Рішення № 139157643, 17.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/13452/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/13452/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 року №0184242408;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 року №0184262408;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 року №0184342408.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішень відповідача, які є предметом оскарження. Позивач зазначає, що відсутні належні докази щодо факту та обставин отримання нею доходу у відповідному розмірі, в зв`язку з чим податок на прибуток та військовий збір донараховані протиправно. Щодо штрафу за ненадання відповіді на запит зазначає, що не отримувала його, в зв`язку з чим такий штраф також є протиправним.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/13452/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13452/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Витребувано від відповідача додаткові докази по справі.

08 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що перед призначенням перевірки позивачу відповідний запит направлявся, однак відповідні документи та пояснення позивачем не надано. Вказує також, що законодавством не передбачено складання актів перевірки в присутності платника податків. Разом з цим, вся кореспонденція позивачу направлялася, що є належним виконанням вимог законодавства зі сторони відповідача. Також вказує, що позивач не надала відповідь на запит, направлений в ході проведення перевірки, що є підставою для складання окремого ППР. Також, відповідно до наявної податкової інформації, платник податків ОСОБА_1 отримала доходи з джерел за межами України, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

10 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідачем надано докази у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за участі представника відповідача відмовлено.

24 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач звертає увагу на недопустимість наданих відповідачем доказів, а також що перевірка призначена з абстрактним посиланням на отримання контролюючим органом певних відомостей, що є протиправним. Зазначає, що запит від 09.10.2025 року не містив печатки відповідача. Окрім цього, надані листи ДПС України не містять достатньої конкретизації відповідних відомостей як таких, що стосуються позивача. Також надано розрахунок та докази щодо витрат на професійну правничу допомогу.

25 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що запит від 09.10.2025 року містить печатку відповідача. При цьому позивач в будь-якому випадку відповідь на запит не надав (в т.ч. з посиланням на неналежність оформлення). Також відповідач наводить заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

22 липня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що печатка на запиті від 09.10.2025 року ледь читається, а також повторює раніше викладені доводи.

10 серпня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач наводить приклад судової практики.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, електронний доказ, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом відповідача від 23.01.2026 року №349-п призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 26.02.2026 року тривалістю 2 робочих дні за період діяльності 2023 року стосовно достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДФО та військового збору. В обґрунтування підстав прийняття запиту зазначено наступне: на підставі п.п. 19-1.1.1 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п.п. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та у зв`язку з отриманням податкової інформації від «Fenix International Ltd» (Великобританія) за створення контенту на платформі OnlyFans щодо одержаного доходу у 2023 році фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

05 березня 2026 року відповідачем складено Акт №802/04-36-24-08/3532712648 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (далі Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки:

- згідно інформації, яка надійшла до ГУ ДПС від ДПСУ листом №1688/7/99-00-24-04- 03-07 від 05.09.2025 (вх. №5895/8 від 09.09.2025), яку отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, у порядку передбаченому Конвенцією між урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993 (далі - Конвенція), стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі Only Fans за 2023 рік, на користь ФОПП ОСОБА_1 протягом 2023 року надійшли грошові перекази на загальну суму 5921,00 доларів США;

- отриманий дохід, розраховано по курсу валюти Національного банку України (далі - НБУ): станом на 31.12.2023 - 37,9824 грн./дол. США;

- ФОПП ОСОБА_1 у порядку визначеному ст.42 Кодексу, було направлено лист від 09.10.2025р. №85389/6/04-36-24-11-11 про необхідність надання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та надання документів щодо підтвердження отриманого доходу. ФОПП ОСОБА_1 не надана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік, пояснення та документи щодо підтвердження отриманого доходу;

- таким чином, в ході перевірки, встановлено, що: у 2023 році ФОПП ОСОБА_1 отримано доходу з джерел за межами України на суму 5921,00 дол. США, що за валютним курсом НБУ станом на 31.12.2023 (37,9824 грн./дол. США) становить 224893,79 грн. (5921,00 x 37,9824 = 224893,79 грн.);

- отже, позивачем занижено суму доходів, отриманих з джерел за межами України, всього на 224893,79 грн., в т.ч. за 2023 рік на 224893,79 грн. та донараховано: за 2023 рік: - податок на доходи фізичних осіб у розмірі 40480,88 грн. (224893,79 x 18 % = 40480,88 грн.), - військовий збір у розмірі 3373,41 грн. (224893,79 x 1,5% = 3373,41 грн.);

- також позивачем не надано відповідь на запит від 09.10.2025 року та не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік.

В подальшому відповідачем щодо позивача прийнято три податкові повідомлення-рішення від 08.04.2026 року:

1) №0184242408 - збільшено податкове зобов`язання з ПДФО на 40480,88 грн, а також застосовано штраф у розмірі 10120,22 грн;

2) №0184262408 - збільшено податкове зобов`язання з військового збору на 3373,41 грн, а також застосовано штраф у розмірі 843,35 грн;

3) 0184342408 - штраф у розмірі 8647,00 грн за ненадання документів на запит в ході перевірки (надалі - ППР).

Вважаючи такі ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний:

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

- адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За п. 37.2. ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV Податкового кодексу України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Підпунктом 54.3.1. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Згідно з п.55.1. ст.55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 Податкового кодексу України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. Податкового кодексу України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп. 78.1.1., 78.1.2. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно з п. 79.1.-79.5. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Згідно пп. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 179.1. ст. 179 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно п. 1.1.-1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

За пп. 1.4. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Щодо ППР №0184342408 від 08.04.2026 року (штраф за ненадання відповіді на запит).

В самому ППР вказано фактичну підставу його прийняття: у зв`язку з отриманням ФОПП ОСОБА_1 у 2023 році доходів з джерел за межами України від «Fenix International Ltd» (Велика Британія) за створення контенту на платформі OnlyFans у розмірі 224893,79 грн. (5921,00 дол. США), відповідно до підстав, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, на адресу платника податків ОСОБА_1 . ГУ ДПС надіслано лист від 09.10.2025 №85389/6/04-36-24-11-11 про надання документів щодо підтвердження отриманих доходів. ФОПП ОСОБА_1 не надано документи на запит ГУ ДПС 09.10.2025 №85389/6/04-36-24-11-11, передбачені статтею 73 Податкового кодексу України.

Згаданий запит від 09.10.2025 року надано відповідачем: він підписаний заступником відповідача та містить наступні обставини:

- в ході виконання покладених на органи ДПС функцій на підставі п.п. п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України, отримано податкову інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно одержання доходів фізичною особою - резидентом України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створіння контенту на платформі OnlyFans за 2023 рік у сумі 5 921,00 доларів США;

- просимо надати інформацію та її документальне підтвердження з вищенаведених питань, підтвердження щодо отриманих доходів, сплати відповідних податків і зборів протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, а саме: документи про отримання доходу: довідка від державного органу країни (де отримувався іноземний дохід) про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об`єкт оподаткування (з нотаріально посвідченим перекладом на українську (державну) мову); платіжні доручення, касові ордери, банківські виписки про рух коштів, розрахункові документи при безготівкових розрахунках, які підтверджують дату та суму отриманого іноземного доходу за 2023 рік. повному Звертаємо Вашу увагу, що у випадку неподання або подання не в обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу у визначені законодавством строки тягне за собою відповідальність, визначену ст.121 Податкового кодексу України, а також, ГУ ДПС набуває право на проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп. 78.1.1 та пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Також звертаємо увагу, що відповідно до норм абзацу четвертого п. 73.3 ст.73 Податкового кодексу України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Разом з запитом відповідачем надано конверт №R067024391288, який повернувся відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач висловив низку зауважень до цього запиту, які почергово оцінюються судом.

Так, в п. 2.4. позовної заяви позивачем вказано: «Зазначене вказує, що запит про надання інформації направляється за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику). Після отримання такого запиту платник податків протягом 15 робочих днів зобов`язаний надати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження. Проте, позивачка не отримувала від відповідача лист від 09.10.2025 №85389/6/04-36-24-11-11 про надання документів щодо підтвердження отриманих доходів, який став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення».

Суд звертає увагу, що позивач безпідставно ототожнив правило поведінки «запит направляється» до «без вручення запиту перевірка не може бути призначена». Жодною нормою національного законодавства не поставлено можливість призначення перевірки з безпосереднім отриманням запиту контролюючого органу, а всі процитовані позивачем норми права згадують лише «направлення запиту» та порядок надання на нього відповіді платника податків.

Зазначене очевидно зумовлене тим, що за п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно, для контролюючого органу надіслання ототожнено з врученням. Факт надіслання ППР підтверджується відповідним конвертом, в зв`язку з чим він вважається врученим.

Щодо вмісту такого конверту суд також зауважує, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №140/12235/21.

Правилами надання послуг поштового зв`язку визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №140/12235/21.

Ані норми Податкового кодексу України, ані норми Порядку №1245, не зобов`язують податковий орган зазначати у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, реквізити документа який надсилається особі.

Тотожне правозастосування здійснене Шостим апеляційним адміністративним судом від 11.02.2026 року у справі №320/9976/25

Отже, в даній справі факт неотримання позивачем запиту на проведення перевірки перебував виключно в сфері її відповідальності. Адже запит надіслано на дійсну адресу позивача, що нею не заперечувалося, а навпаки підтверджено у позовній заяві, а також шляхом зазначення в позовній заяві відомостей про те, що позивач отримує поштову кореспонденцію за своєю адресою (отримано ППР та наказу на перевірку 1 та 3 сторінки позовної заяви). При цьому запит надіслано саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується долученим до конверту повідомленням про вручення та наявністю на конверті номера рекомендованого листа. В даній справі відсутні порушення вимог законодавства, допущені відповідачем при надісланні запиту від 09.10.2025 року позивачу.

Відповідно, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

В поясненнях від 24.06.2026 року позивач додатково зазначала, що запит від 09.10.2025 року не містить печатки контролюючого органу. Вже в наступних поясненнях від 22.07.2026 року позивач фактично змінила позицію з заперечення наявності печатки на ствердження нечіткості такої печатки.

Відповідний запит міститься в матеріалах справи та оцінюється судом безпосередньо: дійсно, наприкінці запиту підпис заступника начальника засвідчено печаткою, яка має нечіткий відтиск.

Згідно з п. 3 пп. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України запит повинен містити печатку контролюючого органу.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не є безумовною підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №820/212/16.

Суд зауважує, що на наявному відтиску печатки чітко видно герб, що вказує на використання гербової печатки, кількість та випадки застосування яких є обмеженими. За таких обставин, а також зважаючи на можливі фактори умов зберігання оригінального примірника запиту, застосування некольорового сканування та природний знос документів суд не вважає за можливе застосувати за наявності неповністю чіткого відтиску гербової печатки наслідків, які настали б в разі повної відсутності такої печатки.

З цих підстав суд визнає дотриманою вимогу законодавства щодо наявності в запиті від 09.10.2025 року печатки контролюючого органу та відхиляє пов`язані з цим доводи позивача.

Також в поясненнях від 24.06.2026 року позивач вказувала на те, що наданий конверт є неналежним доказом: лист відповідача №85389/6/04-36-24-11-11 датовано 09.10.2025р., тоді як згідно конверту, штрих-код R 06702 439128 8, відправка відбулась 23.10.2025р. (тобто майже через місяць після створення відповідачем листа) жодних доказів відправки відповідачем позивачу у конверті, штрихкод R 06702 439128 8 листа від 09.10.2025р. №85389/6/04-36-24-11-11 відповідачем не надано конверт, штрих-код R 06702 439128 8 має відмітку про повернення «За закінченням терміну зберігання» від 08.11.2025р. Тоді як, у відповідності до п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі Правила) у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (п. 102 Правил). Тобто, у порушення п. 101 Правил повернення конверту, штрих-код R 06702 439128 8 відбулось через 16 днів.

Як вже вказував суд, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Усі вказані доводи позивача мають формальний характер, їх визнання являло б собою допущення правового пуризму.

Суд зауважує, що поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2024 року у справі №160/9951/21.

Доводи позивача не містять змістовного обґрунтування наслідків для правомірності запиту з огляду на те, що його направили не в день складення. При цьому повернення конверту пізніше, а не раніше, навпаки розширює сферу можливостей позивача щодо отримання листа. Доводи щодо вмісту поштового відправлення судом вже оцінено раніше.

Також суд повторно зазначає, що позивач не вірно посилалася на абз. 2 п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки цю норму необхідно застосовувати разом з п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України, згідно якої «врученим» є в т.ч. направлений «рекомендованим листом з повідомленням» документ. У випадку позивача направлений документ існував, а тому він є врученим, в т.ч. з огляду на належність процедури направлення, дослідженої судом раніше.

Таким чином, усі згадані доводи не впливають на правомірність направлення запиту від 09.10.2025 року та, як наслідок, не зумовлюють протиправність ППР.

Вже в поясненнях від 22.07.2026 року позивач також вказувала, що в запиті від 09.10.2025 року не містились належним чином визначені підстави для його направлення.

Згідно викладу такого запиту в ньому вказано наступну підставу: «В ході виконання покладених на органи ДПС функцій на підставі п.п. п. 72.1 ст. 72 ПКУ, отримано податкову інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно одержання доходів фізичною особою - резидентом України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створіння контенту на платформі OnlyFans за 2023 рік у сумі 5 921,00 доларів США».

Відповідно до пп. 1 п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України запит повинен містити підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує.

Позивач наводив приклади судової практики, за змістом яких запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення (можливе порушення) платником податків податкового законодавства.

Необхідність конкретизації підстав для направлення запиту як такої не є спірною в даній справі. Водночас, спір існує щодо того чи можна вважати достатньою конкретизацію саме запиту від 09.10.2025 року. Підхід позивача фактично ґрунтувався на тому, що конкретизація відсутня, однак позивачем не здійснено жодного співставлення наведених прикладів судової практики, які по суті утворюють певний стандарт, з обставинами даної справи. Вирішуючи це питання суд здійснює таке співставлення:

1) справа №826/12168/17 «з матеріалів справи вбачається, що передумовою для призначення документальної позапланової перевірки з вищенаведених підстав стало направлення на адресу Товариства письмових запитів про надання пояснень на їх документальних підтверджень, в яких зазначено про виявлення відповідачем фактів, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Шварц Буд» за травень-серпень 2016 pоку та ТОВ «Проектівбуд» за вересень-листопад 2016 pоку, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Про зазначене, як свідчить зміст запитів, вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих Товариством за відповідні періоди, та даних Єдиного реєстру податкових накладних, а також податкової звітності ТОВ «Шварц Буд» та ТОВ «Проектівбуд».

…

Як вбачається з матеріалів справи, усі запити ГУ ДФС у м. Києві складені відповідно до вимог вищенаведених норм податкового законодавства та містять підстави для їх направлення, перелік конкретних порушень формування податкового кредиту, які були допущені Товариством при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Шварц Буд», ТОВ «Проектівбуд», а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій Товариства з вказаними контрагентами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про обов`язок позивача надати пояснення та їх документальні підтвердження на отримані від відповідача запити»;

2) справа №815/2596/17 ва «У справі, яка розглядається, судами встановлено, що запиту(ів) контролюючого органу із вимогою про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Агро-Сити», ТОВ «Форт-Вест», ТОВ «Ланчбокс», ТОВ «Грейн» та ПП «Альфа-Юг» на адресу Товариства (за його місцезнаходженням, податковою адресою) надіслано не було, як і не було вручено такого(их) особисто платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові».

3) справа №812/730/17 «колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачем на адресу позивача належним чином складеного письмового запиту про подання інформації та її документального підтвердження відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, з чим пов`язано право контролюючого органу у подальшому призначити документальну позапланову перевірку у разі ненадання відповіді на такий запит на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України».

4) справа №520/2207/19 «У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що запит контролюючого органу із вимогою про надання позивачем інформації та її документального підтвердження не містить зазначення будь-якої податкової інформації, яка свідчила б про порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого законодавства.

Як вже зазначалося, в наказі правовою підставою проведення перевірки вказано підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК. Відтак, в запиті, невиконання якого позивачем стало підставою для призначення позапланової перевірки, повинно було зазначено про виявлену недостовірність даних у відповідній податковій декларації. Запит від 27.12.2018 №54137/10/20-40-14-11-18 цьому не відповідає».

5) справа №320/10970/23 «як установлено судом апеляційної інстанції, 03 лютого 2021 року контролюючим органом складено запит № 1 про надання документів та пояснень, у якому детально визначено перелік документів, що підлягають наданню до контролюючого органу, сформульовано питання до директора Товариства та встановлено строк для надання відповідних пояснень, відповідей і документів до 04 лютого 2021 року до 17:00 год, тобто фактично один день, при цьому такий запит направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано ним 05 лютого 2021 року, тобто після спливу встановленого строку та завершення перевірки».

6) справа №160/11095/23 «у матеріалах справи міститься письмовий запит Відповідача від 28 листопада 2022 року №67899/6/04-36-23-02-11.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, у цьому запиті не зазначено всіх обставин, які вказують на наявність у контролюючого органу сумнівів у правильності оподаткування доходів нерезидента, а також не наведено конкретних фактів, які свідчать про порушення саме позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

7) справа №460/5464/20 « 15.02.2019 контролюючий орган надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмовий запит №1803/ФОП/17-00-13-03-04 з метою отримання інформації та документального підтвердження результатів зібраної податкової інформації. У цьому письмовому запиті відповідач повідомив, що за результатами аналізу податкової інформації, виявив факти здійснення позивачем господарської діяльності з продажу об`єктів нерухомого майна в значній кількості, на постійній основі та систематично, зокрема в 2017 році - 5 земельних ділянок та 4 житлові будинки, в 2018 році - 10 земельних ділянок та 9 житлових будинків. Дохід від продажу об`єктів нерухомого майна за 2017 рік склав 660828,66 грн, за 2018 рік - 1685660,85 грн.

…

Матеріалами справи підтверджується, що у контролюючого органу виникло право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з огляду на подання ФОП ОСОБА_1 відповіді на запит контролюючого органу у запитуваному обсязі та надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки».

Отже, в усіх випадках не йшлося про принаймні подібні фактичні обставини щодо обставин даної справи. В свою чергу випадки визнання належним обраного контролюючим органом рівня конкретизації мали місце (наприклад, справа №826/12168/17), при цьому рівень конкретизації відповідних обставин, які фактично і зумовили направлення запиту, є аналогічним. Відповідно, саме з посиланням на певний стандарт, який можна сформувати з огляду на релевантні приклади (випадки, коли Верховний Суд оцінював саме достатність обґрунтування запиту, а не згадував відповідні вимоги в іншому контексті) судової практики, суд визнає вказане відповідачем в запиті від 09.10.2025 року обґрунтування достатнім для висновку про дотримання вимог пп. 1 п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України.

Переважна більшість прикладів судової практики, вказаної позивачем, в цілому є нерелевантною, оскільки попри релевантний висновок щодо застосування певної норми права мали місце відмінні фактичні обставини справи, а також способи застосування відповідного висновку (наприклад, взагалі не вказано податкову інформацію щодо порушення, не вказано конкретні порушення або запит не надсилався взагалі).

В свою чергу в даній справі фактично позивачу доводилося до відома (хоча позивач і не скористався відповідною можливістю шляхом неотримання запиту) наступна інформація:

1) посилання на джерело інформації: пп. 72.1.3. п. 72.1. ст. 72 Податкового кодексу України (Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей - інформація про наявність та рух коштів на рахунках/електронних гаманцях платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів).

2) конкретизація відповідного суб`єкта: компетентний орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії;

3) зміст інформації: одержання позивачем доходу;

4) суб`єкта виплати доходу та місце заробітку: «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans;

5) розмір доходу та період його отримання: 5 921,00 доларів США за 2023 рік.

Слід зазначити, що вимоги пп. 1 п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України мають захисний та обмежувальний характер є запобіжником від необґрунтованого втручання в діяльність особи, в зв`язку з чим саме в такому аспекті і належить оцінювати стан виконання такої вимоги законодавства: чи надає особі зміст запиту достатній обсяг інформації, який дозволить особі усвідомлювати конкретні причини втручання в її діяльність, а також чи зможе особа за такого рівня конкретизації задовольнити вимоги контролюючого органу, забезпечивши при цьому баланс публічного та приватного інтересу.

В даній справі суд визнає наявність в запиті від 09.10.2025 року «підстав для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує». Оскільки позивачу забезпечено достатню конкретизацію підстав затребування відповідної інформації та документів, яка є необхідною на попередньому етапі діяльності відповідача (фактично, передує перевірці).

Отже, доводи позивача в цій частині судом відхилено.

Слід також повторно зазначити, що умовою для призначення перевірки (в частині, що стосується запиту), є саме «якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження». Не передбачено такої умови як «якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження, крім випадків, якщо запит платнику податків не вручено».

Зазначене узгоджується з тим, що запит вважається врученим з дати його надіслання, а перешкодою для здійснення відповідачем контролюючих повноважень очевидно не може бути поведінка самого підконтрольного суб`єкта, яка фактично і перешкоджає контролю. Як наслідок, неотримання позивачем запиту не є обставиною, яка унеможливлює призначення перевірки за пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Правозастосування, за змістом якого отримання або неотримання платником податків запиту контролюючого органу не впливає на існування правових підстав щодо застосування штрафу за ненадання відповіді на такий запит, міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 року у справі №160/18607/25.

В іншій частині доводи позивача так чи інакше повторювали вже оцінені судом раніше доводи, в зв`язку з чим суд підсумовує, що ППР №0184342408 (штраф за ненадання відповіді на запит) є правомірним, а у задоволенні позовної заяви в цій частині належить відмовити.

В т.ч. суд зауважує, що судом з власної ініціативи перевірено правомірність ППР №0184342408 в усіх аспектах, в т.ч. незаявлених позивачем, та констатується відсутність правових підстав для його скасування.

Щодо ППР №0184242408 та №0184262408 віл 08.04.2026 року.

Обидва ППР полягають у збільшенні позивачу податкового зобов`язання та застосування до неї штрафу, сформовані щодо однієї і тієї ж бази (доходу) та з огляду на одні й ті ж обставини. Як наслідок, доцільним є спільне вирішення питання про правомірність цих ППР.

Первинно суд оцінює доводи позивача щодо процедури проведення перевірки, оскільки на відміну від попереднього ППР, в якому обставини правопорушення виникли фактично поза перевіркою (запит, на який не надано відповіді, направлено до призначення перевірки, Акт перевірки лише зафіксував ці обставини, при цьому йдеться лише про штраф), в даному випадку контролюючим органом здійснено саме визначення податкового зобов`язання.

Позивач в позовній заяві зазначала, що не отримувала наказ про призначення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Наказ на перевірку позивачу направлено рекомендованим листом №R067086980484 з повідомленням про вручення, копію такого листа надано відповідачем разом з відзивом.

Положення п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України також вимагають «вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки».

Відповідні нормативні положення та значення неотримання листа позивачем вже досліджені судом раніше. З цих же підстав суд повторно висновує, що неотримання позивачем належним чином направленого їй документа не змінює статусу документа як «врученого» згідно п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України.

Отже, ці доводи позивача судом відхилено.

Позивач також наводила доводи по суті висновків відповідача, вказуючи наступне: «у відповідача відсутні документи про фінансово-господарську діяльність позивача, отримані нею доходи та видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої б достовірно можна було встановити порушення позивачем вимог податкового законодавства. Тобто, висновки контролюючого органу про те, що позивач отримала доходи з джерел за межами України у 2023 році від «Fenix International Ltd» (Велика Британія) за створення контенту на платформі OnlyFans у розмірі 224 893,79 грн., які підлягають оподаткуванню, не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах. Крім того, слід звернути увагу суду, що позивачка не отримувала а ні в 2023 році, а ні в інших роках дохід у розмірі 224 893,79 грн. Зазначене вказує, що у відповідача відсутні будь-які належні документальні підтвердження отримання позивачем доходів у розмірі 224 893,79 грн. у 2023 році. Таким чином, оскільки у відповідача відсутні належні достовірні та достатні докази отримання позивачем у 2023 році доходів з джерел за межами України у розмірі 224 893,79 грн., то відсутні і правові підстави для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень».

У поясненнях від 24.06.2026 року позивач додатково зазначає наступне: «Уважно та детально вивчивши надані документи хочеться звернути увагу суду на наступне: лист ДПС України №21688/7/99-00-24-04-03-07 від 05.09.2025р. містить зазначення про наявність до нього додатків, проте, такі додатки стороною відповідача до суду не надано лист ДПС України №27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02.10.2024р, лист Fenix International Ltd № S003703 від 02 вересня 2024 року не містять персоналізованої інформації щодо позивача (а ні в частині отримання доходу, а ні іншого порушення позивачем податкового законодавства). документи під назвою «Витяг з інформації наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 », Витяг з інформації наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 не містять а ні дат їх створення, а ні підписів, посад особи, що їх склала лист від 05.03.2025 року складено на іноземній мові, перекладу не надано роздруківка невідомого походження складена на іноземній мові, перекладу не надано Жодних інших доказів отримання позивачкою доходу (чи за неможливості їх надати клопотань про витребування) стороною відповідача до суду не надано. Зазначене вказує на недостовірність документів під назвою «Витяг з інформації наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 », Витяг з інформації наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 , лист від 05.03.2025 року, роздруківка невідомого походження та недостатність доказів для висновку про отримання позивачкою доходу. Отже, Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023» № 802/04.56-24- 08/3532412648 від 05.03.2026р. складено не на підставі вивчення відповідачем первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність чи помилковість нарахування платником податків податкових зобов`язань, тобто висновки такого Акту перевірки ґрунтуються виключно на листі ДПС України №21688/7/99-00-24- 04-03-07 від 05.09.2025р., листі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.10.2025 №85389/6/04-36-24-11-11, службовому листі від 24.11.2025 №46678/04-36-24-11-12 від Соборного відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області, тобто на припущеннях контролюючого органу. Всупереч наведених норм права та практики ї х правозастосування, як вбачається із Акту перевірки, відповідач визначив дохід позивача виключно на підстав листів та службового листа. Таким чином, відповідачем на надано до суду належних, достовірних та достатніх доказах, що підтверджували б обставину отримання позивачем доходів з джерел за межами України у 2023 році від «Fenix International Ltd» (Велика Британія) за створення контенту на платформі OnlyFans у розмірі 224 893,79 грн., а як наслідок не доведено отримання позивачкою доходу, не оподаткування якого і стало підставою винесення відповідачем оскаржуваним податкових повідомлень- рішень».

Судом витребувано у відповідача «копії документів, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.04.2026 року №0184242408, №0184262408, №0184342408». Як наслідок, усі існуючі та релевантні документи відповідачем надано, оскільки на виконання вимог ухвали суду документи надано, клопотань чи пояснень щодо неможливості надати певні документи або їх надання з затримкою відповідачем не подано. Відповідно, суд виходить з того, що жодних інших доказів у справі у відповідача не існує, оскільки їх не подано ані згідно обов`язку відповідача довести правомірність ППР, ані з огляду на їх ненадання на вимогу суду.

Відповідач надав до суду наступні докази:

1) Лист ДПС України від 02.10.2024 року №5949/8;

Вказаним листом Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві надіслано інформацію, яку надав уповноважений орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки.

2) Лист ДПС України від 05.09.2025 року №21688/7/99-00-24-04-03-07(вхідний відповідача від 09.09.2025 року №5895/8);

Вказаним листом Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві надіслано інформацію, яку надав уповноважений орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2023 рік.

3) Лист HMRC JITSIC DNO (податкового та митного органу Великої Британії) до ДПС України від 02.09.2024 року №S003703, разом з перекладом;

4) Лист HMRC JITSIC DNO (податкового та митного органу Великої Британії) до ДПС України від 04.03.2025 року №S003703;

5) 2 витяг з інформації наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 .

Перший з них (додаток 1) містить інформацію в т.ч. про номер та найменування акаунда, юзернейм, дані про особу, другий (додаток 2) - в т.ч. відомості про суму коштів.

Передусім суд звертає увагу на актуальний приклад судової практики для спірних правовідносин постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2026 року у справі №240/22077/25, оскільки обставини справи є цілком подібними. Зокрема, Верховним Судом зроблено наступні правові висновки: «

Інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, за своєю правовою природою належить до податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю.

…

між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10 лютого 1993 року укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11 серпня 1993 року. Законом України від 30 жовтня 2019 року №244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 05 грудня 2019 року (далі - Конвенція).

Крім того, Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25 січня 1988 року. Зазначену Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 грудня 2008 року №677-VI, а для України вона набрала чинності 01 липня 2009 року (далі - Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Міністерством фінансів України наказом від 16 квітня 2022 року №118 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 червня 2022 року за № 606/37942) затверджений Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Наведене правове регулювання свідчить про те, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Водночас сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд - від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності.

…

Отже, предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування, а також його розмір та період отримання».

Наступні висновки суду також будуть зроблені з урахуванням правових висновків Верховного Суду у згаданій постанові.

Передусім суд відхиляє посилання позивача на неможливість використати відповідну податкову інформацію, здобуту від іноземного органу як вказано раніше, інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, за своєю правовою природою належить до податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю

Так, слід звернути увагу на те, що відповідачем зроблено висновки про отримання доходу виключно на підставі податкової інформації, чого недостатньо, оскільки як вказав Верховний Суд відповідач також мав встановити:

- чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування;

- також його розмір;

- період отримання.

З огляду на зміст правозастосування Верховного Суду, узагальнююча інформацію про те, що особа в певному році отримала певні кошти не є достатнім доказом на підтвердження отримання доходу в розумінні Податкового кодексу України.

Розмір такого доходу відповідач визначав за рік, при цьому конвертував долари США в гривні по курсу станом на 31.12.2023 року. Таке визначення доходу є необґрунтованим, оскільки відповідач здійснив неприпустиме узагальнення. Як вбачається з наданих самим відповідачем витягів йдеться про 4 транзакції протягом 2023 року.

При цьому згідно п. 164.4. ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

В таких правовідносинах доходом є кожна окрема транзакція, в зв`язку з чим базою оподаткування є розмір транзакції по курсу на дату її вчинення, а не станом на останній день року. Особливості встановлення цих обставин, незалежно від їх складності, в будь-якому випадку не можуть зумовлювати зміну порядку визначення бази оподаткування, а також погіршувати становище платника податків.

Відповідно, відповідач констатував отримання позивачем доходу, однак належним чином не встановив при цьому:

1) дату отримання доходу;

2) розмір доходу.

При цьому в ході судового розгляду відповідачем взагалі не надано розумних пояснень про те, на підставі чого зроблено висновок з питання чи підтверджує така інформація отримання позивачем саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування.

Не розкрито відповідачем і зміст зазначених у наданих витягах показників та які саме відомості вони відображають. Зокрема, не встановлювалося чи свідчить зазначена у міжнародній податковій інформації сума про розмір фактично отриманого доходу платника податків, чи відображає інший узагальнений показник діяльності облікового запису на платформі, сформований за результатами відповідного звітного періоду.

При цьому суд не є податковим органом вищого рівня і в ході судового розгляду здійснює правосуддя, а не додаткову перевірку діяльності позивача. Як наслідок, якщо контролюючий орган в ході реалізації власних повноважень (проведення перевірок) не з`ясував обставину, яка впливає на можливість прийняття певного рішення, то ця обставина свідчить виключно про протиправність такого рішення як необґрунтованого, що є порушенням в т.ч. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки суд не є податковим органом вищої інстанції та не повинен самостійно замість відповідача фактично проводити належну перевірку діяльності позивача. Адміністративний суд є органом правосуддя, який оцінює в першу чергу правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень, одним з критеріїв такої оцінки є обґрунтованість дій відповідача, однак суд не повинен діяти у відповідних правовідносинах замість суб`єкта владних повноважень, що є очевидним наслідком принципу поділу влади. Як наслідок, якщо контролюючий орган зробив суттєво необґрунтовані висновки та на їх підставі прийняв ППР, такі обставини зумовлюють виключно протиправність ППР, а не обов`язок суду з`ясовувати не досліджувані відповідачем обставини, після чого здійснювати замість відповідача правозастосування, яке перебуває в межах повноважень контролюючого органу, а не суду.

Більш того, суд зауважує неналежний характер надання відповідачем доказів у справі. Так, до суду фактично надається електронний файл формату PDF з таблицею та певними відомостями. Відсутнє будь-яке засвідчення таких документів, в т.ч. із зазначенням суб`єкта та часу, належного зв`язку з первісним документом (в наявності посилання на «інформацію наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 », що також є неприпустимим узагальненням).

Згідно ч. 1-4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Надані витяги суд визнає неналежними доказами та не бере їх до розгляду.

З цих підстав суд констатує необґрунтованість висновків відповідача про отримання позивачем доходу, який є об`єктом оподаткування, що свідчить про протиправність спірних ППР.

Щодо прикладу судової практики, повідомленого відповідачем 10.08.2026 року, суд зауважує, що він не змінює вищевказаних висновків суду якщо щодо повноти перевірки, так і щодо належності наданих доказів, при цьому правових висновків щодо предмету доказування в справах даної категорії наданий приклад судової практики не містить, на відміну від прикладу судової практики, застосованого судом.

За вказаних обставин, відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття ППР №0184242408 та №0184262408 віл 08.04.2026 року, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 15.05.2026 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому сума 266,24 є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу за його клопотанням у відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний Суд» згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт»

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10456,84 грн.

Відповідач у запереченнях від 25.06.2026 року заперечував проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що достатніх документально підтверджених доказів про понесення витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви не надано. Також вказує, що послуги адвоката не відповідають критеріям розумності та реальності адвокатських витрат.

За ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.

Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Оферту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИСТИ БЕЗПРОБЛЕМ» (далі Оферта);

2) Заява позивача про приєднання до умов публічної оферти (акцепт) від 20.04.2026 року (далі Акцепт);

3) файл «Час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт по справі № 160/13452/26» (далі Розрахунок);

4) Замовлення від 15.06.2026 року №S01382, від 09.06.2026 року №S01380, від 27.04.2026 року №S01257 (далі Замовлення);

5) Платіжні інструкції від 10.06.2026 року №964109285 та від 08.06.2026 року №MB27462762, від 23.04.2026 року №MB26263892 (далі Квитанції).

Оферта за змістом є шаблоном договору про надання професійної правничої допомоги. За п. 3.1. оплата проводиться згідно завдань у розмірі 100% передплати. При цьому за п. 1.2.2. оплата вартості послуг підтверджує узгодження замовником повного розміру вартості юридичних послуг.

За змістом Акцепту позивач приєдналася до Оферти.

Розрахунок містить відомості про надані послуги та витрачений час, що в даній справі включає в себе:

1) складання позовної заяви;

2) складання відповіді на відзив;

3) складання пояснень, а також доплата за подачу документів в електронній формі та кількість позовних вимог.

Загальна витрата часу: 10,15 годин, загальна вартість: 10456, 84 грн.

Кожне з Замовлень містить відомості про вартість послуги і стосується відповідного процесуального документу (позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень).

Кожна з Квитанцій містить посилання на відповідне замовлення, при цьому платежі по ним здійснені саме позивачем.

Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати пов`язаними з розглядом справи.

В т.ч. суд відхиляє зауваження відповідача про те, що не надано документального підтвердження судових витрат, відсутній навіть акт виконаних робіт. Так, підтвердженням витрат є погодження їх змісту, а факт оплати згідно умов Оферти є погодженням послуги.

Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

Судом враховані доводи відповідача щодо пропорційності розміру витрат.

Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.

Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.

Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.

Суд, з`ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.

Судом враховано і ціну позову та часткове задоволення позову.

Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 10456,84 грн до 3000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139-143, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 року №0184242408, №0184262408.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 595,42 гривень (п`ятсот дев`яності п`ять гривень 42 копійки).

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко