Ухвала суду № 139158234, 19.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ЩОДО ПЕРЕХОДУ ДО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ЗА ПРАВИЛАМИ ЗАГАЛЬНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

19 серпня 2026 року Справа № 280/5657/26 провадження м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заперечення представника Офісу Генерального прокурора щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051) про стягнення заробітної плати, без розгляду, -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач) про стягнення заробітної плати, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо нарахування та виплати у період з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року 2481 грн, на 1 січня 2023 року 2684 грн, на 01 січня 2024 року 3028 грн із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

звернутись до Верховного Суду для вирішення питанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційними положень Законів України про Державні бюджети України на 2022, 2023 та 2024 роки, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600 гривень.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

01 липня 2026 року відповідачем до суду через систему «Електронний суд» надано заперечення представника Офісу Генерального прокурора щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вирішуючи питання щодо переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У частині шостій статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 вказаного Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Як передбачає частина третя статті 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених згаданим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 згаданого Кодексу.

Зазначений перелік справ у спорах, які необхідно розглядати за правилами загального позовного провадження, є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Отже такий інститут процесуального права як загальне позовне провадження запроваджений для розгляду тих справ, за винятком справ зазначених у четвертій статті 12 КАС України, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються згаданим Кодексом.

Частина перша статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частина друга згаданої статті передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій згаданої статті.

До винятків, які визначені частиною четвертої статті 257 КАС України, тобто справи, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, належать справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених згаданим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 згаданого Кодексу.

Критерії, якими має керуватися суд, вирішуючи питання про розгляд справи за правилами спрощеного чи загального позовного провадження, визначені частиною третьою статті 257 КАС України, а саме:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Керуючись лише такими критеріями суд вирішує за правилами спрощеного чи загального позовного провадження необхідно розглядати будь-яку справу, за винятком справ, визначених частиною четвертою статті 12 КАС України та частиною четвертою статті 257 КАС України.

Системний аналіз згаданих статей КАС України дає підстави для висновку, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа з урахуванням критеріїв, зазначених частиною третьою статті 257 КАС України, крім спорів, визначених частиною четвертою статті 12 КАС України та частиною четвертою статті 257 КАС України, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

При цьому неналежність спору до справ незначної складності, визначених частиною шостою статті 12 КАС України, не створює для суду імперативних підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача не обґрунтовано необхідності розгляду справи за правилами загального провадження, судом таких обставин не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі клопотання сторони про розгляд справи у загальному позовному провадженні, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі № 826/7244/18, відповідно до якої бажання сторін у справі викласти під час слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Також, варто акцентувати, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983року у справі «Ахеn v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії.

Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім того, положення КАС України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема, з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Врахувавши зміст вищевказаної заяви, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для переходу зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та приходить до висновку, що в задоволенні заяви має бути відмовлено.

Водночас, судом при вирішенні спору по суті будуть враховані письмові доводи учасників справи та надані ними докази.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 241-243, 248, 257, 260, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заперечення представника Офісу Генерального прокурора щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження адміністративної справи залишити без задоволення.

Відмовити у задоволенні клопотання представника Офісу Генерального прокурора про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз