Рішення № 139155661, 19.08.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокуСправа № 761/1029/26 Номер провадження 2/495/2863/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі

головуючого судді Мишка В.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду цивільну справу за заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначене наступне: згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 09 лютого 2024 року, 23 год. 55 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а саме: керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехрестівул. Черкаська - вул. Полтавська с. Петропавлівської Борщагівки Бучанського району Київської області, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу, HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідача було визнано винним у вчиненні ст. 124КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була забезпечена, на момент ДТП, ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-218526701.

Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення

суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-218526701 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №EP-218526701 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 3.200,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 52.290,00 грн.

Позивач, на виконання полісу страхування №EP-218526701, на підставі

заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 52.290,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.04.2024 №8679.

Під час укладення полісу №EP-218526701 Страхувальник зазначив, що транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 не використовується як таксі/маршрутне таксі.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 1961-IV при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У зв`язку з вищевказаним, на основі інформації, наданої Страхувальником, було

укладено Поліс, яким було забезпечено транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 .

Відповідно до наданої Страхувальником інформації щодо транспортного засобу

Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 при укладенні Полісу було невірно зазначено «Сфери використання транспортного засобу (К3)» та застосовано коригуючий коефіцієнт лише - К3=1, як до легкового автомобіля (крім таксі).

Разом з тим, в ході розслідування страхового випадку, було встановлено що

транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Підтвердженням даного факту є наявність на транспортному засобі Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 ознак використання

транспортного засобу для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку, а саме згідно письмової відповіді ТОВ Уклон Україна транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 було зареєстровано в базі ТОВ Уклон Україна та виконувалось замовлення на дату події, що додатково підтверджує факт використання транспортного засобу як таксі.

Таким чином, встановлено факт використання транспортного засобу Hyundai

Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ таблиці Коригуючі коефіцієнти та їх розміри Розпорядження Сфери використання транспортного засобу (К3) Визначається залежно від сфери використання транспортного засобу легковий автомобіль або автобус з кількістю місць для сидіння до 20, який використовується фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі має розмір корируючого коефіцієнта 1.1-1.4.

Таким чином, Полісом щодо транспортного засобу Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, замість К3=1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 381.1. ст. 381 Закону № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив

страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п. 381.1 ст. 381 Закону № 1961-IV, позивач ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 52.290,00 грн. - 50% = 26.145,00 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

1.2. Правом подачі відзиву на позов відповідач не скористався.

2. Рух справи у суді.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2026 цивільну справу №761/1029/26 передано за підсудністю до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026, цивільна справа №761/1029/26 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишка В.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток, які повернуті до суду, причин неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Враховуючи, що представник позивача не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Судом встановлено такі обставини справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 22.1Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11,599,1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права. Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У частинах четвертій, п`ятій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 09 лютого 2024 року, 23год. 55 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а саме: керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Черкаська -вул. Полтавська с. Петропавлівської Борщагівки Бучанського району Київської області,рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу, HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідача було визнано винним у вчиненні ст. 124КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн.

Відтак, на підставі частини шостої статті 82 ЦПК України вказана постанова є обов`язковою для суду у цій справі.

Вказані обставини, встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, свідчать, що дорожньо-транспортна пригода є безпосереднім наслідком невідповідності дій водія ОСОБА_1 існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була забезпечена, на момент ДТП, ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-218526701.

Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення

суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за

полісом страхування №EP-218526701 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №EP-218526701 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 3.200,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 52.290,00 грн.

Позивач, на виконання полісу страхування №EP-218526701, на підставі

заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 52.290,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.04.2024 №8679.

Під час укладення полісу №EP-218526701 Страхувальник зазначив, що транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 не використовується як таксі/маршрутне таксі.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 1961-IV при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У зв`язку з вищевказаним, на основі інформації, наданої Страхувальником, було

укладено Поліс, яким було забезпечено транспортний засіб Hyundai Sonata,

державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 .

Відповідно до наданої Страхувальником інформації щодо транспортного засобу

Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 при укладенні Полісу було невірно зазначено «Сфери використання транспортного засобу (К3)» та застосовано коригуючий коефіцієнт лише - К3=1, як до легкового автомобіля (крім таксі).

Разом з тим, в ході розслідування страхового випадку, було встановлено що транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Підтвердженням даного факту є наявність на транспортному засобі Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 ознак використання

транспортного засобу для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку, а саме згідно письмової відповіді ТОВ Уклон Україна транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 було зареєстровано в базі ТОВ Уклон Україна та виконувалось замовлення на дату події, що додатково підтверджує факт використання транспортного засобу як таксі.

Таким чином, встановлено факт використання транспортного засобу Hyundai

Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ таблиці Коригуючі коефіцієнти та їх розміри

Розпорядження Сфери використання транспортного засобу (К3) Визначається залежно від сфери використання транспортного засобу легковий автомобіль або автобус з кількістю місць для сидіння до 20, який використовується фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі має розмір корируючого коефіцієнта 1.1-1.4.

Таким чином, Полісом щодо транспортного засобу Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, замість К3=1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 381.1. ст. 381 Закону № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив

страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, ТДВ «СГ «Оберіг» має право на стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку регресної вимоги.

Зазначене кореспондується з Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року, справа № 330/630/19 та Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року, справа № 742/3364/17.

Крім того, представником позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» 26.03.2025 на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялась досудова вимоги про виплату грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення

вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає

незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інформація щодо розрахунку штрафних санкцій: датою початку розрахунку

штрафних санкцій є шостий день від дати досудової вимоги.

Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 03.04.2025 по

03.12.2025.

На підставі викладеного, підлягають стягненню з відповідача 33 065,04 грн., які складаються з: суми виплаченого страхового відшкодування 26 145 грн.; інфляційні втрати в розмірі 953,25 грн.; пеня в розмірі 5 440,31 грн.; 3% річних в розмірі 526,48 грн.

5. Розподіл судових витрат.

5.1. Щодо судового збору

З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 2422,40 гривень.

5.2. Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту ч.4ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви про зменшення витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять.

У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Позивач як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подав договір про надання правничої допомоги від 16.07.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг №48287 від 15.12.2025.

Таким чином, розмір суми наданої адвокатом професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи складає 7 300 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, від відповідача ОСОБА_1 заперечень щодо розміру понесених судових витрат до суду надано не було та не доведено неспівмірності даних витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що стороною відповідача не подані заперечення щодо заявленого стороною позивача розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що понесені позивачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, у вигляді витрат за надання правничої допомоги у розмірі 7 300 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг».

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» у відшкодування виплаченого страхового відшкодування 33 065 (тридцять три тисячі шістдесят п`ять) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» витрати по сплаті витрат на правову допомогу в сумі 7300,00 (сім тисяч триста) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20.08.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг», адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39433769.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Віталій МИШКО