Рішення № 139159185, 20.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 р. № 640/23498/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаКиївського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, пров. Музейний, 2Д,м. Київ,01601,

провизнання протиправним та скасування наказу від 29.07.2020 №241/05, стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати Наказ №241/05 від 29.07.2020 Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок;

ІІ. Виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом № 29.07.2020 року №241/05 застосовано до позивача, заступника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень відповідно до п. 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стали результати дисциплінарного розслідування, в ході якого встановлено порушення при здійсненні позивачем низки виконавчих проваджень. Позивач з наказом не погоджується і зазначає щодо порушення у виконавчому проваджені №№ 62241397, 61605251 вимоги статті 18, частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідно до Закону України від 17.03.2020 №530-ІХ «Про внесення зміно до деяких законодавчих актів України, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню короно вірусної хвороби (СОVID19)» та доручень начальника Управління М. Прилуцької від 19.03.2020 №424/20.5.1/32-20/3.5 та від 09.04.2020 за №10882/2-20/3.5 державним виконавцям значно обмежено проведення примусових виконавчих дій стосовно проведення перевірки майнового стану боржника що суттєво вплинуло на виконання примусових рішень. Також, позивач заперечує порушення у виконавчих провадженнях №61943656, 62238462, 61759886, 61942353 вимоги частини першої статті 18, частини першої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого накатом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, оскільки ним було встановлено, що ці провадження не містять мінімальних витрат виконавчого провадження тому що сума боргу та витрати виконавчого провадження сплачено в інших виконавчого провадженнях. Щодо порушення у виконавчому провадженні №50156049 частини першої статті 18, статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження», яке стосується надлишкового стягнення виконавчого збору у сумі 1262, 68 грн. до бюджету, позивач пояснює, що державним виконавцем Скибою Д.І. помилково винесено розпорядження про надлишкове стягнення виконавчого збору до бюджету у сумі 1262, 68 грн. Після звільнення державного виконавця Скиби Д.І. до відділу надійшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання і тому позивачем 27.02.2020 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Стосовно виявлених порушень у виконавчому провадженні №52575878 позивач звернув увагу суду на те, що примусове виконання по цьому провадженні тривали з 31.10.2016 р. по 29.12.2018 року. Водночас, позивача було призначено та він приступив до виконання своїх посадових обов`язків в.о. начальника Обухівського відділу державної виконавчої служби з 10.03.2020 року, тобто, коли були допущенні порушення іншими державними виконавцями, а тому виявлені перевіркою недоліки не мали до нього будь-якого відношення, оскільки вимоги закону він не порушував, та не був в. о. начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби на час закінчення виконавчого провадження. Відтак, на думку позивача, наказ № 29.07.2020 року №241/05 підлягає скасуванню. Крім того, позивач зазначив, що після застосування до нього дисциплінарного стягнення він втратив свій авторитет як в.о. начальника та заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу ДВС, виконуючи свою роботу сумлінно, накладене стягнення порушує його віру в державну службу та законність, він не може нормально спати, оскільки боїться втратити свою роботу та отримати додаткових стягнень, що завдає йому душевних страждань. Вимушений приймати заспокійливі медикаменти, Отже спричинену йому відповідачем моральну шкоду позивач оцінив в 10000.00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до Миколаївського окружного адміністративного суду, зазначив, що на підставі доручення Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально- виконавчої служби України та органів юстиції №240/28.3/32-20 від 13.10.2020 щодо перевірки фактів викладених у скарзі ПП «Восход-України» № 100 від 09.09.2020, було здійснено перевірку виконавчого провадження № 52631132. Постановою № 29 про результати перевірки виконавчого провадження №52631132 від 20.10.2020 здійснено перевірку виконавчого провадження та визнано дії заступника начальника відділу Прізова В.І. такими що здійснені з порушенням вимог частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова № 29 про результати перевірки позивачем не оскаржувалася в порядку встановленому Законом, тим самим останній проявив мовчазну згоду з результатами перевірки виконавчого провадження № 52631132 від 20.10.2020. 24.11.2020 на начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненко К.В. надано подання про вирішення питання про застосування до заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення передбаченого пунктом 2 частини першої статті 66 Закону - 889- VIII. Наказ про дисциплінарне стягнення відносно ОСОБА_1 було винесено 07.12.2020 року за № 366/05. Відповідач вважає цей наказ правомірним.

Інших заяв по суті до суду не надійшло.

III. Рух справи

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 19.01.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-ІХ, матеріали справи № 640/23498/20 скерували за належністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу, зазначений позов було розподіллено на судді Дерев`янко Л.Л.

Ухвалою від 14.04.2025 суддя прийняла справу до свого провадження, запропонувала учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надати суду інформацію щодо актуальності спірних правовідносин на момент прийняття справи до провадження Миколаївським окружним адміністративним судом, а також надати відомості щодо адреси місця реєстрації, письмові пояснення та/або заяви у разі зміни фактичних обставин по цій справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір; вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету..

Ухвалою від 25.03.2026 суд витребував у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріали службового розслідування, за результатами якого прийнято наказ № 241/05 від 29.07.2020 «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Ухвалою від 14.04.2026 суд витребував докази повторно.

Вимоги ухвали виконані 28.04.2026.

Ухвалою від 01.05.2026 суд, за клопотанням відповідача суд замінив відповідача в адміністративній справі № 640/23498/20 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315602).

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Наказом №1264/03 від 27.12.2019 ОСОБА_1 з 28.12.2019 призначено заступником начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.03.2020 №717/03 на заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків начальника цього ж відділу.

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році оцінено позитивно.

30 червня 2020 року до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло подання заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марини Прилуцької про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального відділу Міністерства юстиції (м. Київ) Прізова Вадима Ігоровича.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.07.2020 №593/8 «Про здійснення дисциплінарного провадження» відкрито дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , що відображено в поданні дисциплінарної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» від 20.07.2020.

15.07.2020 відбулось засідання дисциплінарної комісії, на якому був присутній позивач, за результатами якого рекомендовано начальнику Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) накласти на позивача дисциплінарне стягнення.

20.07.2020 дисциплінарною комісією складено відповідне Подання начальнику Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (Подання від 20.07.2020).

Наказом від 29.07.2020 року №241/05 «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » застосовано до ОСОБА_1 , заступника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень відповідно до п. 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі спірний наказ).

За змістом спірного наказу у процесі розгляду дисциплінарної справи встановлено, що заступником начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) допущено порушення вимог чинного законодавства.

Так, при виконанні виконавчих проваджень №№ 62241397, 61605251 допущено порушення вимоги статті 18, частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»; при виконання виконавчих проваджень №61943656, 62238462, 61759886, 61942353 порушено вимоїн частини першої статті 18. частини першої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5; при виконанні виконавчого провадження №50156049 порушено вимоги частини першої статті 18. статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження»; під час виконання виконавчого провадження №52575878 порушено вимоги частини 1 статті 18. статей 40, 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та пункту 22 розділу III. пункту 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Не погоджуючись з спірним наказом, позивач звернувся до суду.

V. При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі за текстом - Закон № 889-VIII).

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Статтею 5 Закон України "Про державну службу" визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно частини першої ст.66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною третьою ст. 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно пунктів 2, 3 ч. 2 ст. 67 Закону № 889-VIII, обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є, серед іншого: попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань.

Дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. (стаття 68 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Частинами десятою, одинадцятою статті 69 Закону № 889-VIII передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідно до частин 1-3 статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини 5-7 статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Відповідно до ст.75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина перша статті 77 Закону № 889-VIII).

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Законом України «Про державну службу» визначено поняття дисциплінарного проступку, наведено перелік дій/бездіяльності/рішень, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, визначено види дисциплінарної відповідальності та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Також, необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

VI Мотиви, з яких виходить суд.

Повертаючись до обставин справи суд зазначає наступне.

Суд установив, що прийняттю оскаржуваного наказу передувало проведення дисциплінарного провадження, за висновками якого позивач вчинив дисциплінарний проступок. В свою чергу підставою для дисциплінарного провадження стали результати планової цільової перевірки роботи Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме довідка від 15.06.2020.

В матеріалах дисциплінарного провадження містяться пояснення позивача, який частково визнав наявність недоліків під час виконання рішень про стягнення аліментів, пояснивши їх значним навантаженням на державних виконавців відділу. Щодо решти недоліків, зазначених в довідці від 15.06.2020, позивач своєї вини не визнав.

Досліджуючи висновки спірного наказу з урахуванням матеріалів дисциплінарної справи суд встановив таке.

Щодо виконавчих проваджень №№ 62241397, 61605251 Подання від 20.07.2020 містить висновок про порушення вимог статті 18, частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», а саме щодо своєчасності та повноти проведення перевірки майнового стану боржника. Позивач в поясненнях зазначив, що виконавче провадження 62241397 відкрито лише в червні 2020 року та необхідності у відповідній перевірці майнового стану на час проведення перевірки (15.06.2020) не було. Щодо ВП 61605251, яке відкрито 19.03.2020, то державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на кошти боржника.

Матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено, що ВП 62241397 відкрито 03.06.2020, а ВП 61605251- 19.03.2020. В постановах про відкриття провадження зазначена вимога державного виконавця подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.

Суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

З аналізу цієї норми вбачається, що вона носить імперативний характер.

При цьому, за виконавчими провадженнями №№ 62241397, 61605251 позивачем не здійснено перевірку майнового стану у передбачений строк.

При цьому, суд відхиляє присилання позивача на Закон України від 17.03.2020 №530-ІХ «Про внесення зміно до деяких законодавчих актів України, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню короно вірусної хвороби (СОVID19)» щодо обмеження здійснення виконавчих дій, оскільки норми цього закону не забороняли проведення перевірки майнового стану боржників за місцем їх реєстрації або проживання.

Щодо порушень вимог частини першої статті 18, частини першої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у виконавчих провадженнях №61943656, 62238462, 61759886, 61942353, з Подання від 20.07.2020 вбачається, що ці порушення стосуються не стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження.

Разом з тим, позивач у своїх поясненнях зазначив, що виконавчі провадження №61943656, 62238462, 61759886, 61942353 не містять визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки сума боргу та витрати виконавчого провадження сплачено в інших виконавчого провадженнях, а саме: ВП №61943656 сплачено в межах виконавчого провадження №7099948; ВП№62238462 сплачено в межах ВП №60378807; ВП №61759886 сплачено в межах ВП №61370161; ВП №61942353 сплачено в межах ВП №576052879.

В матеріалах дисциплінарного провадження наявні копії постанов про розмір мінімальних витрат виконавчих проваджень №61943656, 62238462, 61759886, 61942353 , відповідно до яких такі витрати встановлені позивачем як державним виконавцем в розмірі 0,00 грн.

Позивачем до пояснень надані відомості про виконавчі провадження №7099948, ВП №60378807, ВП №61370161, ВП №576052879. Проте, з цих відомостей суд не встановив зв`язок в виконавчими провадженнями №61943656, 62238462, 61759886, 61942353, який би був належною підставою для невиконання в даному випадку вимог п.2. розділу VI інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, за якими виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Отже, суд не встановив обґрунтованість заперечення позивача проти спірного наказу в цій частині.

Відповідно до Подання від 20.07.2020 і спірного наказу при виконанні виконавчого провадження №50156049 відповідачем порушено вимоги частини першої статті 18. статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження». Так, встановлено, що в межах цього виконавчого провадження позивачем як державним виконавцем стягнуто з боржника кошти виконавчого збору в розмірі більше, ніж це передбачено нормою ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» - 6606,91 грн замість 5344,23 грн

Заперечуючи про висновків спірного наказу в цій частині, позивач зазначив, що «виконавче провадження №50156049 відкрито 12.02.2016 року заступником начальника відділу Голубець И.М. в подальшому в зв`язку зі звільненням було передано державному виконавцю Скибі Д.І., який помилково виніс розпорядження про надлишкове стягнення виконавчого збору до бюджету у сумі 1262, 68 грн. Після звільнення державного виконавця Скиби Д.І. до відділу надійшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання і тому мною. 27.02.2020 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу».

Варто зазначити, що у поясненнях, наданих дисциплінарній комісії, позивач на зазначені обставини увагу комісії не звернув. Разом з тим, суд зауважує, що в матеріали дисциплінарної справи не містять доказів, що помилкове визначення розміру виконавчого збору здійснено саме позивачем. При цьому, суд не встановив такі обставини і після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в мережі Інтернет за адресою: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtorsз.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем у відзиві позов по суті не спростовано, оскільки викладені заперечення стосуються обставин іншого дисциплінарного провадження стосовно позивача.

Відтак, висновки спірного наказу про наявність в діях позивача порушень при здійсненні виконавчого провадження №50156049 не підтверджені в ході розгляду справи.

Також, відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження під час виконання виконавчого провадження №52575878 позивачем порушено вимоги частини 1 статті 18. статей 40, 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та пункту 22 розділу III, пункту 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме: 15.05.2020 в.о. начальника відділу Прізовим В.І. вилучається обтяження накладене на підставі постанови державного виконавця від 15.09.2016 та підставою для припинення державної реєстрації обтяження зазначається постанова про закінчення виконавчого провадження № №52575878 , якою не постановлено зняття арешту з майна боржника.

У позові позивачем пояснено, що «примусове виконання по виконавчому провадженні №52575878 тривали з 31.10.2016 р. по 29.12.2018 року. Мене було призначено та я приступив до виконання своїх посадових обов`язків в.о. начальника Обухівського відділу державної виконавчої служби з 10.03.2020 року, тобто, коли були допущенні порушення іншими державними виконавцями, а тому виявлені перевіркою недоліки не мали до мене будь-якого відношення, оскільки вимоги закону я не порушував, та не був в. о. начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби на час закінчення виконавчого провадження».

В матеріалах справи міститься заява представника боржника в ВП № 52575878 на адресу Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області (вхідний від 08.05.2020), в якому зазначено, що виконавче провадження закінчено постановою старшого державного виконавця Курашовою К.В. 29.12.2018, проте арешт нерухомого майна боржника не знятий.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що 15.05.20120 позивачем зареєстровано припинення обтяження на підстав постанови від 29.12.20218 .

Разом з тим, відповідна постанова від 29.12.2018 рішення про припинення обтяження не містила.

Відповідно до п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Отже, зняття арешту здійснюється саме за постановою, якої на час вилучення позивачем обтяження не було в наявності, що свідчить про порушення позивачем зазначених вище норм.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушень процедури проведення дисциплінарного провадження відносно позивача.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що під час розгляду справи встановлено невідповідність твердження мотивувальної частини оскаржуваного наказу в частині порушення позивачем вимог частини першої статті 18, статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження» при виконанні виконавчого провадження №50156049.

Разом з тим, в зв`язку з наявністю в діях позивача складу дисциплінарного проступку за іншими підставами, зазначеними в спірному наказі, виключення з об`єктивної сторони дисциплінарного проступку відомостей про порушення при здійсненні виконавчого провадження №50156049, не впливає на висновок наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

При цьому саме з резолютивною частиною спірного наказу, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, пов`язується порушення прав позивача.

Отже, суд не знаходить підстав для визнання протиправним і скасування спірного наказу.

Відтак, не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди.

VІІ. Висновки суду

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пров. Музейний, 2Д,м. Київ,01601 ЄДРПОУ 43315602) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко