Ухвала суду № 139159430, 21.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23583/25

У Х В А Л А

21 серпня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши заяву представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №420/23583/25,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.07.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області щодо відмови прийняти та розглянути документи для оформлення набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області прийняти у ОСОБА_1 та розглянути у порядку, передбаченому Законом України Про громадянство України та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, документи для оформлення набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням.

Ухвалою судді від 21.07.2025 року позо залишено без руху.

30.07.2025 року до суду надійшов уточнений позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог у позові вказано, що ОСОБА_1 , у вересні 2023 року звернувся до Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області із заявами про оформлення набуття його дітьми, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 р. №215, разом із копіями всіх документів, передбачених законодавством України. Обставинами звернення до Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області із заявою про оформления набуття дітьми Позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянства України за територіальним походженням з народження позивачем вищезазначених дітей на території України, що підтверджується Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно. Позивач звернувся за міжнародним захистом в Україні у порядку, передбаченому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та документований Довідкою про звернення за захистом в Україні. Позивач надав разом із Заявами щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дітей Позивача встановленої форми (Форма 14, Наказом МВС України від 16.08.2012 № 715) повний пакет документів, який з незрозумілих причин не був прийнятий Приморським РВ у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській у Порядку №215. Позивачем було подано письмову заяву від 06.09.2023 року щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дітей Позивача за № А-40/6/5115-23 від 06.09.2023 року, до якої були долучені заяви з додатками про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дітей Позивача у встановленій законодавством формі. У відповідь на вказану Заяву Приморським РВ у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області було відмовлено у прийнятті документів для оформлення набуття громадянства України за територіальним походження дітьми Позивача, мотивуючи дане рішення тим, що ОСОБА_1 падав Довідку про звернення за захистом від 28.08.2023 р. № 014087, яка не є документом, який встановлює особу та не підтверджує проживання на території України на законних підставах

Вважаючи бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області щодо відмови прийняти та розглянути документи для оформлення набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

19.09.2025 року від представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Як зазначено у заяві, 06.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою в якій просив оформити громадянство України своїм неповнолітнім дітям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за територіальним походженням на підставі ч. 9 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Заява ОСОБА_1 від 06.09.2023 була розглянута Приморським відділом у межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян» та надано письмову відповідь про відмову у прийнятті заяви від 14.09.2023 № 5115-1044/5115.1-243. Зазначену відповідь позивач отримав особисто 19.09.2023 про що свідчить власноруч зроблений запис на 2 примірнику відповіді наступного змісту «Отримано нарочно підпис ОСОБА_1 19.09.2023».

Зазначений факт, на думку відповідача, повністю спростовує безпідставні доводи позовної заяви щодо неможливості реалізувати свої права через обізнаність з відповіддю Приморського відділу після звернення до ГО «Десяте квітня» та отримання відповіді на штучно створений адвокатський запит з метою дотримання строків звернення з позовною заявою.

Вирішуючи заяву представника відповідача суд виходить з такого.

Відповідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Так, предметом позову у даній справі є бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Позивач вважає, що у відповідача був наявним обов`язок прийняти заяви про оформлення набуття його дітьми, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 р. №21

З відповіді на адвокатський запит представника позивача від 16.01.2025 року №5115-58/5115Д-25 судом встановлено, що у прийнятті документів ОСОБА_1 було відмовлено про що надана відповідь.

Так, у відповідь на вказану заяву Приморським РВ у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області складено листа від 14.09.2023 року №5115-1044/5115-23, в якому вказано таке:

«Вашу заяву № А-40/6/5115-23 від 06.09.2023 року щодо питання набуття громадянства України дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянуто Приморським відділом у місті Одесі ГУДМС України в Одеській області. У прийнятті документів для оформлення набуття громадянства України дітьми за територіальним походженням Вам відмовлено».

З покликанням на приписи ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», у листі зазначено, що довідка про звернення за захистом в Україні засвідчує законність перебування особи на території України та не є документом, який встановлює цю особу.

У листі зазначено, що дане рішення особа може оскаржити в адміністративному або судовому порядку.

Як стверджує відповідач дане, відповідь позивач отримав особисто 19.09.2023 про що свідчить власноруч зроблений запис на 2 примірнику відповіді наступного змісту «Отримано нарочно підпис ОСОБА_1 19.09.2023 на підтвердження чого до суду надано копію відповідного листа з відміткою.

В той же час, суд зазначає, що позивач є громадянином - Таджикистану, за національністю - таджик. Рідна мова таджицька. Розгляд позовної заяви має суттєве значення для інтересів дітей Позивача. Позивач не мав змоги реалізувати своє законне право на оскарження бездіяльності Відповідача, оскільки не знав в повній мірі своїх процесуальних прав і обов`язків і їх порушення з боку Відповідача, а також не володіє державною мовою. Відповідачем при видачі Відповіді на заяву 19.09.2023 року не було залучено перекладача, що зміг би роз`яснити суть Листа, крім того Позивача не було повідомлено про його право на звернення та порядок звернення до суду для оскарження бездіяльності Відповідача.

Твердження представника відповідача про те, що при інших процедурах щодо ОСОБА_1 він не користувався послугами перекладача суд не приймає, оскільки відповідних доказів до суду не надано.

Як стверджує позивач, лише після звернення Адвокатом Громадської організації Десяте квітня з метою захисту прав та законних інтересів Позивача було отримано відповідь на адвокатський запит № 5115-58/5115.1-25 від 16.01.2025 в якій було зазначено що Позивачу було відмовлено в прийнятті документів щодо оформлення набуття громадянства України її дітьми, а також додано копію відповіді Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області на заяву ОСОБА_1 за №5115-1044/5115.1-23 від 14.09.2024. Додатково будь-якого рішення відповідно до Порядку № 215 Відповідачем не приймалося.

Крім того, позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Верховний Суду постанові від 22.11.2023 року по справі №№9901/396/21, зазначив, що положення ч. 2 ст. 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230). Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Тож позиція ЄСПЛ свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

ЄСПЛ також у справі «Корня проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova, заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94, пункт 59). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар`єр, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі «Цалкізіс проти Греції» (Tsalkitzis v. Greece, заява № 11801/04, пункт 44).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку про відсутність пропуску строку звернення до суду з цим позовом

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №420/23583/25 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.205, 240-245, 248, 256, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 19.09.2025 року про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №420/23583/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Вовченко