Рішення № 139153109, 31.07.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2200/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Марціцка І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1558-2148 від 30.05.2025 у розмірі 55 800,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що між сторонами було укладено Кредитний договір № 1558-2148 від 30.05.2025 , згідно з яким Позичальнику надано кредит у розмірі 18 000,00 грн, строк на 365 календарних днів. Кредитором було надано вказану суму Позичальнику.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 22.10.2025 утворилась загальна заборгованість на суму: 55800 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 18000 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 26100 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі 625 ЦК України 9000,00 грн., заборгованість за комісією 2700 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 29.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав письмову заяву,в якій просив розглядати справу в його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позав, заперечень не подав.

Тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

30.05.2025 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Кредитний договір №1558-2148 шляхом використання електронного підпису одноразовим цифровим ідентифікатором А3170, що підтверджується паперовою копією цього договору.

Відповідно до умов договору розмір кредиту становить 18000 грн., строк кредитування, на який надається кредит, становить 365 календарних днів. Дата повернення кредиту 29.05.2026 Процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору, 0,74% за кожен день користування кредитом та застосовується з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту, яка видана ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 30.10.2025 за договором №1558-2148 Позивач перерахував на карту відповідача № НОМЕР_1 18000 грн., платіж №1615397543.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № №1558-2148 від 30.05.2025 вбачається, що станом 22.10.2025 утворилась загальна заборгованість на суму: на суму: 55800 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 18000 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 26100 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі 625 ЦК України 9000,00 грн., заборгованість за комісією 2700 грн.

28.10.2025 позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, якою повідомив про порушення умов Кредитного договору щодо внесення оплати, внаслідок чого виникла заборгованість, прострочена на строк понад один календарний місяць, та необхідність у зв`язку з цим протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «Укр Кредит Фінанс», зазначені в Договорі.

Як зазначено в позовній заяві, вказана вимога залишилась без виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаєт

Встановлено, що 30.05.2025 сторони в електронній формі уклали кредитний договір на підставі вказаного правочину позивач надав відповідачу кредит у розмірі 18000 грн із встановленням плати за користування кредитними коштами у виді процентів. Відповідач отримав надані позивачем кошти, проте належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, чим допустив заборгованість у розмірі 44100 грн. (18000 грн. - тіло кредиту+ 26100 грн. - проценти). Відтак, з відповідача в користь позивача слід стягнути вказану заборгованість.

Щодо вимоги про стягнення комісії.

Позивачем нарахована комісія, яка передбачена договором.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, які фактично надавалися відповідачці та за які встановлено відповідну комісію. Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, зміст яких наведено вище, суд вважає, що положення договору щодо сплати такої комісії є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, умови договору щодо сплати комісії суд вважає нікчемними, а тому вони не створюють будь-яких наслідків.

Суд вважає безпідставними посилання позивача при обгрунтуванні правомірності нарахування комісії на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, яка не є релевантною до обставин справи, що розглядається, та на постанову ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, оскільки вона, хоч інтерпретована позивачем на власну користь, проте в п. 32.8 цієї постанови прямо зазначено: «Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними», та жодних висновків щодо підставності стягнення комісії за відсутності в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, ця постанова не містить.

За вказаних обставин у задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 2700 гривень слід відмовити.

Також суд вважає необгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення процентів за ст. 625 ЦК України, оскільки вони нараховані в період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Посилання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень суд відхиляє, оскільки відповідні зміни у пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо всіх кредитних договорів, в тому числі і споживчих, не вносилися та є чинними.

Більше того, як видно із наданого розрахунку, позивачем нараховано відсотки за ст. 625 ЦК України у період строку кредитування, разом із відсотками за користування кредитом.

Разом з тим, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

Тому, вимога про стягнення процентів згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі 9000 грн. не підлягає до задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

44100 грн х 100 / 55800 грн = 79 % (розмір задоволених позовних вимог);

2 422,40 грн х 79 % = 1914 грн. (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 279, 280 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1558-2148 від 30.05.2025 у розмірі 44100 грн., з них: 18000 грн. по тілу кредиту та 26100 грн. процентів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 1914 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Теребовлянським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ: 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407 , м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Теребовлянського районного суду

Тернопільської області І.Б. Марціцка