Ухвала суду № 139155453, 20.08.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/580/26

Провадження № 2/529/564/26

УХВАЛА

іменем України

20 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі

головуючого - судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря - Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

09.06.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.06.206 відповідчем ОСОБА_1 подано до суду клопотання, яке сформовано в системі «Електронний суд», про зупинення розгляду справи. В обгрунтування поданого клопотання відповідач ОСОБА_1 вказав, що 01.03.2022 його було призвано за мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України. На даний час він проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , безстроково перебуває у відрядженні для виконання бойових (спеціальних) завдань та не має можливості брати участь у судових засіданнях і належним чином захищати свої права та інтереси.

Представник позивача до суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяв та заперечень до суду станом на час розгляду справи не подав.

Розглянувши клопотання відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено проведення загальної мобілізації. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався та продовжує діяти.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо.

Підстави та порядок зупинення провадження у справі визначений положеннями статей 251 та 252 ЦПК України. Приписами вказаних статей процесуального закону визначені обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі (ст.251 ЦПК України) та підстави за яких суд має право зупинити провадження у справі (ст.252 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому, п. 2 ч.1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022 та по теперішній час (дата видачі довідки 29.05.2026).

Для висновку про можливість зупинення провадження у справі, як виконання обов`язку визначеного пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суду необхідно представити чіткі докази (інформацію) про перебування учасника справи у складі Збройних Сил України, зокрема, у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та залучення його до виконання бойових завдань на території України з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, у зв`язку із повномасштабним вторгненням та збройною агресією російської федерації.

При цьому, визначена законодавцем підстава для зупинення провадження не говорить про неможливість участі особи у розгляді справи, тому не повинна розглядатися через таку призму, а про обов`язок суду вчинити у конкретний спосіб за наявності відповідних підстав.

У справі № 753/19628/17 (постанова від 09 листопада 2022 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що довідка командира військової частини, складена за формою № 5, встановленою Інструкцією з діловодства ЗСУ, яка передбачена для підтвердження перебування військовослужбовця на військовій службі у відповідній військовій частині, не є достатнім доказом для виконання судом вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде про перебування сторони спору у складі ЗСУ, яке, у свою чергу, переведені на воєнний стан, то це означає, що має бути довідка про те, що військова частина або сам військовослужбовець виконує бойові завдання у зоні бойових дій. А довідка за формою № 5 лише вказує на перебування військовослужбовця на військовій службі у певній військовій частині без уточнення зазначених подробиць цієї військової служби, які необхідні для реалізації пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Фактично відповідний зміст зазначеного правового висновку Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підтвердив у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, пославшись на постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 й від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 та вказавши додатково, що для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суду мають бути надані спеціальні докази перебування особи, яка заявляє клопотання про зупинення провадження на підставі цієї правової норми, у складі Збройних Сил України (далі - ЗСУ) у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій (без конкретизації цих доказів або нормативних документів, які встановлюють їх форму та зміст), а довідки військової частини ЗСУ (її командира) та витяги з наказів по військовій частині ЗСУ, які підтверджують перебування цієї особи на військовій службі у цій військовій частині під час дії Указу не є належним та достатнім доказом для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Суд виходить з того, що норми Закону про правовий режим воєнного стану, Закону про оборону, Закону про ЗСУ, Закону про військовий обов`язок та службу, Закону про мобілізацію з точки зору їх взаємозв`язку вказують на те, що введення на території всієї України Указом воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період під час якого, у тому числі здійснюється мобілізація, що має забезпечувати готовність, зокрема, всього складу ЗСУ, до ефективного здійснення цього завдання. У зв`язку з цим, відповідно до прямого змісту наведених норм Збройні Сили України (усією структурою) з оголошенням Указом воєнного стану на всій території України починають функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.

З врахуванням наведеного, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині (навчальному закладі) під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

В свою чергу, відповідно до пункту 252 розділу XIV Порядку військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка не задіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не означає, що він з метою виконання завдань оборони України не може бути оперативно відряджений до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. В цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду, що є наслідком запровадження воєнного стану на території всієї України. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій (пункт 263 Положення).

Таким чином, залучення військовослужбовця, який проходить військову службу у лавах ЗСУ, до бойових дій у певному районі таких дій є результатом виконання зазначеної функції ЗСУ та наслідком введення воєнного стану, запровадження особливого періоду та результатів мобілізації, однак не визначає переведення ані військовослужбовця, ані частини, у якій він служить, загалом на організацію і штат воєнного часу, на воєнний стан, бо є наслідком, а не першопричиною у цьому контексті.

Разом з цим, надані відповідачем ОСОБА_1 докази не містять відомостей про те, що військова частина НОМЕР_1 чи відповідач, як військовослужбовець виконують бойові завдання у зоні бойових дій та про неможливість приймати участь в судових засіданнях.

Такі обставини, з врахуванням можливості учасника справи брати участь у розгляді такої у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та мати представника, на переконання суду, не свідчать про позбавлення відповідача можливості повноцінно брати участь у судовому процесі, у випадку відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Крім того, вирішуючи вказане питання, суд звертає увагу на позовні вимоги позивача, на які розповсюджується скорочений строк розгляду справи, так як вказана категорія справ віднесена до справ, які можуть розглядатись у спрощеному провадженні.

Як вже зазначалось, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного Суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене, суд встановивши відсутність доказів про факт залучення відповідача ОСОБА_1 безпосередньо до заходів з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації дійшов висновку про відмову у зупиненні провадження у справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 251-253 ЦПК України, суд,

постановив:

Відмовити відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення розгляду цивільної справи № 529/580/26 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи відкласти на 10:30 год 17.09.2026

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Л.Є. Петренко