Ухвала суду № 139156717, 20.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №521/14422/25

провадження №1-кп/947/600/26

У Х В А Л А

20 серпня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клоптання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року, та питання щодо можливості призначенння справи до судового розгляду,

за участю: прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , їх захисника ОСОБА_9 , обвинуваченої ОСОБА_10 , її захисника ОСОБА_11 , потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представників потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Під час підготовчого судового провадження, прокурором подано до суду клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

1. Зміст клопотань сторони обвинувачення.

В обґрунтування поданих клопотань, прокурор зокрема зазначила:

1.1) щодо ОСОБА_3 , що остання обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Стверджувала, що на теперішній час, ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, тобто ОСОБА_3 може: переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 , знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду (п.1); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5).

Вважала, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Заявляла, що обирати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Звертала увагу, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2026 зменшено розмір застави до 130 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 432640 гривень.

Однак вважала, що застава у розмірі 130 розмірів прожиткових мінімумів не створить достатнього стримувального ефекту з огляду на інкримінований корисливий характер діяльності, кількість епізодів і потерпілих осіб, оскільки учасники організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші наразі невстановлені слідством особи, об`єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім її учасникам, систематично, без укладення інвестиційних договорів, не маючи передбачених законом ліцензій та дозволів на здійснення інвестиційної діяльності, діючи спільно та узгоджено, прикриваючи свою протиправну діяльність товариством з обмеженою діяльністю «ВІНЕКС ТРЕИД», яке набуло ознак «фінансової піраміди», в період з 11.02.2022 по 24.09.2024 обіцяючи, однак не виплачуючи дивідендів та не повертаючи грошових вкладів, заволоділи шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами 94 довірливих громадян на загальну суму 25742035,00 гривень, які звернули на свою користь та витратили на власні потреби.

Стверджувала, що втрата застави повинна бути для обвинуваченої та можливого заставодавця реально відчутним наслідком, здатним стримати від неявки до суду, контакту з потерпілими та свідками або порушення інших обов`язків. Водночас застава не використовується як покарання чи спосіб відшкодування шкоди, а виключно як процесуальна гарантія належної поведінки.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 832000 гривень; 2) визначити у разі внесення застави необхідність виконання обвинуваченою ОСОБА_3 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду, здати на зберігання до сторони обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти про зміну свого місця проживання.

1.2) щодо ОСОБА_4 , що остання обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Стверджувала, що на теперішній час, ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, тобто ОСОБА_4 може: переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду (п.1); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5).

Вважала, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Заявляла, що обирати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Звертала увагу, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2026 зменшено розмір застави до 130 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 432640 гривень.

Однак вважала, що застава у розмірі 130 розмірів прожиткових мінімумів не створить достатнього стримувального ефекту з огляду на інкримінований корисливий характер діяльності, кількість епізодів і потерпілих осіб, оскільки учасники організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші наразі невстановлені слідством особи, об`єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім її учасникам, систематично, без укладення інвестиційних договорів, не маючи передбачених законом ліцензій та дозволів на здійснення інвестиційної діяльності, діючи спільно та узгоджено, прикриваючи свою протиправну діяльність товариством з обмеженою діяльністю «ВІНЕКС ТРЕИД», яке набуло ознак «фінансової піраміди», в період з 11.02.2022 по 24.09.2024 обіцяючи, однак не виплачуючи дивідендів та не повертаючи грошових вкладів, заволоділи шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами 94 довірливих громадян на загальну суму 25742035,00 гривень, які звернули на свою користь та витратили на власні потреби.

Стверджувала, що втрата застави повинна бути для обвинуваченої та можливого заставодавця реально відчутним наслідком, здатним стримати від неявки до суду, контакту з потерпілими та свідками або порушення інших обов`язків. Водночас застава не використовується як покарання чи спосіб відшкодування шкоди, а виключно як процесуальна гарантія належної поведінки.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 832000 гривень; 2) визначити у разі внесення застави необхідність виконання обвинуваченою ОСОБА_4 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду, здати на зберігання до сторони обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти про зміну свого місця проживання.

1.3) щодо ОСОБА_5 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України.

Стверджувала, що на теперішній час, ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, тобто ОСОБА_5 може: переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду (п.1); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5).

Вважала, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Заявляла, що обирати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Звертала увагу, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2026 зменшено розмір застави до 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1098240,00 гривень.

Однак вважала, що застава у розмірі 330 розмірів прожиткових мінімумів не створить достатнього стримувального ефекту з огляду на інкримінований корисливий характер діяльності, кількість епізодів і потерпілих осіб.

Так, учасники організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші наразі невстановлені слідством особи, об`єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім її учасникам, систематично, без укладення інвестиційних договорів, не маючи передбачених законом ліцензій та дозволів на здійснення інвестиційної діяльності, діючи спільно та узгоджено, прикриваючи свою протиправну діяльність товариством з обмеженою діяльністю «ВІНЕКС ТРЕЙД», яке набуло ознак «фінансової піраміди», в період з 11.02.2022 по 24.09.2024 обіцяючи, однак не виплачуючи дивідендів та не повертаючи грошових вкладів, заволоділи шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами 94 довірливих громадян на загальну суму 25742035,00 гривень, які звернули на свою користь та витратили на власні потреби.

Крім того, ОСОБА_5 , протягом періоду з 11 лютого 2022 року по 26 лютого 2025 року переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення та отримання матеріальних благ на постійній основі за рахунок вчинення корисливих умисних злочинів проти власності у вигляді незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою громадян, у складі організованої групи, започаткував та підтримав функціонування «фіктивної» інвестиційної інтернет-платформи «my.vintrade.io.» під виглядом інвестування грошових коштів у розвиток невизначеної підприємницької діяльності, яку в реальності не мав наміру здійснювати, задля отримання грошових коштів залучених шахрайським шляхом, зловживанням довірою громадян внаслідок чого отримав на вказані банківські рахунки грошові кошти у загальній сумі, а також готівкою грошові кошти, у загальній сумі (загальна сума) 12823493,00 гривень, при цьому, знаючи, що таке майно (кошти) прямо та повністю одержано внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, набув майно (кошти), щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, якими частково володів до проведення обшуку.

Стверджувала, що отримані злочинним шляхом грошові кошти від незаконної діяльності, ОСОБА_5 у невстановленому місці та час легалізував, зокрема, надходження на карткові рахунки (картки), відкриті на ім`я ОСОБА_5 (без урахування поповнень з власних карток), становить 7859764,00 грн., з яких, операції з перерахування коштів на рахунки інших осіб складають 5244765,00 грн.; операції з оплати товарів, послуг 2361231,00 грн., операції з отримання готівки - 444199,00 грн.

З метою укриття походження здобутих внаслідок вчинення шахрайства грошових коштів заздалегідь здобув так званий «холодний» електронний гаманець «Ledger» та у період з 11 лютого 2022 року по 26 лютого 2025 року почав використовувати раніше створений електронний гаманець на криптоплатформі «BINANCE», зареєстрований на своє ім`я, де акумулювалися внесені інвесторами грошові кошти, де фактично за період з 11.02.2022 по 26.02.2024 на рахунок було зараховано НОМЕР_1 USDT (еквівалентно 32954954 гривень по курсу НБУ) та списано з рахунку НОМЕР_2 USDT (еквівалентно 24170376 гривень по курсу НБУ), якими останній розпоряджався на власний розсуд.

Акцентувала, що ОСОБА_5 внаслідок вчинення протиправних діянь отримав в зазначений період часу дохід від незаконної діяльності у вигляді грошових коштів на загальну суму 12141172,06 грн., 1185430 USDT (еквівалентно 32954954,00 грн. по курсу НБУ), 25 транспортних засобів, 5 земельних ділянок, знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, набув, володів, використовував, розпорядився майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснив фінансові операції, з таким майном.

Наголошувала, що втрата застави повинна бути для обвинуваченої та можливого заставодавця реально відчутним наслідком, здатним стримати від неявки до суду, контакту з потерпілими та свідками або порушення інших обов`язків. Водночас застава не використовується як покарання чи спосіб відшкодування шкоди, а виключно як процесуальна гарантія належної поведінки.

Вважала, що зменшення розміру застави до 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, позбавляє необхідного стримувального ефекту. А тому сторона обвинувачення вважає, що достатнім розміром застави буде застава у розмірів 450 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1497600 гривень. Саме такий розмір є обґрунтованим, пропорційним обставинам кримінального провадження та узгоджується з метою застави, визначеною ст.182 КПК України і практикою ЄСПЛ.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1497600 гривень; 2) визначити у разі внесення застави необхідність виконання обвинуваченим ОСОБА_5 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду, здати на зберігання до сторони обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти про зміну свого місця проживання.

2. Позиції учасників судового провадження щодо клопотань прокурора.

2.1) Під час судового засідання, прокурор підтримала подані клопотання про продовження строків тримання під вартою та просила їх задовольнити.

2.2) Під час судового засідання, обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник, проти клопотання прокурора заперечували, у його задоволенні просили відмовити. Захисник зокрема вказувала, що після 06.08.2026 року не виникло жодної обставини, яка б обгрунтовувала посилення запобіжного заходу. Заявляла, що тривалість перебування обвинуваченої під вартою вимагає посилення, а не послаблення судового контролю. Акцентувала, що у клопотанні немає нового аналізу ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а тяжкість обвинувачення не є доказом ризиків. Наголошувала, що ЄСПЛ не дозволяє підміняти ризики загальними посиланнями на тяжкість справи та особливо непереконливими є довід про недостатність більш м`яких запобіжних заходів. Звертала увагу, що застава не може виконувати функцію «психологічного покарання», а вмога про 250 прожиткових мінімумів не має індивідуального обгрунтування. Підкреслювала, що суд не повинен перетворювати продовження запобіжного заходу на автоматичну процедуру, оскільки відсутність фактів порушення обов`язків має принципове значення. Посилаючись на викладене, просила суд: 1) відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як необгрунтованого та такого, що не містить належного підтвердження актуальності заявлених ризиків; 2) змінити застосований щодо ОСОБА_3 запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід, який суд визнає достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки, шляхом зменшення розміру застави, який на цей час становить 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 432640,00 грн.; 3) у разі якщо суд дійде висновку про необхідність збереження застави як запобіжного заходу залишити визначений ухвалою суду від 06.08.2026 р. 432640,00 грн, не допускаючи його збільшення до 832000,00 грн за відсутності нових обставин, які б обґрунтовували таке збільшення.

Окремо, обвинувачена ОСОБА_3 доповнила, що клопотання отримала лише зранку та у неї не було часу належним чином підготувати свої заперечення. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави.

2.3) Під час судового засідання, обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник, проти клопотання прокурора заперечували, у його задоволенні прсили відмовити. Захисник зокрема вказувала, що прокурор не навів нових обставин, які б обгрунтовували подальше тримання під вартою, а посилання на тяжкість обвинувачення не може бути самостійною підставою для продовження тримання під вартою. Зазначала, що зменшення застави до 130 прожиткових мінімумів є показовим, а 250 прожитквоих мінімумів не мають жодного обгрунтування. Заявляла, що посилання на обвинувальний акт не є доказом ризиків, оскільки серйозність обвинувачення не може підміняти конкретний аналіз ризиків. Наголошувала, що тривалість перебування під вартою вимагає посилення, а не послаблення обгрунтування. Вважала, що поведінка ОСОБА_4 не підтверджує заявлених ризиків, а її особистість підлягає індивідуальній оцінці. Підкреслювала, що тримання під вартою не може перетворюватися на попереднє покарання. Посилаючись на викладене, просила суд: 1) відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як необгрунтованого та такого, що не містить належного підтвердження актуальності заявлених ризиків; 2) змінити застосований щодо ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід, який суд визнає достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки, шляхом зменшення розміру застави, який на цей час становить 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 432640,00 грн.; 3) у разі якщо суд дійде висновку про необхідність збереження застави як запобіжного заходу залишити визначений ухвалою суду від 06.08.2026 р. 432640,00 грн, не допускаючи його збільшення до 832000,00 грн за відсутності нових обставин, які б обґрунтовували таке збільшення.

Окремо, обвинувачена ОСОБА_4 доповнила, що обов`язки не порушувала та порушувати не буде. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.

2.4) Під час судового засідання, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники, проти клопотання прокурора заперечували. Захисник ОСОБА_8 зокрема вказувала, що жодних нових доказів протиправної поведінки ОСОБА_5 під час перебування в СІЗО немає. Наголошувала, що реальний грошовий залишок від господарської діяльності ОСОБА_5 було матеріалізовано у автомобілях та землі, а 100% цих активів, майна та супутніх рахунків наразі заблоковані, вилучені та перебувають під судовим арештом сторони обвинувачення, реальний наявний баланс вільних грошових коштів «в кишені» ОСОБА_5 дорівнює нулю. Обвинувачений фізично позбавлений будь-яких джерел для сплати застави, що підтверджується тривалим перебуванням у СІЗО. Звертала увагу, що вина ОСОБА_5 , як і його роль нібито «організатора» кримінальних правопорушень, жодним чином не доведені, а тому діє презумпція невинуватості і обвинувачення не може використовувати тяжкість інкримінованої ролі як беззаперечний факт для погіршення його становища. Вважала, що до обставин, які істотно знижують будь-які процесуальні ризики відносяться: освіта ОСОБА_5 , наявність численних подяк та винятково позитивні характеристики старост округів, голови Черновецької громади та депутатів; офіційні заяви ряду депутатів, які висловлювали реальний намір та готовність взяти ОСОБА_5 на особисті поруки; наявність стійких, міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та родини в межах Одеської області. Стверджувала, що вимога прокурора про штучне підвищення застави ОСОБА_5 до 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб прямо суперечить обов`язковим висновкам, викладеним у Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України №9-р(ІІ)/2026 від 21.07.2026 року. При цьому, тривалість перебування ОСОБА_5 під вартою (яка триває вже близько року на стадії підготовчого засідання та більше 1,5 року взагалі) у поєднанні з тривалою неможливістю сплатити навіть попередньо визначений судом розмір застави є беззаперечним і об`єктивним доказом повної відсутності реальних вільних коштів у обвинуваченого та його родини. Виснувала, що на все виявлене майно та рахунки ОСОБА_5 судом накладено арешт, а отже встановлення завідомо непомірної суми у 1497600 грн за повної відсутності нових активів є прямим нехтуванням позицією КСУ. Посилаючись на викладене, просила суд: 1) клопотання прокурора від 14.08.2026 в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та збільшення альтернативної застави до 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залишити без задоволення; змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби з 22:00 до 05:00 наступного дня, визначивши місце виконання даного запобіжного заходу за вибором суду за однією з наявних у матеріалах справи адрес; 3) у разі визначення судом застави як альтернативного заходу зменшити в межах ст.182 КПК України чинний розмір застави (330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) до мінімального, помірного та реального для виконання розміру, що повністю відповідає фактичному майновому стану особи за умов стовідсоткового арешту майна; виключити з переліку обов`язків вимогу щодо здачі на зберігання закордонного паспорта у зв`язку з його перебуванням у розпорядженні сторони обвинувачення з моменту проведення обшуку.

Окремо, обвинувачений ОСОБА_5 доповнив, що клопотання прокурора отримав під час конвоювання до будівлі суду. Клопотання було без жодниз додатків, а на сторінках клопотання з 19 по 22 текст частково або повністю відсутній. Заявляв, що такі дії прокурора порушують його право на захист, оскільки він позбавлений можлиивості спілкування зі своїм захисником та підготувати заперчення. Також наголошував, що все його майно перебуває під арештом. Просив не задовольняти клопотання прокурора, або в другому випадку, зменшити розмір застави до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

2.5) Потерпілі та представники потерпілих підтримали клопотання прокурора.

3. Мотиви та висновки суду щодо клопотань прокурора.

Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що на підставі ухвали суду від 25.06.2026 року обвинуваченим було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 серпня 2026 року включно.

Крім того, ухвалою суду від 06.08.2026 року обвинуваченим було зменшено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме: відносно ОСОБА_5 до 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для кожної.

Під час продовження обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, судом був врахований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду.

У зв`язку з цим, доводи прокурора щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення не враховуючи попередню ухвалу суду, безпідставно, без надання будь яких нових доказів, про нього заявляє.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України передбачає, що однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд погоджується, що станом на 20.08.2026 року, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України відносно кожного з обвинувачених продовжує існувати, а саме:

-) щодо ОСОБА_3 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

-) щодо ОСОБА_4 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

-) щодо ОСОБА_5 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності продовжує існувати (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Суд неодноразово вказував, що кожний ризик завжди пов`язаний з певною невизначеністю, тобто відсутністю точної та повної інформації, яка б давала можливість встановити його настатння, проте така невизначенність не може існувати безтроково та необмежений час. У зв`язку з цим, на суд і покладається обов`язок враховувати певні умови, які об`єктивно пов`язані з їх виникненням, зокрема: характер пред`явленого обвинувачення та особа обвинуваченого.

Суд не вбачає нових істотних обставин та доводів, які б свідчили, що рівень ризику переховування від суду перестав існувати, а отже клопотання прокурора в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, ч.5 ст.182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При цьому, суд критично оцінює аргументи прокурора щодо доцільності збільшення розміру застави, оскільки вони не підтвердженні будь якими належними та допустимими доказами, так як лише тверджень прокурора, без подання відповідних документів, суду на цей час вже не достатньо.

Таким чином, враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, особи обвинувачених, їх поведінку під час судового розгляду та тривалість перебування останніх під вартою, суд вважає за доцільне зменшити обвинуваченим розмір застави, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, а ОСОБА_5 до 310 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Крім того, суд черговий раз звертає увагу обвинувачених, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

А відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

4. Щодо призначення справи до судового розгляду.

21.08.2026 року, під час підготовчого судового засідання, судом також поставлено на обговорення питання щодо можливості призначення справи до судового розгляду.

При цьому, ще 07.10.2025 року у судовому засіданні обвинуваченим було роз`яснено судом їх право на колегіальний судовий розгляд, а 04.06.2026 року, обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_8 підтвердили свою відмову від клопотання захисника ОСОБА_16 про колегіальний судовий розгляд.

У судовому засіданні, 21.08.2026 року, прокурор, захисник ОСОБА_7 , потерпілі та їх представники проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Обвинувачені та захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 проти призначення справи до судового розгляду заперечували. Захисник ОСОБА_8 зокрема вважала, що без розгляду клопотання про скасування арешту майна, справу не можна призначати до розгляду.

Водночас, ані обвинувачені, ані їх захисники, клопотань про розгляд кримінального провадження стосовно обвинувачених колегіально судом у складі трьох суддів, перед судом не заявляли.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до наступних висновків.

Підстави для закриття провадження, передбачені пп.5 8, 10 ч.1.,ч.2 ст.284 КПК України відсутні.

Кримінальне провадження на підставі ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 КПК України підсудне Київському районному суду м.Одеси.

Наданий обвинувальний акт містить відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України та підписаний прокурором. До вказаного обвинувального акту додаються документи, передбачені ч.4 ст.291 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пп.1 - 4 ч.3 ст.314 КПК України.

Підстави для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні передбачені пп.1 5 ч.2 ст.27 КПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 315, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 жовтня 2026 року включно.

Зменшіти обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу до 110 (ста десяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 366080 (триста шістдесят шість тисяч вісімдесят) гривень.

2. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 жовтня 2026 року включно.

Зменшіти обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу до 110 (ста десяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 366080 (триста шістдесят шість тисяч вісімдесят) гривень.

3. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 жовтня 2026 року включно.

Зменшіти обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу до 310 (триста десяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1031680 (один мільйон тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.

4. У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за обвинувачених ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнити з-під варти негайно обвинувачену/обвинуваченого за яку/якого було внесено заставу, та зобов`язати останню/останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися з Одеської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5. Роз`яснити, що у разі неявки обвинуваченого/обвинуваченої, яких було звільненно з під варти у зв`язку із внесенням застави, за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на них обов`язків застава звертається у дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого/обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

6. Призначити у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України судовий розгляд на 27 серпня 2026 року на 14 год. 00 хв., який відбудеться у приміщенні Київського районного суду міста Одеси (вул.Варненська, 3Б, м.Одеса; кабінет для довідок - 213).

7. Судовий розгляд здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні.

8. Викликати у судове засідання наступних учасників судового провадження: прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих, прдставників потерпілих.

9. Ця ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.

10. Ця ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

11. Ця ухвала, в частині признання до судового розгляду, набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1