Ухвала суду № 139155137, 20.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/38/26

Провадження № 2/369/38/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового Погрєбної З.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київської області мпро зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київської області про зняття арешту з майна.

Представника відповідача надав до суду клопотання про закриття провадження по даній справі на підставі п.1 ч.1, ст.255 ЦПК України, не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та посилається на те, що за наслідками закриття кримінального провадження, арешт втрачає свою дію.

Позивач та представник позивача у підготовче судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надала заяву, в якій просила підготовче засідання закрити та призначити справу до судового розгляду по суті. також зазначила, що клопотання представника відповідача щодо закриття провадження на підставі п.1 ч.1, ст.255 ЦПК України, не підлягає задоволенню, оскільки у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України в редакції 1960 року, де не було вирішено питання про скасування арешту розглядається за правилами цивільного судочинства, що узгоджується з практикою ВС.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився. Про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Також скористалися своїм право та надали відзив на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд розглядаючи клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі виходить з наступного.

Позивач в позові ставить питання про скасування арешту нерухомого майна у виді земельної ділянки, яке було накладено постановою старшого слідчого ОСВ СВ УСБУ у м Києві б/н від 07.11.2011 року у межах кримінального провадження №1769 від 07.12.2011 року.

Відповідно листа Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київської області кримінальна справа була закрита, згідно акту від 12.09.2023 року знищена постанова про закриття відсутня.

Згідно з пунктом 9розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першоїстатті 5 КПК України2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цьогоКодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року.

Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України1960 року, під час ухвалення вироку в порядкустатті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей409,411 КПК України 1960 року.

Згідно зістаттею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України1960 року та завершено у порядку, передбаченому КПК України 1960 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) абоКПК України 2012 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Суд враховуючи вказану вище практику ВС приходить до висновку що клопотання представника відповідача щодо закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 КК України безпідставне та задоволенню не підлягає.

В свою чергу посилання представника відповідача щодо розгляду вказаної справи в порядку адміністративного судочинства щодо оскарження дій державного реєстратора та врахувати практику ВС, що викладена у постанові ОП ККС ВС від 15.04.2024 року, не заслуговують на увагу, оскільки позивач визначив у позову суб`єктивний склад правовідносин та позовні вимоги, що є підставою розгляду в межах заявлених вимог, відповідно до ст.ст. 13, ч.2 ст. 264 ЦПК України. Крім того, вказані позовні вимоги та докази надані сторонами в судове засідання є предметом дослідження під час розгляду справи та оцінки судом, тому наразі давати оцінку обгрунтованості позовних вимог позивача є передчасним.

Відповідно до ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;4) вирішення відводів;5) визначення порядку розгляду справи;6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

У підготовчому судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами до судового розгляду не врегульований, підстав для залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі немає, клопотань про залучення до участі у справі співвідповідачів до суду не надійшло. Підстав для відкладення підготовчого судового засідання немає. Підстави для колегіального розгляду справи, передбачені ст. 34 ЦПК України, судом не встановлені.

Під час підготовчого провадження та проведення підготовчого засідання у даній справі вчинено підготовчі дії, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, зокрема, з`ясовано обсяг доказів, встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів під час розгляду справи по суті; визначено дату проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За таких обставин, оскільки до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті вчинено всі необхідні процесуальні дії, підготовче провадження слід закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.

Справа підлягає розгляду суддею одноособово.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 258-261 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України відмовити.

Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київської області про зняття арешту з майна.

Призначити справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київської області мпро зняття арешту з майна до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, на 25 вересня 2026 року об 14 год. 00 хв., встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі, про що повідомити сторін

Справу розглядати суддею одноособово.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвалу складено 20.08.2026 року.

Суддя Наталя Хацько