Рішення № 139157806, 21.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокуСправа №160/8378/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати відповідача внести відомості про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку;

- зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 15.02.2015р. призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр.ІІ ст.39а розладу хвороб (Наказ МО України 2008 року №402) і знятий з військового обліку, з 22.02.2016р. є виключеним з військового обліку, про що вчинений відповідний запис у військовому квитку. Позивач зазначив, що у липні 2025р. направив на адресу відповідача повідомлення щодо свого військового обліку, в якому повідомив про наявні відмітки у його військовому квитку про визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку, проте, 25.03.2026р., після оновлення застосунку «Резерв+» з`явилася позначка «військовозобов`язаний» та позначка про порушення ним правил військового обліку з інформацією про те, що відповідач 30.07.2025р. звернувся до Нацполіції у зв`язку із неприбуттям його за повісткою. Як зазначив позивач у позові, будь-яких повісток від відповідача він не отримував, ні протоколу, ні постанови про адміністративне правопорушення стосовно порушення ним правил військового обліку посадовими особами відповідача не складалось, з 2016р. він не є військовозобов`язаним, тож станом на момент оголошення його у розшук, він не перебував на військовому обліку та статусу військовозобов`язаного не мав, що підтверджено відповідним записом у військовому квитку, тому вважає, що внесення до Реєстру відомостей про нього як про військовозобов`язаного та ініціювання його розшуку є протиправним, відповідно, і всі дії відповідача щодо внесення до Реєстру даних про позивача та оголошення його у розшук суперечать його правовому статусу виключеного з військового обліку, що, на переконання позивача, є підставою для визнання цих дій відповідача незаконними та зобов`язання останнього привести дані Реєстру у відповідність до фактичного стану, тобто, внести відомості про виключення його з військового обліку та порушення ним правил військового обліку, у зв`язку із чим звернувся з даним позовом до суду. У відповіді на відзив позивач проти відзиву на позов заперечував та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.04.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача щодо не внесення відомостей до ЄДРВПР про виключення позивача з військового обліку та правомірності дій відповідача щодо внесення відомостей до цього ж реєстру про порушення правил військового обліку позивачем, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 06.04.2026р. (адміністративний позов), 01.05.2026р. (ухвалу суду) в робочий час, що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 14.05.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, мав прибути за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 25.07.2025р. (направленою до Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради) для проходження медичного огляду, проте не прибув, про причини неявки не повідомив. Щодо внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку, відповідач зазначив, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження проходження ним ВЛК чи отримання відповідного направлення для проходження медичного огляду, відомості про проходження ВЛК позивачем у відповідача відсутні, тому у останнього і відсутні підстави для виключення його з військового обліку за станом здоров`я. Окрім того, представник відповідача зазначив, що медичне обстеження позивача проводилося близько 11 років тому, такі результати досліджень не є актуальними на сьогоднішній день та не можуть свідчити про реальний стан його здоров`я, запис у його військовому квитку не виключає його перебування у запасі Збройних Сил України.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.08.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 21.08.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 21.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 04.11.2005р. та копії Витягу з реєстру територіальної громади №2024/005319808 від 16.05.2024р., наявних у справі.

За даними, які містяться у копії паперового Військового квитка позивача серії НОМЕР_2 виданого Бабушкінським ВК м. Дніпропетровська 04.12.1998р., у пункті 15 зазначено, що 15.02.2015р. призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр.ІІ ст.39а розладу хвороб (наказ МО України 2008 №402) і знятий з військового обліку; у розділі УІ цього військового квитка з назвою «Відмітки про військовий облік» вказано: «Виключений ІНФОРМАЦІЯ_5 22.02.2016 п.5.7.1 пп.3 наказу МОУ №342-2006 ЗУ «ПроВОіВС» ст.37 п.6 пп.3».

Водночас, згідно інформації із еВОД позивача, сформованого 25.03.2026р. у застосунку «Резерв+» встановлено, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , звання рядовий, номер в реєстрі оберіг: 050420231425692400007, ВОС 100915, відомості про відстрочку відсутні, постанова ВЛК: відомості відсутні.

Також, згідно із інформації із еВОД позивача видно, що у ньому наявні графи із позначками: «Порушення правил військового обліку», причина звернення до Нацполції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення: «30.07.2025».

30.07.2025р. позивачем було складено «Повідомлення щодо мого військового обліку», адресоване ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому позивач повідомляв про наявні вищенаведені відмітки у його паперовому військовому квитку про виключення його з військового обліку та просив врахувати дану інформацію та внести відповідні корективи до облікових даних ТЦК та СП, до зазначеного повідомлення було додано копію військового квитка позивача, дане повідомлення відповідачу було вручено засобами поштового зв`язку 31.07.2025р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення ф.119 4905123589740, наявна у справі.

Як зазначив позивач у позові, оскільки жодної повістки він не отримував, факт вчинення ним адміністративного правопорушення не доведено, протокол щодо нього не складався, до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягувався, а тому зазначені відомості про порушення ним правил військового обліку внесено в Реєстрі безпідставно, вважає такі дії протиправними.

Також і у позові позивач вказав на те, що бездіяльність відповідача щодо не внесення відомостей про виключення його з військового обліку до відповідного Реєстру він також вважає протиправною, оскільки відомості, які містяться у його паперовому військовому квитку та електронному ВОД не відповідають фактичному стану, тобто, є недостовірними.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.05.2024 Порядок № 1487 доповнений пунктом 15-1, згідно якому до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

За правилами п.22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст.7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII).

Також і згідно пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024р. №559 (далі Порядок №559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, позивач у справі - ОСОБА_1 15.02.2015р. призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр.ІІ ст.39а розладу хвороб (наказ МО України 2008 №402) і знятий з військового обліку; у розділі УІ цього військового квитка з назвою «Відмітки про військовий облік» вказано: «Виключений ІНФОРМАЦІЯ_5 22.02.2016 п.5.7.1 пп.3 наказу МОУ №342-2006 ЗУ «ПроВОіВС» ст.37 п.6 пп.3», про що свідчать копія паперового Військового квитка позивача серії НОМЕР_2 виданого Бабушкінським ВК м. Дніпропетровська 04.12.1998р., наявна у справі.

Водночас, згідно інформації із еВОД позивача, сформованого 25.03.2026р. у застосунку «Резерв+» встановлено, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , звання рядовий, номер в реєстрі оберіг: 050420231425692400007, ВОС 100915, відомості про відстрочку відсутні, постанова ВЛК: відомості відсутні.

Також, згідно із інформації із еВОД позивача видно, що у ньому наявні графи із позначками: «Порушення правил військового обліку», причина звернення до Нацполції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення: «30.07.2025».

Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, факт вчинення позивачем правопорушення не доведено, протокол чи/або постанова щодо нього не складався, до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягувався, тому вважає, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо порушення ним правил військового обліку відомості, які містяться у паперовому військовому квитку та електронному ВОД є недостовірними.

Так, з аналізу вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи у їх сукупності слідує, що у разі коли позивач вважає, що відомості у Реєстрі про порушення правил військового обліку чи/або не внесення відомостей про виключення з військового обліку щодо нього є недостовірними та які, на думку позивача, мають бути виправлені відповідачем, то він повинен звернутися із відповідною заявою про приведення зазначених відомостей у відповідність до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) в порядку визначеному п.4 Порядку №559 та приписами п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ.

На підтвердження звернення до відповідача стосовно питання наявності відомостей у його паперовому військовому квитку стосовно виключення його з військового обліку за станом здоров`я, позивачем надано копію звернення під назвою: «Повідомлення щодо мого військового обліку» від 30.07.2025р., у якому позивач повідомляв про вищенаведені обставини щодо виключення його з військового обліку, просив врахувати надану інформацію та внести відповідні корективи до облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, до згаданого Повідомлення було додано копію військового квитка, проте, документів, які б свідчили про проходження ВЛК позивачем додано не було.

Вказане повідомлення було направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку та отримано відповідачем 31.07.2025р., що підтверджується копією рекомендованого поштового повідомлення про вручення ф.119 4905123589740, наявною у справі.

Надаючи правову оцінку вищенаведеній копії змісту Повідомлення позивача адресовану ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виключення його з військового обліку за даними його паперового військового квитка, суд приходить до висновку, що зазначене Повідомлення не може вважатися належним та допустимим доказом у справі для підтвердження факту звернення позивача саме із заявою в порядку визначеному п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Повідомлення щодо військового обліку містить лише інформацію про виключення позивача з військового обліку, яка була відображена у його паперовому військовому квитку та просив врахувати цю інформацію та внести корективи до облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тобто, наведене вище Повідомлення щодо виключення позивача з військового обліку не містить інформації, яка була недостовірною, а саме: не зазначено по внесення у еВОД позивача недостовірних даних про порушення ним правил військового обліку, а лише зазначено інформацію, яка містилася у паперовому військовому квитку позивача про виключення його з військового обліку, а також позивач у вказаному Повідомленні вище згадані недостовірні дані, які містяться у його паперовому ВОД та електронному ВОД про нього, внести до відповідного Реєстру не просив (такого прохання вказане Повідомлення не містить).

А відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вказане Повідомлення щодо виключення позивача з військового обліку не є заявою, поданою позивачем до відповідача у порядку, встановленому п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ.

Отже, вважаючи відомості про виключення його з військового обліку, які містяться у паперовому військовому квитку позивач, а також відомості про порушення правил військового обліку, які були внесені відповідачем 30.07.2025р. до відповідного Реєстру, недостовірними, позивач із мотивованою заявою про виправлення таких відомостей у Реєстрі до відповідача, як органу ведення цього Реєстру, фактично із відповідною заявою не звертався, а відтак, не подана позивачем заява у порядку, встановленому п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ відповідачем не могла бути розглянута та відповідне право позивача відповідачем і не могло бути порушеним.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено вище, що додане позивачем до матеріалів справи Повідомлення про виключення з військового обліку не є заявою позивача про виключення відомостей про порушення правил військового обліку та включення відомостей про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я до відповідного Реєстру у розумінні п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, оскільки такого прохання вказане Повідомлення не містить, суд приходить до висновку, що наведене Повідомлення не може бути належним доказом підтвердження звернення позивача із вмотивованою заявою до відповідача у порядку, визначеному п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ, тому слід дійти висновку, що така відповідна заява позивачем фактично не подавалась, відповідачем дане питання за його заявою не вирішувалось, відповідно, права та інтереси позивача ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій справі є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Відсутність порушеного права на момент звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17 та є релевантними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

У зв`язку із наведеними вище встановленими обставинами та аналізом приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності до п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ до відповідача не подавалась, а відповідно, протиправність бездіяльності та дій відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

Як уже зазначалося судом вище, не може бути покладено в основу даного судового рішення в якості належного доказу порушення відповідачем права позивача копія Повідомлення позивача про виключення з його військового обліку згідно відомостей, які містяться у його паперовому військовому квитку, оскільки зазначене Повідомлення не містить інформації, яка була недостовірною, а саме: не зазначено про внесення у еВОД позивача недостовірних даних про порушення ним правил військового обліку, а лише зазначено інформацію, яка містилася у паперовому військовому квитку позивача про виключення його з військового обліку, а також позивач у вказаному Повідомленні наведені вище недостовірні дані, які містяться у паперовому ВОД та електронному ВОД про нього, внести до відповідного Реєстру, не просив, відповідно, таке Повідомлення не може бути належним доказом звернення позивача до відповідача із мотивованою заявою порядку, встановленому п.4 Порядку №559 та вимог п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІ до моменту подання цього позову до суду (03.04.2026р.).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності та дій відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього до моменту подання даного позову до суду, а звернення до відповідача із Повідомленням про виключення його із військового обліку згідно відомостей, які були відображені у його паперовому військовому квитку, не може вважатися належним доказом дотримання останнім встановленої процедури згідно п.1 ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ, тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (03.04.2026р.), оскільки позивач із мотивованою заявою до відповідача у порядку, встановлену п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ не звертався, відповідач ще не приймав жодного рішення про відмову у виправленні таких недостовірних відомостей стосовно позивача, а тому обґрунтовані підстави для визнання дій відповідача протиправними у спірних правовідносинах у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправними бездіяльності та дій відповідача у спірних правовідносинах), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Аналогічне правозастосування наведене і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026р. у справі №160/25181/26.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у загальному розмірі 2129,92 грн. сплаченого згідно квитанції про сплату № 0977-2705-6729-1426 від 03.04.2026р., платіжної інструкції №1.621186213.1 від 16.04.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва