Рішення № 139156157, 21.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1442/26

Номер провадження 2/541/1387/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

21 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

21 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 654663576. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до реєстру прав вимоги від 11 червня 2024 року № 288, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором від 16 квітня 2024 року № 654663576 на загальну суму 14 062,50 грн. 19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 16 квітня 2024 року № 654663576. Відповідно до реєстру прав вимоги від 19 грудня 2024 року № 2, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 29 255,00 грн. 15 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 16 квітня 2024 року № 654663576. Відповідно до реєстру боржників від 15 липня 2025 року № б/н, ТОВ «ФК «Ейс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 29 255,00 грн. Після передачі права вимоги за кредитним договором, відповідач ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок перед позивачем та має непогашену заборгованість в сумі 29 255,00 грн.

Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 16 квітня 2024 року № 654663576 у розмірі 26 305,00 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 квітня 2026 року справу за вищевказаним позовом прийнято до розгляду та постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 229).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 7 на звороті).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи належно повідомлений відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України за адресою зареєстрованого місця проживання, шляхом смс-повідомлення, надіслання електронного листа та відповідного оголошення на сайті суду (а.с. 232,235,238,239,241,243,246).

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 654663576 (далі кредитний договір). Паспортом споживчого кредиту визначено умови кредитування. Відповідачу, на підставі кредитного договору від 16 квітня 2024 року № 654663576, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавець, надав суму ліміту кредитної лінії в розмірі 5 900,00 грн із встановленим строком кредитування до 1826 днів (Дисконтний період 20 днів, з можливістю продовження та поновлення). Сторонами було узгоджено всі умови укладеного кредитного договору, що підтверджується електронними підписами у самому договорі та вищезазначених документах.

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що договір ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором WMPZ-3445.

З повідомлення АТ «СЕНС Банк», наданого на ухвалу суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є клієнтом Банку. На його ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_2 , виписка про рух коштів по карті зазначеної особи з відображенням зарахування коштів: за період від 16.04.2024р. до 21.04.2024р. в сумі 2000,00 грн., за період від 17.04.2024р. до 22.04.2024р. в сумі 1100,00 грн., за період від 17.04.2024р. до 22.04.2024р. в сумі 1500,00 грн., за період від 17.04.2024р. до 22.04.2024р. в сумі 1300,00 грн. - в межах наявних даних по контрагентам клієнта додається у Додатку.

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 654663576 від 16 квітня 2024 вбачається, що станом на 26.12.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 29 255,00 грн з яких 5 900,00 грн тіло кредиту, 20 405,00 грн прострочені відсотки, 2 950,00 грн. штрафні санкції. Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту, в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

28.11.2018 «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладались Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 5.3.3 Договору факторингу 1 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 288 від 11.06.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 19/1224-01 (Договір факторингу 2).

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 19.12.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 29 255,00 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 15.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 29 255,00 грн, яка складається з: 5900,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 405,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 2 952,00 грн. заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 654663576 від 16 квітня 2024 наданої директором ТОВ «ФК «ЕЙС» вбачається, що заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 654663576 від 16 квітня 2024 станом на 26.12.2025 (включно) складає 29 255,00 грн. Станом на 26.12.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 654663576 від 16 квітня 2024 в сумі 26 305,00 грн, без урахування суми заборгованості по штрафних санкціях.

Статтею 207 ЦК України визначено випадки коли правочин вважається укладеним у письмовій формі, а саме: якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами; або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; або якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтями 3 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У договорі сторони погодили порядок повернення кредиту, сплати відсотків.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Статтями 525, 526, 530, 610 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості за вказаним договором.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд вважає доведеним, що 16 квітня 2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №654663576 від 16 квітня 2024, на підставі якого між ними виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором №654663576 від 16 квітня 2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 29 255,00 грн, з яких: 5900,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20 405,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2950,00 грн. заборгованість по штрафним санкціям.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним отримання ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 654663576 від 16 квітня 2024 року.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та за відсутності надання доказів протилежного відповідачем, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 654663576 від 16 квітня 2024 у розмірі 26 305,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, то суд виходить з такого.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 17.04.2026 р. №45044на суму 2662,40 грн.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.

До матеріалів справи позивачем долучено: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2026, додаткову угоду від 01.09.2025 № 25771176841 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2026, акт прийому передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 20.08.2025; зі змісту якого вбачається перелік правових послуг та сума гонорару за надання правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Соломко Олексія Володимировича, довіреність від 11.08.2025, видану ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про уповноваження адвоката Соломко О.В. бути представником ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 коп.

Керуючись ст.ст.509,512,514,526,527,530,599,610,611,1054 ЦК України, ст.ст.12,76-81,83,141,263,264,265,273,280,281,282,352,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (Місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії від 16 квітня 2024 року №654663576 в розмірі 26 305 (двадцять шість тисяч триста п`ять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 5 900,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 20 405,00 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (Місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у розмірі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 4000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський