Рішення № 139156558, 21.08.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/558/25

Провадження № 2/697/85/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю: секретаря судових засідань Шакало Л.С.,

представника позивача Яконюк Г.О. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі також ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2012 між ПАТ «Банк Руский Стандарт» (надалі АТ «БАНК ФОРВАРД», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Руский Стандарт») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 97157189, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 5 582,91 грн. на строк 366 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

У рамках проведення крос-компаній клієнтів АТ «БАНК ФОРВАРД» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, програмний комплекс здійснював автоматичну заміну номера кредитного договору, у зв`язку з чим кредитний договір номером № 100333270 підв`язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 97157189 від 17.05.2012.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору, що підтверджується виписками за кредитними договорами.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звертається з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 100333270 становить 62 156,24 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 25 490,18 грн.; заборгованість за відсотками 24 311,12 грн.; заборгованість за комісією 12 354,94 грн.

25.07.2024 АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги.

Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АБ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100333270.

Зважаючи на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 156,24 грн. та сплачений судовий збір.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.09.2025 заяву відповідача ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Васянович В.В. про перегляд заочного рішення у справі № 697/558/25 задоволено; заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі № 697/558/25 скасовано; призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т.1 а.с.224-226).

15.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Васяновича В.В. до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності в якій вказав, що зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов було подано 07.03.2025, а 12.03.2025 судом було відкрито провадження по даній справі.

В свою чергу, за замістом позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що 17.05.2012 між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 97157189, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 5 582,92 грн. на строк 366 днів, з 17.05.2012 по 17.05.2013. Розмір процентної ставки 0,01%; сукупна вартість кредиту 83,18%, комісія за РО щомісячно 222,76 грн.

В довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 17.05.2012 викладено умови кредитного договору: строк кредиту 12 місяців, процентна ставка фіксована, процентна ставка 0,01%, комісія за розрахункове обслуговування 3,99% (нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі), орієнтовна сукупна вартість кредиту (в процентному виразі) 83,18%.

За приписами статей 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За даних обставин, право вимоги та строк позовної давності настав у позивача з 17.05.2013 з дати укладення кредитного договору та несплатою відповідачем тіла кредиту та відсотків, а сплинув 18.05.2016 за приписами статей 256, 257 ЦК України.

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Просить суд застосувати позовну давність в цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики; в задоволенні позову відмовити (т.1 а.с.237-238).

17.11.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Васяновича В.В. надійшла заява про правову позицію в справі в якій вказав, що позов було подано 07.03.2025, 12.03.2025 судом порушено провадження у справі.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що 17.05.2012 між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 97157189, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 5 582,92 грн. на строк 366 днів, з 17.05.2012 по 17.05.2013. Розмір процентної ставки 0,01%; сукупна вартість кредиту 83,18%, комісія за РО щомісячно 222,76 грн.

В довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 17.05.2012 викладено умови кредитного договору: строк кредиту 12 місяців, процентна ставка фіксована, процентна ставка 0,01%, комісія за розрахункове обслуговування 3,99% (нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі), орієнтовна сукупна вартість кредиту (в процентному виразі) 83,18%.

Так, починаючи з 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною 5, де вказано про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

В своїй заяві представник відповідача посилався на практику Верховного Суду, викладену в постановах по справах № 444/9519/12 від 28.03.2018, № 910/17048/17, № 912/1120/1 б7, № 202/4494/16-ц від 31.10.2018.

Вважає, що оскільки позивач та відповідач уклали договір позики шляхом підписання заяви № 97157189, відповідно до умов якої відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 5 582,92 грн. на строк 366 днів, з 17.05.2012 по 17.05.2013. Розмір процентної ставки за процентної ставки за кредитом 0,01%; сукупна вартість кредиту 83,18%, комісія за РО щомісячно 222,76 грн.

Термін дії договору 12 календарних місяців.

Отже, термін дії договору (строк дії) закінчився за договором позики № 97157189 17.05.2013 з дати укладення кредитного договору та несплатою відповідачем тіла кредиту та відсотків, а сплинув 18.05.2016 за приписами статей 256, 257 ЦК України.

Саме до цих періодів позивач мав право нараховувати відповідачу відсотки, а не до дати відступлення права вимоги. За даних підстав є явно завищеною та невірно нарахованою, а тому вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

За приписами статей 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За даних обставин, право вимоги та строк позовної давності настав у позивача з 17.05.2013 з дати укладення кредитного договору та несплатою відповідачем тіла кредиту та відсотків, а сплинув 18.05.2016 за приписами статей 256, 257 ЦК України.

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Просить суд в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поговором позики відмовити; застосувати позовну давність в цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (т.1 а.с-244-248).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2026 визнано явку представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обов`язковою для надання особистих пояснень (т.2 а.с.24-25).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.03.2026 повторно визнано явку представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обов`язковою для надання особистих пояснень (т.2 а.с.56-57).

27.05.2026 до суду від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшло клопотання про витребування доказів в якому просила витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016; адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) відомостей щодо проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «Банк Форвард», у зв`язку з чим кредитний договір № 100333270 підв`язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 97157189 від 17.05.2012 (т.2 а.с.80-81).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27.05.2026, клопотання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про витребування доказів задоволено; вирішено витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відомості щодо проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «Банк Форвард» у зв`язку з чим кредитний договір № 100333270 підв`язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 97157189 від 17.05.2012 (тобто відомості, що кредитний договір № 100333270 не є новим за своєю пригодою, а походить від кредитного договору № 97157189) (т.2 а.с.88-89).

17.06.2026 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло повідомлення про неможливість виконання вимоги ухвали суду від 27.05.2026 у справі № 697/558/25, оскільки відсутня інформація щодо найменування банківської установи, клієнтом якої була зазначена фізична особа (т.2 а.с.96-97).

19.06.2026 до суду від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просили долучити до матеріалів справи відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (т.2 а.с.102-108).

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі. Повторно витребувати інформацію у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вважає не потрібним, оскільки вони надали відповідь Фонду, яка містить витребовувану інформацію.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Васянович В.В. у судове засідання не з`явилися, в заяві про правову позицію представник відповідача просив розглянути справу без участі сторони відповідача, а також просив відмовити в задоволенні позову (т.1 а.с.248).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17.05.2012 між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 97157189, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок на надано кредит у сумі 5 582,92 грн. на строк 366 днів, з 17.05.2012 по 17.05.2013. Розмір процентної ставки за кредитом 0,01%; сукупна вартість кредиту 83,18%, комісія за РО щомісячно 222,76 грн. (т.1 а.с.11-13).

В довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 17.05.2012 викладено умови кредитного договору: строк кредиту 12 місяців, процентна ставка фіксована, процентна ставка 0,01%, комісія за розрахункове обслуговування 3,99% (нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі), орієнтовна сукупна вартість кредиту (в процентному виразі) 83,18% (т.1 а.с.16).

Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту № 97157189 і реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (т.1 а.с.17-18).

Відповідно до виписок по особовим рахункам угоди № 100333270 від 01.10.2012 за період з 18.10.2011 по 10.06.2023, з 11.06.2023 по 24.07.2024, ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти та сплачувала заборгованість (т.1 а.с.24-93).

Як вбачається з витягу зі статуту Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» затвердженого рішенням № 4 від 03.09.2018, АТ «БАНК ФОРВАРД» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Руский Стандарт» (т.1 а.с.97-98).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту № 100333270 від 01.10.2012, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «БАНК ФОРВАРД» станом на 24.07.2024 становить 62 156,24 грн., з них: тіло кредиту в розмірі 25 490,18 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 24 311,12 грн. та заборгованість по комісії в розмірі 12 354,94 грн. (т.1 а.с.19-23).

25.07.2024 між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого АТ «БАНК ФОРВАРД» передав (відступив) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв належні АТ «БАНК ФОРВАРД» права вимоги до боржників, вказаними у Додатку № 1 до цього (т.1 а.с.99-104).

Відповідно до Додатку № 1 до договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги Витяг із Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 100333270 в сумі 62 156,24 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 25 490,18 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 24 311,12 грн., заборгованості по комісії в розмірі 12 354,94 грн. (т.1 а.с.105).

Згідно з платіжною інструкцією № 4170 від 23.07.2024, ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахував АТ «БАНК ФОРВАРД» 70 122 419,74 грн. за призначенням платежу: оплата за лот GL1N426202, переможець ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, ціна продажу 70 122 419,74 грн. (т.1 а.с.106).

04.03.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направив ОСОБА_1 досудову вимогу № 23719734 з вимогою виконати зобов`язанням протягом 7 днів, а саме негайно погасити заборгованість за кредитним договором № 100333270 від 01.10.2012 у сумі 62 156,24 грн. та зазначили реквізити для оплати боргу (т.1 а.с.107).

Проте вказана досудова вимога залишилась без реагування.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.06.2015, ОСОБА_1 06.06.2015 одружилася з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (т.1 а.с.171).

Відповідно до запиту ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» № 23719734 від 28.04.2026, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з приводу наступного: 25.07.2024 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Банк Форвард» був укладений Договір про відступлення права вимоги № GL1N426202/1, у відповідності до якого товариство набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100333270. Представником товариства подано позовну заяву до Канівського міськрайонного суду Черкаської області про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100333270, укладеним між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 , наразі справа перебуває на розгляді в суді першої інстанції. У рамках проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «БАНК ФОРВАРД» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, програмний комплекс здійснював автоматичну зміну номера кредитного договору, у зв`язку з чим кредитний договір номером № 100333270 підв`язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 97157189 від 17.05.2012. З метою отримання відомостей щодо проведеної крос-кампаній для клієнтів АТ «БАНК ФОРВАРД» просять надати офіційну відповідь щодо запитуваної інформації, а саме чи можуть бути надані документально оформлені та посвідчені відомості/довідка/витяг з офіційних внутрішніх реєстрів АТ «БАНК ФОРВАРД», що підтверджують існування проведеної крос-кампаній та дійсність заміни номеру кредитного договору № 97157189 на № 100333270 (тобто, кредитний договір № 100333270 не є новим за своєю природою, а походить від кредитного договору № 97157189)? Для подання до суду обгрунтованих та документально підтверджених пояснень з вказаного питання, товариству необхідно отримати від АТ «Банк Форвард» належним чином засвідчену відповідь щодо вищевикладеного питання (т.2 а.с.84).

Відповідно до відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 57-5233/26 від 01.06.2026, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 29 грудня 2025 року № 1254 з 01 січня 2026 року визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час ліквідації АТ «БАНК ФОРВАРД» здійснюються Фондом безпосередньо. Відповідно до інформації, що знаходиться в розпорядженні Фонду протягом ліквідаційної процедури АТ «БАНК ФОРВАРД», право вимоги за кредитним договором № 100333270 від 01.10.2012, укладеним з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), було відступлено на відкритих торгах (аукціоні), що відбулися 03.07.2024 (у складі пулу активів, лот № GL1N426202, протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20240610-40652) на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (код за ЄДРПОУ 35234236). Відповідно до наявної у Фонді інформації надають в підтвердження існування кредитної заборгованості виписки по рахунках за кредитним договором № 100333270 від 01.10.2012 за період з дати запровадження тимчасової адміністрації АТ «БАНК ФОРВАРД» (08.02.2023) по 29.07.2024 (дата закриття рахунків), сформованими за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи. За інформацією, наявною у Фонді, всі документи, що стосуються зазначеного кредитного договору, були передані новому кредиторові. Згідно із частиною другою та третьою статті 52-1 Закону, до завершення ліквідації неплатоспроможного банку Фонд зобов`язаний забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання до Національного банку України. Національний банк України зобов`язаний прийняти документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання Фондом. Строки зберігання банківських документів визначаються Правилами застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 130. Відповідно до Постанови № 130 виписки, інші платіжні документи по рахунках клієнтів відносяться до документів тимчасового зберігання. Після спливу визначеного строку зберігання такі документи підлягають знищенню в порядку, встановленому законодавством України. Враховуючи вищевикладене, виписки по вищезазначених рахунках на зберігання до НБУ не передавались. Враховуючи вищевикладене, Фонд не має можливості надати інші документи, які запитуються у запиті від 28.04.2026 № 23719734 (т.2 а.с.107).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлено, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору про споживчий кредит № 97157189 від 17.05.2012 та з порядком його укладання, а також з його формою.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно з частинами першою четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду).

Як встановлено в судовому засіданні, 17.05.2012 між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 97157189, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок на надано кредит у сумі 5 582,92 грн. на строк 366 днів, з 17.05.2012 по 17.05.2013 (т.1 а.с.11-13).

Також в матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 17.05.2012, в якій викладено умови кредитного договору: строк кредиту 12 місяців, процентна ставка фіксована, процентна ставка 0,01%, комісія за розрахункове обслуговування 3,99% (нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі), орієнтовна сукупна вартість кредиту (в процентному виразі) 83,18% (т.1 а.с.16).

Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту № 97157189 і реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (т.1 а.с.17-18).

Проте в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження встановлення позичальнику кредитного ліміту, користування кредитним лімітом позичальником та здійснення позичальником погашення за кредитним договором № 97157189 від 17.05.2012 укладеним між ПАТ «Банк Руский Стандарт» (правонаступником якого є АТ «Банк Форвард») та ОСОБА_1 .

Позивачем надано розрахунок заборгованості первинного кредитора та виписку за кредитним договором № 100333270 від 01 жовтня 2012 року, який фактично є іншим кредитним договором, який не є предметом розгляду у даній справі. Доказів щодо укладання такого договору між первісним кредитором та відповідачем матеріали справи не містять.

Доводи позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про те, що, у зв`язку із проведенням крос-кампаній для клієнтів АТ «БАНК ФОРВАРД», шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, програмний комплекс здійснював автоматичну зміну номера кредитного договору, у зв`язку з чим кредитний договір з номером № 100333270 від 01 жовтня 2012 року підв`язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 97157189 від 17.05.2012, судом не приймається до уваги, оскільки жодних доказів такого надано не було.

Крім того, матеріали справи не містять копії самого кредитного договору № 100333270 від 01 жовтня 2012 року.

Більш того, кредитні договори № 97157189 та № 100333270 мають різні дати укладення (17.05.2012 та 01.10.2012 відповідно), що вже само по собі ставить під сумнів достовірність твердження сторони позивача про те, що це один і той самий договір. Відтак, зазначені твердження сторони позивача суд може сприймати лише як припущення, на якому у відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення.

Надана позивачем відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 57-5233/26 від 01.06.2026, не підтверджує жодним чином зміни номера кредитного договору.

Договір № 97157189 від 17.05.2012 підписано власноруч позичальницею ОСОБА_1 та в ньому чітко вказаний номер кредитного договору, а тому до тверджень позивача про те, що програмний комплекс здійснював автоматичну зміну номера кредитного договору, суд відноситься критично. Крім того, позивачем належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження таких доводів до суду надано не було.

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги.

Оскільки, як вже зазначалося, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а доказів наявності заборгованості за кредитним договором № 100333270 від 01.10.2012 та порядку її нарахування первісним кредитором суду не надано.

Відсутність доказів суперечить принципу повноти дослідження обставин справи та реалізації стандарту більшої переконливості.

За таких обставин, представником позивача не доведено та судом не встановлено беззаперечного факту порушення відповідачем прав позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв`язку з відсутністю необхідних доказів, суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо строку позовної давності.

Представник відповідача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до приписів ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, недоведеність позивачем свого порушеного права, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову; при цьому наслідки пропуску строку позовної давності не застосовує.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий Б . К . Скирда