Ухвала суду № 139158229, 20.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ УХВАЛЕННЯ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ СУДУ

20 серпня 2026 року Справа № 280/1936/26 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу понесених у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала вищезазначена справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2026 по справі №280/1936/26 адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою суду від 20.08.2026 виправлено описку в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2026 по справі №280/1936/26.

13.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить суд: стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн..

Враховуючи положення ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та оскільки рішення від 07.08.2026 було ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у письмовому провадженні без виклику сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 252 КАС України та оскільки рішення від 04.12.2025 було ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у письмовому провадженні без виклику сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2023 по справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Суд враховує, що про подання доказів у п`ятиденний строк після винесення рішення було зазначено у позовній заяві. За умови що відповідна заява подана 07.12.2025 року строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не є пропущеним.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно положення ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до' її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з, умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви представником позивача надано ордер про надання правничої допомоги серії від 06.05.2026 АР №1285666, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії від 09.02.2018 ЗП №001557 та угоду про надання правничої допомоги від 16.02.2026 №15/26.

До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача додатково надано розрахунок витрат за правничу допомогу за угодою про надання правничої допомоги від 16.02.2026 №15/26 та додаток №1 до угоди про надання правничої допомоги від 16.02.2026 №15/26.

З розрахунку витрат за правничу допомогу за угодою про надання правничої допомоги від 16.02.2026 №15/26 вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 9000,00 грн.

З пункту 3.1 Угоди про надання правничої допомоги від 16.02.2026 №15/26 вбачається, що за надані послуги Клієнт виплачує Адвокатському об`єднанню гонорар та сплачує фактичні видатки, пов`язані з виконанням доручення. Розмір, порядок обчислення гонорару та фактичних видатків, пов`язаних з виконанням доручення, порядок та строк сплати гонорару, а також фактичних видатків, пов`язаних з виконанням доручення визначається в Додатку 1 до даної угоди.

Проте, у наданому представником позивача додатку №1 до угоди про надання правничої допомоги від 16.02.2026 №15/26 не міститься інформації щодо порядку та строку сплати гонорару.

Отже, з наданих представником позивача документів неможливо встановити порядок та строк оплати позивачем гонорару та фактичних видатків, пов`язаних з виконанням доручення.

Суд зазначає, що ані позивачем, ані його представником не надано документів, які б свідчили про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тощо).

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, а тому у задоволенні заяви представника позивача необхідно відмовити.

За приписами ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 241, 244, 245, 252, 255 та 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу понесених у справі №280/1936/26, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова