Рішення № 139158886, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 рокусправа № 380/11516/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,-

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до Державної податкової служби України, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 року № 1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»;

- зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена (ні) на підставі рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 року № 1321-р/лєр, про припинення дії ліцензії № 990108202400023 (початок дії з 25.04.2024 до безстроково) на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі ліцензії № 990108202400023 від 25.04.2024, здійснює виробництво алкогольної продукції (горілок, горілок особливих, настоянок і наливок) та є одним із найбільших і найстабільнішим виробником алкогольної продукції в Україні, продукція якої продається у великих національних мережах, а також великій кількості дрібніших регіональних мереж.

03.06.2026 товариство через електронний кабінет платника податків отримало рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 №1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, яке товариство вважає протиправним, оскільки, за результатами фактичної перевірки, призначеної на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 20.08.2024 № 4419-ПП, щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону № 481/95-ВР, Закону від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво, зберігання та обіг підакцизних товарів, зокрема спирту, тютюнових виробів та алкогольних напоїв, було складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман», код ЄДРПОУ 31804036 від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036, в якому, зокрема зазначено, що перевіркою за період з 21.08.2024 до 28.08.2024 дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва відповідно до п. 7 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 27.12.2010 року №1251, а також з питань дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води, порушень не встановлено, а отже відсутні підстави для припинення дії ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв.

Зазначає, що відповідно до п.21 ч.2 ст.46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX, підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт незаконного використання виробником/імпортером підакцизної продукції марок акцизного податку, зокрема марок, які не отримував такий виробник/імпортер, марок, виведених з обігу, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки. Проте, у висновках акта (довідки), складеного Головним управлінням ДПС у Львівській області зазначено про відсутність порушень ТОВ «НВП «Гетьман» дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва відповідно до п.7 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 27.12.2010 року №1251, а також з питань дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води.

Наголошує, що працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Кіровоградській області та Головного управління ДПС в Одеській області (про що зазначено в обґрунтуванні прийняття оскаржуваного рішення) не проводились фактичні перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» (код ЄДРПОУ 31804036) та не встановлювались факти незаконного використання ТОВ «НВП «Гетьман» марок акцизного податку, зокрема марок, які не отримував такий виробник, марок, виведених з обігу.

Звертає увагу, що акт (довідка) про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036 від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036 не містить фактів незаконного використання ТОВ «НВП «Гетьман» марок акцизного податку, зокрема марок, які не отримував такий виробник, марок, виведених з обігу, а отже відсутні підстави для припинення дії ліцензій відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817.

Позивач акцентує увагу, що в рішенні Державної податкової служби України від 02.06.2026 №1321-р/лєр в обґрунтування прийняття рішення зазначено, що товариством порушено вимоги ч.16 ст. 62 Закону №3817 згідно з якою алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом, однак, фактичною перевіркою, результати якої оформлено актом (довідкою) Головного управління ДПС у Львівській області від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036, не встановлювалось порушення ТОВ «НВП «Гетьман» ч.16 ст.62 Закону №3817 та жодні фінансові санкції до ТОВ «НВП «Гетьман» на підставі акта (довідки) від 28.08.2024 №35977/13 01-09-01/31804036 не застосовувались.

Вважає рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 №1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 08.06.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» про забезпечення позову.

Зупинено дію рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 №1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до набрання законної сили рішенням суду.

Зобов`язано Державну податкову службу України виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена (ні) на підставі рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 №1321-р/лєр, про припинення дії ліцензії № 990108202400023 (початок дії з 24.04.2024 безстроково) на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому щодо задоволення позову заперечив та вказав, що рішенням Державної податкової служби України від 02.06.2026 № 1321-р/лєр припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 року № 3817-ІХ, за наявності факту незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

Зазначає, що за наслідками проведеної фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман», працівниками Головного управління ДПС у Львівській області складений акт (довідка) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024, в якому зафіксовано, що працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Кіровоградській області та Головного управління ДПС в Одеській області було проведено 26 фактичних перевірок магазинів, у яких реалізовувались алкогольні напої виробництва ТОВ «НВП «Гетьман», а саме горілка «Наливайко За волю», які були позначені марками акцизного податку із порушенням правил маркування, а саме відповідно до електронних ресурсів ДПС України суб`єкти роздрібної торгівлі реалізовували алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідало сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари (тобто немаркованих). Також вказано, що працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Кіровоградській області та Головного управління ДПС в Одеській області в ході фактичних перевірок було встановлено, що марки акцизного податку з зазначеною сумою акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції 1,333 грн, яка відповідає алкогольному напою міцністю 20 відс: ємністю 0,05л, було використано для маркування алкогольних напоїв міцністю 40 відс. ємністю 0,1л. та 0,5л. (горілка «Наливайко За Волю»), серія та номер марки акцизного податку AFSE 309816, 309813, 309820, 309831, 309832. 309837, 309830, 309825, 309856, 309850, 309854, 309855, 309842; AFSR 309812, 309801 та інші. Перевіряючими встановлено, що дана продукція постачалась ТОВ «НВП «Гетьман» згідно видаткових накладних № 3701 від 01.07.2024 (покупець ПП «Корвус»), № 3036 від 05.06.2024 та №3331 від 18.06.2024 (покупець ТОВ «ОЛГА-ТОРГ»), № 3382 від 19.06.2024 (покупець ТОВ «Рівненська дистрибуційна компанія»), № 2766 від 29.05.2024 (покупець ПП «Мережа-Сервіс Львів»), № 3019 від 06.06.2024 та № 1995 від 25.04.2024 (покупець ТОВ «Сільпо-Фуд»).

Наголошує, що згідно з п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, а отже, ТОВ «НВП «Гетьман» порушено вимоги ч. 16 ст. 62 Закону № 3817 згідно з якою алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 ст. 46 Закону № 3817 визначено чіткий перелік підстав для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зокрема, відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817, підставою для припинення дії ліцензії є факт незаконного використання виробником/імпортером підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

Таким чином, податковим органом встановлені порушення, які є підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а тому рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 № 1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» прийнято в межах та спосіб встановлений законом.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначає про необґрунтованість та недоведеність фактів. Обґрунтовуючи відповідь на відзив позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 380/18610/24 відмовлено в задоволенні позовних вимог, однак сформовано такі висновки: «Вказані позивачем дефекти оформлення результатів перевірки, допущені контролюючим органом можуть слугувати обставиною для висновку суду щодо протиправності рішень контролюючого органу у разі, якщо висновки контролюючого органу не знайдуть свого підтвердження в суді у сукупності з іншими наявними у справі доказами. При цьому, зазначені вади у оформленні результатів перевірки, а саме: складання акту (довідки) а не довідки, не спростовують того факту, що під час проведення фактичної перевірки контролюючий орган не встановив з боку позивача порушень щодо «дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва відповідно до пункту 7 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовується в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, а також з питань дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води». Водночас суд звернув увагу, що спір у цій справі стосується не висновків контролюючого органу про відсутність порушень позивачем вимог законодавства у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а дій Головного управління ДПС у Львівській області щодо призначення та проведення фактичної перевірки та прийняття відповідного наказу».

Восьмий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 380/18610/24, у постанові від 14.05.2026 року, вказав: «Щодо позовних вимог…...та зобов`язати Державну податкову службу України утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження (рішення) про анулювання (припинення дії) ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний номер 990108202400023, дата реєстрації 25.04.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», на підставі акта (довідки) «про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036, складеного Головним управлінням ДПС у Львівській області, то суд апеляційної інстанції вважає що такі задоволенню не підлягають, оскільки в адміністративному процесі суд здійснює захист лише порушених прав, а не на майбутнє».

Таким чином, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «НВП «Гетьман» з огляду на те, що на час розгляду справи № 380/18610/24 Головним управлінням ДПС у Львівській області та Державною податковою службою України на підставі акта (довідки) про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036 не було прийнято рішень про анулювання (припинення дії) ліцензій.

Наголошує, що Львівський окружний адміністративний суд в рішенні від 25.07.2025 року у справі № 380/18610/24 зазначив, що «….зазначені вади у оформленні результатів перевірки, а саме: складання акта (довідки) а не довідки, не спростовують того факту, що під час проведення фактичної перевірки контролюючий орган не встановив з боку позивача порушень….», а отже, фактичною перевіркою, результати якої оформлено актом (довідкою) Головного управління ДПС у Львівській області про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман», код ЄДРПОУ 31804036 від 28.08.2024 №м35977/13-01-09-01/31804036, не встановлювалось порушення ТОВ «НВП «Гетьман» ч. 16 ст. 62 Закону №3817.

Враховуючи наведене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (далі-ТОВ «НВП «Гетьман»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 31804036, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ТОВ «НВП «Гетьман» є: 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 20.11 Виробництво промислових газів; 35.11 Виробництво електроенергії; 35.21 Виробництво газу; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 52.10 Складське господарство.

25.04.2024 року Державною податковою службою України видано ТОВ «НВП «Гетьман» (код ЄДРПОУ 31804036) ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний номер 990108202400023, з терміном дії з 25.04.2024 року до безстроково за місцезнаходженням: 81555, Львівська область, Львівський район, смт Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 176. Місце провадження діяльності: Львівська область, м. Львів, Шевченківський район, вул. Волинська, буд. 10 та буд. 10-А. Місце зберігання спирту етилового неденатурованого: Львівська область, м. Львів, вул. Волинська, буд. 10-А.

Наказом Головного управління ДПС у Львівській області № 4419-ПП від 20.08.2024 року «Про проведення фактичної перевірки» з метою посилення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, на підставі статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовується в електронних сигаретах та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) та на виконання листів ДПС України від 24.07.2024 року № 21395/7/99 00-09-02-01-07 та від 25.07.2024 року № 21425/7/99-00-09-02-01-07, призначено провести фактичну перевірку з 21.08.2024 по 30.08.2024 ТОВ «НВП «Гетьман» (код ЄДРПОУ 31804036) за адресами: м. Львів, вул. Волинська, буд. 10-10А, щодо дотримання вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовується в електронних сигаретах та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво, зберігання та обіг підакцизних товарів, зокрема, спирту, тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 20.08.2024 року №4419-ПП «Про проведення фактичної перевірки» видано направлення на перевірку ТОВ «НВП «Гетьман» від 20.08.2024 №9023, №9024 та №9025, згідно з якими на підставі підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 та підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України Головне управління ДПС у Львівській області проводить з 21.08.2024 року фактичну перевірку ТОВ «НВП «Гетьман» тривалістю 10 діб. Метою перевірки є: контроль за дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу спирту, спиртовмісної продукції, підакцизних товарів, порядок здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв.

Фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області у період з 21 по 27 серпня 2024 року було проведено фактичну перевірку ТОВ «НВП «Гетьман» за місцем провадження діяльності та зберігання виготовленої продукції: м. Львів, вул. Волинська, буд. 10 та буд. 10-А.

За результатами перевірки складено акт (довідка) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТзОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036», в якому в розділі 5. Висновок зазначено, що перевіркою за період з 21.08.2024 до 28.08.2024 дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва відповідно до п. 7 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовується в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, а також з питань дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води, порушень не встановлено.

Водночас, в акті (довідці) №35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року зазначено, що: «Працівниками ГУ ДПС у Рівненський області, ГУ ДПС у м. Києві, ГУ ДПС у Львівській області та ГУ ДПС у Кіровоградській та Одеській області було проведено 26 фактичних перевірок магазинів, у яких реалізовувались алкогольні напої виробництва ТОВ «НВП «Гетьман», а саме горілка «Наливайко За волю», які були позначені марками акцизного податку із порушенням правил маркування, а саме відповідно до електронних ресурсів ДПС України суб`єкти роздрібної торгівлі реалізовували алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідало сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари (тобто немаркованих).

Зокрема працівниками ГУ ДПС у Рівненський області, ГУ ДПС у м. Києві, ГУ ДПС у Львівській області та ГУ ДПС у Кіровоградській та Одеській області в ході фактичних перевірок було встановлено, що марки акцизного податку з зазначеною сумою акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції 1,333 грн, яка відповідає алкогольному напою міцністю 20 відс. ємністю 0,05л, було використано для маркування алкогольних напоїв міцністю 40 відс. ємністю 0,1л. та 0,5л. (горілка «Наливайко За Волю»), серія та номер марки акцизного податку - AFSE 309816, 309813, 309820, 309831, 309832. 309837, 309830, 309825, 309856, 309850, 309854, 309855, 309842; AFSR 309812, 309801 та інші. Перевіряючими встановлено, що дана продукція постачалась ТОВ «НВП «Гетьман» згідно видаткових накладних №3701 від 01.07.2024 (покупець ПП «Корвус»), №3036 від 05.06.2024 та №3331 від 18.06.2024 (покупець ТОВ «ОЛГА-ТОРГ»), №3382 від 19.06.2024 (покупець ТОВ «Рівненська дистрибуційна компанія»), № 2766 від 29.05.2024 (покупець ПП «Мережа-Сервіс Львів»), №3019 від 06.06.2024 та №1995 від 25.04.2024 (покупець ТОВ «Сільпо-Фуд»).

ТОВ «НВП «Гетьман» отримувало марки акцизного податку з зазначеною сумою акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції 1,333 грн, загальною кількістю 1450000 шт., відповідно до зазначеної таблиці.

Станом на 21.08.2024 марки акцизного податку зазначені в таблиці відсутні на підприємстві. Готова продукція, маркована даними марками, на складі підприємства відсутня.

Підприємству 22.08.2024 та 26.08.2024 вручено вимоги про надання, звітів по отриманню та використанню спирту, звіт по виготовленню алкогольних напоїв та їх реалізації, копії журналу по отриманню та використанню марок акцизного податку. Станом на 28.08.2024 підприємством відповіді та матеріалів не було надано».

В акті (довідці) №35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року також зазначено, що п.228.9. ст.228 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за недотримання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату або несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до Закону.

Проте, матеріали справи не містять докази, які б свідчили про застосування до ТОВ «НВП «Гетьман» будь-яких штрафних санкцій за недотримання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату або несвоєчасну сплату податку. Податковою службою також не надані такі докази.

У зв`язку із відмовою від отримання акта (довідки) №35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТзОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036» фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області складено акт № 1132/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року відмови від отримання та підписання акта перевірки.

02 червня 2026 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 1321-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яким ТОВ «НВП «Гетьман», код ЄДРПОУ 31804036, припинено дію ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв № 990108202400023.

У рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності №1321-р/лєр від 02.06.2026 року зазначено, що ТОВ «НВП «Гетьман» порушено вимоги ч. 16 ст. 62 Закону № 3817 згідно з якою алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом, однак, підставою для прийняття рішення про припинення дії ліцензії зазначено п. 21 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817 (факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки).

Не погоджуючись із рішенням Державної податкової служби України про припинення дії ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі-ПК України).

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.13-19-1.1.17, 19-1.1.54 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На час видачі позивачу ліцензії №990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв і проведення фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман», за результатами якої складено акт (довідка) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТзОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036» діяв Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон - №481/95-ВР).

У статті 1 Закону №481/95-ВР наведені наступні визначення:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Частиною 1 ст. 16 Закону №481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

18.06.2024 прийнято Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-ІХ (далі - Закон № 3817-ІХ), який набрав чинності 27.07.2024 року.

Відповідно до абз.1 п.3 Розділу «Перехідних положень» Закону №3817-ІХ ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, Головне управління ДПС у Львівській області як контролюючий орган, - уповноважено на здійснення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання Закону №481/95-ВР/Закону №3817-ІХ та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво, зберігання та обіг підакцизних товарів, зокрема спирту, тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

Суд зазначає, що на момент видачі ТОВ «НВП «Гетьман» ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв та складання акта (довідки) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року діяв Закон № 481/95-ВР, а на момент прийняття ДПС України рішення № 1321-р/лєр від 02.06.2026 року про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності діяв вже Закон № 3817-ІХ.

Відповідно до норм абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Згідно ст. 11 Закону №481/95-ВР маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством (абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР).

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання (абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР).

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання (абз. 6 ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР).

Згідно ч. 16 ст. 62 Закону № 3817-ІХ, алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.

Підпунктами 14.1.4, 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що:

- акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції);

- підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

За приписами п. п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

До підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий, спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння) (пункт 215.1 статті 215 ПК України).

За правилами п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно приписів п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3 ст. 226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 226.4. ст. 226 ПК України марки акцизного податку для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором.

Марки акцизного податку для вироблених в Україні тютюнових виробів за кодом УКТ ЗЕД 2402 20 90 20 та 2402 20 90 10 відрізняються від марок акцизного податку для вироблених в Україні інших тютюнових виробів дизайном і кольором. Марки акцизного податку для ввезених в Україну тютюнових виробів за кодом УКТ ЗЕД 2402 20 90 20 та 2402 20 90 10 відрізняються від марок акцизного податку для ввезених в Україну інших тютюнових виробів дизайном і кольором (абз. 2 п. 226.4. ст. 226 ПК України).

Маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 226.5. ст. 226 ПК України).

Згідно п. 226.6. ст. 226 ПК України, маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Як встановлено п. 226.7. ст. 226 ПК України, кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно з п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

- алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки. сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;

- рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 1251).

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення №1251 підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - покупці марок), подають засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку (далі - продавець марок) для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію: попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, реквізити документа/документів (номер, дата платіжної інструкції та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці. Поняття «продавець марок акцизного податку» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

З аналізу переліку обов`язкових реквізитів марки акцизного податку, наведених у пункті 5 Положення №1251 слідує, що акцизна марка містить комплекс захисних та ідентифікаційних реквізитів зокрема, позначення виду продукції, індекс регіону, серію, унікальний номер, дату виготовлення, суму акцизного податку, кількість продукції в упаковці, а також реквізити покупця (для алкогольних напоїв), штрих-код і QR-код з посиланням на веб-ресурс для перевірки.

Більше того, генерація відповідних кодів здійснюється ДПС із застосуванням засобів захисту інформації.

Таким чином, передбачена система маркування унеможливлює дублювання акцизної марки або її повторне використання.

Згідно з п. 8 Положення № 1251 марки продаються суб`єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Відповідно до п. 16 Положення № 1251 покупець марок веде їх облік за видами і забезпечує схоронність. У разі виявлення фактів порушення порядку ведення обліку і зберігання придбаних суб`єктом господарювання марок продавець марок має право тимчасово зупинити подальший їх продаж такому покупцю.

Пункт 20 Положення № 1251 передбачає, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: - пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; - наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4х10 міліметрів; горизонтальний - 4х20 міліметрів; діагональний -4x18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); - пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; - відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Відповідно до ст. 62 Закону № 3817-ІХ маркування алкогольних напоїв (крім товарів (продукції), зазначених у статті 63 цього Закону), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити таку інформацію:

- загальна назва алкогольного напою або офіційна назва спиртного напою, власна назва товару (продукції);

- найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за надання інформації про алкогольний напій, а для алкогольних напоїв, ввезених на митну територію України,

- найменування та місцезнаходження імпортера.

- у разі зміни найменування оператора ринку харчових продуктів (виробника) (у тому числі у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням державного підприємства / акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна) або у зв`язку із зміною прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця оператор ринку харчових продуктів (виробник), відповідальний за надання інформації про алкогольний напій, має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування, у тому числі у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна;

- у разі зміни назви області, району, населеного пункту, вулиці, інших об`єктів топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства України виробник алкогольного напою має право зазначати на етикетці своє попереднє місцезнаходження протягом 18 місяців з дня такої зміни; - торговельна марка (за рішенням оператора ринку харчових продуктів (виробника); - країна походження або місце походження - у випадках, передбачених Законом України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»; - вміст спирту (% об. спирту етилового); - місткість посуду; - вміст цукру (для алкогольних напоїв, вироблених в Україні для внутрішнього споживання, вимога щодо зазначення вмісту цукру в яких передбачена спеціальною нормативною та технологічною документацією виробника); - наявність ароматизаторів, барвників (у разі їх використання); - рік врожаю винограду, з якого вироблено марочне вино (крім алкогольних напоїв, ввезених на митну територію України).

Таким чином, ст. 62 Закону № 3817-ІХ встановлені аналогічні підстави для маркування як і Законом № 481/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзац 19 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Частиною 1 ст. 73 Закону № 3817-ІХ встановлено, що за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.

Для обрахунку штрафних санкцій, передбачених цією статтею, використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення (абз. 2 ч. 1 ст. 73 Закону № 3817-ІХ).

Пункт 11 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ передбачає, що до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Отже, Законом № 3817-ІХ встановлені аналогічні штрафні санкції за порушення основних засад державної політики щодо регулювання виробництва алкогольних напоїв як і Законом № 481/95-ВР.

Таким чином, склад правопорушення, за яке вищенаведеною нормою передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Метою застосування вищевказаного штрафу є відповідальність за ухилення від сплати акцизного податку.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2019 року по справі № 810/2155/16 вказав на те, що визначальною ознакою для висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої Законом № 481/95-ВР, є встановлення фактів вчинення позивачем порушень, зафіксованих у актах фактичних перевірок.

Судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт (довідка) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТзОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036», в якому в розділі 5. Висновок зазначено, що перевіркою за період з 21.08.2024 до 28.08.2024 дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва відповідно до п. 7 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовується в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, а також з питань дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води, порушень не встановлено.

Таким чином, податковим органом під час здійснення фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» (код ЄДРПОУ 31804036) не встановлені порушення передбачені ч. 16 ст. 62 Закону № 3817-ІХ, що свідчить про те, що товариством не вчинялись дії про які зазначає ДПС України в оскаржуваному рішенні, в якому зазначено, що ТОВ «НВП «Гетьман» порушено вимоги ч. 16 ст. 62 Закону № 3817-ІХ.

Щодо оскаржуваного рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 02 червня 2026 року № 1321-р/лєр, суд зазначає таке.

02 червня 2026 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 1321-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яким ТОВ «НВП «Гетьман», код ЄДРПОУ 31804036, припинено дію ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв № 990108202400023.

У рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 1321-р/лєр від 02.06.2026 року зазначено, що ТОВ «НВП «Гетьман» порушено вимоги ч. 16 ст. 62 Закону № 3817 згідно з якою алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом, однак, підставою для прийняття рішення про припинення дії ліцензії зазначено п. 21 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817 (факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР, у цьому Законі, терміни вживаються в такому значенні:

анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Стаття 3 Закону №481/95-ВР регулює порядок видачі, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального.

За змістом статті 3 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання, зокрема, на підставі - акта про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку.

Розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Частиною 1 ст. 1 Закону №3817-ІХ визначено, що для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

- Єдиний реєстр ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб`єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва та/або на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини (п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- ліцензіат - суб`єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 38 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- ліцензійна справа - єдиний набір документів в електронній формі на електронних носіях інформації (або в електронній формі на електронних носіях інформації та на паперових носіях - якщо заявник подав заяву та документи на паперових носіях), які подані заявником чи ліцензіатом відповідно до цього Закону, щодо наданих ліцензій на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично (п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- незаконний обіг спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального - ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним з порушенням вимог законодавства, що регулює відповідні питання (п. 57 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- орган ліцензування:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

2) територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального (п. 65 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи (п. 73 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ);

- припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом (п. 74 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону № 3817-IX, контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Відповідно до ч. 16 ст. 62 Закону № 3817-IX, алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що відсутній акт перевірки ТОВ «НВП «Гетьман», яким встановлено порушення ч. 16 ст. 62 Закону № 3817-IX, напроти, актом (довідкою) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТзОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036» зафіксовано, що під час перевірки порушень дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва відповідно до п. 7 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовується в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, а також з питань дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води, не встановлено.

Частиною 1 ст. 46 Закону № 3817-IX встановлено, що дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Закону № 3817-IX, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення (абз. 2 ч. 5 ст. 46 Закону № 3817-IX).

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (ч. 10 ст. 46 Закону №3817-IX).

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону № 3817-ІХ у рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються:

1) реквізити (номер і дата) рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі ДДММРРРР);

2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

3) реєстраційний номер ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена;

4) вид ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена;

5) реквізити суб`єкта господарювання: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб`єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва;

6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням відповідного пункту частини другої цієї статті;

7) строк набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

8) строк і порядок оскарження рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов).

На рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності накладається кваліфікована електронна печатка податкового органу.

Пунктом 21 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817-IX передбачено, що підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: факт незаконного використання виробником/імпортером підакцизної продукції марок акцизного податку, зокрема марок, які не отримував такий виробник/імпортер, марок, виведених з обігу, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

Аналіз наведених норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що Державна податкова служба України, як орган, що видав ліцензію, наділений повноваженнями щодо її анулювання на підставі акта, яким встановлено факт незаконного використання суб`єктом господарювання марок акцизного податку.

При цьому, вказаний акт має містити беззаперечні факти незаконного використання марок акцизного податку суб`єктом господарювання, якому видано відповідну ліцензію, у даному випадку це ТОВ «НВП «Гетьман».

Проте, в акті (довідці) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТзОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036» таких порушень не встановлено та не зафіксовано, напроти, по тексту акта зазначено, про належне дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва відповідно до п. 7 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовується в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, а також з питань дотримання порядку зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води.

Водночас, в оскаржуваному рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначена така підстава для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії: факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, можна зробити висновок, що підставою для анулювання ліцензії є, зокрема, встановлення факту незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

А тому, при вирішенні даного спору визначальним є факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки, який і слугував би підставою для винесення спірного рішення, підтвердженого актом перевірки, в якому зафіксований факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку.

В оскаржуваному рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначена така підстава для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії: факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

Разом з тим, усупереч вимогам ч. 3 ст. 46 Закону №3817-ІХ у оскаржуваному рішенні ДПС України не зазначено опису підстави (обґрунтування) для прийняття рішення. Так, у спірному рішенні відповідачем лише процитовано п. 21 ч. 2 ст. 46 Закону №3817-ІХ, який містить загальні підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії та не зазначено реквізитів акта, яким встановлено факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку, не конкретизовано у чому полягає факт незаконного використання виробником підакцизної продукції марок акцизного податку.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2019 року по справі №810/2155/16 вказав на те, що визначальною ознакою для висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої Законом № 481/95-ВР, є встановлення фактів вчинення позивачем порушень, зафіксованих у актах фактичних перевірок.

Суд зазначає, що додаткові дані зазначені в акті (довідці) № 35977/13-01-09-01/31804036 від 28.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТзОВ «НВП «Гетьман», код за ЄДРПОУ 31804036», що працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Кіровоградській області та Головного управління ДПС в Одеській області було проведено 26 фактичних перевірок магазинів, у яких реалізовувались алкогольні напої виробництва ТОВ «НВП «Гетьман» на які посилається відповідач за своєю суттю є податковою інформацією, яка не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок зберігання, ведення обліку і фактичної наявності марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, встановлення фактичних залишків спирту, готової продукції, водно-спиртової суміші, тари та матеріалів для укупорки, дослідження їх використання в процесі виробництва, відповідності використання в процесі виробництва електроенергії та води, обставиною, що має бути досліджена є саме встановлення під час фактичної перевірки порушення законодавства, яке це регулює, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує його вчинення, є акт перевірки в якому зафіксовані правопорушення саме вчинене ТОВ «НВП «Гетьман».

Суд наголошує, що такий акт відсутній.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 року у справі № 420/9909/23.

В той же час, чинне законодавства забороняє реалізацію продукції з акцизною маркою що не відповідає продукції.

Пункт 11 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ передбачає, що до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Тобто, законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Метою застосування вищевказаних штрафів є відповідальність саме за ухилення від сплати акцизного податку, що не встановлено у випадку з позивачем як податковим органом так і судом.

Отже, під час розгляду справи не встановлено обставин, які відповідно до Закону № 3817-ІХ є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яку видану позивачу.

Більш того, відсутній акт в якому зафіксовані факти незаконного використання ТОВ «НВП «Гетьман» підакцизної продукції марок акцизного податку, зокрема марок, які не отримував, марок, виведених з обігу, а отже відсутні належні та достовірні докази, які утворюють склад зазначеного відповідачем правопорушення, за яке передбачена така міра відповідальності як припинення дії ліцензії.

Частинами 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази порушення ТОВ «НВП «Гетьман» вимог ч. 16 ст. 62 Закону № 3817-ХІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 року № 1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (початок дії з 25.04.2024 до безстроково).

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України № 3817-ІХ, внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за результатами проведення обробки (перевірки) інформації, зазначеної у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, в автоматичному режимі або посадовою особою органу ліцензування:

1) за результатами прийнятого рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

2) за результатами розгляду заяви ліцензіата про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

3) за результатами прийнятого рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

4) на підставі рішення суду, що набрало законної сили;

5) на підставі заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного/щоквартального) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Згідно ч. 5 ст. 34 Закону № 3817-ІХ, відомості Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, змінюються/виключаються органом ліцензування:

1) за результатами розгляду заяви ліцензіата про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

2) за результатами прийнятого рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності з підстав, визначених частиною другою статті 46 цього Закону;

3) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України № 3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків. У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.

Абзацом 8 ч. 8 ст. 43 Закону України № 3817-ІХ визначено, що шкода, заподіяна фізичним особам, фізичним особам - підприємцям або юридичним особам рішеннями, діями або бездіяльністю органів ліцензування, їх посадовими (службовими) особами, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення позивач протягом певного періоду часу був позбавлений можливості фактично користуватися ліцензією та здійснювати свій основний вид господарської діяльності - дистиляцію, ректифікацію та змішування спиртних напоїв, тобто виробництво алкогольних напоїв.

Більш того, суд акцентує увагу, що припиняючи дію ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, податковий орган не врахував пропорційність застосування до ТОВ «НВП «Гетьман» стягнення у виді припинення дії ліцензії, той факт, що можливість здійснення ТОВ «НВП «Гетьман» господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідної ліцензії, припинення якої призведе до зупинення господарської діяльності підприємства.

Відтак, припинення дії ліцензії № 990108202400023 має наслідком неможливість ТОВ «НВП «Гетьман» здійснення основного виду господарської діяльності з виробництва алкогольних напоїв.

Такі наслідки очевидно негативно відобразяться на діяльності ТОВ «НВП «Гетьман», зокрема на його економічних показниках, здатності зберігати належний рівень заробітної плати працівникам та здатності зберегти наявні робочі місця, і, як наслідок, можливість сплачувати податкові платежі як до державного бюджету так і до місцевого.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 року у справі № 240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Більш того, суд звертає увагу, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують існування такої системи, як загалом, шляхом здійснення господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових та соціальних зобов`язань, зокрема.

У даний час, втрата одного із великих платників податків, які формують ключові показники надходження до бюджету податкових платежів, може негативно вплинути на фінансування видатків держави, зокрема на оборону.

Рішення ЄСПЛ вимагає від держави «restitutio in integrum», тобто поновлення первісного стану, що існував до порушення.

Закон № 3817-ІХ передбачає відновлення ліцензії у разі скасування рішення органу ліцензування, однак жодна норма не забороняє забезпечити фактичну можливість відновлення повного строку дії ліцензії, який відповідає тривалості терміну, на який ліцензія була анульована протиправно. Відновлення строку дії ліцензії на час, протягом якого вона була недійсною через неправомірні дії контролюючого органу, забезпечує реальний ефект від права, гарантованого законодавством.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 48-54 та тексті свого рішення у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) вказав, що є порушенням ст. 14 Конвенції згідно з якою користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, доповнює інші основні її положення та протоколів до Конвенції; вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо «користування правами та свободами», що гарантуються цими основними положеннями; застосування статті 14 Конвенції необов`язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією; необхідно, але й також достатньо, щоб обставини справи входили «до сфери застосування» однієї або більше статей Конвенції; заборона дискримінації за статті 14 Конвенції поширюється за межі використання прав та свобод, гарантування яких кожною державою вимагається Конвенцією та протоколами до неї. Вона також застосовується до тих додаткових прав, що входять до загальної сфери застосування будь-якої статті Конвенції, які держави добровільно вирішили гарантувати.

Як зазначено у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справа «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11) в усталеній практиці Суду встановлено, що припинення дії дійсної ліцензії на здійснення господарської діяльності становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, і воно має розглядатись за другим абзацом цієї статті як захід з контролю за користуванням майном (див., наприклад, рішення у справі «Тре Тракторер АБ» проти Швеції» ( Tre Traktцrer Aktiebolag v Sweden), заява № 10873/84, пункт 55; «Розенцвейг та Бондед Вархаус Лтд проти Польщі» (Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd v. Poland), заява № 51728/99, пункт 49; «Бімер С.А. проти Молдови» (Bimer S.A. v. Moldova), заява № 15084/03, пункт 51; «Megadat.com СРЛ проти Молдови» (Megadat.com SRL v. Moldova), заява № 21151/04, пункти 64 і 65; «Векони проти Угорщини» (Vekony v. Hungary), заява № 65681/13 ), пункти 29 і 30; «С.Ц. Антарес Траспорт С.А. та С .Ц. Трасроби С.Р.Л.» (S.C. Antares Transport S.A. and S.C. Transroby S.R.L. v. Romania), заява № 27227/08, пункти 39 і 40).

Так, відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. the United Kingdom», заява №44277/98).

Слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у пп. 50-51 рішення «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні».

Слід додати, що Рішення ЄСПЛ у справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти рф (Заява №14092/04), у п. 559 якого зазначено, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Для розуміння поняття «майна» у світлі практики ЄСПЛ та в контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що відповідно статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами зокрема були: інше «майно», що «становить економічну цінність», а саме, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159) та «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «ОСОБА_3 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).

На підставі наведеного, суд вважає, що ліцензія на виробництво алкогольних напоїв №990108202400023 (початок дії з 25.04.2024 до безстроково), видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», є власністю позивача у правовому розумінні, відносно якої позивач має «правомірні очікування»/«законні сподівання» використовувати її у господарській діяльності протягом строку, на який вона була видана та який незаконно був припинений Державною податковою службою України.

Отже, оскільки судом встановлено протиправність дій Державної податкової служби України щодо припинення дії ліцензії, та суд прийшов до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 року № 1321-р/лєр про припинення дії ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», то відновлення порушеного права позивача включає в себе такий невід`ємний, на думку суду, елемент, як збереження його законного права користування ліцензією з урахуванням періоду незаконного призупинення її дії, що забезпечує відновлення належної пропорційності та реальної можливості здійснювати господарську діяльність у межах, встановлених ліцензією, в аспекті судової практики ЄСПЛ про яку йшлося вище.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» (заява N61333/00) зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде доведений, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» констатував: «п.50. суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі аналізу наведених вище норм, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Державної податкової служби України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена (ні) на підставі рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 року №1321-р/лєр, про припинення дії ліцензії № 990108202400023 (початок дії з 25.04.2024 до безстроково) на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 цієї норми регламентовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за пред`явлення даного позову сплатив судовий збір в сумі 6656,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 04.06.2026 № 1577.

За таких умов, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 6656,00 грн.

Керуючись ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 року № 1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман».

Зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена (ні) на підставі рішення Державної податкової служби України від 02.06.2026 року № 1321-р/лєр, про припинення дії ліцензії № 990108202400023 (початок дії з 25.04.2024 до безстроково) на право виробництва алкогольних напоїв, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (код ЄДРПОУ 31804036) судовий збір в розмірі 6656,00 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна