Рішення № 139152463, 21.08.2026, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/1045/26

Провадження № 2-а/943/34/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи: інспектора ВП №1 (м. Радехів) Шептицького РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Рудь Андрія Степановича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить скасувати постанову інспектора ВП №1 (м. Радехів) Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, серія ЕНА №7263283 від 26.05.2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, що прийнята з порушенням норм законодавства України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що оскаржуваною постановою інспектора серії ЕНА №7263283 від 26.05.2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він 26 травня 2026 року о 18:54 год. в м. Радехів по вул. Галицькій, 20, керуючи транспортним засобом марки «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін транспортного засобу, перетнувши лінію суцільної розмітки, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України, із чим позивач не погоджується, вважаючи спірну постанову відповідача незаконною, оскільки інкримінованого порушення він не вчиняв та не вважає себе винним через те, що насправді ним було здійснено обгін транспортного засобу, який рухався менше 30 км/год, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, хоча вказані пояснення позивача були проігноровані поліцейським, який зупинив його та виніс оскаржувану постанову, повідомивши про його право її оскаржити в судовому порядку. Відтак, позивач вважає себе невинним, оскаржувану постанову відповідача необгрунтованою і такою, що підлягає скасуванню в зв`язку із неповним з`ясуванням обставин справи.

Ухвалою судді від 09.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.

Відповідач ГУНП у Львівській області через свого представника Луців С.Є. направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №4603/26 від 22.06.2026), у якому з позовними вимогами представник відповідача не погоджується, оскільки 26 травня 2026 року о 18:54 год. в м. Радехів по вул. Галицькій, 20, позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін транспортного засобу, перетнувши лінію суцільної розмітки, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України, про що долучив матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R), із чим позивач погоджувався на місці його зупинки та був згідний із указаним порушенням, отримав копію постанови та 28.05.2026 ним сплачено штраф у розмірі 340 грн. Відтак, представник відповідача вважає відсутніми підстави для скасування оскаржуваної постанови позивачем, а тому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та розглянути справу без участі представника відповідача.

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив у порядку статті 163 КАС України, подавши таку відповідь (вх. №5047/26 від 06.07.2026), у якій після ознайомлення із відзивом відповідача на його позов та доданими ним матеріалами, представник позивача звертає увагу на те, що факт вчинення позивачем правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідачем не доведено, оскільки з наданих останнім відеозаписів неможливо встановити, із якого швидкістю рухався позивач. При цьому, позивач ОСОБА_1 визнає те, що він дійсно здійснив обгін транспортного засобу, який рухався менше 30 км/год, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, однак швидкості руху він не перевищував, а відповідачем не було надано достатніх доказів цьому. Крім того, позивач вважає, що долучена відповідачем копія відеозапису не може вважатися беззаперечним доказом правопорушення, оскільки присутній в інспектора відеореєстратор не вимірює швидкості руху та не фіксує її перевищення. На підставі викладеного позивач просив позов задоволити в повному обсязі та відхилити доводи відповідача у відзиві на позовну заяву.

Згідно частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як убачається із оскаржуваної постанови інспектора Відділення поліції №1 (м. Радехів) Шептицького РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Рудь Андрія Степановича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7263283 від 26.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що 26 травня 2026 року о 18:54:42 год. в м. Радехів по вул. Галицькій, 20, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін транспортного засобу, перетнувши лінію суцільної розмітки, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України (порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки).

Пунктом 8.5.1 ПДР України передбачено, що дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн.

Як убачається із позовної заяви ОСОБА_1 , що ним не оспорюється факт здійснення обгону транспортного засобу, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, а заперечується вищевказане правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в частині того, що він перевищив швидкість руху під час здійснення такого обгону транспортного засобу, який рухався менше 30 км/год.

Проте, диспозицією частини першої статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, але й за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що ставиться у вину позивача у спірній постанові відповідача.

Більше того, зазначені доводи позивача ОСОБА_1 щодо скоєного ним правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, спростовуються долученими представником відповідача до відзиву на позовну заяву матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R), зокрема, як слідує із наданого відеозапису події, що транспортний засіб марки «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , було зупинено за те, що він здійснив обгін транспортного засобу, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, про що було повідомлено поліцейським водія ОСОБА_1 на місці зупинки, який жодним чином цього не заперечував, а лише просив обмежитися попередженням, оскільки це вже третій штраф і доведеться перездавати на права.

Крім того, за результатами огляду відеозапису події, не знайшли свого підтвердження наведені у позовній заяві ОСОБА_1 його доводи про те, що він начебто здійснив обгін транспортного засобу, який рухався менше 30 км/год, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, та вказані такі його пояснення були проігноровані поліцейським, оскільки жодних пояснень чи заперечень у ході спілкування із поліцейським на місці зупинки позивач ОСОБА_1 не висловлював.

Відтак, суд вважає, що матеріали справи об`єктивно підтверджують у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки ОСОБА_1 за викладених обставин в оскаржуваній постанові відповідача серії ЕНА №7263283 від 26.05.2026, зокрема, керуючи транспортним засобом марки «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 здійснив обгін транспортного засобу, перетнувши лінію суцільної розмітки, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України (порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки), чого позивачем не спростовано. Крім того, суд вважає, що поліцейським Рудь А.С. дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про що об`єктивно вбачається із матеріалів відеозапису події та не оспорювалося позивачем.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи відповіді на відзив, зокрема, що долучена відповідачем копія відеозапису із нагрудного відеореєстратора не вимірює швидкості руху та не фіксує її перевищення, оскільки позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП виключно в частині порушення вимог дорожньої розмітки проїзної частини дороги під час здійснення ним обгону транспортного засобу, а не за перевищення встановлених обмежень швидкості руху керованого ним транспортного засобу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відтак, суд вважає, що доводи позивача зводяться до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача та зазначеними у ній фактичними обставинами адміністративного правопорушення, оскільки позивачем не доведено протиправність оскаржуваної постанови відповідача, а доводи сторони позивача спростовуються відеозаписом події.

Разом із тим, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №520/2261/19, викладений у постанові від 25.06.2020, де Судом зазначено, що доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України поклав обов`язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 в справі №760/2846/17; постанові Верховного Суду від 14.02.2018 в справі №536/583/17, де обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Також, як вважає суд, що згідно положень ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноважена посадова особа на місці вчинення правопорушення виносить постанову. У такому випадку протокол про адміністративне правопорушення не складається. Відтак, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена належним суб`єктом та у межах його компетенції.

Крім того, частиною першою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн.

При цьому, як слідує із оскаржуваної постанови, що відповідачем накладено адміністративне стягнення на позивача у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., яка в даному випадку є безальтернативною за своїм видом та розміром стягнення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб, а накладене відповідачем адміністративне стягнення обране у виді та розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, чого позивачем та його представником спростовано не було. Відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх необгрунтованістю.

Ураховуючи наведене і керуючись статтями 6, 8, 9, 10, 72-79, 90, 91, 139, 140, 229, 242-246, 259, 262, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи: інспектора ВП №1 (м. Радехів) Шептицького РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Рудь Андрія Степановича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108833).

Представник відповідача: Луців Світлана Євгенівна (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, буд. 3).

Третя особа: інспектор ВП №1 (м. Радехів) Шептицького РВП ГУНП у Львівській області капітан поліції Рудь Андрій Степанович (80200, Львівська область,. Радехів, вул. Львівська, буд. 9).

Повний текст судового рішення виготовлено: 21.08.2026 року.

Суддя І. Б. Кос