Ухвала суду № 139152635, 20.08.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6185/13-ц

Провадження №2-п/463/33/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Нора Н.В.

за участю секретаря судових засідань - Заверухи О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву відповідача, ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Личаківським районним судом м. Львова у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14, за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и в:

Відповідач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою в якій просить поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14. Скасувати заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14. Призначити цивільну справу №463/6185/13-ц до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Подану заяву мотивує тим, що 20 червня 2014 року Личаківським районним судом м. Львова було ухвалено заочне рішення у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14, за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, яким було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №60407С32 від 27 червня 2007 року, Кредитним договором №60407С75 від 22 жовтня 2007 року та Кредитним договором №60407С76 від 22 жовтня 2007 року в загальному розмірі 209 112,70 доларів США та 2 548 224,85 грн, а також судові витрати у розмірі 3 441,00 грн. Розгляд цивільної справи №463/6185/13-ц було проведено за відсутності ОСОБА_1 . Копію заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц після його ухвалення ОСОБА_1 отримано не було. Зазначену Заяву було доставлено до Личаківського районного суду м. Львова 28 червня 2026 року та зареєстровано судом 30 червня 2026 року. Листом голови Личаківського районного суду м. Львова Григорія Жовніра від 02 липня 2026 року №2/463/472/14 було повідомлено ОСОБА_1 про те, що матеріали цивільної справи №463/6185/13-ц знищені у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку їх зберігання, а в архіві суду зберігається лише оригінал судового рішення. 03 липня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» було подано до Личаківського районного суду м. Львова Заяву про видачу належним чином засвідченої копії повного тексту заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц. Листом Личаківського районного суду м. Львова від 07 липня 2026 року №архів/2/463/472/14, підписаним головою суду Григорієм Жовніром, Іваненку Віктору Євгеновичу було направлено належним чином засвідчену копію заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц. Лист Личаківського районного суду м. Львова від 07 липня 2026 року №архів/2/463/472/14 та належним чином засвідчену копію повного тексту заочного рішення було вперше отримано ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу 08 липня 2026 року. До 08 липня 2026 року повне заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц ОСОБА_1 не вручалося. Зазначає, що із березня 2013 року ОСОБА_1 постійно перебуває та проживає за межами України, отже на час розгляду цивільної справи №463/6185/13-ц фактично не перебував за адресою зареєстрованого місця проживання в Україні. Судові повістки про дату, час і місце судових засідань, копія позовної заяви та додані до неї документи, інші процесуальні документи, прийняті або направлені судом під час розгляду цивільної справи №463/6185/13-ц, а також копія заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року, ОСОБА_1 не вручалися. Щодо рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 травня 2012 року у цивільній справі №2-6131/11, провадження №2/1312/487/2012, було безпосередньо покладено в основу заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14. У заочному рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц було прямо зазначено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 травня 2012 року у цивільній справі №2-6131/11, провадження №2/1312/487/2012, задоволено позовні вимоги Банку, заявлені у позовній заяві (вих. №060/6391 від 30 листопада 2011 року), та стягнуто існуючу станом на 30 листопада 2011 року заборгованість за кредитними договорами у розмірі 735 985,38 доларів США та 1 080 017,96 грн. Незважаючи на встановлене попереднім судовим рішенням дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14, було додатково стягнуто заборгованість, нараховану за період після 30 листопада 2011 року, у загальному розмірі 209 112,70 доларів США та 2 548 224,85 грн, у тому числі: договірні проценти у валюті 157 934,14 доларів США; три проценти річних у валюті 51 178,56 доларів США; договірні проценти у гривні 248 508,57 грн; плату за управління кредитом 1 200,00 грн; пеню 2 231 540,66 грн; три проценти річних у гривні 66 975,63 грн. Самим змістом заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року підтверджено стягнення з ОСОБА_1 договірних процентів, плати за управління кредитом та пені, нарахованих після реалізації Банком права на дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості та зміни строку виконання кредитних зобов`язань. Стягнення договірних процентів, плати за управління кредитом та пені за період після 30 листопада 2011 року суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 1048, 1050 та 625 ЦК України. Зазначені заперечення мають істотне значення для правильного вирішення цивільної справи №463/6185/13-ц, оскільки спростовують наявність правових підстав для стягнення договірних процентів, плати за управління кредитом та пені, які становлять переважну частину присудженої заочним рішенням заборгованості.

Представником, АТ «Державним експортно-імпортний банк України», було подано заперечення, які мотивує наступним. Обставина, що ОСОБА_1 фактично не проживав за цією адресою з березня 2013 року, не може ставитися в провину ні суду, ні Позивачу. Ризик не виявлення судових документів у разі залишення зареєстрованого місця проживання без повідомлення суду та кредитора несе сам учасник процесу. Посилання ОСОБА_1 на постійне перебування за межами України саме по собі не свідчить про неналежне повідомлення його про розгляд справи. Належне повідомлення полягає у направленні документів на адресу, зареєстровану у встановленому законом порядку, що і було зроблено судом. Отже, доводи ОСОБА_1 про неналежне повідомлення його про розгляд справи №463/6185/13-ц та невручення процесуальних документів є безпідставними. Отже, станом на 08.03.2026 (дата подання апеляційної скарги) ОСОБА_1 вже мав повну інформацію про наявність заочного рішення від 20.06.2014 і як вказує заявник двадцятиденний строк, передбачений ч. 3 ст. 284 ЦПК України, на той момент уже сплив. Подання заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення лише 26.07.2026 року є суттєво простроченим і не може бути виправдане посиланням на «перше отримання» тексту рішення 08.07.2026. Участь представників ОСОБА_1 у виконавчих діях протягом багатьох років об`єктивно виключає можливість твердження про те, що він дізнався про існування рішення суду лише 08.07.2026 року. Заявник (безпосередньо або через уповноважених осіб) протягом щонайменше восьми років знає про наявність судового рішення, на підставі якого здійснювалось стягнення, і вчиняв дії, спрямовані на захист своїх інтересів у виконавчому провадженні. Вважає, що у цій справі заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без розгляду як подана з пропуском встановленого законом строку, а клопотання про поновлення строку відмові.

Дослідивши матеріали заяви та поданих заперечень, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Отже, правило частини другої статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою "крім випадків, передбачених цим Кодексом" насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу "крім випадків, передбачених цим Кодексом" потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у їх нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення змісту статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із нормою частини першої статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися у судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та інших статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень суду першої інстанції не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 "Заочний розгляд справи" розділу III "Позовне провадження" ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Отже, інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 "Процесуальні строки" розділу І "Загальні положення" ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Наведені правові висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу сформульовані у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), у якій Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, викладених у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зазначила, що:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції суду першої інстанції, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

Як встановлено судом, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.02.2026 у справі №463/6185/13-ц заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» (правонаступник АТ «УКРЕКСІМБАНК»), відповідач (боржник) ОСОБА_1 , стягувач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНО ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено стягувача ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2/463/472/14 виданого 28.07.2014 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь БАНКУ заборгованість за Кредитними договорами №60407С32 від 27.06.2007, №60407С75 від 22.10.2007 та №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 209 112,70 доларів США, 2 548 224,85 гривень та 3 441,00 гривень судового збору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 08.03.2026 було подано через електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» апеляційну скаргу на ухвалу від 19.02.2026 про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження.

18.05.2026 ОСОБА_1 було подано і апеляційну скаргу у справі №2-6131/11 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.02.2026 про заміну сторони виконавчого провадження якою було задоволено заяву ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та замінено стягувача ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2/1312/487/2012 виданого 26.04.2013 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» заборгованості за кредитними договорами №60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985,38 доларів США та 1 080 017,96 грн та 2 823,00 гривень судового збору.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.02.2026 у цій же справі №463/6185/13-ц було замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі саме рішення від 20.06.2014. Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 08.03.2026 подав на неї апеляційну скаргу.

Як вбачається з ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 05.10.2020 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 було подано до Личаківського районного суду м. Львова скаргу на дії/бездіяльність ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ МЮ (м. Львів) та зобов`язання вчинити певні дії, зокрема щодо зняття арешту з карткового рахунку ОСОБА_1 , вказану заяву у справі №463/5540/20 скаргу задоволено частково.

Отже, станом на 08.03.2026 (дата подання апеляційної скарги) ОСОБА_1 вже мав повну інформацію про наявність заочного рішення від 20.06.2014 року.

Встановивши відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання нею заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені процесуальним законом, суд дійшов висновку про залишення її заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Керуючись статями 126, 127, 287,353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у цивільній справі №463/6185/13-ц, провадження №2/463/472/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.В. Нор