Рішення № 139154410, 20.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12499/26

Провадження № 2/161/6373/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №16.10.2025-100001237, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн. на умовах строковості, платності і поворотності. 16 грудня 2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту до 24600 грн. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на на суму 8725.33 грн. від 15.11.2025 року, на суму 1250.66 грн. від 17.11.2025 року, на суму 7474.67 грн. від 15.12.2025 року, на суму 1000 грн. від 22.01.2026 року, на суму 600 грн. від 25.01.2026 року. Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у загальному розмірі 60218, 31 грн., з яких: 21399, 24 грн. тіло кредиту, 26519, 07 грн. проценти, 12300 грн. відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України, а також судові витрати у справі.

16 липня 2026 року представник відповідача адвокат Брадарська Н.В. подала відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що Відповідач повернула фінансовій установі значну частину первинно отриманого тіла кредиту (19 050,66 грн. із 20 000,00 грн. першого траншу). Незважаючи на це, сума, заявлена Позивачем до стягнення, суттєво перевищує залишок основного боргу. Така заборгованість сформована переважно за рахунок нарахування відсотків та застосування ст. 625 ЦК України під час дії воєнного стану, що є предметом заперечень Відповідача. Позивач просить суд стягнути з Відповідача відсотки, нараховані за статтею 625 ЦК України, в розмірі 12 300,00 грн. Дана вимога суперечить законодавчим обмеженням, встановленим на період воєнного стану, а відтак не підлягає задоволенню. Також, позивач просить стягнути 26 519,07 грн. договірних відсотків за користування кредитом. Ця сума нарахована за ставкою 1% на день (365% річних), а після укладення додаткового договору за ставкою 0,71% на день (259,15% річних). Відповідач вважає, що встановлення таких процентних ставок у договорах споживчого кредитування призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Нарахування відсотків у розмірі, що значно перевищує суму основного зобов`язання, може розглядатися як таке, що не повною мірою узгоджується із засадами справедливості, добросовісності та розумності, передбаченими ст. 509 та 627 ЦК України. У випадку визнання договірних умов щодо відсотків дійсними, Відповідач просить суд розглянути можливість застосування дискреційних повноважень для зменшення розміру сум, заявлених до стягнення. Крім того, зазначає, що згідно з розрахунком Позивача, сплачені Відповідачем кошти в розмірі 19 050,66 грн. були розподілені таким чином: на погашення комісії 4 000,00 грн.; на погашення відсотків 11 849,90 грн.; на погашення тіла кредиту 3 200,76 грн. (залишок тіла кредиту визначено у розмірі 21 399,24 грн.). Відповідач вважає такий розподіл спірним з наступних міркувань: 1. Комісія за надання кредиту у розмірі 4 000,00 грн. була нарахована одноразово при видачі кредиту. 2. Відповідач сплатила Позивачу 19 050,66 грн., що становить значну частку від загальної суми отриманого кредиту (24 600,00 грн.). Враховуючи вже сплачену суму 19 050,66 грн., задоволення позовних вимог у повному обсязі призведе до покладення на Відповідача надмірного фінансового тягаря, що є непропорційним наслідкам невиконання зобов`язання. На підставі викладеного просить суд: у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення процентів річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 12 300,00 грн. відмовити повністю у зв`язку з дією імперативної заборони, встановленої п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; застосувати дискреційні повноваження суду та правові висновки Верховного Суду щодо зменшення розміру договірних відсотків на засадах розумності, справедливості, добросовісності та пропорційності, та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків у розмірі 26 519,07 грн., як таких, що є несправедливими та непропорційними наслідкам правопорушення; зменшити загальний розмір стягуваної заборгованості за тілом кредиту з урахуванням сплачених Відповідачем добровільно коштів у розмірі 19 050,66 грн.; розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

17 липня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив. Зазначає, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Як було зазначено у позовній заяві, Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: на суму 8725.33 грн. від 15.11.2025 року, на суму 1250.66 грн. від 17.11.2025 року, на суму 7474.67 грн. від 15.12.2025 року, на суму 1000 грн. від 22.01.2026 року, на суму 600 грн. від 25.01.2026 року. Під час формування довідки про заборгованість було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Також, вказує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Просить позов задовольнити.

20 липня 2026 року представник відповідача адвокат Брадарська Н.В. подала заперечення на відповідь на відзив, відповідно до чких зазначає, що сплачені Відповідачем 19050,66 грн. повинні були бути зараховані в першу і другу чергу пропорційно на погашення суми тіла кредиту і відсотків. Комісія за договором належить до «інших платежів» і підлягає погашенню у третю чергу. Нарахування комісії у розмірі 4 000 грн. містить ознаки несправедливої умови, і стягнення вказаної суми є покладенням на споживача непропорційного фінансового навантаження. Ця сума, з урахуванням ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», мала б зменшити розмір основного боргу. Часткова оплата боргу свідчить про визнання факту наявності договірних відносин та визнання обов`язку повернути реально отримані кошти. Відповідач не заперечує факт укладення договору та отримання суми тіла кредиту (24 600 грн.). Саме тому вона вносила платежі, повернувши значну частину суми (19 050,66 грн.). Однак, часткова сплата основного боргу не означає автоматичної згоди Відповідача з розрахунками Позивача, встановленою черговістю списання коштів та з розміром нарахованих відсотків і відповідальності. Визнання основного обов`язку не позбавляє споживача права заперечувати проти нарахувань, які він вважає надмірними або несправедливими. Позивач стверджує, що 1% в день (або 365% річних) є законним розміром відповідно до п. 17 Прикінцевих положень ЗУ «Про споживче кредитування». Проте, встановлення ставки навіть у межах граничних показників не позбавляє суд обов`язку оцінювати умови договору на предмет їх справедливості (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»). У цьому випадку Позивач надав кредит 24 600 грн., отримав повернення 19 050,66 грн. (близько 77% від суми боргу), але нарахував додатково понад 38 000 грн. відсотків та фінансових санкцій (відсотки + ст. 625). Така конструкція договірних відносин призводить до надмірного фінансового навантаження на позичальника. Позивач у Відповіді на відзив обґрунтовує нарахування 12 300,00 грн. на підставі ст. 625 ЦК України (проценти річних за прострочення грошового зобов`язання), посилаючись на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 року. Зазначені доводи ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України прямо звільняє позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу у період дії воєнного стану. На підставі викладеного просить суд частково відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення комісії, а також у задоволенні вимог щодо стягнення процентів річних за ст. 625 ЦК України та заявлених договірних відсотків, здійснивши їх зменшення відповідно до практики Верховного Суду та врахувавши вже сплачені Відповідачем грошові кошти у сумі 19 050,66 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги не підтримує.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №16.10.2025-100001237, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1 % на день та строком кредитування 182 дні.

Згідно п.3.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до п.7 Заявки Кредитного договору комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 4000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Кредитний договір №16.10.2025-100001237 від 16 жовтня 2025 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит на умовах та у розмірі, встановленому договором, що підтверджується інформацією про переказ коштів від 02 червня 2026 року за допомогою платіжної системи iPAY в сумі 20000 грн.

16 грудня 2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір

Відповідно до п. 1.1 Додаткового договору Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 24600 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші).

За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 4600 грн. 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 16/12/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-6647. Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4731-21XX-XXXX-6647. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 121 днів з дати його надання (п. 1.2 Додаткового договору).

В зв`язку зі збільшенням Суми Кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового Договору становлять: 0.71% (денна процентна ставка) = (19716.31/22999.24)/121 ? 100% . При цьому РРПС 2438.89%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 42 715 грн. 55 коп., загальні витрати за споживчим кредитом - 19716 грн. 31 коп. Сторони домовились внести зміни в Договір та з дати укладення даного Додаткового Договору викласти норми, які встановлюють строк, на який надається Кредит за Договором, та дату повернення (виплати) кредиту, в наступній редакції:- Строк, на який надається Кредит 182 днів з дати його надання, строк починає обраховуватись в перший день надання 1 го Траншу.- Дата повернення (виплати) кредиту - 15.04.2026 (п. 1.4, 1.5).

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за додатковим кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит в розмірі 4600 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 16 грудня 2026 року.

Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором становить 60218, 31 грн., з яких: 21399, 24 грн. тіло кредиту, 26519, 07 грн. проценти, 12300 грн. відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №16.10.2025-100001237 від 16 жовтня 2025 року в електронному вигляді. На підставі цього договору та додадтового договору до нього від 16 грудня 2025 року відповідач отримала кредитні кошти в загальному розмірі 24600 грн., однак їх не повернула.

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 47918, 31 грн., з них: 21399, 24 грн. - тіло кредиту, 26519, 07 грн. - відсотки за користування кредитом. Відсотки нараховані в межах строку дії договору за період з 16 жовтня 2025 року по 15 квітня 2026 року, що відповідає положенням ст.1048 ЦК України та умовам договору.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору нна суму 8725.33 грн. від 15.11.2025 року, на суму 1250.66 грн. від 17.11.2025 року, на суму 7474.67 грн. від 15.12.2025 року, на суму 1000 грн. від 22.01.2026 року, на суму 600 грн. від 25.01.2026 року.

При визначенні розміру заборгованості позивачем враховано здійснені відповідачем платежі, у зв`язку з чим до стягнення заявлено заборгованість у розмірі, що залишилась непогашеною.

Суд також констатує, що заборгованість за відсотками нарахована виходячи зі ставки, яка не перевищує 1% за кожен день користування кредитом, що відповідає умовам укладеного сторонами договору та не перевищує встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1 %, а відтак підстав для визнання такого нарахування неправомірним не вбачається.

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 21399, 24 грн. та відсотків за користування кредитом в розмірі 26519, 07 грн. слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів річних згідно ст. 625 ЦК України

Позивач нарахував відповідачу проценти річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 12300 грн. Проценти річних нараховані позивачем в період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів річних згідно ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2118, 59 грн. (47918, 31 грн. х 2662, 40 / 60218, 31).

Також, на підставі п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на відправку документів поштою, пропорційно задоволеним вимогам, що становить 104, 23 грн. (47918, 31 грн. х 130, 98 / 60218, 31), понесення яких підтверджується квитанцією №2099906 від 08 червня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.11, 526, 610, 626, 627, 639, 1054 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №16.10.2025-100001237 від 16 жовтня 2025 року в розмірі 47918 (сорок сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 31 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, а саме: 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 59 коп. судового збору та 104 (сто чотири) грн. 23 коп. витрат на відправку документів поштою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення у повному обсязі складено 21 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій