Рішення № 139156606, 21.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/928/26

Номер провадження2/711/1242/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Пастухова О.В.,

представника відповідача адвоката Гарбазея Д.О.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів, в якій просить суд зменшити розмір аліментів на користь утримання трьох неповнолітніх дітей від спільних стосунків із відповідачем ОСОБА_3 згідно судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.11.2024 у справі №711/9090/24 із частки всіх доходів позивача на встановлення фіксованої суми щомісячної сплати доходів позивача в розмірі 5606,25 грн на одну дитину щомісячно, а всього 16 818,75 грн на місяць на трьох дітей з врахуванням тієї обставини, що позивач у справі є особою із обмеженими фізичними можливостями (інвалід 2-ї групи) та щомісячно потребує коштів на ліки та лікування, а також додатково ще сплачує добровільно щомісячно 5606,25 грн аліменти і ОСОБА_2 (третій особі по справі) на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , що призводить до дисбалансу фінансових можливостей позивача і ставить позивача в тяжкий фінансовий стан, оскільки так позивач зараз сплачує на аліменти на чотирьох дітей 75% від свого сукупного доходу, що фінансово обтяжливо для позивача (вхідний №4543, а.с.1-2 т.1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів (вхідний №13927 від 01.04.2026); розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів вирішено здійснювати з врахуванням заяви позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 31.03.2026 (вхідний №13927 від 01.04.2026, а.с.122-125 т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 31.03.2026, позивач зазначає, що він сплачує відповідачу згідно судового наказу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.11.2024 1/2 всіх своїх доходів (заробітної плати та пенсії по інвалідності), а також додатково добровільно сплачує 1/4 частку своїх доходів третій особі ОСОБА_2 на утримання їх спільної дитини. У зв`язку з цим позивач констатує, що сукупний розмір аліментів на даний час перевищує 50% від усіх його доходів та становить 75% від сукупного місячного доходу позивача, що ставить його у вкрай тяжкий фінансовий стан, оскільки він за 1/4 частку тих доходів, що йому залишаються, не має змоги забезпечувати свої базові соціальні потреби на прожиття та лікування і придбання необхідних ліків.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_3 06.02.2026 подала судовий наказ Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.11.2024 про стягнення з позивача 1/2 частини від всіх доходів на примусове виконання до органів ДВС. Другим відділом ДВС в м.Черкаси було відкрито виконавче провадження №80172821 із примусового виконання судового наказу та 06.02.2026 розпочато виконавчі дії, в тому числі і шляхом блокування банківських рахунків позивача, оскільки відповідач у цій справі не бажає добровільно врахувати ту обставину, що позивач у справі на даний час фінансово не спроможний сплачувати 1/2 частину від своїх доходів лише на утримання дітей від стосунків із відповідачем та іще додатково 1/4 частину від сукупного розміру доходів на утримання четвертої дитини від стосунків із ОСОБА_2 .

У цьому контексті позивач звертає увагу суду, що до цього позивачу вдавалося в добровільному порядку сплачувати аліменти на утримання всіх своїх чотирьох дітей, але через погіршення майнового та фінансового стану позивача в 2026 ситуація кардинально змінилася і не в бік покращення для позивача, що і привело до виникнення даного спору.

У зв`язку з цим позивач просить ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, що були встановлені судовим наказом Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.11.2024 у справі №711/9090/24, в розмірі 50% від всіх скупних доходів позивача у справі, та які з 06.02.2026 стягуються з позивача у справі Другим відділом ДВС у м.Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №80172821 на користь утримання трьох неповнолітніх дітей від спільних стосунків із відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , змінивши частку щомісячного стягнення з 1/2 частки всіх доходів позивача на 1/8 частку від сукупної суми всіх доходів позивача на кожну дитину щомісячно, а всього відповідно на частку в 3/8 від скупного розміру всіх доходів позивача на місяць на утримання всіх 3-х дітей від стосунків позивача з відповідачем, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначене о 12 год 00 хв 12 березня 2026 року (а.с.47-48 т.1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів (а.с.56-59 т.1).

06 березня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гарбазеєм Д.О. був поданий відзив на позовну заяву у редакції від 04.02.2026, у прохальній частині якого представник відповідача просив суд ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.70-71 т.1).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2026 підготовче засідання відкладене у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача адвоката Пастухова О.В. про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення з відзивом на позовну заяву (а.с.102). Підготовче засідання відкладене до 09 год 30 хв 03.04.2026.

16.03.2026 позивачем ОСОБА_1 до суду скеровано заперечення на відзив відповідача, в яких цей учасник справи просить суд врахувати означені заперечення під час ухвалення судового рішення (а.с.107-110 т.1).

Також 25.03.2026 представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гарбазеєм Д.О. до суду подані додаткові пояснення, згідно прохальної частини яких цей учасник справи просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, стягнувши з позивача судові витрати (а.с.118-121 т.1).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.04.2026 відкладено підготовче засідання до 15 год 00 хв 14.04.2026 у зв`язку з першою неявкою у судове засідання представника відповідача з поважних причин оголошення сигналу «Повітряна тривога» (а.с.144 т.1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2026 підготовче засідання відкладено до 15.00 год 05.05.2026 у зв`язку з прийняттям до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову (а.с.180-181 т.1).

04 травня 2026 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , до суду подані пояснення, в яких цей учасник справи повідомила суд про те, що вона підтверджує отримання щомісяця в добровільному порядку від позивача у справі аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_5 , 2023 року народження, а також не заперечила проти задоволення позову з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.187-188 т.1).

Також 04 травня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гарбазеєм Д.О. поданий відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого цей учасник справи просить суд відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Заперечення проти позовних вимог представник відповідача обгрунтовує тим, що наявні в матеріалах справи докази не доводять того, що позивач несе обов`язок зі сплати аліментів ще будь-кому. Відтак підстав для зменшення розміру аліментів з 1/2 до 3/8 всіх видів доходу немає. При цьому свідчення ОСОБА_2 суперечать матеріалам справи.

Щодо скрутного матеріального становища, то звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Ап Імпорт» (код ЄДРПОУ 39712220) відбулося виключно після виявлення цього джерела доходу ДВС та ОСОБА_3 і інформування про це суд у відзиві на позову заяву. Тобто, на переконання представника відповідача, ОСОБА_1 умисно погіршив своє матеріальне становище для зменшення джерел свого доходу як доказ для зміни розміру аліментів. Останнє підтверджується і тим, що в заяві на звільнення вказана підстава за угодою сторін, а не за станом здоров`я як намагається це повідомити суду ОСОБА_1 .

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що наявність групи інвалідності і потреби в постійному лікуванні та медикаментах як підстава для зменшення розміру аліментів не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи.

Крім того, на переконання сторони відповідача, такою заявою порушуються права трьох спільних дітей сторін так як сам позивач неодноразово зазначав, що нібито сплачує ОСОБА_2 5600,00 грн шляхом перерахування на картку. Проте, як вбачається з наведених розрахунків у заяві про зміну предмета позову, ОСОБА_1 бажає платити трьом спільним з ОСОБА_3 дітям 3/8 частин всіх своїх доходів, в той час як ОСОБА_2 він начебто сплачує тверду суму в розмірі 5600,00 грн щомісячно добровільно. Проте за відсутності інформації щодо реального розміру доходів ОСОБА_1 як станом на день подання позову, так і станом на день ухвалення судом рішення у справі, права трьох дітей можуть бути порушені шляхом отримання менших коштів, що розраховуються у відсотках від доходів позивача в той час як спільна з ОСОБА_2 дитина матиме фіксований розмір аліментів, який може бути більшим від відсоткового значення.

Також сторона відповідача акцентує увагу на тому, що позивач намагається ввести суд в оману щодо відсутності інших джерел доходу як підставу для зменшення розміру аліментів. Так, з останнього, що достеменно відомо стороні відповідача, 09.08.2023 позивачем було укладено договір позики № 09/08/2023 з ОСОБА_6 , відповідно до умов якого останньому зі згоди відповідача було передано в якості позики грошові кошти в сумі 3 920 525,00 грн. Строк повернення 31.08.2026. З метою забезпечення виконання зобов`язань по договору позики № 09/08/2023 ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Ін Поінт» (ЄДРПОУ 38031056, заставодавець) був укладений договір застави транспортного засобу № 1 від 09.08.2023.

Сторона відповідача звертає увагу суду на те, що договір позики не містить вказівок на його безоплатність, а відтак, з врахуванням положень ст. 1048 ЦК України, ОСОБА_6 як мінімум сплачує ОСОБА_1 проценти за користування коштами на рівні однієї облікової ставки НБУ. Також сторона відповідача не виключає, що є і інші договори, так як розмір їх з позивачем спільних коштів, поділ яких здійснюється в справі № 711/3590/25, складає 6 328 239,00 гривень.

Відтак, на переконання відповідача, ОСОБА_1 намагається приховати дійсні джерела свого доходу та їх розмір тим самим показуючи нібито погіршення свого майнового стану задля зменшення розміру аліментів на утримання спільних з ОСОБА_3 дітей.

Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що жодні, наведені позивачем доводи, як в позовній заяві, так і в заяві про зміну предмета позову, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, а навпаки ними спростовуються, що є підставою для відмови в задоволенні позову (а.с.196-197 т1).

Також 04 травня 2026 року позивачем ОСОБА_1 до суду подана відповідь на відзив, у прохальній частині якої позивач просить суд відхилити в повному обсязі всі доводи позивача, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення проти доводів сторони відповідача позивач грунтує на тому, що він вважає, що довів факт сплати аліментів в добровільному порядку на утримання четвертої дитини від стосунків із ОСОБА_2 , що також додатково засвідчується і скерованими до суду письмовими заявами ОСОБА_2 від 06.03.2026 та від 04.05.2026, в яких третя особа підтверджує суду факт добровільної сплати позивачем аліментів на утримання їх спільної дитини.

Крім того позивач звертає увагу суду, що звільнення з роботи відбулося в 2026 році і очевидним є той факт, що після звільнення з роботи у вищевказаних підприємствах позивач у справі перестав отримувати заробітну плату, яку він раніше отримував, коли працював на відповідних підприємствах, що і є доказом погіршення майнового стану позивача у справі, і підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки маючи додаткові доходи в минулому позивачу ще якось вдавалося триматися на плаву, віддаючи половину всіх своїх доходів відповідачу у справі як аліменти згідно судового наказу.

Щодо заперечень відповідача про соціальний статус позивача як людини із обмеженими фізичними можливостями, як доказу неповноцінного стану здоров`я позивача, то ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що при подачі даного позову до суду в додатках до позову позивачем було додано копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 16.10.2019, з якої вбачається набуття позивачем статусу особи з інвалідністю 2-ї групи довічно, що, на переконання позивача, повністю спростовує твердження відповідача з даного приводу.

Відносно заперечень відповідача щодо того, що матеріали даної справи не містять доказів розміру доходів позивача на момент звернення з позовом до суду та на момент розгляду даної справи в суді, то позивач звертає увагу суду на те, що такі доводи відповідача не заслуговують на увагу суду, оскільки в додатках до первісного позову позивача, п.9 та п.10 додатків, позивачем було долучено як довідку про доходи за останні шість місяців, так і банківську виписку з АТ КБ «Приватбанк» про розмір отриманої за останні шість місяців позивачем пенсії.

Також позивач заперечує твердження відповідача про те, що ним приховуються доходи від суду для здійснення з них відрахувань на аліменти, оскільки долучені стороною відповідача до відзиву договори позики не можуть бути належними та допустимими доказами по даній справі в розумінні ст.77-78 ЦПК України, оскільки аналіз вищевказаних договорів позики дає підстави для висновку, що їх зміст не містить умов щодо нарахування позивачем будь-якої плати ОСОБА_6 за використання таких позик (а.с.191-193 т.1).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.05.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09 год 30 хв 11 травня 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача для підготовки заперечення на відповідь на відзив (а.с.211 т.1).

08 травня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гарбазеєм Д.О. до суду скероване заперечення на відповідь на відзив, у прохальній частині якого цей учасник справи просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи заперечення, що викладені у відповіді на відзив, представник відповідача зазначає про те, що з наданих позивачем виписок про рух коштів за період 01.08.2025-31.01.2026 в АТ КБ «Приватбанк» жодним чином не простежується сплата аліментів ОСОБА_2 .

Щодо тяжкого фінансового становища позивача через звільнення з ТОВ «Ап Імпорт» та ТОВ «Агропросперіс Трейд», то представник відповідача звертає увагу суду, що таке звільнення дивним чином співпало з направленням державним виконавцем подання від 12.02.2026 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 в даних товариствах. І вже 27.02.2026 з`являється наказ про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін. Проте згода сторін як підстава для звільнення не свідчить, що таке звільнення зумовлене станом здоров`я, а навпаки свідчить, що роботодавець та працівник домовилися припинити співпрацю за взаємною згодою. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували погіршення стану здоров`я і неможливість виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків в ТОВ «Ап Імпорт» позивач не надав, а відтак і не підтвердив що звільнення дійсно пов`язане з погіршенням здоров`я.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що наявність в ОСОБА_1 . ІІ групи інвалідності сама по собі не підтверджує потребу у постійному лікуванні та купівлі ліків і не є доказом понесення позивачем таких витрат чи неможливість їх здійснення через сплату аліментів.

Відносно поданих відповідачем договорів позики та застави, то представник відповідача звертає увагу на положення ст. 1048 ЦК України, яка чітко визначає підстави, за яких договір позики є безпроцентним (і дані договори таким підставам не відповідають). При цьому ця ж стаття визначає, що лише в договорі або законом може бути визначено оплатність позики чи безоплатність. Проте такого пункту в договорах позики, наданих відповідачем, немає. Окрім того, позивачем передавались в якості позики спільні гроші подружжя і оплатність такого договору є одним із способів отримання доходу подружжям, доступу до якого на сьогодні ОСОБА_3 позбавлена.

Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів, що останній не має можливості здійснювати сплату аліментів в розмірі, визначеному судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.11.2024 у справі № 711/9090/24 через погіршення свого матеріального становища, а тому, на переконання представника відповідача, відсутні підстави для зміни способу та розміру стягнення аліментів (а.с.215-216 т.1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2026 закрито підготовче провадження у справі № 711/928/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів; розгляд справи по суті призначений о 14 год 10 хв 04 червня 2026 року (а.с.224-226 т.1).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2026 розгляд справи відкладений до 09 год 10 хв 23 липня 2026 року (а.с.238 т.1).

16 липня 2026 року позивачем ОСОБА_1 до суду подані додаткові пояснення, в яких цей учасник справи повідомляє суд про те, що після судового засідання, що відбулося 04.06.2026, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 подала до Соснівського районного суду м. Черкаси позовні заяви про стягнення з позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , а також аліментів на власне утримання як колишньої дружини. У зв`язку з цим позивач констатує, що у випадку задоволення позову ОСОБА_2 з нього додатково підлягатиме до стягнення іще частка від сукупного місячного доходу, а тому сукупне щомісячне стягнення за всіма виконавчими документами з позивача становитиме ще більше, а саме 125% від сукупного місячного його доходу (вхідний №31189/26 від 16.07.2026).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.07.2026 розгляд справи відкладений до 10 год 30 хв 13 серпня 2026 року у зв`язку з визнанням поважною причиною не прибуття в судове засідання як позивача ОСОБА_1 , так і його представника адвоката Пастухова О.В.

11 серпня 2026 року позивачем ОСОБА_1 до суду подані додаткові пояснення, в яких цей учасник справи повідомляє суд про те, що ним за червень, липень та серпень 2026 року щомісячно сплачувалися аліменти на утримання спільної з ОСОБА_2 дитини сина ОСОБА_4 , щоразу по 8000 грн, що складає 1/8 частки всіх видів його заробітку (доходу). Також позивач повідомляє суд про те, що ним був укладений з ТОВ «Медичний центр «Світогляд» договір на надання медичних послуг, який стосується лікування очей. У зв`язку з цим позивач уже поніс витрати на лікування, а також має понести відповідні витрати у майбутньому, що, на переконання позивача, є поважною підставою для задоволення позову (вхідний №34722/26).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пастухов О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Просили суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, що були встановлені судовим наказом Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.11.2024 у справі №711/9090/24, в розмірі 50% від всіх скупних доходів позивача у справі, та які з 06.02.2026 стягуються з позивача у справі Другим відділом ДВС у м.Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №80172821 на користь утримання 3-х неповнолітніх дітей від спільних стосунків із відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , змінивши частку щомісячного стягнення із 1/2 частки всіх доходів позивача на 1/8 частку від сукупної суми всіх доходів позивача на кожну дитину щомісячно, а всього відповідно на частку в 3/8 від скупного розміру всіх доходів позивача на місяць на утримання всіх 3-х дітей від стосунків позивача із відповідачем, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Додатково позивач повідомив суд, що його щомісячний дохід після вирахування усіх податків та зборів складає 64000 грн, а також те, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.08.2026 з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 задля утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу).

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гарбазей Д.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково звернув увагу суду на положення ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. У зв`язку з тим, що наразі сукупний розмір аліментів, які має сплачувати позивач, становить 62,5% від його доходу, тому правових підстав для задоволення позову немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 повідомила суд про те, що до 31.05.2026 вона проживала разом із ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Щодо грошових коштів, які їй перераховував ОСОБА_1 , то третя особа повідомила суд, що то були не аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 , а грошові кошти, що надавав ОСОБА_1 їй для власних потреб: відвідування косметолога тощо. Також ОСОБА_2 повідомила суд про те, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.08.2026 стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/8 частки доходу платника аліментів. Щодо процесуального ставлення до позовних вимог, що третя особа ОСОБА_2 повідомила суд про те, що вона вважає, що усі діти ОСОБА_1 мають отримувати аліменти в однакових частках, у зв`язку з цим вона не заперечує проти задоволення позову.

13 серпня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 14 год 00 хв 21 серпня 2026 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.08.2026 поновлено судовий розгляду у порядку, передбаченому ч.2 ст.244 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача та його представника, висловлені як письмово, так і під час проголошення вступного слова, процесуальну позицію представника відповідача, що висловлена як письмово, так і проголошена під час вступного слова, а також процесуальну позицію третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, що висловлена як письмово, так і проголошена під час вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони, починаючи з 12.08.2010, перебували у шлюбі, який рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 грудня 2024 року у справі №711/9092/24, що набрало законної сили 07.01.2025, був розірваний (а.с.16-17 т.1).

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 12.08.2010 до 07.01.2025, встановлена рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.12.2024 у справі №711/9092/24, що набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає під час розгляду цивільної справи №711/928/26.

У шлюбі в сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19 т.1) та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18, 19 т.1).

Судовим наказом Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25 листопада 2024 року в справі №711/9090/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 20.11.2024 та продовжувати стягнення до досягнення найстаршою дитиною ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) повноліття.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання судовим наказом Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.11.2024 у справі №711/9090/24 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 25 листопада 2024 року (реєстраційний номер рішення: 123264251).

Також судом встановлено з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , яким документований позивач ОСОБА_1 , що останній є отримувачем пенсії по інвалідності довічно з підстав того, що є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.3 т.1).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , що видане 15.11.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_10 , батьками якого є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.20 т.1).

Крім того з довідки акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» №20/73-2025 від 11.12.2025 суд встановив, що ОСОБА_1 дійсно працює в АТ «Агропросперіс Банк» з 05.10.2021 на посаді керівника з організації продажу у Черкаській області Управління агрофінансування та координації роботи з партнерами. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що за період з 01.06.2025 до 30.11.2025 ОСОБА_1 нараховано та виплачено дохід сукупно в сумі 261 655,53 грн, з яких вирахувано ПДФО в розмірі 47097,99 грн, а також військовий збір у сумі 13082,77 грн (а.с.22 т.1).

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №TCPFLD1BRFGF7UT6 від 02.02.2026 суд встановив, що у період з 14.01.2025 до 14.08.2025 ОСОБА_1 отримував щомісячно пенсійне забезпечення в розмірі 11 269,47 грн (а.с.23 т.1). Водночас із довідки АТ КБ «Приватбанк» №966R1PTA32CIJH8O від 02.02.2026 суд встановив, що картка № НОМЕР_5 є додатковим електронним платіжним засобом клієнта ОСОБА_2 до основної картки № НОМЕР_6 , що емітована банківською установою на ім`я ОСОБА_1 ; крім того з означеного засобу доказування суд встанови, що за період з 01.08.2025 до 31.01.2026 за картковим рахунком № НОМЕР_5 витрат було в розмірі 88 666,60 грн, а надходжень в сумі 22 571 грн (а.с.15 т.1).

Крім того із ухвал Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 та 27 листопада 2024 року та від 13 січня 2025 року, що роздруковані із Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, однак щоразу позовна заява була або залишена без розгляду, або повернута позивачу (а.с.24-26 т.1).

Із квитанцій АТ «Агропросперіс Банк» №26387268 від 01.02.2026, №26388884 від 01.02.2026, №26320717 від 01.02.2026, №26270112 від 01.02.2026, №26184494 від 01.02.2026, №26064151 від 01.02.2026, №26016040 від 01.02.2026, №25992217 від 01.02.2026, №25981549 від 01.02.2026, №25872823 від 01.02.2026, №25846572 від 01.02.2026, №25818350 від 01.02.2026, №25779366 від 01.02.2026, №25767163 від 01.02.2026, а також із платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк» №Р24А3512474655D4050 від 14.11.2024 та №А24А3472738764D1863 від 05.11.2024 суд встановив, що у період часу з листопада 2024 року до лютого 2025 року ОСОБА_1 здійснював перерахунок грошових коштів ОСОБА_3 , зазначаючи призначення платежу як: поповнення рахунку ОСОБА_3 або переказ власник коштів; сукупно за означений період часу позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 101 816 грн (а.с.27-42 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Овдієнко С.В. від 06.02.2026 про відкриття виконавчого провадження №80172821, зі змісту якої встановив, що підставою для відкриття означеного виконавчого провадження став судовий наказ Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/9090/24 від 25.11.2024; стягувачем у виконавчому провадженні №80172821 є ОСОБА_3 , а боржником ОСОБА_1 (а.с.54 т.1).

Із інформації про виконавче провадження №80172821 від 03.03.2026 суд встановив, що державним виконавцем виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей був переданий на виконання до роботодавців боржника ОСОБА_1 : АТ «Агропросперіс Банк» та ТОВ «Ап Імпорт» (а.с.72-73 т.1).

Крім того з відповіді Державної податкової служби України на запит Другого ВДВС у м. Черкаси КМУ МЮУ №313364340 від 09.02.2026 суд встановив, що у період з 4 кварталу 2024 року до 3 кварталу 2025 року ОСОБА_3 отримував дохід в АТ «Агропросперіс Банк» та ТОВ «Ап Імпорт» (а.с.75-76 т.1).

Також із відповіді Пенсійного фонду України на запит Другого ВДВС у м. Черкаси КМУ МЮУ №313894592 від 12.02.2026 суд встановив, що ОСОБА_1 отримує пенсійне забезпечення щомісячно в розмірі 11269,47 грн (а.с.77 т.1).

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №5S53GMLC8S87GTCL від 02.02.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_3 означеною банківською установою емітовано картку, маска картки № НОМЕР_7 , а також те, що за період з 01.01.2026 до 22.02.2026 надходження на вказану банківську картку склали 35 092,66 грн (а.с.82-83 т.1). Водночас із довідки АТ КБ «Приватбанк» №IV16Q4JFU24CI3KF від 03.03.2026 суд встановив, що за період з 01.01.2026 до 03.03.2026 надходження на вказану банківську картку склали 35 843,66 грн (а.с.84-85 т.1).

Крім того з довідки АТ «Кредобанк» №212-2592/26 від 12.02.2026 суд встановив, що 23.07.2020 між означеною банківською установою та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №іро16227, на виконання умов якого ОСОБА_1 , за період з 23.07.2020 до 11.02.2026, сплачено 170 132,74 грн у рахунок повернення основної суми боргу та 280 202,59 грн у рахунок сплати відсотків за користування кредитними коштами. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що станом на 11.02.2026 сума основного боргу становить 229 867,26 грн (а.с.111 т.1).

Із наказу №8-к/тр/ос від 27.02.2026, що виданий ТОВ «Ап Імпорт», суд встановив, що ОСОБА_1 був звільнений з посади аналітика консолідованої інформації адміністративного відділу ТОВ «Ап Імпорт» з підстав, передбачених п.1 ст.36 КЗпП України, тобто за угодою сторін (а.с.112, 126 т.1).

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №UBQCPBIKR1G6CKKG від 02.04.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 означеною банківською установою емітовано картку, маска картки № НОМЕР_5 , а також те, що за період з 01.08.2025 до 31.01.2026 надходження на вказану банківську картку склали 22 571 грн, а витрати 88 666,60 грн. Зокрема, з означеного засобу доказування суд встановив, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював перерахування грошових коштів ОСОБА_11 , однак без зазначення конкретного призначення платежу (а.с.155-170 т.1).

Також судом встановлено, що 18.09.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір позики №18/09/2023, предметом якого є те, що позикодавець ( ОСОБА_1 ) передав позичальникові ( ОСОБА_6 ) грошові кошти в розмірі 204 000 грн, що на день укладення договору еквівалентно 5580 дол.США, а позичальник зобов`язується повертати позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та на умовах, визначених цим договором. Строк повернення суми позики до 25.11.2024 (а.с.198-199 т.1).

Крім того 18.09.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір позики №18/09/2023, предметом якого є те, що позикодавець ( ОСОБА_1 ) передав позичальникові ( ОСОБА_6 ) грошові кошти в розмірі 181 250 грн, що на день укладення договору еквівалентно 5000 дол.США, а позичальник зобов`язується повертати позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та на умовах, визначених цим договором. Строк повернення суми позики до 01.12.2023 (а.с.200 т.1).

Також 09.08.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір позики №09/08/2023, предметом якого є те, що позикодавець ( ОСОБА_1 ) передав позичальникові ( ОСОБА_6 ) грошові кошти в розмірі 3 920 525 грн, що на день укладення договору еквівалентно 107 200 дол.США, а позичальник зобов`язується повертати позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та на умовах, визначених цим договором. Строк повернення суми позики до 31.08.2026 (а.с.201-203 т.1).

Із договору застави транспортного засобу від 09.08.2023, що укладений між ОСОБА_1 (заставодержателем) та ТОВ «Ін Поінт» (заставодавець, майновий поручитель), предметом якого є те, що заставодавець як майновий поручитель позичальника ОСОБА_6 забезпечує виконання позичальником зобов`язання за договором позики від 09.08.2023, згідно з умовами якого заставодержателем було надано позичальнику безвідсоткову позику в сумі 3 920 525 грн, еквівалентом якої є 107 200 дол. США. Предметом застави є рухоме майно, про обтяження якого внесені відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.204-205, 206 т.1).

Із виписки АТ КБ «Приватбанк» від 27.05.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 означеною банківською установою емітовано картку, маска картки № НОМЕР_8 , а також те, що за період з 01.02.2026 до 11.05.2026 надходження на вказану банківську картку склали 11 031 грн, а витрати 11028,65 грн. Зокрема, з означеного засобу доказування суд встановив, що ОСОБА_1 отримував перерахування грошових коштів від ОСОБА_12 , однак без зазначення конкретного призначення платежу (а.с.234-235 т.1).

Також із документів, що були долучені до додаткових пояснень позивача від 16.07.2026 (вхідний №31189/26) суд встановив, що ОСОБА_2 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовними заявами, в яких містяться позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання як малолітнього сина ОСОБА_5 , так і на власне утримання до досягнення дитиною трьох років.

Із консультаційних висновків спеціаліста від 07 та 08.07.2026 суд встановив, що позивач ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою до ТОВ «Медичний центр «Світогляд», за результатами яких йому рекомендовано оперативне та медикаментозне лікування. Водночас із фіскальних чеків від 07.07.2026 суд встановив, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ «МЦ «Світогляд» 34400 грн за надання йому такої медичної послуги як задня закрита вітректомія правого ока, а також за консультацію лікаря офтальмолога та за медичні дослідження.

Крім того з виписки з медичної карти амбулаторного хворого №13858 від 07.07.2026 суд встановив, що ОСОБА_1 фахівцями ТОВ «Медичний центр «Світогляд» було проведено оперативне лікування, а саме: задня закрита вітректомія, лазерна коагуляція сітківки, ендотампонада силіком 1300сс правого ока.

Із квитанції АТ «Агропросперіс Банк» №30442419 від 15.07.2026 та платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №Р24А6000020218D2562 від 07.06.2026 суд встановив, що ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 грошові кошти щоразу в сумі 8000 грн з призначенням платежу відповідно: аліменти на дитину ОСОБА_7 за липень 2026 року та за червень 2026 року.

Також із документів, що були долучені до додаткових пояснень позивача від 11.08.2026 (вхідний №34722/26) суд встановив, що 10.08.2026 ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до фахівців ТОВ «МЦ «Світогляд», якими рекомендовано йому планове оперативне лікування: виведення силікону з правого ока, що коштує 17000 грн.

Із квитанції АТ «Агропросперіс Банк» №30637607 від 05.08.2026 суд встановив, що ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8000 грн з призначенням платежу: аліменти на дитину ОСОБА_7 за серпень 2026 року.

Аналізуючи означені підстави позову з призми досліджених матеріалів цивільної справи, а також положень чинного законодавства і правових висновків щодо практики їх застосування, що викладені у постановах Верховного Суду, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001).

Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, аналіз положень ч.3 ст.181 СК України у взаємозв`язку з ч.1 ст.192 того ж Кодексу дає підстави для висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів отримувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів та/або зміна його сімейного стану можуть бути підставами для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних правовідносин.

Також аналіз означених положень матеріального права дає підстави для висновку, що перелік підстав, зокрема для зменшення розміру аліментів, не є вичерпним, однак вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті платника аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, аналізуючи, викладені вище норми СК України, а також керівні роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, суд робить висновок, що, під час вирішення спору про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів, а також те, що така зміна суттєво впливає на його змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання трьох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від першого шлюбу, як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилається на зміну його сімейного стану, а саме: народження ІНФОРМАЦІЯ_6 сина ОСОБА_4 та добровільної сплати у зв`язку цим аліментів на утримання останнього на банківський рахунок його матері ОСОБА_2 , а також на те, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, та не те, що розмір відрахувань з його заробітної плати на утримання як дітей від першого шлюбу, так і малолітньої дитини, батьками якої є позивач та третя особа, сукупно становить 75% за умови, що максимальний розмір відрахувань із заробітної плати платника аліментів не може перевищувати 50%. Крім того позивач як у додаткових письмових поясненнях, так і під час судового розгляду повідомив суд про те, що наразі у нього погіршився стан здоров`я, що викликало необхідність звернення за медичною допомогою до ТОВ «МЦ «Світогляд».

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) та від 03 липня 2024 у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зроблено правовий висновок щодо правильності застосування положень ст.192 СК України, відповідно до якого зміна сімейного стану позивача, а саме: народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. У конкретному випадку позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що вказано у ст.76 ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 основного Закону України.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Із безпосередньо досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що надані позивачем докази для доведення позовної вимоги про зменшення розміру аліментів на утримання трьох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , від першого шлюбу, не підтверджують того юридичного факту, що внаслідок народження сина ОСОБА_4 , тобто через зміну сімейного стану платника аліментів, позивач не має об`єктивної змоги сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.11.2024.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилася у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 та суперечитиме їх інтересам.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи на те, що з матеріалів справи суд встановив, що, станом на час розгляду справи судом, майновий стан позивача є сталим. Такий висновок суду грунтується на тому, що як з довідок АТ «Агропросперіс Банк» від 11.12.2025 та АТ КБ «Приватбанк» №TCPFLD1BRFGF7UT6 від 02.02.2026, так і пояснень позивача суд встановив, що щомісячний дохід позивача складає 64000 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що надає можливість позивачу забезпечувати як трьох малолітніх дітей від першого шлюбу шляхом сплати аліментів у розмірі, визначеному судовим наказом, так і малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі, що добровільно сплачує позивач матері останнього шляхом перерахування на банківський рахунок (8000 грн/щомісячно, що складає 1/8 частину від заробітку (доходу позивача)).

Також суд, виснуючи про сталий матеріальний стан позивача, зважає на те, що ОСОБА_1 09.08.2023 уклав договір позики з ОСОБА_6 (а.с.201-203 т.1), предметом якого є те, що позикодавець ( ОСОБА_1 ) передав позичальникові ( ОСОБА_6 ) грошові кошти в розмірі 3 920 525 грн, що на день укладення договору еквівалентно 107 200 дол.США, а позичальник зобов`язується повертати позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та на умовах, визначених цим договором. Сума позики підлягає поверненню позичальником позикодавцю щомісячно, в період з 30.09.2023 до 31.08.2026, в розмірі від 140 072 грн до 77 735 грн.

Водночас, суд відхиляє твердження позивача, що сукупний розмір сплачених ним аліментів на утримання усіх дітей наразі складає 75% (50% - на утримання дітей від першого шлюбу, та 25% - на утримання сина ОСОБА_4 ), а максимальний розмір утримань із заробітної плати не може перевищувати 50%, з огляду на таке.

Частинами 2,3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Проте як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи позивач, починаючи з червня 2026 року, добровільно сплачує аліменти ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 щомісячно в розмірі 8000 грн, що складає 1/8 частину від заробітку (доходу) позивача (64000 грн/8000 грн).

Крім того як позивач ОСОБА_1 , так і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , у судовому засіданні повідомили, що 09.08.2026 рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 саме в розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу).

Таким чином суд встановив, що, станом на день ухвалення судового рішення, розмір витрат позивача на утримання чотирьох малолітніх дітей становить 62,5%, тобто не перевищує 70 % відрахувань із заробітної плати позивача ОСОБА_1 .

Тож загальна частка доходів, що стягуються із заявника на утримання його дітей, не суперечить чинному законодавству, тобто не перевищує максимальний розмір відрахувань із заробітної плати платника аліментів.

У зв`язку з цим, суд констатує, що така підстава позову як народження у позивача іншої дитини сина ОСОБА_4 , та сплата у зв`язку з цим добровільно аліментів на його утримання третій особі, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , для зменшення розміру аліментів на утримання трьох малолітніх дітей від першого шлюбу, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а відповідно і не може бути оцінена судом як підстава для задоволення позову.

Що стосується твердження позивача, для зменшення розміру аліментів на утримання трьох малолітніх дітей від першого шлюбу, як те, що позивач у справі є особою з обмеженими фізичними можливостями, а саме особою з інвалідністю ІІ групи, то суд звертає увагу на те, що позивачем, всупереч положенням ст.12,81 ЦПК України, не надано доказів того, що встановлення йому відповідної групи інвалідності, що мало місце завчасно до видачі судового наказу у справі №711/9090/24, впливає на його матеріальне становище та унеможливлює сплату аліментів у попередньому розмірі. У зв`язку з цим суд відхиляє означену підставу для зменшення розміру аліментів на утримання трьох малолітніх дітей від першого шлюбу.

Відносно твердження позивача, для зменшення розміру аліментів на утримання трьох малолітніх дітей від першого шлюбу, як те, що наразі він проходить медичне лікування в ТОВ «МЦ «Світогляд», то суд зазначає про таке.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивач не надав суду доказів тому юридичному факту, що стан його здоров`я суттєво погіршився і вжиті позивачем заходи - проходження лікування в ТОВ «МЦ «Світогляд», не сприяли поліпшенню стану його здоров`я.

Водночас сам факт проходження лікування в ТОВ «МЦ «Світогляд» не є безумовною і самостійною підставою для застосування до спірних правовідносин положень ст.192 СК України, оскільки саме на позивача покладений процесуальний обов`язок доведення перед судом тих обставин, що погіршення стану здоров`я суттєво впливає на можливість останнього сплачувати аліменти на утримання трьох малолітніх дітей від першого шлюбу в розмірі, що визначений судовим наказом. У цьому контексті суд звертає увагу учасників на те, що витрати позивача ОСОБА_1 щодо надання медичної допомоги йому ТОВ «МЦ «Світогляд» склали близько 13% від сукупного розміру доходу позивача за період з 01.06.2025 до 30.11.2025 (34400 грн/269100 грн) без урахування податків та обов`язкових платежів.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що і означена вище підстава позову не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а відповідно судом відхиляється як недоведена належними і допустимими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача адвоката Гарбазея Д.О., що викладені як письмово, так і проголошені під час вступного слова, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

Ураховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач належних і допустимих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, суду не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на переконання суду, не є достатніми для зменшення, визначеного судовим наказом розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть, а також те, що розмір аліментів згідно судового наказу не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами СК України, тому суд дійшов висновку, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає.

Інші обставини, які, на переконання позивача, свідчать про необхідність зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання трьох малолітніх дітей від першого шлюбу, ані в позовній заяві, ані під час проголошення вступного слова та судових дебатів, позивачем суду не повідомлено, тому суд немає процесуальної можливості їх проаналізувати і надати їм правову оцінку з призми положень, передбачених ст.192 СК України.

За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, тому такі витрати слід компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з цим, суд, керуючись ч.6 ст.141 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», дійшов висновку, що судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.180, 192 СК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 244, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 21 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3

Головуючий: О. В. Петренко