Рішення № 139156631, 21.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3939/26

2/703/2532/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

установив:

16.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на колишню дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дитиною трьох років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та відповідач з 29.08.2025 перебували у зареєстрованому шлюбі, що рішенням Смілянського міськрайонного суду від 09.03.2026 розірваний. Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона з дочкою проживає окремо від чоловіка, дитина перебуває на повному її утриманні, відповідач матеріальної допомоги їй в достатньому розмірі не надає, а тому просить стягувати з відповідача аліменти на своє утримання як колишньої дружини, з якою проживає дитина, до досягнення трьох років.

Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрите провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі направлено відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, вказане відправлення повернуте без вручення через закінчення встановленого терміну зберігання.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо обов`язків подружжя по утриманню.

Сторони 29.08.2025 зареєстрували шлюб у Олександрівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду від 09.03.2026, що набрало законної сили 09.04.2026, вказаний шлюб розірваний.

Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.01.2026.

Дитина проживає разом із позивачкою, що вказано в позовній заяві, підтверджується витягом із реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання позивачки та довідкою квартального комітету №3 м. Сміла, з яких, окрім іншого вбачається, що позивачка разом із малолітньою дочкою проживають за адресою АДРЕСА_1 . Вказані обставини не заперечувалися відповідачем.

ОСОБА_4 25.04.2016 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, що слідує із довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №203127.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За приписами статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (ч. 6 ст. 84 СК України).

З урахуванням зазначеного, необхідною умовою утримання вагітної жінки та жінки, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право вагітної жінки, а також жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що вагітна жінка або жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить вагітній жінці/жінці-матері незалежно від цієї обставини.

З матеріалів справи вбачається та це не було спростовано відповідачем, що позивачка ОСОБА_1 утримує спільну дитину сторін до досягнення 3-х річного віку, відтак дитина постійно проживає з матір`ю, яка у зв`язку із вказаними обставинами потребує матеріальної допомоги.

Якщо підставою для сплати аліментів є вагітність або проживання з дитиною до 3-х років або з дитиною з інвалідністю, то згідно з законом, працездатність або рівень доходу того з подружжя, на користь якого стягуються аліменти, не має значення.

За ч. 1, 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

З матеріалів вбачається наявність у позивачки ІІ групи інвалідності, однак така встановлена до реєстрації шлюбу між сторонами.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

За обставинами даної справи, відсутні будь-які відомості про наявність у відповідача ОСОБА_2 джерела доходів, стан його здоров`я, зокрема непрацездатність, наявність інших осіб, що їх за законом він має утримувати, стягнення за виконавчими документами, або обставини, що виключають його можливість надавати матеріальну допомогу дружині.

Відповідач не скористався власним правом заперечувати проти позовних вимог, вказавши відповідні обставини, однак вбачається, що позивачка разом із малолітнім сином сторін проживає окремо, її потреба в матеріальному забезпеченні до досягнення дитиною трирічного віку, з огляду на викладене вище презюмується.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Суд констатує, що в даній справі існування таких обставин не встановлене.

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 СК України).

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, за відсутності відомостей про обставини, що виключають можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, стягнувши із відповідача аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною трьох років. Вказаний розмір аліментів суд вважає достатнім та таким, що не поставить мати з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.

Отже позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відтак, враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір належить стягнути із відповідача в дохід держави.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, ст. 110, 112, 180, 181, 182 СК України, керуючись ст. 5, 7, 10, 12, 13, 141, 259, 263, 265, 273, 280-282, 430 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з червня 2026 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп судового збору, що зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 21.08.2026.

Суддя І.В. Овсієнко