Рішення № 139153297, 21.08.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5971/20

Провадження № 2/635/657/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 смт Покотилівка Харківський район Харківська область

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Даниленко Т.П.

секретаря судового засідання Поліщук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Роганська селищна рада Харківського району Харківської області про припинення спільної часткової власності на житловий будинок та спільної сумісної власності на земельну ділянку, виділ в натурі із спільної власності житлового будинку та земельної ділянки з присвоєнням окремої адреси,

УС Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хоміч Артем Анатолійович, звернулася до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Роганська селищна рада Харківського району Харківської області, в якому просить:

-припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: №3-3 житлова кімната, №3-2 передпокій, №3-1 коридор, №3-4 кухня-їдальня, №3-5 вітальня, №3-6 вбиральня, №3-7 житлова кімната, №3-8 мансарда, №ІІ веранда;

-виділити із права спільної часткової власності ОСОБА_1 1/3 частку житлового будинку Літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , у окремий об`єкт нерухомого майна з присвоєнням окремої адреси, а саме: житловий будинок, адреса: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: №3-3 житлова кімната, №3-2 передпокій, №3-1 коридор, №3-4 кухня-їдальня, №3-5 вітальня, №3-6 вбиральня, №3-7 житлова кімната, №3-8 мансарда, №ІІ веранда;

-припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 6325158500:00:014:0076, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1463 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області;

-виділити із права спільної сумісної власності земельну ділянку, кадастровий номер: 6325158500:00:014:0076, площею 0,1463 га, у окрему земельну ділянку, попередньо визначивши розмір земельної ділянки, що підлягає виділу позивачу, площею 0,07315 га;

-покласти судові витрати по справі на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/3 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою набуття права власності є договір купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Євсєєвою О.І. 31 березня 2010 року за реєстровим №295.

Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 05 травня 2010 року, номер запису: 120 в книзі: 2, реєстраційний номер: 6579555, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26029807, виданого Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 05 травня 2010 року.

Також право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 37395847, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2127076863251.

Іншим співвласником житлового будинку є ОСОБА_2 , якій належить 2/3 частки житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. 24 вересня 2004 року за реєстровим №3814.

Позивач зазначає, що договір про спільну часткову власність на житловий будинок між сторонами не укладався, порядок володіння, користування та розпорядження житловим будинком не визначений, між сторонами відсутнє порозуміння щодо спільного користування будинком, відповідач не погоджується на пропозиції щодо спільного оформлення документів та добровільного виділення частки в натурі.

Позивач також посилається на те, що, будучи власником частини житлового будинку у спільній частковій власності, вона позбавлена можливості в повній мірі користуватися, розпоряджатися своєю часткою та оформити її як самостійний об`єкт нерухомого майна.

У конкретному користуванні позивача знаходяться приміщення №3-3 житлова кімната, №3-2 передпокій, №3-1 коридор, №3-4 кухня-їдальня, №3-5 вітальня, №3-6 вбиральня, №3-7 житлова кімната, №3-8 мансарда, №ІІ веранда.

У користуванні відповідача перебувають приміщення №1-3 житлова кімната, №1-2 коридор, №1-1 кухня, №2-3 житлова кімната, №2-2 житлова кімната, №2-1 кухня, №ІІІ тамбур.

Позивач вказує, що частки домоволодіння кожної із сторін фактично є окремими об`єктами нерухомого майна, мають окремі входи, відокремлені стіною, а кожна із частин може бути виділена та функціонувати як окремий об`єкт нерухомого майна.

Крім того, на підставі рішення Роганської селищної ради Харківського району Харківської області ХХХ сесії VIII скликання від 15.02.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Вказаним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку, кадастровий номер 6325158500:00:014:0076, площею 0,1463 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Позивач вважає, що оскільки земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності сторін, а інше не встановлено домовленістю між сторонами або законом, частки співвласників є рівними, а тому позивачу підлягає виділенню земельна ділянка площею 0,07315 га.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08.10.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.01.2021 провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №635/7755/20 за позовом про визнання дій неправомірними, скасування технічного паспорту і довідки, скасування рішення державного реєстратора.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23.11.2021 провадження у справі поновлено для розгляду клопотання представника позивача про відновлення провадження у справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.11.2021 у задоволенні клопотання представника позивача про відновлення провадження у справі відмовлено, провадження у справі залишено зупиненим до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №635/7755/20.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 за №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справу передано за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.11.2023 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.02.2024 вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Даниленко Т.П. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.05.2024 провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №635/7755/20.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.05.2025 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.08.2025 підготовче провадження у цивільній справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Представник позивача адвокат Хоміч А.А. в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з урахуванням змісту поданих доказів та фактичних обставин справи, надавши суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Зазначив, що позивач як співвласник житлового будинку та земельної ділянки має право на припинення режиму спільної власності шляхом поділу/виділу належної їй частини майна в натурі, а наявним у матеріалах справи висновком експерта №9642/27913-27940 від 28.10.2021 підтверджена технічна можливість такого поділу/виділу.

Разом з тим, представник позивача зазначив, що сторона позивача не наполягає на безпосередньому присвоєнні судом окремої адреси виділеному об`єкту нерухомого майна, а саме: житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вирішення питання про присвоєння адреси належить до компетенції уповноваженого органу у порядку, визначеному законом.

При цьому представник позивача просив суд вирішити спір у частині припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, виділу належної позивачу 1/3 частки житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку рівними та виділу позивачу окремої земельної ділянки площею 0,07315 га.

Представник відповідача адвокат Даузе Ю.М. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Зазначив, що сторона відповідача не погоджується з доводами позивача щодо наявності правових та технічних підстав для виділу в натурі 1/3 частки житлового будинку та відповідної частини земельної ділянки.

Представник відповідача звертав увагу суду на те, що технічний паспорт, на який посилається сторона позивача, а також проведене у справі експертне дослідження, на думку відповідача, не підтверджують у повному обсязі можливості утворення окремого самостійного об`єкта нерухомого майна з дотриманням вимог чинного законодавства, будівельних, технічних та санітарних норм.

Крім того, представник відповідача зазначив, що поділ/виділ майна в натурі не може здійснюватися виключно з урахуванням фактичного порядку користування житловим будинком, оскільки визначальним є розмір часток співвласників, технічна можливість поділу майна відповідно до цих часток та відсутність порушення прав іншого співвласника.

Враховуючи наведене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа Роганська селищна рада Харківського району Харківської області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. До суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи. У поданому клопотанні третя особа просила розглянути справу без її участі, а вирішення спору залишила на розсуд суду.

В судове засідання 21.08.2026 учасники провадження не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вислухавши позицію сторін та їх представників в попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою набуття позивачем права власності є договір купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Євсєєвою О.І. 31 березня 2010 року за реєстровим №295.

Право власності позивача зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 05 травня 2010 року, номер запису: 120 в книзі: 2, реєстраційний номер: 6579555, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26029807, виданим Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 05 травня 2010 року.

Право власності позивача на 1/3 частку житлового будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 37395847, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2127076863251.

ОСОБА_2 належить 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. 24 вересня 2004 року за реєстровим №3814.

Отже, спірний житловий будинок перебуває у спільній частковій власності сторін.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору про порядок володіння, користування та розпорядження житловим будинком, а також доказів досягнення сторонами домовленості про добровільне припинення режиму спільної власності та виділ/поділ майна в натурі.

З матеріалів справи вбачається, що у користуванні позивача перебувають приміщення №3-3 житлова кімната, №3-2 передпокій, №3-1 коридор, №3-4 кухня-їдальня, №3-5 вітальня, №3-6 вбиральня, №3-7 житлова кімната, №3-8 мансарда, №ІІ веранда.

У користуванні відповідача перебувають приміщення №1-3 житлова кімната, №1-2 коридор, №1-1 кухня, №2-3 житлова кімната, №2-2 житлова кімната, №2-1 кухня, №ІІІ тамбур.

Згідно висновку експерта №9642/27913-27940 від 28.10.2021, наявного у матеріалах справи, підтверджена можливість з технічної точки зору виділу ідеальної частини позивача в окремий об`єкт нерухомого майна.

В судовому засіданні сторона позивача наполягала на І-му варіанті поділу запропонованого експертом у висновку, сторона відповідача в процесі розгляду справи не висловила свого бажання щодо застосування жодного із запропонованих експертом трьох варіантів поділу.

Судом також встановлено, що на підставі рішення Роганської селищної ради Харківського району Харківської області ХХХ сесії VIII скликання від 15.02.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Вказаним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку, кадастровий номер 6325158500:00:014:0076, площею 0,1463 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Доказів визначення іншого розміру часток сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до п. 1, 3, 4, 5 ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення і зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, що передбачено ст. 190 ЦК України.

За вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами 1, 2 цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб, співвласників, належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною 3 ст. 364 ЦК України передбачено, що у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, й у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно зі ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За статтею 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За змістом ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Згідно зі ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності, спільна часткова власність, або без визначення часток учасників спільної власності, спільна сумісна власність.

За частинами 1, 3, 4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема, співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно зі ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, жилий будинок, іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, переходить до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса присвоюється, змінюється, коригується, скасовується: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, скасування адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, скасування адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, скасування адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 №55, яка втратила чинність 11.12.2023, визначала порядок проведення робіт із поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, і застосовувалася суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію обєктів нерухомого майна при підготуванні проєктних документів щодо можливості проведення робіт із поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з п. 2.3 зазначеної Інструкції не підлягали поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані, реконструйовані, переплановані об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна могло розглядатися лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, поділу такого майна та формування окремого об`єкта нерухомого майна суд застосовує ст. 181, 182, 355, 356, ч. 1, 3 ст. 358, ч. 1, 3 ст. 364, ст. 367, ч. 1 ст. 379 ЦК України, ч. 1 ст. 50 ЖК України.

Велика Палата Верховного Суду у п. 6.19.1 постанови від 23.04.2025 у справі №357/3145/20, застосовуючи ст. 181 ЦК України, ч. 1 ст. 379 ЦК України та ч. 1 ст. 50 ЖК України, зазначила: «У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України».

У п. 6.19.2 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду розмежувала застосування ст. 364 ЦК України та ст. 367 ЦК України та зазначила: «Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається».

Враховуючи, що у даній справі спірний житловий будинок перебуває у спільній частковій власності двох співвласників, суд також бере до уваги п. 6.19.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №357/3145/20, у якому зазначено: «за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві».

Окремо у п. 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №357/3145/20 сформульовано висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна: «Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась».

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду також відтворено Верховним Судом у п. 50 постанови від 28.05.2025 у справі №552/116/21, у якому прямо зазначено, що при поділі нерухомого майна кожному співвласнику має бути визначена окрема площа, яка складає окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням ч. 1 ст. 379 ЦК України та ч. 1 ст. 50 ЖК України.

У п. 44-49 постанови Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №552/116/21 послідовно наведено застосування ч. 1, 3 ст. 364, ст. 367, ч. 3 ст. 370, ст. 372 ЦК України, а саме: у п. 44 - щодо права співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; у п. 45 - щодо припинення права спільної часткової власності для співвласника, який здійснив виділ; у п. 48 - щодо поділу майна, яке є у спільній частковій власності; у п. 49 - щодо поділу майна, яке є у спільній сумісній власності.

У постанові Верховного Суду від 12.12.2025 у справі №760/9152/15-ц, ЄДРСР №132590302, в абзаці, який починається словами «Юридичне значення виділу частки...», зазначено: «Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт».

Наступним абзацом Верховний Суд зазначив: «Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна».

У наступному абзаці цієї постанови зазначено: «Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності».

Для оцінки правової природи частки у праві спільної власності суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в абзацах мотивувальної частини постанови від 03.04.2024 у справі №752/1074/20, ЄДРСР №118820277, де зазначено: «Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле», а також: «Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому».

У цій же постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №752/1074/20, у частині застосування ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України, зазначено: «Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється».

Наступним абзацом Верховний Суд зазначив: «За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні».

У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №489/2029/17, ЄДРСР №91818444, при розмежуванні порядку користування майном і припинення режиму спільної власності, в абзаці мотивувальної частини, який починається словами «Виходячи з аналізу зазначеної правової норми...», зазначено, що ч. 3 ст. 358 ЦК України регулює «порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності».

У наступних абзацах Верховний Суд вказав, що «кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно», а також що «необхідно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном».

З огляду на наведені правові висновки, а також встановлені у справі обставини щодо належності ОСОБА_1 1/3 частки житлового будинку та належності ОСОБА_2 2/3 частки житлового будинку, суд застосовує до спірних правовідносин саме приписи ст. 367 ЦК України з урахуванням ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України.

Згідно висновку експерта №9642/27913-27940 від 28.10.2021, наявного у матеріалах справи, підтверджена можливість з технічної точки зору виділу ідеальної частини позивача в окремий об`єкт нерухомого майна. Вказаний висновок експерта суд приймає як належний та допустимий доказ у розумінні ст. 76-81, 89 ЦПК України, оскільки він містить відомості щодо предмета доказування, а сторонами не надано належних і допустимих доказів на спростування його висновків.

При оцінці висновку експерта суд також враховує абзац мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №752/1074/20, у якому зазначено, що «Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання», а також наведено зміст ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України про оцінку доказів.

У зв`язку з цим, враховуючи приписи ст. 181, 182, 355, 356, 358, 364, 367, 379 ЦК України, ч. 1 ст. 50 ЖК України, ст. 76-81, 89, 263 ЦПК України, п. 6.19.1-6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №357/3145/20, п. 44-50 постанови Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №552/116/21, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.12.2025 у справі №760/9152/15-ц, від 03.04.2024 у справі №752/1074/20 та від 16.09.2020 у справі №489/2029/17, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення права спільної часткової власності на житловий будинок шляхом його поділу в натурі.

Щодо земельної ділянки суд застосовує ст. 86, 88, 89, 120, 125, 126 ЗК України, ч. 1, 2, 3 ст. 370, ст. 372 ЦК України, а також враховує правові висновки Верховного Суду щодо зв`язку правового режиму земельної ділянки з правом власності на розташований на ній об`єкт нерухомості.

У частині спільної сумісної власності на земельну ділянку правовий висновок Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №752/1074/20 має значення для застосування ст. 86, 89 ЗК України та ч. 3 ст. 370 ЦК України. У відповідних абзацах мотивувальної частини цієї постанови зазначено: «Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу»; «земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності... або без визначення часток учасників спільної власності»; «співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки»; «поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток».

Для оцінки пов`язаності вимоги про поділ житлового будинку з вимогою про виділ земельної ділянки суд враховує правовий висновок Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №752/1074/20 щодо застосування ч. 1 ст. 377 ЦК України, згідно з яким «до особи, яка набула право власності на житловий будинок... переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені», а також висновок про те, що «ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований».

У наступному абзаці цієї постанови зазначено: «визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду».

Окремо суд враховує абзац постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №752/1074/20 щодо застосування ч. 1, 4 ст. 88 ЗК України, в якому зазначено: «володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку», а також що учасник спільної часткової власності має право на отримання у володіння і користування частини спільної земельної ділянки, яка відповідає розміру належної йому частки.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325158500:00:014:0076, площею 0,1463 га, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Матеріали справи не містять доказів визначення іншого розміру часток сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

З урахуванням ч. 1, 2, 3 ст. 370, ст. 372 ЦК України, ст. 86, 88, 89, 120, 125, 126 ЗК України, а також наведених правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для визначення часток сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку рівними - по 1/2 частці за кожною.

Оскільки загальна площа земельної ділянки становить 0,1463 га, розмір земельної ділянки, що відповідає 1/2 частці позивача, становить 0,07315 га.

Беручи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325158500:00:014:0076 передана сторонам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а вимога про її виділ є пов`язаною з вимогою про поділ житлового будинку в натурі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

При цьому суд не вирішує питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки така вимога позивачем не заявлялася, що відповідає ч. 1 ст. 13 ЦПК України та правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.09.2020 у справі №489/2029/17, щодо необхідності розмежування поділу спільної власності з метою припинення її режиму та встановлення порядку користування спільним майном.

Щодо вимоги про присвоєння окремої адреси суд застосовує ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Верховний Суд у п. 260 постанови від 10.09.2020 у справі №591/245/17, ЄДРСР №91444734, зазначив: «вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради».

У п. 262 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив, що цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №441/1625/15-а та від 13.08.2020 у справі №344/9283/16-а.

З урахуванням ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 260, 262 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №591/245/17, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині безпосереднього присвоєння судом окремої адреси виділеному об`єкту нерухомого майна.

Разом з тим, рішення суду про поділ житлового будинку в натурі та виділ земельної ділянки може бути підставою для подальшого звернення позивача до уповноваженого органу з питання присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна відповідно до ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на вищевикладене суд висновує, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині припинення права спільної часткової власності на житловий будинок шляхом його поділу в натурі, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку рівними та виділення позивачу земельної ділянки площею 0,07315 га.

У задоволенні позовних вимог в частині безпосереднього присвоєння судом окремої адреси виділеному об`єкту нерухомого майна слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, а також інші витрати, необхідні для розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.

Крім того, позивачем заявлено про покладення судових витрат по справі на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що відмова у задоволенні позовних вимог в частині безпосереднього присвоєння судом окремої адреси виділеному об`єкту нерухомого майна не змінює загального висновку суду про обґрунтованість основних позовних вимог щодо припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку та виділу майна в натурі.

Згідно квитанції №28397879 від 10.09.2020 за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 859,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №525 від 30.12.2025 позивачем здійснено доплату різниці недоплаченого судового збору у розмірі 436,50 грн.

Отже сума судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 4 295,50 грн.

У разі якщо докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, не подані до закінчення судових дебатів, питання про їх розподіл вирішується судом лише за наявності відповідної заяви сторони та доказів у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 355, 356, 358, 364, 367, 368, 370, 372 ЦК України, ст. 86, 89, 120 ЗК України, ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Роганська селищна рада Харківського району Харківської області про припинення спільної часткової власності на житловий будинок та спільної сумісної власності на земельну ділянку, виділ в натурі із спільної власності житлового будинку та земельної ділянки з присвоєнням окремої адреси - задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з виділом ОСОБА_1 належної їй 1/3 частки житлового будинку в натурі.

Виділити ОСОБА_1 в натурі із права спільної часткової власності 1/3 частку житлового будинку літ. «А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: №3-3 житлова кімната, №3-2 передпокій, №3-1 коридор, №3-4 кухня-їдальня, №3-5 вітальня, №3-6 вбиральня, №3-7 житлова кімната, №3-8 мансарда, №ІІ веранда, в окремий об`єкт нерухомого майна.

Визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6325158500:00:014:0076, площею 0,1463 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, рівними - по 1/2 частці за кожною.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6325158500:00:014:0076, площею 0,1463 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, у зв`язку з виділом ОСОБА_1 належної їй частки в натурі.

Виділити ОСОБА_1 із права спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6325158500:00:014:0076, площею 0,1463 га, окрему земельну ділянку площею 0,07315 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням варіанта І-го висновку експерта №9642/27913-27940 від 28.10.2021, наявного у матеріалах справи.

У задоволенні позовних вимог в частині безпосереднього присвоєння судом окремої адреси виділеному об`єкту нерухомого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4 295 (чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник позивача - адвокат Хоміч Артем Анатолійович, адреса для листування: 61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, буд.15, к. 1;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача - адвокат Даузе Юрій Миколайович, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа - Роганська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396740, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, сел. Рогань, вул. Георгія Тарасенка, 1.

Суддя Даниленко Т.П.