Рішення № 139153274, 21.08.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1942/26

Провадження № 2-о/645/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Костіної І.Г.,

при секретарі судового засідання Васько К.О.,

за участі:

представника заявника Шеліпової Ю.А.,

представника заінтересованої особи Коваленко Л.І. /в режимі відеоконференція/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Шеліпової Ю.А., звернувся до суду із заявою в якій просив встановити факт свого перебування у громадянстві колишнього СРСР і постійного проживання на території УРСР до набрання вироком законної сили.

В обґрунтування заяви зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мерефа, Харківської області, з моменту народження проживав з родиною там само. 15.11.1988 року, у зв`язку з досягненням 16-ти річного віку, був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року. 29.05.1989 року народним судом Харківського району Харківської області заявника було засуджено за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі. Із застосуванням ст. 46-1 КК України 1960 року виконання вироку було відстрочено на 2 роки. 16.07.1990 року рішенням Харківського районного суду Харківської області заявника було повернуто в місця позбавлення волі на 2 роки. В період з 24.04.1991 року по 16.07.1992 року заявник відбував покарання в Жовтневській ВК Харківської області (№ 17). У листопаді 2025 року, заявник звернувся до територіального підрозділу ГУ ДМС України у Харківській області з заявою про перевірку належності до громадянства України, з метою подальшого документування паспортом громадянина України, за результатами розгляду якої заявнику було роз`яснено судовий порядок встановлення факту його постійного проживання на території УРСР на момент набрання вирком суду законної сили. Іншої можливості встановлення його належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України, не вбачається. Враховуючи вищевикладене, заявник через свого представника, звернувся до суду з вказаною заявою, оскільки, за таких обставин, лише суд є тим органом, котрий може забезпечити реалізацію законних прав заявника в даній ситуації.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 11.03.2026 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку окремого провадження.

28.04.2026 року, через підсистему «Електронний суд», до суду надійшов відзив заінтересованої особи в особі представника ОСОБА_2 , в якому остання просила суд відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , в частині щодо того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком народного суду Харківського району Харківської області від 29.05.1989 року законної сили, постійно проживав на території УРСР, у частині заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування у громадянстві колишнього СРСР прийняти рішення на розсуд суду.

13.05.2026 року, через підсистему «Електронний суд», до суду надійшла заява представника заявника про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким відомі обставини, які підлягають встановленню в рамках розгляду даної справи.

01.07.2026 року, через підсистему «Електронний суд», до суду надійшла заява представника заявника про уточнення заявлених вимог, в якій заявник та його представник, просили суд вважати заявлені вимоги викладеними в іншій редакції, а саме просили суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до та на момент набрання вироком народного суду Харківського району Харківської області від 29.05.1989 року законної сили, постійно проживав на території УРСР, та станом на 24 серпня 1991 року перебував у громадянстві колишнього СРСР.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Шеліпова Ю.А. підтримала викладені у заяві обставини, просила суд, задовольнити заяву, з урахуванням уточнення заявлених вимог.

Представник заінтересованої особи ГУ ДМС України у Харківській області Коваленко Л.І. в судовому засіданні, з урахуванням раніше поданої представником заявника заяви про уточнення заявлених вимог, покладалась на розсуд суду при ухваленні судового рішення.

Так, судом встановлено, що згідно відповіді ГУ ДМС України у Харківській області № 6301.4.1-21297/63.2-25 від 12.11.2025 року, за результатами перевірки у відомчій інформаційній електронній системі Державної міграційної служби України, заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , оформленим 15.11.1988 року відділом внутрішніх справ Харківського РВК Харківської області, у зв`язку з досягненням 16-ти річного віку на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого Мерефянським б/РАЦС від 26.10.1988 року /а.с.8/.

Як вбачається з відповіді Мереф`янської міської ради Харківської області вих. № 4151 від 15.09.2025 року, згідно даних Реєстру територіальної громади Мереф`янської міської ради інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, відсутня /а.с.9/.

Відповідно до змісту відповіді Департаменту інформатизації МВС вих. № 1902/162024 від 30.09.2024 року та довідки з облікової картки ДУ «Покровська виправна колонія (№17) № 2/2-3066/Кл від 10.11.2025 року, 29.05.1989 року Харківським районним судом Харківської області заявника було засуджено за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі. Із застосуванням ст. 46-1 КК України 1960 року відстрочено виконання вироку на 2 роки. 16.07.1990 рішенням Харківського районного суду Харківської області повернуто в місця позбавлення волі на 2 роки. В період з 24.04.1991 року по 16.07.1992 року заявник відбував покарання в Жовтневській ВК Харківської області (№ 17) /а.с.10-14/.

Слід зауважити, що надана відповідь Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України вих. № 132205-2025 від 04.09.2025 року, містить фотозображення заявника.

Згідно відповіді ГУ ДМС України у Харківській області вих. № 6301.7-232233/63.2-25 від 09.12.2025 року, заявнику було рекомендовано встановити факт, що підтверджує його постійне проживання на території УРСР на момент набрання вироком суду законної сили, після чого звернутись до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання із заявою про встановлення належності до громадянства України /а.с.15/.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 , пояснила суду, що є рідною сестрою батька заявника, тобто його тіткою. Знає заявника з дитинства, оскільки він з родиною проживав в м. Мерефа у будинку навпроти за адресою: вул. Українська, буд. 32, навчався у місцевій школі. Через деякий час, після завершення школи, заявника було засуджено, та станом на 1991 рік він відбував покарання в колонії, яка знаходилась на території Харківської області. Батьки часто їздили відвідувати заявника в колонію, після відбуття покарання він знову повернувся жити в м. Мерефа, ніколи не виїздив за межі України. Їй відомо, що племінник має складнощі з оформленням паспорта громадянина України, оскільки своєчасно не обміняв радянський паспорт.

Згідно довідки ГО «ПЕНУЕЛ-Харків» № 152 від 20.02.2026 року, заявник фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.16/.

Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, доходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до позиції, наведеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 363/214/17-ц, провадження № 61-15154св18, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території УРСР на момент набрання вироком суду законної сили є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у п. 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у п. 2, - з 13 листопада 1991 року.

Відповідно до п. 8, 13 розділу ІІ «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого указом Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» № 215/2001 від 27.03.2001 року, в редакції від 13.02.2026 року, встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року, зокрема:

осіб, які станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України;

осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;

в) осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в дитячих будинках, загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким в паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», і дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.

Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України; осіб, які перебувають на території України на законних підставах і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України. Для перевірки належності до громадянства України заявник подає заяву про перевірку належності до громадянства України, у якій викладає, у зв`язку з якими обставинами потребує проведення перевірки належності до громадянства України.

Разом із заявою про перевірку належності до громадянства України особа подає:

документи, що підтверджують факт прописки особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;

документи, що підтверджують, що особа станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року проживала на території України (трудова книжка, документи про освіту тощо);

свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, особи, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття; документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство батьків особи, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття.

Для перевірки належності до громадянства України особа, яка народилася в період із 13 листопада 1991 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не має паспорта громадянина України, разом із заявою про перевірку належності до громадянства України подає:

свідоцтво про народження особи або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. У випадках, коли в особи з поважних причин (тривалий час не проживає з батьками, місце перебування батьків невідомо або вони померли, зв`язок з ними втрачено або вони позбавлені батьківських прав, про що зазначається в заяві про перевірку належності до громадянства України) відсутня можливість подати такі паспорти, перевірка належності до громадянства України проводиться за даними інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, Міністерства закордонних справ України, інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави;

документ, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України, а іншого - у громадянстві іншої держави (інших держав) на момент її народження;

документ, що підтверджує факт постійного проживання на території України на момент народження особи того з батьків, який перебував у громадянстві України.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбувала покарання у місцях позбавлення волі на території України та перебувала у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, подає такі документи:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи у громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року і про те, що така особа до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначені факти);

в) документ, що підтверджує факт постійного проживання особи відповідно на території УРСР або на території України на момент набрання вироком суду законної сили;

г) документ, що підтверджує факт відбування особою покарання у місцях позбавлення волі на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

За наведеного, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі ст. 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року по справі № 522/20494/18, провадження № 61-6498св20, від 05.04.2021 року по справі № 523/14707/19, провадження № 61-16116св20.

Тобто встановлення юридичного факту постійного проживання заявника на території УРСР або на території України до та на момент набрання вироком суду законної сили, необхідно йому для звернення до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для отримання довідки про реєстрацію його громадянином України та подальшого подання заяви про видачу паспорта громадянина України нового зразка (ID-картки).

При цьому, слід наголосити, що ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України визначено поняття допустимості, належності, достовірності та достатності доказів, як засобів доказування при здійсненні цивільного процесуального судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка в повній мірі кореспондується із приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, за правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприймає зазначені вище докази як носії конкретної інформації факту постійного проживання заявника на території УРСР до та на момент набрання вироком законної сили, а також його перебування у громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року, які ніким не спростовані, та є належними та допустимими доказами обставин.

В зв`язку з наведеним, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню, оскільки обставини, викладені в заяві, знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до та на момент набрання вироком народного суду Харківського району Харківської області від 29.05.1989 року законної сили, постійно проживав на території УРСР, та станом на 24 серпня 1991 року перебував у громадянстві колишнього СРСР.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , РНОКПП: відсутній, адреса: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, код ЄДРПОУ: 37764460, адреса: м. Харків, вул. Римарська, буд. 24.

Повне судове рішення складено 21.08.2026 року.

Суддя І.Г. Костіна