Рішення № 139153371, 21.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 333/12151/25

№ провадження 2/646/1818/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М. М.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі представника Столітнього Михайла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі представника Столітнього М. М. з вимогою стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 337,80 гривень, яка складається з: 7 000,00 гривень - сума кредиту, 9 890,30 гривень - відсотки за користування кредитом, нараховані первісним кредитором, та 10 447,50 гривень - нараховані позивачем відсотки за 75 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 7165199 про надання споживчого кредиту.

19 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 71465199 про надання споживчого кредиту.

За умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього сума кредиту (загальний розмір) - 7 000,00 гривень, строк кредиту - 360 днів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало у повному обсязі - надало йому кредит у розмірі 7 000,00 гривень шляхом зарахування грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7165199 від 14 жовтня 2023 року.

Ураховуючи те, що відповідачем, усупереч умовам кредитного договору, не було сплачено заборгованість ані на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора, за договором № 7165199 від 14 жовтня 2023 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 27 337,80 гривень, яка складається з: 7 000,00 гривень - основної суми кредиту, 9 890,30 гривень - процентів, нарахованих первісним кредитором, та 10 447,50 гривень - процентів, нарахованих позивачем за 75 календарних днів, тому, позивач, керуючись статтями 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048 та 1049 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути зазначену суму заборгованості з відповідача на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просило стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» докази.

07 квітня 2026 року від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» надійшла інформація, що витребовувалась.

У судове засідання, призначене на 17 серпня 2026 року представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До канцелярії суду надав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності та, у разі встановлення судом підстав для задоволення позову, розстрочити виконання судового рішення строком на 12 місяців.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

14 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7165199 про надання споживчого кредиту.

Як встановлено із змісту вказаного вище договору, сума кредиту (загальний розмір) - 5 000,00 гривень, тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 359 днів. Стандартна процентна ставка станвить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.4 договору.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 7165199 від 14 жовтня 2023 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Як встановлено із змісту паспорта споживчого кредиту, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 7 000,00 гривень: 5 000,00 гривень - видано 14.10.2023, 2 000,00 гривень - сума збільшення, що підлягає довидачі; строк кредитування - 360 днів.

У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: стандартна процентна ставка, відсотків річних - 726,35 % річних (або 1,99 % в день); тип процентної ставки - фіксована.

Договір № 7165199 про надання споживчого кредиту, а також додатки до нього підписані ОСОБА_1 14 жовтня 2023 року електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «С2514».

19 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 7165199 про надання споживчого кредиту від 14 жовтня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 вказаної вище додаткової угоди сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 000,00 гривень, у зв`язку з чим погодились внести наступні зміни до договору та викласти пункт 1.3. у новій редакції - «сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит».

Орієнтовна реальна річна процентна ставка зазначена у договорі на дату його укладення складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 45 777,42 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 42 663,56 % річних.

Додаткова угода до договору № 7165199 про надання споживчого кредитуц від 14 жовтня 2023 року, додаток № 1 до неї, підписані 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора «С7466», відправленого на його мобільний номер телефону.

Як встановлено з відповіді Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 в установі емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 14.10.2023 було зараховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 гривень, 19.10.2023 - 2 000,00 гривень.

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», станом на 24 липня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 7165199 від 14 жовтня 2023 року у розмірі 27 337,80 гривень, з яких: 7 000,00 гривень - сума кредиту, 9 890,30 гривень - відсотки за користування кредитом.

Із складеного позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що за період з 26 липня 2024 року до 08 жовтня 2024 року за користування ОСОБА_1 кредитними коштами за договором про споживчий кредит № 7165199 від 14 жовтня 2023 року було нараховано відсотки у розмірі 10 447,50 гривень.

25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно із додатком № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до пункту 3.3 договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Згідно із пунктом 3.3 договору ціна продажу за договором становить 1 265 594,18 гривень.

Того ж дня сторони договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників.

29 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» визначену пунктом 3.3 договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року ціну продажу - 1 265 594,18 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 5537, 5535, 5536, 5534.

Згідно із витягом з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7165199 на загальну суму 16 890,30 гривень.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25 листопада 2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф.

Аналіз пунктів 1.1, 1.2 та 3.3 вказаного вище договору свідчить про те, що перехід до фактора прав грошової вимоги можливий лише за умови підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників та здійснення повної оплати ціни продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що акт приймання-передачі реєстру боржників, який є невід`ємною частиною договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, було належним чином оформлено та підписано уповноваженими представниками сторін 25 липня 2024 року.

Окрім того, виконання фактором свого зобов`язання щодо сплати ціни відступлення права вимоги у загальному розмірі 1 265 594,18 гривень підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями №№ 5537, 5535, 5536, 5534.

Згідно із витягом з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25 листопада 2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Отже, суд уважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача(позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 337,80 гривень, яка складається з: 7 000,00 гривень - сума кредиту, 9 890,30 гривень - відсотки за користування кредитом, нараховані первісним кредитором, 10 447,50 гривень - відсотки, нараховані позивачем за 75 календарних днів, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», було укладено кредитний договір, а також додатковий договір до нього, які відтворені шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів (електронних підписів), надісланих на його номер телефону.

Судом встановлено, що договір № 7165199 про надання споживчого кредиту від 14 жовтня 2023 року та додаткова угода до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «С2514».

Як встановлено з відповіді Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 в установі емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 14 жовтня 2023 року було зараховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 гривень, а 19 жовтня 2023 року - 2 000,00 гривень.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів у загальному розмірі 7 000,00 гривень, суд дійшов висновку, що він фактично отримав кредитні кошти у зазначеному розмірі, а отже, вимога позивача щодо стягнення з нього заборгованості за основним боргом є такою, що підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на належних та допустимих доказах, які узгоджуються між собою, тому, підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором і позивачем, а також щодо обґрунтованості визначеного розміру такої заборгованості, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору № 7165199 про надання споживчого кредиту від 14 жовтня 2023 року та додаткової угоди до нього відповідачу надано кредит у загальному розмірі 7 000,00 гривень строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом.

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», у період з 14 жовтня 2023 року по 24 січня 2024 року включно відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 9 890,30 гривень.

Водночас, із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, убачається, що загальний розмір відсотків, нарахованих за період з 26 липня 2024 року до 08 жовтня 2024 року становить 10 447,50 гривень.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідно до довідки № 5420, виданої 07 серпня 2026 року командиром військової частини НОМЕР_4 , старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) з 04 березня 2018 року по теперішній час.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VII статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено пунктом 15.

Згідно із пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також перед фізичними особами, і проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, зазначена норма є самостійною правовою підставою для звільнення військовослужбовця від нарахування процентів за користування кредитом на період проходження ним військової служби. При цьому закон не ставить застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у залежність від наявності у військовослужбовця статусу учасника бойових дій.

Таким чином, дія вказаної норми поширюється на всіх військовослужбовців без винятку, незалежно від наявності чи відсутності у них статусу учасника бойових дій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

Ураховуючи встановлений факт проходження ОСОБА_1 військової служби з 04 березня 2018 року, нарахування процентів за користування кредитом у період проходження ним військової служби суперечить вимогам пункту 15) статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому, позовна заява в частині вимог про стягнення з відповідача процентів нарахованих первісним кредитором та позивачем задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, з урахуванням наведеного та оцінки наданих позивачем доказів, суд доходить висновку про часткове задоволення позову - у частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відмову в частині стягнення відсотків, нарахованих первісним кредитором і позивачем.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, провадження № 61-15005св19, у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц, провадження № 61-22962св19.

Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат позивача на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог - 2 560,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 620,13 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.

Cтосовно заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно із статтею 435 Цивільного процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що питання про розстрочку виконання судового рішення суд вирішує із врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд виходить із необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, реальної можливості виконання судового рішення та недопущення надмірного тягаря для боржника.

Ураховуючи необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання та уважає за можливе розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором у розмірі 7 000,00 гривень на один рік зі сплатою платежів рівними частинами у розмірі 583,33 гривень щомісяця.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі представника Столітнього Михайла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 620 (шістсот двадцять) гривень 13 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором у розмірі 7 000,00 гривень строком на один рік, шляхом сплати боргу рівними частинами по 583 (п`ятсот вісімдесят три) гривні 33 копійки, щомісяця.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, місто Київ, 03045; номер телефона: НОМЕР_5 , email: fintrust@ukr.net;

Представник позивача: Столітній Михайло Миколайович, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ; номер телефона: НОМЕР_7 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О. В. Іщенко