Ухвала суду № 139155203, 21.08.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5282/26

Провадження 1-кс-1314/26

ухвала

Іменем України

21 серпня 2026 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Бородянка Бородянського району Київської області, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця, зареєстрованого місця проживання не має, місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимому вироком Бориспільського міськрайонного суду в Київській області від 14.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду,

В С Т А Н О В И В:

21.08.2026 року до суду надійшло вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , який підозрюється в вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 389 КК України. Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, які дають йому підстави вважати, що підозрюваний спробує переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється.

Відповідно до наданих суду матеріалів, солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в селі Переселення Обухівського району Київської області, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу командирів (начальників), 07.07.2024 самовільно залишив місце служби військової частини НОМЕР_1 , яка знаходилась в АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , інших органів військового управління та правоохоронних органів.

21.08.2026 ОСОБА_5 прибув до Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 22 та заявив про себе.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, ОСОБА_5 будучи засудженим вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту) до покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, не пов`язаного із позбавленням волі, достовірно знаючи про встановлені вироком суду обов`язки та порядок відбування покарання відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, діючи умисно, ухилився від відбування призначеного йому покарання за таких обставин.

Так, 16.07.2025 вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2025, яким ОСОБА_5 призначено покарання у виді одного року пробаційного нагляду, у порядку ст. 36 Кримінально-виконавчого кодексу України надійшов для виконання до Обухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області.

Цього ж дня ОСОБА_5 направлено письмовий виклик для прибуття 23.07.2025 до уповноваженого органу з питань пробації для постановки на облік та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання.

Однак у призначений день ОСОБА_5 без поважних причин до уповноваженого органу з питань пробації не з`явився.

24.08.2025 працівниками Обухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області здійснено виїзд за адресою місця проживання, визначеною вироком суду та матеріалами пробаційного обліку: АДРЕСА_3 , однак встановлено, що ОСОБА_5 за вказаною адресою не проживає, місцезнаходження його не встановлено.

05.09.2025 працівниками Обухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області до Обухівського РУП ГУНП в Київській області направлено матеріали щодо ОСОБА_5 для проведення розшукових заходів.

16.09.2025 Обухівським РУП ГУНП в Київській області заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» щодо встановлення місця перебування ОСОБА_5 .

17.11.2025 працівниками поліції ОСОБА_5 розшукано та доставлено до підрозділу, де він письмово зобов`язався прибути до органу пробації 19.11.2025.

19.11.2025 ОСОБА_5 з`явився до Обухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, де був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, роз`яснено наслідки ухилення від відбування покарання, передбачені ст. 43-3 Кримінально-виконавчого кодексу України, та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 389 КК України, про що відібрано відповідні підписки та пояснення.

Під час надання письмового пояснення ОСОБА_5 повідомив, що раніше проживав за адресою: АДРЕСА_3 , однак на даний час планує працювати у місті Обухові та проживати за адресою: АДРЕСА_3 .

Факт проживання ОСОБА_5 за вказаною адресою не підтвердився.

03.12.2025 ОСОБА_5 направлено повторний виклик для прибуття 10.12.2025 до Обухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, однак ОСОБА_5 без поважних причин не з`явився.

З метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 направлено численні запити до державних органів та установ, однак за результатами перевірок його місцезнаходження встановлено не було.

22.01.2026 на підставі п. 9 ст. 49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України до Обухівського РУП ГУНП в Київській області направлено матеріали першочергових розшукових заходів.

05.03.2026 заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук».

06.04.2026 оперативно-розшукову справу закрито у зв`язку зі встановленням місцезнаходження ОСОБА_5 .

Під час надання письмових пояснень ОСОБА_5 повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , однак зазначені відомості не підтвердилися, за вищевказаною адресою він не проживає і ніколи не проживав.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи засудженим до покарання у виді пробаційного нагляду та будучи належним чином ознайомленим із порядком і умовами його відбування, а також письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, умисно допустив зникнення з місця проживання, визначеного обліком уповноваженого органу з питань пробації, та фактично не перебував за жодною з повідомлених ним адрес, що підтверджено перевірками компетентних органів.

Ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених ст. 49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду з боку органу пробації, що в сукупності свідчить про умисний характер дій ОСОБА_5 та ухилення від відбування призначеного покарання.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.

21.08.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 3 ст. 389 КК Обґрунтованість пред`явленої підозри ОСОБА_5 підтверджується: повідомленням про кримінальне правопорушення № 1493/3646 від 27.12.2024; актом службового розслідування № 512 н/т від 27.12.2024; витягом з наказу № 315-АГД від 07.07.2024; витягом з наказу № 343 від 02.12.2023; витягом з наказу № 213 від 25.07.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 19.08.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 19.08.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.06.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.

Вислухавши учасників розгляду, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень.

В клопотанні слідчим, відповідно до ст. 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, містить обґрунтування необхідності застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.

Прокурор в суді довів обставини, викладені в клопотанні слідчого, посилався на те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечив, посилаючись на достатність обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання заперечив, підтримав думку свого захисника.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вважаю, що під час розгляду клопотання в повному обсязі виконано вимоги статтей 177, 178, 194 КПК України, доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, встановлено і враховано слідчим суддею всі інші визначені законом обставини.

Оцінюючи доводи, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 389 КК України слід прийняти до уваги, що з досліджених письмових доказів, зокрема витягу з кримінального провадження, акту службового розслідування, витягами з наказів, протоколами допиту свідків, повідомлення про підозру, інших матеріалів кримінального провадження, вбачається, що підозрюваний може бути причетним до вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 389 КК України.

Разом з цим, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Із поданих слідчому судді матеріалів вбачається, що підозрюваний може бути причетний до вчиненні злочинів, підозрюваним не наведено спростувань достовірності викладених у клопотанні обставин причетності підозрюваного до вчинення злочинних діянь, тому підозра є достатньо обґрунтована, а питання правильності остаточної кваліфікації і доведення винуватості у вчиненні злочину не може вирішуватись на цій стадії кримінального провадження та є передчасним.

За таких обставин, вважаю, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні вказаних у клопотанні злочинів є достатньо обґрунтована, оскільки існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому перевірка доведеності вини підозрюваного, встановлення його винності у скоєнні інкримінованого злочину виходять за межі цього судового розгляду та предмету доказування у цій справі.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком від п`яти до десяти років, тому розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, неможливість ухилитись від кримінальної відповідальності, у підозрюваного є всі підстави ухилитись від органів досудового розслідування всіма можливими засобами та способами.

При чому, варто зазначити, що інкриміновані кримінальні правопорушення ОСОБА_5 базуються на відвертому ухиленні від покладених на ОСОБА_5 обов`язків: ухилення від обов`язку громадянина України щодо несення військової служби, а також ухилення від відбування покарання. А тому, ризик щодо втечі чи неявки до органу досудового розслідування/суду значною мірою корелюється із вчиненими кримінальними правопорушеннями та поведінкою ОСОБА_5 .

Наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконний вплив на свідків в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживаючи своїми зв`язками, дружніми відносинами має можливість впливати на свідків, зокрема на посадових та службових осіб військової частини НОМЕР_1 , шляхом їх залякування підкупу чи повідомлення компрометаційних матеріалів, з метою зміни їх свідчень, схилення до дачі неправдивих показів, оскільки у випадку застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою підозрюваного фактично не можливо буде ізолювати останнього від спілкування з даними особами.

Крім цього, ОСОБА_5 не перебуваючи під вартою може впливати, тиснути та залякувати свідків, які мешкають у місті Обухів, з метою спростування відомостей, наданих ними раніше щодо відсутності ОСОБА_5 за вказаним місцем проживання.

Ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що останній 07.07.2024 вчинив кримінальне провопорушення проти встановленого порядку несення служби. Перебуваючи у злочинному стані, 26.03.2025 скоїв інше кримінальне правопорушення: у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, за яке і був засуджений.

Однак, не зважаючи на вже покладені обов`язки вироком суду, ОСОБА_5 не бажаючи ставати на шлях виправлення та припиняти власну злочинну діяльність, відверто демонструючи байдужу до встановлених норм суспільної моралі та законності поведінку, продовжив вчиняти кримінальне правопорушення, що виразилось в ухиленні від відбування покарання.

Враховуючи вищевикладене, вказані обставини дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення - злочин.

Окрім того, зважаючи на наявність підстав передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеність ризиків, вважаю, що застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_11 , окрім як застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що в наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, враховуючи дані про особу підозрюваного, із середньою освітою, військовослужбовця, зареєстрованого місця проживання не має, місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимому вироком Бориспільського міськрайонного суду в Київській області від 14.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, враховуючи його майновий стан, репутацію, відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, а також те, що санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов`язків.

Крім того, вважаю неможливим обрання більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, оскільки в разі застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов`язання чи домашній арешт, органи досудового розслідування не зможуть в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матимуть можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками кримінального провадження, здійснення останнім впливу на свідків по кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по провадженню.

Застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_5 є неможливим, оскільки це не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_5 з огляду на наявність високої ступені ризику переховування від органів досудового розслідування.

Застосування особистого зобов`язання та особистої поруки щодо ОСОБА_5 є неможливим, оскільки перебуваючи на волі, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тому застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а інтереси суспільства переважають обмеження в правах, які має підозрюваний ОСОБА_5 на час досудового розслідування.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства і змагальності сторін, оцінивши всі подані доводи і докази, вважаю, що доводи клопотання знайшли об`єктивне підтвердження під час судового розгляду, тому немає достатніх підстав для відмови у задоволенні клопотання.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється підозрюваний, його майновий та сімейний стан, вважаю за необхідне визначити розмір застави у 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, слід прийти до висновку, що вказаний розмір застави не є непропорційним, не порушує право на свободу та особисту недоторканість, передбачене ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідає положенням ч. 5 ст. 182 КПК України.

Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений до часу закінчення дії цієї ухвали, вважаю за необхідне покласти на нього певні обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 177-179, 182-184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Бородянка Бородянського району Київської області, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 389, частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 жовтня 2026 року включно.

Місцем тримання під вартою визначити Державну установу «Київський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою рахувати з дня затримання.

Строк дії ухвали - до 19 жовтня 2026 року включно.

Визначити розмір застави у тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 840 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119; банк отримувача Держказначейська служба України, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали до 19 жовтня 2026 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати на виклики до слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, якому доручене проведення досудового розслідування кримінального провадження, до слідчого судді, суду, прокурора;

-не відлучатися з населеного пункту, де він проживає (Київська область, місто Обухів), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-утримуватись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 19 жовтня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1