Рішення № 139156432, 21.08.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/512/26

Провадження №2/568/404/26

21 серпня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

за участі представник позивача Ціпкайло О.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Бернацького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 22.02.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z70.926.75544, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу споживчий кредит, а відповідач зобов`язалася одержати та повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. 26.11.2020 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №12/84, у зв`язку з чим позивач набув статусу Кредитора. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Натомість відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

В зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором складає 17179,60 гривень та складається з: простроченої заборгованості по кредиту 6081,02 грн., заборгованості за відсотками 2691,93 грн.; заборгованість за комісією 8406,65 грн.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17179,60 грн., 2662,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 08 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування у позивача оригіналу кредитного договору № Z70.926.75544 від 22.2.2017 року та визнано явку представника позивача в судове засідання обов`язковою.

22 червня 2026 року до суду надійшло клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до договору, укладеного 22 лютого 2017 року між ПАТ «Ідея банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», узгоджено строк дії договору 36 місяців. При відсутності платежу в обумовлений сторонами строк, з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його прав, а відтак починається відлік трирічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх порушених прав та інтересів. Позов ТОВ "Кредит Капітал" подано після спливу трирічного строку позовної давності.

10 серпня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у клопотанні про застосування строків позовної давності, та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Щодо строку позовної давності, то згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року. Згідно п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії. З огляду на вищезазначене позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по суті позовних вимог, просить їх задоволити. Проти застосування до спірних правовідносин строку позовної давності заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бернацький П.В. заперечили про задоволення позовних вимог, просили застосувати до спірних правовідносин строку позовної давності та відмовити в їх задоволенні.

ОСОБА_1 підтвердила укладення кредитного договору з ПАТ «Ідея банк», також вказала, що виконувала умови договору та здійснювала платежі. В подальшому син повідомив, що закрив кредит. Вона вважала, що будь-яка заборгованість за кредитним договором відсутня.

Адвокат Бернацький П.В. в судовому засіданні також зауважив, що просить визнати долучений до матеріалів справи кредитний договір укладений 22.02.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 неналежним доказом, з огляду на те, що вказаний примірник є нечитабельним та у ньому частково відсутній текст. Щодо застосування строку позовної давності, то просить суд врахувати, що останній платіж за вказаним договором ОСОБА_1 здійснено у 2018 році.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 лютого 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z70.926.75544, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 8734,00 грн, включно із витратами на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.1.2. Договору встановлено строк кредиту 36 місяців.

Положеннями п. 1.3.-1.4. Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,50 % (Маржу Банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,50 %, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15.0000 %.

Згідно із п.1.11. Договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. (п.1.14 договору).

Як вбачається із реквізитів та підписів сторін Договору, цей договір підписано 22.02.2017 р. власноручним підписом позичальника ОСОБА_1 .

Додатком до кредитного договору є графік платежів, яким передбачено внесення позичальником щомісячних платежів на погашення тіла кредиту, процентів та комісії.

Одночасно з укладенням кредитного договору ОСОБА_1 підписала договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку №Z70.926.75544 від 22.02.2017 р., з якого вбачається, що страховий платіж за договором складає 1139,22 грн.

Банк свої зобов`язання виконав і надав відповідачці грошові кошти у розмірі 7594,78 грн, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту та у розмірі 1139,22 грн, що підтверджується ордером-розпорядженням №2 про сплату страхового платежу.

Із виписок з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2000 по 26.11.2020 р. вбачається, що відповідачу було видано кредит у розмірі 8734,00 грн та що відповідач сплачувала платежі для його часткового погашення. в розмірі, що визначено графіком платежів.

Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z70.926.75544 від 22.02.2017 року, станом на 26.11.2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 17179,60 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 6081,02 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 2691,93 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 8406,65 грн.

26 листопада 2020 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу № 12/84, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги, в тому числі й до відповідачки за Кредитним договором №Z70.926.75544 від 22.02.2017 року.

Як вбачається із пунктів 3.1., 4.1., 5.1. Договору факторингу, Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора в день підписання відповідного Реєстру Боржників, з умови оплати Фактором суми фінансування у розмірі 3302412,74 грн.

На підтвердження оплати вказаної суми фінансування у повному обсязі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надає суду копію платіжної інструкції АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві №20281 від 26.11.2020 р.

Також позивачем надано витяг із підписаного та скріпленого печатками сторін Договору факторингу Реєстру Боржників, яким підтверджується перехід права вимоги до відповідача за Кредитним договором №Z70.926.75544 від 22.02.2017 року в загальному розмірі 17179,60 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 6081,02 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 2691,93 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 8406,65 грн.

Також встановлено, що відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих..№20237976 від 12.03.2026 р.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Судом встановлено, що між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти в сумі 8734,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами кредитного договору, який містить умови кредиту, процентні ставки, строк користування кредитом та інші істотні умови. Відповідач не заперечує отримання кошти за укладеним кредитним договором та їх неповернення.

Оскільки відповідачкою не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, суд вважає, що заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню з відповідачки у пред`явленій до стягнення сумі 2691,93 грн.

Посилання представника відповідача, щодо неналежності доказу кредитного договору №Z70.926.75544 від 22.02.2017 з огляду на те, що у примірнику договору відсутня частина тексту, судом не враховується, оскільки істотні умови договору розмір кредиту, процентна ставка, строк дії договору, порядок та черговість погашення заборгованості викладені в кредитному договорі, який підписаний відповідачем особисто та нею не заперечується.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги №Z70.926.75544 від 22.02.2017 р. повністю перейшло від АТ «Ідея Банк» до позивача.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту суд виходить з наступного.

Оскільки кредитні кошти за даним кредитним договором видавалися на споживчі цілі, то на нього розповсюджуються дія Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно п.1.11. Договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та є незміною сумою в розмірі 240,19 гривень щомісячно.

Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.10 та 6 кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року № № 496/3134/19.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що нарахування відповідачу заборгованості за комісією у розмірі 8406,65 грн є безпідставним та порушує чинне станом на час укладення договору законодавство, яке регулює відносини споживчого кредитування; відтак, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Z70.926.75544 від 22.02.2017 року в загальному розмірі 8772,955 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6081,02 грн, заборгованість за відсотками 2691,93 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідно до статті 267 ЦПК України варто зазначити наступне.

Зі змісту статті 256 ЦПК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи кредитний договір № Z70.926.75544 укладений 22 лютого 2017 строком на 36 місяців.

Таким чином, з огляду на закінчення встановленого договором строку кредитування, перебіг загальної позовної давності за вимогами Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором розпочався 22 лютого 2020 року.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020. Дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, неодноразово продовжувалася.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» з 01.07.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Отже, в силу положень Закону №540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжені й строки позовної давності.

Так, якщо строк позовної давності (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинен був минути в період карантину, то він продовжується, тобто встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки - продовжена до закінчення дії карантину.

Така ж правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/16029/21, Постанові Верховного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/116/21.

Крім того, починаючи з 17.03.2022 розділ Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав законної сили 03.09.2025, зазначений пункт виключено.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана 30.03.2026, тобто із дотриманням процесуальних строків та вимог чинного законодавства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо заявлених у позові вимог не був пропущений.

Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1359,58 грн. (8772,95 х 2662,40 / 17179,60).

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн. суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, Акт №545 наданих послуг від 09.03.2026 року та Детальний опис наданих послуг до Акту №545 наданих послуг від 09.03.2026 року.

Згідно з п.2.3 Договору про надання правової (правничої) допомоги вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ.

Із Акту №545 наданих послуг від 09.03.2026 року вбачається, що АО «Апологет» на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року надав послуги у справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором № Z70.926.75544 від 22.02.2017 року боржником у якому є ОСОБА_1 .

Таким чином, суд під час вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оцінивши обґрунтованість пред`явлених вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цієї вимоги з огляду на наступне.

Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22). Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Враховуючи на відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення представника відповідача, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Керуючись ст.ст. 267, 526, 549-552, 612, 1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №Z70.926.75544 від 22.02.2017 року в розмірі 8772 (вісім тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 95 копійок, з яких 6081 (шість тисяч вісімдесят одна) гривня 02 копійок заборгованість за основним боргом; 2691 (дві тисячі шістсот дев`яносто одна) гривня 93 копійок заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1359 (одну тисячу триста п`ятдесят дев`ять) гривень 58 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса м.Львів вул.Смаль-Стоцького,1 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 21.08.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк