетарської сільської ради, серії КР №00020, який виданий на ім`я ОСОБА_3 .

В наданих позивачем доказах, зокрема оспорюваних державних актах та документах підтверджуючих родинні зв`язки ОСОБА_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 наявна послідовність встановлення належності державного акту на право приватної власності на землю площею 5,0 га, яка розташована на території Пролетарської сільської ради, серії КР №00020, саме померлому ОСОБА_3 .

Щодо визнання незаконним та скасування рішення Олександрійської районної ради від 12.04.2000 року за №150 в частині припинення права володіння та користування земельною ділянкою, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з поданою заявою ОСОБА_3 на площі 5.0 орних земель приватної власності на території Пролетарської сільської ради суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ч. 2 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. (ч. 2 ст.328 ЦК України).

Підстави припинення права власності визначені ст.346 ЦК України та за правилом ч.2 вказаної статті право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування(п. «г» ч.3 ст.152 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст.90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із змісту ст.153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України). Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, або за результатами аукціону.

ОСОБА_3 , який мешкав в с. Пролетарське, на підставі рішення 15 сесії Олександрійської районної Ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 11.03.1994 року №207, було надано у приватну власність земельна ділянка площею 5,0 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Пролетарської сільської ради та яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням 12-ої сесії Олександрійської районної ради Кіровоградської області 23 скликання від 12.04.2000 року за №150 було вирішено припинити право володіння та користування земельними ділянками, які були надані для ведення селянського фермерського господарства, згідно з поданою заявою, ОСОБА_3 на площу 5,0 га орних земель приватної власності та 10,0 га орних земель постійного користування Пролетарської сільської ради. Вилучені земельні ділянки в селянського (фермерського) господарства повернути до земель запасу Пролетарської сільської ради на площу 15,0 га орних земель.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер. Спадкоємцем є позивач по справі ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що рішення 12-ої сесії Олександрійської районної ради Кіровоградської області 23 скликання було прийнято 12.04.2000 року, тобто вже після смерті власника земельної ділянки.

До суду заяву ОСОБА_3 про припинення його права власності на земельну ділянку площею 5,0 га орних земель Пролетарської сільської ради відповідачем не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 393 ч.1 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Позивачем у даній справі доведено наявності у померлого ОСОБА_3 суб`єктивного матеріального права, яке підлягало б судовому захисту, підтверджено факт його порушення відповідачем, доведено правомірність набуття померлим права на спірну земельну ділянку та наведено належні правові підстави для задоволення заявлених вимог, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо застосування строку позовної давності, про що просила відповідач, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статей 256 - 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.08.2021 року встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 своєчасно прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Рішення суду набрало законної сили 13.09.2021 року.

У 2024 році, звернувшись до кваліфікованого розробника землевпорядної документації позивач дізналася, що спірна земельна ділянка перебуває у власності Попельнастівської сільської ради.

З матеріалів цивільної справи №398/1274/2024 про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3520385900:02:000:9315, площею 26.4521 га. та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивач дізналася про рішення дванадцятої сесії Олександрійської районної ради двадцять третього скликання Кіровоградської області від 12.04.2000 року за №150, яким припинено право володіння та користування ОСОБА_3 земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства на площі 5,0 га орних земель приватної власності та 10 га орних земель постійного користування на території Пролетарської сільської ради.

Відтак, строк позовної давності для позивача мав розпочатися не раніше 14.09.2021 року, тобто на наступний день після набрання рішенням законної сили.

30.03.2020 року був прийнятий Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 12, який передбачав, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 року,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким було визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закону №3450-IX від 08.11.2023 року редакції зазначеного пункту було змінено на наступну: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-IX від 14.05.2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

Відтак, трирічний строк позовної давності, в межах якого позивач може звернутися до суду розпочав свій перебіг з 04.09.2025 року.

Оскільки позивач звернувся в суд із позовом 10.05.2024 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, то відсутні підстави для відмови в позові з цих підстав.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Олександрійської районної ради Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про встановлення факту належності правовстановлювального документу, визнання незаконним та скасування рішення №150 від 12.04.2000 року задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акта на право приватної власності на землю, площею 5,0 га, що розташована на території Пролетарської сільської ради, серії КР №00020, виданий на ім`я ОСОБА_20 .

Визнати незаконним та скасувати рішення Олександрійської районної ради від 12.04.2000 року за №150 в частині припинення права володіння земельною ділянкою, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з поданою заявою ОСОБА_3 на площі 5.0 орних земель приватної власності на території Пролетарської сільської ради.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення проголошено 21.08.2026 року.

Повне судове рішення складено 21.08.2026 року.

Суддя: Л.І. Стручкова